Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
27 травня 2024 року № 520/10241/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під., к. 16,м. Харків, ЄДРПОУ 14070760) до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ДІАЛОГ" (вул. О. Яроша, буд. 18, оф. 11-13, м. Харків, ЄДРПОУ 42406536) про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
установив:
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з ТОВ "ЗАВОД "ДІАЛОГ" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 37493,76 грн .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 лютого 2024 року територіальним відділенням Фонду у автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу "Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю" Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачу, за формою, затвердженою Порядком, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону) - 1 особа. Відповідно норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2023 року відповідачем не виконано. Крім того, відповідач, не виконавши нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, допустив правопорушення, відповідно до якого до нього застосовано адміністративно-господарські санкції в сумі 37493,76 грн.
Представник відповідача у відзиві просила відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначила, що чисельність працівників TOB "ЗАВОД "ДІАЛОГ" у 2023 році складала: січень 6 осіб, лютий 5 осіб, березень 5 осіб, квітень 1 особа, травень 1 особа, червень-вересень 12 осіб, жовтень 13 осіб, листопад 11 осіб, грудень 10 осіб. Таким чином, до червня 2023 року норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю до ТОВ "ЗАВОД "ДІАЛОГ" взагалі не застосовується. 01.06.2023 року на ТОВ "ЗАВОД "ДІАЛОГ" прийнято на посаду волочильника кольорових металів ОСОБА_1 (наказ про прийняття на роботу від 31.05.2023 року № 7). При працевлаштуванні ОСОБА_1 надав наступні документи: копія паспорта; трудова книжка; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копія диплома; копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності від 21.10.2019 Серія 12ААБ № 399865. Група інвалідності: третя, по онкології. Причина інвалідності: інвалід з дитинства. Інвалідність встановлена на строк до 1 листопада 2022 року. Дата чергового переогляду 21.10.2022 року. Людям з інвалідністю під час дії воєнного стану не потрібно повторно проходити медико-соціальну експертизу, щоб продовжити довідку про інвалідність. Якщо термін інвалідності закінчився під час дії воєнного стану, інвалідність продовжується автоматично без перекомісії до кінця дії воєнного стану та 6 місяців після його припинення/скасування. Ці положення регламентуються постановою КМУ від 30.03.2022 № 390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану», а саме Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317; дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 100, ст. 3666). При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд. Таким чином, відповідно до вимог діючого законодавства працівник відповідача ОСОБА_1 - є особою з інвалідністю.
Враховуючи, що довідка працівника ОСОБА_1 має термін дії до 01.11.2022 року та на час дії військового стану не внесені відповідні зміни в частині нарахування пільгової ставки по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по вказаному працівнику було нараховано за базовою ставкою 22% і саме через те вказана особа в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску не була зазначена, як особа з інвалідністю. З урахуванням викладеного, ТОВ "ЗАВОД "ДІАЛОГ" у 2023 році виконано норматив про працевлаштування осіб з інвалідністю, так як у періодах коли чисельність працівників становила від 8 до 25 осіб на підприємстві працювала 1 (одна) особа, якій згідно чинного законодавства встановлено інвалідність, а саме ОСОБА_1 .
Крім того, представник відповідача зауважив, що позивач не надав суду доказів проведення перевірки відповідача органам Держпраці на предмет дотримання виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2023 році. Позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2023 році, не перевіривши на достовірність інформації, зазначеної у позовній заяві, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Позивач надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що стаття 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" містить імперативний обов'язок Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ДІАЛОГ" як розрахувати, так і сплатити адміністративно-господарські санкції самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Зауважив, що статтею 16 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 № 2136-ІХ (за змінами та з урахуванням положень Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності") вичерпний перелік підстав проведення позапланових перевірок, серед яких відсутнє їх проведення на підприємствах, установах, організаціях, у тому числі підприємствах, організаціях громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання ними нормативу робочих місць, призначених для осіб з інвалідністю. Таким чином, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи, на час дії військового стану не здійснюють перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування. Тобто, Розрахунок створюється, підписується на надсилається Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ДІАЛОГ" незалежно від проведення позапланової перевірки територіальним органом Держпраці.
Додатково позивач повідомив, що Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю не володіє інформацією та даними, які були самостійно зазначені Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ДІАЛОГ" у звітах з ЄСВ, на підставі яких програмний комплекс "Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю" Централізованого банку даних з проблем інвалідності самостійно (без втручання працівників територіального відділення фонду) автоматизовано створив розрахунок, обчислений відповідно до статті 20 Закону, який в подальшому був підписаний керівником Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Крім того, позивач просив зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до 500 гривень.
Представник позивача надав до суду заперечення на відповідь на відзив. Відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що в даному конкретному випадку відповідальність ТОВ "ЗАВОД "ДІАЛОГ" може наступити лише при реальному, фактичному не забезпеченні з боку відповідача виконання у 2023 році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". А з наданих суду документів чітко вбачається, що відповідач у 2023 році виконано норматив про працевлаштування осіб з інвалідністю, так як у періодах коли чисельність працівників становила від 8 до 25 осіб на підприємстві працювала 1 (одна) особа, якій згідно чинного законодавства встановлено інвалідність, а саме гр. ОСОБА_1 . Саме тому законодавець і передбачив перевірки суб'єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю органами Держпраці. Саме за наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб'єкта господарювання виникає обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. А такої перевірки відповідача з боку органів Держпраці на предмет дотримання виконання норматизу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2023 році позивач не надав. Тобто, сам позивач не забезпечив виконання послідовності дій, спрямованих на забезпечення принципу законності з предмету спору, а, відтак, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними і не підтвердженими належними та допустимими доказами. Позивач не надав докази, що виконав вимоги постанови КМУ від 31.01.2017 року №70 (із змінами та доповненнями)
Що стосується посилання позивача на Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", як на підставу, правомірності заявлених вимог, представник відповідача зазначив, що предмет спору у справі № 520/10241/24 не стосується проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, не є трудовим спором, тощо. Отже позивач не навів законних підстав (причин), з яких він звільняється від виконання вимог постанови КМУ № 70 від 31.01.2017 р. (із змінами та доповненнями). Крім того, представник відповідача зазначив про обґрунтованість суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (семи тисяч) гривень.
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд зазначає наступне.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ).
Статтею 19 Закону України № 875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Частиною 3 ст. 20 вищевказаного Закону визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону №875-XII.
Згідно зі ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до статті 181 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" №5067-VI від 05.07.2012 роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу"). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.
Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, затверджено форму статистичної звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", та порядок її подання (чинний з 31.05.2013).
Наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 №827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та Порядку її подання (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та Порядку її подання", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520.
Відповідно до пункту 1.4 (Розділ І Порядку) форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
Згідно з пунктом 1.5. (Розділ І Порядку) форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається у певний строк з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
Матеріали справи містять лист Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості від 10.04.2024 № 17.03-2346 "Щодо надання інформації", зі змісту якого вбачається, що протягом 2023 року ТОВ "ЗАВОД "ДІАЛОГ" до Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості не надавало інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН (з позначкою "особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"). За цей період до ТОВ "ЗАВОД "ДІАЛОГ" не працевлаштовано жодної людини з інвалідністю за направленням ХФ ХОЦЗ. Відмов з боку підприємства у працевлаштуванні людей з інвалідністю за направленням ХФ ХОЦЗ не було.
Судом встановлено, що у відповідача у спірний період середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 8 штатних працівників, а отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, становить 1 особа. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 1 особа.
Так, матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем, що наказом (розпорядженням) № Д0000000007-116 від 31 травня 2023 р. прийнято на роботу (як основну) з 01.06.2023 року ОСОБА_1 (табельний номер 116) до ТОВ "ЗАВОД "ДІАЛОГ" екструзійної дільниці на посаду волочильника кольорових металів, який відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №399865 від 21.102019, група інвалідності третя по онкології. Причина інвалідності: інвалід з дитинства. Інвалідність встановлена на строк до 1 листопада 2022 року. Дата чергового переогляду 21.10.2022 року.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та №58/2023 від 06.02.2023, строк дії воєнного часу продовжувався.
Суд зазначає, що відповідно до постанови КМУ від 30.03.2022 року № 390 "Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану" Постанову Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. № 225 "Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України" доповнено пунктом 3, відповідно до положень якого повторний огляд, зокрема, осіб з інвалідністю, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення.
Таким чином, відповідно до вимог діючого законодавства працівник відповідача ОСОБА_1 є особою з інвалідністю.
Мінсоцполітики у листах від 26.03.2017 №1/6-172, від 27.01.2009 №1/6-30/06 зазначило, що норми стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю будуть вважатися виконаними, якщо особа з інвалідністю працювала на підприємстві 6 місяців звітного року.
ОСОБА_1 працював з 01 червня 2023 року на ТОВ "ЗАВОД "ДІАЛОГ", що підтверджується наданими відповідачем відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам.
Викладене свідчить про виконання відповідачем нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", оскільки підприємством працевлаштовано у червні 2023 року особу з інвалідністю, для якої це місце роботи є основним.
Згідно ч.1 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
З огляду на те, що відповідачем було виконано вимоги Закону №875-XII щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а позивачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, суд дійшов висновку, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом №875-XII передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.
За приписами частини 1 та частини 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 37493,76 грн є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання стягнення на користь відповідача за рахунок бюджетних асигнувань позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн, суд виходить з такого.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката відповідача надав: договір про надання правової допомоги укладений 19.04.2024 фіксований гонорар визначено у розмірі 7000 грн. (п.3.2 договору від 19.04.2024); витяг руху коштів по рахунку за 19.04.2024 року; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1401360 від 19.04.2023.
Дослідивши надані представником відповідача документи, суд враховує те, що справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.
Отже зважаючи на викладені вище обставини, суд приходить до висновку про стягнення на корить відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 3500 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 257, 263, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД "ДІАЛОГ" за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя Зоркіна Ю.В.