27 травня 2024 року м. Рівне №460/10891/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доВідділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 22.11.2022 №347288 про застосування господарського штрафу.
Ухвалою суду від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позов обґрунтовано тим, що застосування оспорюваною постановою адміністративно-господарського штрафу є протиправним, оскільки позивач не був автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт". Крім того, відповідачем у спірних правовідносинах порушено процедуру притягнення до відповідальності, а саме: не повідомлено позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки під час проведення рейдової перевірки у водія транспортного засобу, яким під час перевезення вантажу користувався позивач, були відсутні документи, передбачені ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: протокол перевірки та адаптації тахографа. Водій транспортного засобу під час проведення перевірки не повідомив інспекторів про наявність договору-заявки або іншого договору, на підтвердження того, що перевізником є особа, відмінна від позивача. Відтак, позивача правомірно притягнуто до відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 27.05.2024 продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та прийнято відзив.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 07.07.2020 (номер запису 26080000000043181), з 07.07.2020 перебуває на обліку у контролюючому органі як платник податків. Видами діяльності підприємця за КВЕД є: 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний), 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту, 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, 4931 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, 78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами.
У період з 17.10.2022 по 23.10.2022 уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до направлення на рейдову перевірку від 13.10.2022 №004350, на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 13.10.2022 №6141/824.1/27-22 у Хмельницькій області була проведена рейдова перевірка (перевірка на дорозі) транспортних засобів, якими здійснюються перевезення пасажирів та вантажів (а.а.с.56, 57).
Під час такої перевірки 21.10.2022 о 10год. 20хв. був перевірений транспортний засіб марки "MAN-TGX 18480", д.н.з. НОМЕР_2 . Власником зазначеного транспортного засобу є ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ", а водієм - ОСОБА_2 . (а.а.с.9, 10-19).
Відповідно до товарно-транспортної накладної від 20.10.2022 №8020010747/2462213522, автомобільним перевізником є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , замовником та вантажоодержувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Самодєлкін", вантажовідправником - Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІСС КРОНО". Пункт навантаження - вул.Київська, 106, м.Рівне. Пункт розвантаження - проспект Богдана Хмельницького, 162, м.Дніпро. Прийняв водій/експедитор ОСОБА_2 . Загальна вага транспортного засобу з вантажем - 35,34т (а.с.23).
За результатами зазначеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.10.2022 №344485, у якому зафіксовано таке порушення "на момент перевірки документів відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа". Порушено вимоги ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за порушення передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.8, зворот).
Водій транспортного засобу ОСОБА_3 від підпису акта перевірки та надання пояснень відмовився.
Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті сформовано для ОСОБА_1 повідомлення від 11.11.2022, згідно з яким розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відбудеться 22 листопада 2022 року об 11год. 00хв.(а.с.53).
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 22.11.2022 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №347288, якою з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" стягнуто штраф згідно з абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у сумі 17000грн (а.с.8).
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III).
Статтею 2 Закону №2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 №232/94-ВР (далі - Закон №232/94-ВР), нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
За приписами ст.18 Закону №2344-III, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Суд зазначає, що перелік документів згідно із ст.48 Закону №2344-III не є вичерпним.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 N340 (далі - Положення №340).
Відповідно до п.1.3 Положення №340, його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно з п.6.1 Положення №340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
За приписами п.6.3 Положення №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання тахографів визначений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385).
Пунктом 1.3 Інструкції №385 встановлено, що її норми поширюються на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до п.1.4 Інструкції №385, визначені у ній терміни вживаються у такому значенні:
- адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР, - "калібрування";
- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР;
За приписами пунктів 3.3, 3.6 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема:
- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Із матеріалів справи вбачається, що належний позивачу транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом. Водночас, актом перевірки зафіксовано відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа.
При цьому, у разі використання цифрового тахографа водій зобов'язаний мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу та надавати такий інспектору для контролю.
Відповідно до ст.1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
При цьому, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст.33 Закону №2344-III).
Положеннями ст.34 Закону №2344-III передбачено обов'язок автомобільного перевізника забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Таким чином, вказана норма визначає, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, є саме автомобільний перевізник.
Суд зауважує, що на місці здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт водій повинен пред'явити ті документи, які від нього вимагаються (ст.48 Закону №2344-III). Під час такої перевірки можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. При цьому, адміністративно-господарський штраф (відповідно до ст.60 Закону №2344-III) накладається не на місці проведення перевірки. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з'ясувати, зокрема, особу порушника, адже автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самої лише інформації, яка зафіксована в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що автомобільним перевізником є фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , а не позивач, з огляду на таке.
За приписами Закону №2344-ІІІ, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Враховуючи положення ст.ст.1, 33, 50 Закону №2344-III, автомобільного перевізника можна визначити на основі документів, якими підтверджується перевезення вантажу (товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством).
Як встановлено судом, згідно з товарно-транспортною накладною від 20.10.2022 №8020010747/2462213522, автомобільним перевізником вантажу є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (а.с.23).
Зазначена товарно-транспортна накладна у розумінні ч.2 ст.48 Закону №2344-III є визначеним законодавством документом на вантаж, адже містить інформацію про вантаж, про перевізника та про водія.
При цьому доказів того, що перевізником у спірних правовідносинах є особа, відмінна від позивача, матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що перевезення вантажу може відбуватися з використанням (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III. Відтак, автомобільний перевізник не може визначатися лише на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 22.02.2023 у справі №240/22448/20 та від 22.08.2023 у справі №600/1407/22-а.
За приписами п.26 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Відповідно до п.27 Порядку №1567, у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що не був повідомлений про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт
Суд зазначає, що належних доказів повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення відповідач суду не надав.
Поряд з цим, порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.
Під час розгляду справи в суді позивач не довів відсутність факту вчинення порушення у сфері автомобільного транспорту. Також судом не встановлено обставин, які б вказували на те, що присутність представника позивача під час розгляду справи про порушення в органі Укртрансбезпеки могла вплинути на зміст прийнятої постанови.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 22.11.2022 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №347288, якою за порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стягнуто штраф у сумі 17000грн (а.с.8).
Зазначена постанова оформлена відповідно до вимог додатку 5 до Порядку №1567.
Таким чином, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що спірна постанова відповідає критеріям обґрунтованості та розсудливості, прийнята з урахуванням усіх обставин, а тому є правомірною та скасуванню не підлягає.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Підстави для розподілу судових витрат згідно із ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Відінська, буд.8, м.Рівне, Рівненська область, 33023, ідентифікаційний код юридичної особи 39816845).
Рішення складено 27 травня 2024 року.
Суддя О.М. Дудар