Справа № 420/8967/24
27 травня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування та картки відмови, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500490/2024/000004/2 від 30.01.2024; визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2023/000024 від 30.01.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що всі надані документи підтверджують вірність заявленої митної вартості товарів у митній декларації від 30.01.2024, однак відповідач, не зважаючи на повноту поданих разом з митною декларацією документів, та наданих додаткових документів за запитом митного органу, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та на підставі рішення оформив картку відмови у митному оформленні товарів. При цьому, заявлений товар поставлявся за умовами DAP Odessa, що означає, “що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. База постачання DAP Інкотермс 2010 покладає на продавця обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Тобто, витрати на страхування вантажу та транспортні витрати не входять в інвойсну вартість товару та, як наслідок, не входять у склад митної вартості товару. Враховуючи вказаний фактор, взагалі не впливає на розмір митної вартості зазначення декларантом помилково місця відправлення товару, враховуючи те, що митниками також не вказується в оскаржуваному рішенні як саме помилкове зазначення країни відправлення впливає на митну вартість товару, не наведено жодного обгрунтування настання зміни митної вартості заявленого товару, посилання митного органу на п.5 генерального договору від 20.01.23 No 405473 та визначення як розбіжність те, що відповідні відшкодування у випадку їх сплати повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не знаходить своє підтвердження через наступне. Інвойси № 6022528 від 08.09.2023 та № 6020872 04.08.2023 містять ціну товару, де вказано ціну за одиницю товару 1800 доларів США, податкову ставку 0,00%. Податкова ставка взагалі не сплачувалася позивачем. Тому, нічого не заважало митниці перевірити вартість товару, вказаного в митній декларації. Також, відповідач не довів наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності наданої декларантом платіжної інструкції від 04.08.23 No 300, в якій міститься наступна розбіжність, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Карта сухого контейнера-документ від 23.01.2024 за кодом 9000 в гр.44 митної декларації від 30.01.2024 та цінова довідка не містять жодних відомостей стосовно вартості обладнання. Зазначений факт стосовно невідповідності дат вказаних документів, жодним чином не впливає на можливість перевірити митницею вартість товару та не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Висновок експерта не є тим документом, на якому грунтується визначення митної вартості заявленого товару, у той час як таким документом є саме інвойс, про що зазначено вище. Висновок експерта містить інформацію щодо ринкової вартості товару, який заявляється до митного оформлення та не може містити в собі встановлення будь-яких інших вартостей, у тому числі й вартість послуг з транспортування вантажу. Враховуючи таке, визначена митницею розбіжність не знаходить свого обгрунтування та підтвердження. Крім того, не можна вважати допустимим доказом посилання на відомості з АСМО “Інспектор”, який є недоступним для декларантів, власників товару, вантажоотримувачів, вантажовідправників та інших осіб, крім, безпосередньо, уповноважених працівників митниці. В ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Спрацювання АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників даних АСАУР. Крім того, в оскаржуваному рішенні Одеська митниця посилається на митну декларацію та зазначає лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, при цьому, за якими неможливо ідентифікувати товар, який заявлявся, його описові та технічні характеристики, у тому числі й митну вартість, методи визначення митної вартості тощо, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.
Представником Одеської митниці до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що Митним кодексом України не допускається ігнорування та не виконання форм контролю встановлених СУР. У зв'язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500490000719U0 від 30.01.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500490/2024/000004/2 від 30.01.2024. Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. 30.01.24 уповноваженою декларантом особою надано повідомлення до митниці від 30.01.2024 № 30/01-1 щодо неможливості декларанта надати затребувані додаткові документи протягом 10 календарних днів (рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), виписку з бухгалтерської документації (зокрема, виписку з відповідного балансового рахунку підприємства), висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією). Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 24UA500490000719U0 від 30.01.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500490/2024/000004/2 від 30.01.2024. Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, статті 256 МКУ, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000024 від 30.01.2024 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, а представником відповідача заперечення, доводи, викладені в яких відповідають змісту позовної заяви та відзиву.
Ухвалою суду від 26 березня року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 27 травня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
20 лютого 2023 року між компанією Seaco SRL (продавець) та ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” (покупець) укладено генеральний договір № 405473 (а.с. 40-42).
30 січня 2024 року декларантом ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” подано до митного оформлення митну декларацію № 24UA500490000719U0 щодо товару: Контейнери з чорного металу для перевезення товарів загального призначення одним або кількома видами транспорту, бувші у використанні: Контейнери 40-футові, тип - 40HC, 2 шт.:№ GESU5789004 - 2007 року виробництва. № HJMU1920372 - 2008 року виробництва.У комплекті, мають сліди інтенсивної експлуатації, численні вм'ятини по корпусу, та деформації, розрив нижньої поперечної балки, іржа, невідповідність дверних прорізів, як наслідок - недостатність. Втрата якості - 80-85% (а.с. 51-52).
30 січня 2024 року за результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500490/2024/000004/2, у зв'язку з тим, що документи, які подані з метою підтвердження заявленої митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із тим, що: 1) відповідно до умов постави DAP Odesa (згідно з інвойсами від 04.08.2023 № 6020872 та від 08.09.2023 № 6022528) зобов'язання щодо укладання договору страхування відсутні, проте у випадку його складання у відповідності із ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари витрати на страхування повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Враховуючи, що у поданих документах відсутня інформація щодо можливого укладання договору страхування неможливо перевірити необхідність додавання складової митної вартості; 2) у відповідності із ч.5 ст. 58 МКУ ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Враховуючи положення п.5 генерального договору від 20.01.23 № 405473 «Будь-які податки з продажу, передачі, обороту, податки на додану вартість, акцизи чи інші податки, що застосовуються до продажу та доставки Обладнання, несе Покупець. Покупець на вимогу відшкодовує Продавцю будь-які такі податки, мита чи інші збори, сплачені Продавцем.». Отже, відповідні відшкодування у випадку їх сплати повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Враховуючи дві вищевикладені обставини, у відповідності із ч.3 ст. 53 МКУ декларанта зобов'язано надати протягом 10 календарних днів рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом). Встановлено, що у документі, який поданий з метою підтвердження заявленої митної вартості та підтвердження сплати товару - платіжній інструкції від 04.08.23 № 300, міститься наступна розбіжність: відомості щодо реквізиту призначення платежу (payment reference), які містяться у цій платіжній інструкції (reference 0006012959) не відповідають відомостям, які містяться в інвойсі від 04.08.23 № 6020872 (Payment reference: 0006020872) та у генеральному договорі від 20.01.2023 № 405473 розділу ПРОДАВЕЦЬ (payment reference : 00060129) у зв'язку із чим у відповідності із ч.3 ст. 53 МКУ декларанта зобов'язано надати протягом 10 календарних днів виписку з бухгалтерської документації (зокрема, виписку з відповідного балансового рахунку підприємства). Також, встановлена наявність наступних розбіжностей: 1) карти сухого контейнера б/н видані 23.01.24, в яких зазначено, що «несправності та зауваження корпусу вказані в акті дефектування та ціновій довідці». Однак, поданий акт технічного стану № 230124 виданий 23.01.24, цінова довідка № 144/444 видана 26.01.24, тобто після карти сухого контейнера; поданий до митного оформлення акт технічного стану від 23.01.24 №230124, складений лише покупцем товару, при цьому якість товару (технічний стан, комплектність, відсоток зношення) в документах купівлі-продажу (контракті, додаткових угодах, інвойсі) договірними сторонами не обумовлена, що викликає сумніви в автентичності цих документів та може свідчити про наявні ознаки підробки; 2) цінова довідка від 26.01.24 №144/444 містить посилання на веб-сторінки сайту https://www.alibaba.com, відомості яких були використані у якості джерела дослідження, в усіченому (неповному) вигляді, при цьому інших джерел, крім складених та наданих покупцем, під час дослідження використано не було. Враховуючи дві вищевикладені розбіжності, у відповідності із ч.3 ст. 53 МКУ декларанта зобов'язано надати протягом 10 календарних днів висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. 30.01.24 уповноваженою декларантом особою надано повідомлення до митниці від 30.01.2024 № 30/01-1 щодо неможливості декларанта надати затребувані додаткові документи протягом 10 календарних днів (рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), виписку з бухгалтерської документації (зокрема, виписку з відповідного балансового рахунку підприємства), висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією). Отже, декларантом та уповноваженою ним особою не подано усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. Відповідно до частини першої статті 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МКУ, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до частини шостої статті 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі: 1) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товарів умовам, наведеним у главі 9 МКУ. Відповідно до частини другої статті 58 МКУ враховуючи, що використані декларантом та уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, відповідно до частини третьої статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Відповідно до частини п'ятої статті 55 та частини четвертої статті 57 МКУ була проведена процедура консультацій між митним органом та декларантом та уповноваженою ним особою з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості та визначення основи вартості. 30.01.24 листом від 30.01.24 №30/01-2 уповноваженою декларантом особою повідомлено про відсутність документів, які містять інформацію, що може бути взята за основу для визначення оцінюваних товарів згідно з положеннями статей 59 - 63 МКУ. Митним органом з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз інформації, що наявна в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор». Встановлено, що стосовно оцінюваного товару інформація щодо прийнятої митним органом вартості операції з ідентичними товарами із урахуванням вимог та застережень статей 59 та 61 МКУ відсутня, у зв'язку із чим визначення митної вартості не може бути здійснено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Враховуючи, що митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 та 59 МКУ, застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів із урахуванням вимог та застережень статей 60 та 61 МКУ, а за основу для її визначення береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких є максимально наближеним до часу експорту оцінюваних товарів на рівні 3187,3493 дол. США за шт. (3000,00 євро за шт.) за митною декларацією від 20.03.23 №23UA500490002231U (опис - «Контейнери порожні, спеціально призначені та обладнані для перевезення одним або декількома видами транспорту, що були у використанні, … сухі, розміром 40 футів … TCNU9894734 - 2006 р.в…», країна виробництва та походження - Китай, виробник - «SHENZHEN SOUTHERN CIMC EASTERN LOGISTICS EQUIPMENT MANUFACTURE CO.,LTD», вага нетто - 3840 кг, метод визначення митної вартості - основний, контракт - непрямий, виробник якого не є стороною контракту, заявлено декларантом - 3000,00 євро за шт.) (а.с. 56-57).
30 січня 2024 року Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2024/000024, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів (а.с. 45).
Відповідно до ст. 543 МК України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.
До митної справи, відповідно до ст. 7 МК України, відносяться, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Відповідно до п. 23, 24 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7 ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 року по справі № 815/6780/15, від 06.09.2019 року по справі № 803/1212/14.
Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні про коригування митної вартості від 30 січня 2024 року № UA500490/2024/000004/2, зазначено, що його прийнято у зв'язку з тим, що документи, які подані з метою підтвердження заявленої митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із тим, що: 1) відповідно до умов постави DAP Odesa (згідно з інвойсами від 04.08.2023 № 6020872 та від 08.09.2023 № 6022528) зобов'язання щодо укладання договору страхування відсутні, проте у випадку його складання у відповідності із ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари витрати на страхування повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Враховуючи, що у поданих документах відсутня інформація щодо можливого укладання договору страхування неможливо перевірити необхідність додавання складової митної вартості; 2) у відповідності із ч.5 ст. 58 МКУ ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Враховуючи положення п.5 генерального договору від 20.01.23 № 405473 «Будь-які податки з продажу, передачі, обороту, податки на додану вартість, акцизи чи інші податки, що застосовуються до продажу та доставки Обладнання, несе Покупець. Покупець на вимогу відшкодовує Продавцю будь-які такі податки, мита чи інші збори, сплачені Продавцем.». Отже, відповідні відшкодування у випадку їх сплати повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Враховуючи дві вищевикладені обставини, у відповідності із ч.3 ст. 53 МКУ декларанта зобов'язано надати протягом 10 календарних днів рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом). Встановлено, що у документі, який поданий з метою підтвердження заявленої митної вартості та підтвердження сплати товару - платіжній інструкції від 04.08.23 № 300, міститься наступна розбіжність: відомості щодо реквізиту призначення платежу (payment reference), які містяться у цій платіжній інструкції (reference 0006012959) не відповідають відомостям, які містяться в інвойсі від 04.08.23 № 6020872 (Payment reference: 0006020872) та у генеральному договорі від 20.01.2023 № 405473 розділу ПРОДАВЕЦЬ (payment reference : 00060129) у зв'язку із чим у відповідності із ч.3 ст. 53 МКУ декларанта зобов'язано надати протягом 10 календарних днів виписку з бухгалтерської документації (зокрема, виписку з відповідного балансового рахунку підприємства). Також, встановлена наявність наступних розбіжностей: 1) карти сухого контейнера б/н видані 23.01.24, в яких зазначено, що «несправності та зауваження корпусу вказані в акті дефектування та ціновій довідці». Однак, поданий акт технічного стану № 230124 виданий 23.01.24, цінова довідка № 144/444 видана 26.01.24, тобто після карти сухого контейнера; поданий до митного оформлення акт технічного стану від 23.01.24 №230124, складений лише покупцем товару, при цьому якість товару (технічний стан, комплектність, відсоток зношення) в документах купівлі-продажу (контракті, додаткових угодах, інвойсі) договірними сторонами не обумовлена, що викликає сумніви в автентичності цих документів та може свідчити про наявні ознаки підробки; 2) цінова довідка від 26.01.24 №144/444 містить посилання на веб-сторінки сайту https://www.alibaba.com, відомості яких були використані у якості джерела дослідження, в усіченому (неповному) вигляді, при цьому інших джерел, крім складених та наданих покупцем, під час дослідження використано не було.
З матеріалів справи вбачається, а саме з інвойсів від 04.08.2023 № 6020872 та від 08.09.2023 № 6022528, що поставка здійснюється на умовах: DAP Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товарів, про що безпосередньо зазначено в рішенні про коригування митної вартості від 30 січня 2024 року № UA500490/2024/000004/2.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо того, що у поданих документах відсутня інформація щодо можливого укладання договору страхування неможливо перевірити необхідність додавання складової митної вартості, з огляду на наявність у митного органу інвойсів від 04.08.2023 № 6020872 та від 08.09.2023 № 6022528.
При цьому, Верховний Суд в постанові від 13.02.2018 року по справі № 803/1112/17 зазначив, що якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.
Однак, будь-яких доказів на підтвердження того, що поставляємий товар підлягав страхуванню та був застрахований відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суду не надано.
Пунктом 5 договору № 405473 від 20.02.2023 року визначено, що будь-які податки з продажу, передачі, обороту, податки на додану вартість, акцизи чи інші податки (за винятком податків на частиний прибуток, які стягуються з продавця), що застосовуються до продажу та доставки обладнання несе покупець і покупець повинен надати продавцю підтвердження оплати буд-які податки, мита чи інші збори за запитом продавця.
При цьому, в інвойсах від 04.08.2023 № 6020872 та від 08.09.2023 № 6022528, які надавались до митного органу, вказана вартість товару 1800,00 дол.США, а також зазначено загальну податкову ставку - 0,00 дол. США.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” були понесені витрати на відшкодування будь-яких податків, які в подальшому повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суду не надано.
Також як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, декларантом ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” подано до митного оформлення товару було надано, зокрема, платіжну інструкцію в іноземній валюті № 300 від 04.08.2023 року та платіжну інструкцію в іноземній валюті № 304 від 08.09.2023 року.
В той же час, зазначення у платіжній інструкції № 300 від 04.08.2023 року в графі «призначення платежу» «reference 0006012959» замість «payment reference: 0006020872», не свідчить про неможливість ідентифікації оплати відповідно до інвойсу та контракту, оскільки у платіжній інструкції в іноземній валюті № 300 від 04.08.2023 року в графі 70 (деталі платежу) вказано - контракт № 405473 від 20.02.2023 року, інвойс № 6020872 від 04.08.2023 року, що відповідає даті та номеру інвойсу від 04.08.2023 № 6020872, який надавався до митного оформлення.
В постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17, Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.
При цьому, в постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Таким чином, посилання відповідача на розбіжність ревізиту призначення платежу, як на підставу для коригування митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є неспроможним.
Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що акт технічного стану № 230124 та цінова довідка № 144/444 видані після карти сухого контейнера, оскільки акт технічного стану не міститься у переліку документів, які декларант повинен подавати митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраного методу її визначення.
Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення від 30 січня 2024 року № UA500490/2024/000004/2, не вбачається як обставини того, що акт складений лише покупцем товару та якість товару в документах купівлі-продажу сторонами не обумовлена, а також те, що цінова довідка від 26.01.24 №144/444 містить посилання на веб-сторінки сайту https://www.alibaba.com, відомості яких були використані у якості джерела дослідження, в усіченому (неповному) вигляді, при цьому інших джерел, крім складених та наданих покупцем, під час дослідження, вплинули на достовірність визначення ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” задекларованої митної вартості.
Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару. Відповідачем не надано до суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Тобто, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
В той же час, Верховний Суд в постанові від 17 липня 2019 року по справі № 809/872/17 зазначив, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд постанові від 30.10.2018 року по справі № 826/25605/15 зазначив, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Таким чином зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини жодним чином не можливо вважати як наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.
Відповідно до ст. 189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Отже, зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.
При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Згідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом, шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів як: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
В рішенні від 30 січня 2024 року № UA500490/2024/000004/2 вказано, що митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 та 59 МКУ, тому застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів із урахуванням вимог та застережень статей 60 та 61 МКУ, а за основу для її визначення береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких є максимально наближеним до часу експорту оцінюваних товарів на рівні 3187,3493 дол. США за шт. (3000,00 євро за шт.) за митною декларацією від 20.03.23 №23UA500490002231U (опис - «Контейнери порожні, спеціально призначені та обладнані для перевезення одним або декількома видами транспорту, що були у використанні, … сухі, розміром 40 футів … TCNU9894734 - 2006 р.в…», країна виробництва та походження - Китай, виробник - «SHENZHEN SOUTHERN CIMC EASTERN LOGISTICS EQUIPMENT MANUFACTURE CO.,LTD», вага нетто - 3840 кг, метод визначення митної вартості - основний, контракт - непрямий, виробник якого не є стороною контракту, заявлено декларантом - 3000,00 євро за шт.) (а.с. 56-57).
Разом з тим, різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вказана позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а, від 25 листопада 2020 року по справі № 1.380.2019.001657, від 15 червня 2021 року по справі № 804/2584/16., від 04 листопада 2021 року по справі № 120/2634/19-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не підтверджено належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та, як наслідок, не доведено правомірності коригування митної вартості товарів за резервним методом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості від 30 січня 2024 року № UA500490/2024/000004/2 підлягає скасуванню.
При цьому, оскільки саме прийняття рішення від 30 січня 2024 року № UA500490/2024/000004/2 слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500490/2023/000024 від 30.01.2024 року, суд вважає, що вказана картка відмови також підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 7500,00 грн.
Представником відповідача до суду надано клопотання про зменшення розмір у витрат, в якому представник відповідача зазначив, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.
Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано копії акту прийому-передачі правничої допомоги, рахунку-фактура, додаткової угоди до договору, договору про наджання правничої допомоги.
Згідно п. 3 додаткової угоди від 12.12.2022 року виконавець та змовник погодили, що вартість правничої допомоги (гонорар) в суді першої інстанції становить: 7500,00 грн. - у разі, якщо ціна позову не перевищує 130000,00 грн.
Відповідно до акту прийому-передачі АО «МІТРАС» надано ТОВ “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” у справі № 420/8967/24 таку допомогу: агаліз наданих замовником документів - 4 години роботи адвоката; підготовка позовної заяви, формування додатків та подання до суду - 5 годин роботи адвоката; підготовка відповіді на відзив, формування додатків та подання - 2 години роботи адвоката.
В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом в постановах від 01 червня 2022 року по cправі № 910/1929/19, від 18 травня 2022 року по cправі № 911/1825/20, від 23 лютого 2022 року по cправі № 914/653/21, від 15 червня 2021 року по справі № 912/1025/20.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа належить до категорії справ незначної складності та була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” (код ЄДРПОУ 38986871, адреса місцезнаходження: 67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, пров. Ентузіастів, 2) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування та картки відмови, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару № UA500490/2024/000004/2 від 30.01.2024 року
Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500490/2023/000024 від 30.01.2024 року.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС” (код ЄДРПОУ 38986871, адреса місцезнаходження: 67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, пров. Ентузіастів, 2) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук