Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
27 травня 2024 року № 520/7098/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі по тексту - відповідач-1, ГУ ПФУ у Вінницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач-2, ГУ ПФУ у Харківській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.04.2023 № 204850014236 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.01.2024 №204850014236 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вулиця Зодчих, 6.22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) призначити ОСОБА_1 з 21.04.2023 пенсію за віком, як учаснику бойових дій, із зарахуванням до страхового стажу періодів навчання та роботи з 01.09.1984 по 25.06.1990, з 01.01.1992 по 05.10.1992, з 05.09.1994 по 02.01.1995 таз 02.01.1995 по 07.10.1996.
- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, згідно законодавства.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 21.04.2023 він звернувся до УПФУ в Московському районі м. Харкова ГУ ПФУ в Харківській області, як органу надання адміністративної послуги, із заявою про призначення пенсії за віком, як учаснику бойових дій, до якої були долучені інші документи (згідно розписки-повідомлення від 21.04.2023, зареєстрованою за №4385), а саме: паспорт, довідка р.н.о.к.п.п., військовий квиток НОМЕР_1 , диплом про навчання НОМЕР_2 , довідка про взяття на облік ВПО №6333-5002177214, архівна довідка від 19.03.2018 № 169, пам'ятка пенсіонера, довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 - №13/В3, №14/вз, посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_3 , три трудові книжки заявника.
Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 28.04.2023 №204850014236 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.
24.01.2024 позивач повторно звернувся до УПФУ в Московському районі м. Харкова ГУ ПФУ в Харківській області, як органу надання адміністративної послуги, із заявою про призначення пенсії за віком, як учаснику бойових дій, до якої були долучені документи (згідно розписки-повідомлення від 24.01.2024, зареєстрованою за №1009). Зокрема, крім документів, які надавалися заявником до пенсійного органу 21.04.2023, додатково були надані: висновок експерта №24828.
Також, при повторному зверненні до пенсійного органу заявником було надано лист Державного архіву Дніпропетровської області від 15.06.2023 №А-1844/0/217-23, відповідно до якого надати архівну довідку про період роботи в Дніпропетровському заводоуправлінні будматеріалів, ВАТ «Склобудкерамік» неможливо через відсутність на зберіганні запитуваних документів.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 31.01.2024 № 204850014236 позивачу було повторно відмовлено у призначенні пенсії.
Вважає прийняті рішення протиправними, а тому є такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 05.04.2024 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представником відповідача-2, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 21.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до управління з заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням управління від 31.01.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
За результатами розгляду доданих до заяви документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 21.09.1984, оскільки записи внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993р. № 58 та затвердженої Міністерством юстиції України 17 серпня 1993р. за №110, а саме: з 01.01.1992 по 05.10.1992, оскільки відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2004 на території держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав та врахування заробітної плати за період роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких провадилась трудова діяльність.
Звертає увагу, що з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь у вищезазначеній Угоді. Отже стаж рахується по 31.12.1991;
з 05.09.1994 по 02.01.1995 - по відбитку печатки не можливо визначити підприємство; з 02.01.1995 по 07.10.1996 - по відбитку печатки не можливо визначити підприємство.
Взяти до уваги експертний висновок № 24828 від 19.01.2024 неможливо, оскільки Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» не є органом, у межах компетенції якого встановлювати приналежність документів особі.
До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 25.06.1990, згідно диплома НВ № 200751 від 29.07.1990, оскільки навчання перетинається з проходженням військової строкової службою, для зарахування необхідно надати довідки про період навчання, з посиланням на первинні документи.
Представник відповідача-1, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у встановлений судом строк, правом надати відзив не скористався.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
21.04.2023 позивач звернувся до УПФУ в Московському районі м. Харкова ГУ ПФУ в Харківській області, як органу надання адміністративної послуги, із заявою про призначення пенсії за віком, як учаснику бойових дій, до якої були долучені інші документи (згідно розписки-повідомлення від 21.04.2023, зареєстрованою за №4385), а саме: паспорт, довідка РНОКПП, військовий квиток НОМЕР_1 , диплом про навчання НОМЕР_2 , довідка про взяття на облік ВПО №6333-5002177214, архівна довідка від 19.03.2018 №169, пам'ятка пенсіонера, довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 - №13/В3, №14/вз, посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_3 , три трудові книжки заявника.
Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 28.04.2023 №204850014236 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.
У вказаному рішенні зазначено, що згідно наданих документів, та даними індивідуальні відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, страховий стаж для визначення права заявника складає 23 роки 11 місяців 22 дні, що є недостатнім для права на призначення пенсії за віком.
Для зарахування періоду навчання згідно диплома НОМЕР_2 від 29.07.1990р. необхідно надати повторно довідку про період навчання, оскільки заявник за цей період проходив військову службу.
До страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно записів трудової книжки № НОМЕР_5 , 16-17, оскільки не прослідковується зміст відтиску печатей.
Всі інші періоди за наданими заявником документами, та даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб до страхового стажу зараховані.
24.01.2024 позивач повторно звернувся до УПФУ в Московському районі м. Харкова ГУ ПФУ в Харківській області, як органу надання адміністративної послуги, із заявою про призначення пенсії за віком, як учаснику бойових дій, до якої були долучені документи (згідно розписки-повідомлення від 24.01.2024, зареєстрованою за №1009). Зокрема, крім документів, які надавалися заявником до пенсійного органу 21.04.2023, додатково були надані: висновок експерта №24828.
Також, при повторному зверненні до пенсійного органу заявником було надано лист Державного архіву Дніпропетровської області від 15.06.2023 №А-1844/0/217-23, відповідно до якого надати архівну довідку про період роботи в Дніпропетровському заводоуправлінні будматеріалів, ВАТ «Склобудкерамік» неможливо через відсутність на зберіганні запитуваних документів.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 31.01.2024 №204850014236 позивачу було повторно відмовлено у призначенні пенсії.
У вказаному рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 21.09.1984, оскільки записи внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993р. № 58 та затвердженої Міністерством юстиції України 17 серпня 1993р. за №110, а саме: з 01.01.1992 по 05.10.1992, у зв'язку із припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, стаж рахуємо по 31.12.1991; з 05.09.1994 по 02.01.1995 - по відбитку печатки не можливо визначити підприємство; з 02.01.1995 по 07.10.1996 - по відбитку печатки не можливо визначити підприємство.
Взяти до уваги експертний висновок № 24828 гід 19.01.2024 неможливо, оскільки Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса» не є органом, у межах компетенції якого встановлювати принад лежкість документів особі.
До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 25.06.1990, згідно диплома НВ № 200751 від 29.07.1990, оскільки навчання перетинається з проходженням військової строкової службою, для зарахування необхідно надати довідки про період навчання, з посиланням на первинки документи.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон 1058-IV).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.
Згідно пункту 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).
В пункті 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведених норм Порядку № 637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Постановою Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.09.1973 року № 656 затверджено постанову «Про трудові книжки робітників та службовців» (далі Порядок № 656).
Порядок № 656 містить наступні положення:
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться усім робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (п. 1 Порядку № 656).
Заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації у присутності працівника. Відомості про працівника засвідчуються підписом спеціально уповноваженої особи та печаткою (п. 5 Порядку № 656).
З кожним записом, що вноситься до трудової книжки (вкладиш), призначення, переміщення та звільнення адміністрація зобов'язана ознайомити власника цієї книжки (п. 7 Порядку № 656).
Трудові книжки зберігаються в адміністрації підприємства, установи, організації як бланки суворої звітності, а при звільненні робітника чи службовця видаються йому руки (п. 11 Порядку № 656).
При звільненні робітника чи службовця всі записи про роботі, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації, засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою (п. 13 Порядку № 656).
Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (п. 18 Порядку № 656).
Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємства, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 (далі Інструкція №162)
Згідно п. 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудової діяльності робітників та службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій*, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати.
У трудову книжку вносяться:
відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;
відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не записуються.
Пунктом 2.3. Інструкції № 162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження).
Згідно із пунктом 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 (далі Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58, визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Судом встановлено, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_4 від 21.09.1984, яка наявна у матеріалах справи, вказані періоди роботи з 05.09.1994 по 02.01.1995; з 02.01.1995 по 07.10.1996 з зазначенням відповідних наказів про прийняття та звільнення та скріплені печатками.
Як зазначено вище, підставою для відмови у врахуванні стажу позивача згідно поданої трудової книжки оскільки по відбитку печатки не можливо визначити підприємство.
Втім, дослідивши записи у трудовій книжці, судом встановлено, що з 05.09.1994 по 02.01.1995 позивач працював у Дніпропетровському заводоуправлінні будматеріалів та з 02.01.1995 по 07.10.1996 позивач працював у ВАТ «Склобудкерамік».
Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.09.2022 року по справі №569/16691/16-а.
Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі №307/541/17.
Тому, суд зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Слід зазначити, що у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу чи розбіжностях у поданих документах, відповідач мав право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо від позивача, підприємства, а не відмовляти позивачу в призначенні пенсії.
Суд констатує формальний характер зауважень відповідача до трудової книжки позивача, оскільки в іншій частині її зміст дозволяє однозначно встановити її достовірність та належність як документу, що міститься відомості про стаж позивача в періоди його роботи.
Відтак, враховуючи вищезазначені обставини, на переконання суду, записи трудової книжки НОМЕР_4 від 21.09.1984 відповідають періодам трудової діяльності позивача, а тому засвідчення сторінки трудової книжки не читабельною печаткою не є достатньою підставою для не врахування періодів трудової діяльності позивача до його стажу чи не врахування записів трудової книжки.
Стосовно не зарахування до страхового (трудового) стажу позивача періоду його навчання з 01.09.1984 по 25.06.1990, згідно диплому НОМЕР_2 від 29.07.1990, через те, що навчання перетинається з проходженням військової строкової службою, суд зазначає таке.
Як убачається з копії диплому НОМЕР_2 від 29.07.1990 позивач вступив до московського інституту сталі та сплавів з 01 вересня 1984 року і закінчив його 25 червня 1990 року.
Разом із цим згідно відомостей, наявних у військовому квітку НОМЕР_1 від 16 квітня 1986 року та довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.04.2023 у період з 16 квітня 1986 року по 02 червня 1988 року позивач перебував на військовій службі.
Відповідно до архівної довідки від 19.03.2018 №169 вказано, що у документах архиву федерального державного автономного навчального закладу «національний досліджувальний технологічний університет «мисис» є дані про те, що ОСОБА_1 проходив очне навчання за спеціальністю «Обробка матеріалів тиском» з 01 вересня 1984 р. по 29.06.1990 р.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, а згідно із п. 8 цього Порядку період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Суд вважає за необхідне зауважити, що пунктами 17-19 Порядку № 637 передбачено порядок підтвердження за показаннями свідків періодів роботи особи у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами, ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин.
Разом із цим порядку підтвердження періодів навчання, що може бути зарахований до страхового (трудового) стажу особи, у випадку неможливості одержання відповідних документів Порядок № 637 не містить.
Як вже зазначалось судом, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
При цьому громадянин не повинен нести негативні наслідки, пов'язані із неможливістю надання всіх підтверджуючих документів внаслідок подій, які мають місце не з його вини, або із неврегульованістю державою певних життєвих ситуацій, пов'язаних із необхідністю підтвердження права особи на пенсію.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
08 листопада 2021 року Верховний Суд у постанові у справі № 580/492/21 зазначив, що за загальним правилом, суд повинен тлумачити національне законодавство у соціальній сфері таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав верховенству права з урахуванням усіх складових цього принципу, зокрема, справедливості і розумності та, відповідно, у спосіб, що є найбільш сприятливим для захисту прав та інтересів особи.
Беручи до уваги наведене вище, суд висновує, що за встановленими обставинами до страхового (трудового) стажу позивача мають бути зараховані періоди його навчання у Московському інституті сталі та сплавів, які не перетинаються із періодом його служби в армії, а саме: періоди з 1 вересня 1984 року по 15 квітня 1986 року та з 03 червня 1988 року по 25 червня 1990 року.
Щодо незарахування до страхового (трудового) стажу позивача періоду його роботи з 01.01.1992 по 05.10.1992, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь у вищезазначеній в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає наступне.
Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав-учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в срср і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього срср до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному зарахуванню при призначенні пенсії.
Як зазначено вище, єдиною підставою для відмови у врахуванні до стажу позивача зазначеного періоду роботи є те, що з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992
Проте, на переконання суду, таке посилання ГУ ПФУ в Харківській області є безпідставним, з оглядну на наступне.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (надалі - Постанова №1328) Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди повинна виконувати зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України з 19 червня 2023 року.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць ппівдружності незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) позивача за періоди роботи на території росії.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені нормативно-правові приписи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.04.2023 №204850014236 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.01.2024 №204850014236 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 21.04.2023 пенсію за віком, як учаснику бойових дій, із зарахуванням до страхового стажу періодів навчання та роботи з 01.09.1984 по 25.06.1990, з 01.01.1992 по 05.10.1992, з 05.09.1994 по 02.01.1995 та з 02.01.1995 по 07.10.1996, суд зазначає таке.
Процедура прийняття, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд першої заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювалось ГУ ПФУ у Вінницькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.
Втім повторну заяву позивача про призначення пенсії вже здійснювалось ГУ ПФУ в Харківській області.
Обчислення страхового стажу, визначення розміру пенсії та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями відповідного територіального органу ПФУ, суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта владних повноважень (постанови Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 804/3646/18 та від 21.12.2019 у справі №663/574/17).
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд враховує вказані висновки Верховного Суду (ч. 5ст. 242 КАС України).
Оскільки права позивача порушені, але прийняття рішення на користь останнього, в тому числі щодо зарахування стажу та призначення пенсії за віком з дня звернення за пенсією належить до безпосередніх повноважень територіального органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 24.01.2024, зарахувавши до страхового стажу період навчання позивача з 1 вересня 1984 року по 15 квітня 1986 року та з 03 червня 1988 року по 25 червня 1990 року та періоди роботи з 01.01.1992 по 05.10.1992, з 05.09.1994 по 02.01.1995 та з 02.01.1995 по 07.10.1996.
Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ у Вінницькій області слід відмовити.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.04.2023 №204850014236 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.01.2024 №204850014236 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання ВПО: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 ) про призначення пенсії за віком від 24.01.2024, зарахувавши до страхового стажу: період навчання ОСОБА_1 з 1 вересня 1984 року по 15 квітня 1986 року та з 03 червня 1988 року по 25 червня 1990 року, а також періоди роботи - з 01.01.1992 по 05.10.1992, з 05.09.1994 по 02.01.1995 та з 02.01.1995 по 07.10.1996.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання ВПО: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 ) судові витрати в загальному розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 27 травня 2024 року.
Суддя Бадюков Ю.В.