Справа № 500/1930/24
28 травня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплатити ОСОБА_1 , додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі Постанова №168), у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 18.01.2023 по 27.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;
зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 18.01.2023 по 27.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;
встановити судовий контроль за виконанням рішення суду в даній адміністративній справі шляхом зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 подати у місячний строк після набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позову вказує, що проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , з 11.07.2023 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. 28.04.2022 та 18.09.2022 за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, позивач отримав дві травми, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби та із захистом Батьківщини, в результаті чого проходив тривале лікування у різних закладах охорони здоров'я, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 136/66, виданим 20.06.2023 позаштаною військово-лікарською комісією з правами госпітальної військово-лікарської комісії при Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецька обласна психіатрична лікарня».
Лікування при першій травмі, отриманій 28.04.2022, проходило з 28.04.2022 по 03.05.2022 у військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, м. Харків, далі направлено на подальше обстеження та лікування до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 30» Харківської міської ради, м. Харків, з 03.05.2022 по 11.05.2022.
Друге порання позивач отримав 18.09.2022, після якого перебував у лікувальному відділенні МР військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 (з 19.09.2022 по 28.09.2022). У період з 04.10.2022 по 20.10.2022 проходив подальше лікування в Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецька обласна клінічна лікарня», по закінченню якого вибув у відпустку за станом здоров'я терміном на 30 календарних діб.
У період з 21.11.2022 по 05.01.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у 15 відділенні Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька обласна психіатрична лікарня». 09.01.2023 за направленням командира ВЧ НОМЕР_1 скерований на проходження військово-лікарської комісії у військову частину НОМЕР_3 АДРЕСА_2 .
У відповідності до постанови військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_2 , оформленої довідкою № 166 17.01.2023, солдат ОСОБА_1 , визнаний обмежено придатним до військової служби. Непридатним до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
В подальшому з 18.01.2023 ОСОБА_1 продовжив лікування в Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецька обласна психіатрична лікарня», оскільки відповідно до висновку лікувально-консультативної комісії (далі ЛКК) внаслідок мінно-вибухових травм (28.04.2022 та 18.09.2022) має посткомоційний синдром з вираженим загикуванням та настирливими рухами мімічної мускулатури, за станом психічного здоров'я показано стаціонарне лікування. Таке лікування позивач проходив з 26.01.2023 по 27.06.2023.
Повторно пройшов огляд позаштатної військово-лікарської комісії, отримав свідоцтво про хворобу №136/66 від 20.06.2023, згідно з яким: «Захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини», та визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.07.2023 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку).
26.03.2024 позивач, отримавши від відповідача письмове повідомлення про нараховане та виплачене йому грошове забезпечення при звільненні з військової служби, з'ясував про виплату не у повному обсязі грошового забезпечення, зокрема додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за період лікування після отриманого поранення (контузії, травми або каліцтва) за період з 18.01.2023 по 27.06.2023, у зв'язку з чим звернувся до суду. Крім цього зазначив, що до цього періоду додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, теж не була виплачена відповідачем, а тому стягується у органами виконавчої служби на підставі судового рішення в адміністративній справі №500/4509/23 від 10.10.2023.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
23.04.2024 до суду надійшов відзив, відповідач проти позову заперечує, вказує, що медичні документи, датовані до 01.06.2023, не повинні братися до уваги, оскільки позивач просить додаткову винагороду за період з 18.01.2023 по 27.06.2023, а зазначені документи вказують на періоди лікування, що були раніше та стосуються уже розглянутої справи Тернопільським окружним адміністративним судом №500/4509/23.
Стосовно інших документів, таких як виписка із медичної карти стаціонарного хворого №468 від 27.06.2023, виданої КМУ «Чернівецька обласна психіатрична лікарня», (період лікування з 26.01.2023 по 27.01.2023), то такі вказують на діагноз не пов'язаний з отриманими пораненнями (травмами) позивачем, тому додаткова винагорода за цей період не виплачувалася. Документи, що підтверджують лікування з 18.01.2023 по 26.01.2023 відсутні.
Ухвалою суду від 24.04.2024 у зв'язку з ненаданням відповідачем доказів, витребуваних судом ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.04.2024, а також відсутністю доказів надсилання позивачу відзиву на позов, зобов'язано повторно ВЧ НОМЕР_1 надати суду у строк до 10.05.2024 усі матеріали, що стосуються предмета позову, в тому числі довідку про суми виплаченої ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 у період з 18.01.2023 по 27.06.2023 з помісячним розрахунком такої допомоги, а також відомості за цей період (з 18.01.2023 по 27.06.2023) щодо перебування ОСОБА_1 на лікуванні, у відпустці, у місці дислокації військової частини з метою встановлення права на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн; а також надати суду докази надіслання відзиву на позов позивачу.
09.05.2024 до суду надійшли пояснення відповідача, аналогічні відзиву, без доказів направлення як пояснень, так і відзиву на позов позивачу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Частини сьома цієї ж статті передбачає, що суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.
За приписами статті 8 КАС України адміністративний суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
У той же час відповідачем не подано до суду доказів направлення позивачу відзиву, у відповідача (суб'єкта владних повноважень) відсутній зареєстрований електронний кабінет що, в свою чергу, порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасника провадження (позивача) можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
Системний аналіз положень частини дев'ятої статті 79, статей 162, 167 дає підстави для висновку, що у разі подання учасником справи відзиву та доданих до нього доказів без додержання вимог пункту 2 частини четвертої статті 162 КАС України, суд долучає відповідний відзив та додані до нього докази до матеріалів справи, проте не приймає до розгляду.
Зважаючи на вищевикладене, з огляду на те, що відповідачем не подано до суду доказів, що підтверджують направлення позивачу відзиву, пояснень та доданих до нього доказів, суд долучає до матеріалів справи відзив та пояснення, проте залишає їх без розгляду, а справу вирішує за наявними матеріалами без урахування відзиву на позов.
Суд, перевіривши доводи позивача, викладені у позовній заяві, письмовими доказами, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 26.02.2022 зарахований до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_4 від 24.05.2017 (а.с.12-16). Позивача з 11.07.2023 звільнений з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до довідок від 05.06.2023 №1880, від 11.07.2023 №2205 про безпосередню участь особи у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, позивач у період у періоди: з 27.02.2022 по 28.04.2022, з 11.05.2022 по 02.07.2022, з 09.07.2022 до 19.09.2022, 26.09.2022 по 29.09.2022 брав участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо у м. Києві, Київській, Сумській, Харківській, Луганській та Донецькій областях (а.с.18-19).
Під час проходження військової служби та відсічі збройної агресії російської федерації проти України, позивачем отримано два поранення (травми) 28.04.2022 та 18.09.2022.
Відповідно до відомостей довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1678, виданої ВЧ НОМЕР_1 від 01.10.2022, ОСОБА_1 28.04.2022 отримав вибухову травму (акубаротравму; посттравматичну перфорацію лівої барабанної перетинки; закрита черепно-мозкова травма; струс головного мозку; поєднане вогнепальне осколкове поранення, дотичне поранення лівого плеча, бокової стінки грудної клітки зліва; сліпе поранення лівої гомілки) в результаті проведення 1-ою гірсько-штурмовою ротою у взаємодії з підрозділами національної гвардії окремого полку спеціального призначення та підрозділами територіальної оборони, штурмових дій в напрямку н.п. Дергачі Харківської області. Поранення пов'язане з проходженням військової служби та захистом Батьківщини (а.с.20).
Після отриманої травми позивач з 28.04.2022 по 03.05.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, м. Харків, що підтверджується відомостями перевідного епікризу із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Військово-медичного клінічного центру Північного регіону № 3742 від 03.05.2022 про направлення на подальше обстеження та лікування до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 30» Харківської міської ради (а.с.21). Лікування на стаціонарі тривало з 03.05.2022 по 11.05.2022, про що зазначено у виписці Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 30» Харківської міської ради № 1620 від 11.05.2022 (а.с.22-23).
18.09.2022 ОСОБА_1 отримав ще одне поранення - вибухову травму у вигляді цефалгічного, астеноневротичного синдрому, суб'єктивний вушний шум, акубаротравма, в ході виконання бойового завдання (під час проходження військової служби) в складі підрозділу, поблизу н.п. Берестове, Донецької області, внаслідок артилерійського і танкового обстрілу. Дане поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, із захистом Батьківщини, під час відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, в зоні ведення бойових дій, про що зазначено у довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої ВЧ НОМЕР_1 , №1679 від 01.10.2022 (а.с.24).
У зв'язку з таким поранням позивач перебував у лікувальному відділення МР військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , з 19.09.2022 по 28.09.2022. Такі обставини підтверджуються рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі № 500/4509/23, яке набрало законної сили, між тими ж сторонами про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за період з 04.10.2022 по 17.01.2023 (а.с.60-67).
З обставин цього ж судового рішення та долучених до позовної заяви медичних документів вбачається, що позивач з 04.10.2022 по 20.10.2022 проходив лікування в Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецька обласна клінічна лікарня». Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька обласна клінічна лікарня» № 326 від 20.10.2022, отримана травма 18.09.2022 пов'язана з проходженням військової служби (а.с.29).
31.11.2022 позивача направлено на консультацію до психіатра з попередньо зазначеним діагнозом: стійкий виражений цефалгічний, астено-невротичний синдром, загикування (а.с.31). За результатами проведеного огляду 21.11.2022 лікувально-консультативною комісією Чернівецької обласної психіатричної лікарні надано заключення № 1927 з рекомендаціями щодо лікування в умовах Чернівецької психіатричної лікарні 15 відділення (а.с.32). Таке лікування позивач проходив з 21.11.2022 по 05.01.2023, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5967 (а.с.33).
17.01.2023 позивач пройшов огляд військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_3 . У довідці військово-лікарської комісії № 166 від 17.01.2023 зазначено: «Наслідки перенесених мінно-вибухових травм (28.04.2022; 18.09.2022): закрита черепно-мозкова травма у вигляді парезу акомодації обох очей, струсів головного мозку з вегетосудинною нестійкістю та з незначним порушенням функції центральної нервової системи; акубаротравми вух (28.04.2022; 18.09.2022) у вигляді хронічної двобічної післятравматичної нейросенсорної приглухуватості четвертого ступеня зі стійким зниженням слуху без сприйняття шепітної мови на обидва вуха та при сприйнятті розмовної мови на відстані до 1,0 м на праве вухо та до 0,5 м на ліве вухо; зміцнілі рубці лівого плеча, бокової стінки грудної клітки зліва, лівої гомілки з приводу вогнепального осколкового дотичного поранення (28.04.2022) лівого плеча, бокової стінки грудної клітки зліва та вогнепального осколкового сліпого поранення (28.04.2022) лівої гомілки без порушення функції. За наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370 - травма легка. Травма, поранення, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини (підтверджено довідками про обставини травми (поранення) виданими командиром в/ч НОМЕР_1 № 1678 та № 1679 від 01.10.2022; довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та' інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 27.02.2022 по 28.04.2022; з 11.05.2022 по 02.07.2022; з 09.07.2022 по 19.09.2022; з 26.09.2022 по 29.09.2022 виданою командиром в/ч НОМЕР_1 №1682 від 02.10.2022).
Посткомоційний синдром внаслідок мінно-вибухових травм (28.04.2022; 18.09.2022) з вираженим загикуванням та настирливими рухами мімічної мускулатури. Захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини».
Позивача на підставі статті 146, 366, 75в графи II Розкладу хвороб, графи 7 ТДВ - Б визнано обмежено придатним до військової служби. Непридатним до служби у високомобільним десантним військам, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Придатним до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах (а.с.34).
Наявність підстав для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до пункту першого Постанови №168 за це період лікування у різних закладах охорони здоров'я було предметом розгляду в адміністративній справі №500/4509/23, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 у якій позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплатити ОСОБА_1 збільшеної додаткової винагороди у відповідності до пункту першого Постанови №168 за період з 04.10.2022 по 17.01.2023, з урахуванням проведених виплат; зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу збільшену додаткову винагороду у відповідності до пункту першого Постанови №168 за період з 04.10.2022 по 17.01.2023, з урахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (такі позовні вимоги стосувалися зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити конкретну суму грошової допомоги).
У цій справі позивачем заявлені ті ж вимоги лише за інший період, такі стосуються періоду з 18.01.2023 по 27.06.2023.
У цей період 18.01.2023 ОСОБА_1 згідно з направленням командира ВЧ НОМЕР_1 № 127 від 18.01.2023 проходив огляд психіатром. Відповідно до висновку лікувально-консультативної комісії Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» № 131 від 18.01.2023 діагноз: посткомоційний синдром внаслідок мінно-вибухових травм (28.04.2022 та 18.09.2022) з вираженим загикуванням та настирливими рухами мімічної мускулатури, за станом психічного здоров'я показано стаціонарне лікування (а.с.36-37).
З 26.01.2023 по 27.06.2023 позивач проходив лікування в Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецька обласна психіатрична лікарня», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 468 від 27.06.2023 (а.с.48-49).
14.06.2023 згідно з направленням № 138 командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.03.2023 позивач оглянутий позаштатною військово-лікарською комісією з правами госпітальної ВЛК при Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецька обласна психіатрична лікарня».
У свідоцтві про хворобу №136/66 від 20.06.2023 вказані результати огляду військово-лікарською комісією позивача, згідно з яким:
Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: «Посттравматичний стресовий розлад зі стійкими різко вираженими хворобливими порушеннями у вигляді емоційно-вольової нестійкості, ускладнений стійкою інсомнією, заїканням та настирливими рухами мімічної мускулатури. Логофобія. Транзиторна міопатія, вторинна макулопатія обох очей.
Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Наслідки МВТ (28.04.2022; 18.09.2022), ЗЧМТ з легким лікворо-гіпергензивним синдромом, синдромом вегето-судинної дистонії'; акубаротравми вух з розривом лівої барабанної перетинки. Післятравматична хронічна глухота на ліве вухо, післятравматична сенсоневральна приглухуватість на праве вухо без сприйняття шепітної мови. Зміцнілі післяопераційні рубці середньої третини лівого плеча, бокової стінки грудної клітки зліва, середньої третини лівої гомілки з приводу вогнепального осколкового дотичного поранення (28.04.2022) лівого плеча, бокової стінки грудної клітки зліва та вогнепального осколкового сліпого поранення (28.04.2022) лівої гомілки без порушення функції. Згідно класифікатора тяжкості отриманих травм, дана травма відноситься до тяжких (наказ МОЗ №370 від 04.07.2007).
Травми, поранення, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
Викривлення носової перегородки з порушенням носового дихання.
Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби».
Відповідно до свідоцтва про хворобу №136/66 від 20.06.2023, військово-лікарською комісією прийнята постанова про придатність до військової служби за військовою спеціальністю: на підставі статті 17а графи П Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнаний непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.46-47).
З 11.07.2023 ОСОБА_1 звільнено з військової служби.
Позивач вважає, що у період з 18.01.2023 по 27.06.2023 перебував на лікуванні, яке є наслідком отриманих поранення (контузії, травми або каліцтва), та набув право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 100000 грн пропорційно із розрахунку на місяць, проте відповідач таку винагороду виплатив не в повному обсязі, а тому позивач звернувся до суду з цим позовом.
Стосовно питання дотримання строків звернення до суду, то суд зауважує, що такі не порушені позивачем виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї ж статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, стосуються бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати позивачу при звільненні всіх сум грошового забезпечення, зокрема, передбачених Постановою №168.
Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців). Водночас такі строки встановлені Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України).
Частина друга статті 233 КЗпП України (в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»), чинній з 19.07.2022 передбачає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Судом встановлено, що на дату звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, ОСОБА_1 відповідачем не направлялося письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
ОСОБА_1 22.02.2024 надіслав до ВЧ НОМЕР_1 запит на інформацію щодо письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, з проханням надати письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (довідку про грошове забезпечення) з розшифровкою за видами виплат та із обов'язковим вмістом інформації про виплачені щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення; в тому числі із зазначенням кількості днів служби, розміру середньоденної та середньомісячної виплати грошового забезпечення під час несення такої), за період перебування на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 , а саме з 26.02.2022 по 11.07.2023 (а.с.55-59).
У зв'язку з ненаданням відповіді, у встановлений законом термін, позивачем 15.03.2024 подано адміністративний позов до Тернопільського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. 20.03.2024 Тернопільським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі № 500/1539/24. Після цього ВЧ НОМЕР_1 надіслано відомість зарахувань грошового забезпечення за період з 14.01.2023 по 11.08.2023 і картку особового рахунку військовослужбовця, які отримані позивачем 26.03.2024 (а.с.71-72).
З цим позовом позивач звернувся до суду 01.04.2024 надіславши позовну заяву через поштову службу (а.с.75).
З огляду на такі обставини, суд вважає, що тримісячний строк на звернення до суду позивачем не пропущено.
До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон № 2011-XII).
Відповідно до частин першої-другої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, № 734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, від 06.05.2024 № 272/2024 затвердженими відповідними законами України, продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, востаннє продовжено з 05:30 14.05.2024 строком на 90 діб, тобто до 12.08.2024.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168, пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 Постанови №168 (в редакції після 19.07.2022 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова №836) змінено редакцію пункту 1 Постанови №168 та доповнено останню пунктами 1-1 та 1-2.
Відповідно до пункту 3 Постанови №836, вона набирає чинності з моменту її опублікування та застосовується у частині виплати додаткової винагороди з 1 червня 2023 року. Дата опублікування Постанови №836 11.08.2023.
Згідно з пунктом 1-1 Постанови №168 військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до абзацу першого пункту 1-2 Постанови №168, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з абзацом третім зазначеного пункту, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Крім того, відповідно до пункту 7 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/в/29 до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень належить включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядження військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
Отже, враховуючи наведені вище положення нормативно-правових актів військовослужбовець має право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини. Підтвердженням отриманого поранення (травми, контузії, каліцтва), є відповідна довідка визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.
У цій справі судом встановлено, позивач отримав поранення (травми) 28.04.2022 та 18.09.2022, пов'язані із захистом Батьківщини, про що командиром ВЧ НОМЕР_5 видані відповідні довідки про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) (за формою визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402) №1678 та №1679 від 01.10.2022. Внаслідок отриманих поранень (травм) ОСОБА_1 тривалий час проходив лікування у різних закладах охорони здоров'я, у тому числі у спірний період з 26.01.2023 по 27.06.2023 в Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецька обласна психіатрична лікарня», про що свідчить виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 468 від 27.06.2023 (а.с.48-49).
При цьому відповідно до відомостей свідоцтва про хворобу №136/66 від 20.06.2023 діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: Посттравматичний стресовий розлад зі стійкими різко вираженими хворобливими порушеннями у вигляді емоційно-вольової нестійкості, ускладнений стійкою інсомнією, заїканням та настирливими рухами мімічної мускулатури. Логофобія. Транзиторна міопатія, вторинна макулопатія обох очей. Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини, та пов'язане з наслідками мінно-вибухових травм (28.04.2022; 18.09.2022), закритої черепно-мозкової травми з легким лікворо-гіпергензивним синдромом, синдромом вегето-судинної дистонії; акубаротравми вух з розривом лівої барабанної перетинки. Згідно класифікатора тяжкості отриманих травм, травма відноситься до тяжких (наказ МОЗ №370 від 04.07.2007).
Відтак, позивач має право на отримання грошової допомоги у підвищеному розмірі за період перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я з 26.01.2023 по 27.06.2023, оскільки лікування пов'язане саме з отриманими пораненнями (травмами) 28.04.2022 та 18.09.2022 пов'язаними із захистом Батьківщини та їх наслідками. При цьому у кожній з довідок про обставини травми (порання, контузії, каліцтва) зазначено, що позивач під час виконання бойового завдання не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння та знаходився в засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом).
Беручи до уваги встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про допущену протиправну бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за час перебування на лікування з 26.01.2023 по 27.06.2023 в Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» у розмірі по 100000,00 грн із розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні. Щодо періоду з 18.01.2023 по 25.01.2023, то судом не встановлено перебування позивача на лікуванні в закладі охорони здоров'я, тому в цій частині в позові слід відмовити.
Також наявні підстави для задоволення у відповідній частині і похідної позовної вимоги та зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, у розмірі по 100000,00 грн із розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за період з 26.01.2023 по 27.06.2023 включно. При цьому саме відповідач має провести відповідний розрахунок сум додаткової винагороди.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
При вирішенні питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
Разом з тим, на думку суду, в даному випадку підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення відсутні, оскільки суд не має обґрунтованих сумнівів щодо виконання відповідачем рішення у цій справі, а крім того, примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби, про що й свідчить примусове виконання рішення суду в справі №500/4509/23.
Судовий збір позивачем не сплачувався, бо він звільнений від його сплати, а тому такий не підлягає розподілу між сторонами.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 26.01.2023 по 27.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 26.01.2023 по 27.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України НОМЕР_7 ).
Повний текст рішення складено та підписано 28 травня 2024 року.
Суддя Чепенюк О.В.