про поновлення строку звернення до суду
28 травня 2024 рокусправа № 380/3088/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою заборгованості по пенсії в сумі 137426,12 гривень, що розрахована на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.004781 та виплачена 20 липня 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів (пенсії), нарахованої на підставі Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року у справі № 1.380.2019.004781 у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період із 18 жовтня 2018 року по 19 липня 2023 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з порушенням вимог Закону України від 19.10.2000 № 2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” (далі - Закон № 2050) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, відповідач при несвоєчасній виплаті пенсії, нарахованої на виконання рішення ЛОАС у справі №1.380.2019.004781 від 23.12.2019, не нарахував та не виплатив йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати з 18.10.2018 року по день фактичної виплати 20.07.2023 року, а відтак - допустив протиправну бездіяльність.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вказав, що у липні 2023 року ГУ ПФУ у Львівській області провело виплату заборгованості за рішенням суду № 1.380.2019.004781 від 23.12.2019. Виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, була здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України відповідно до черговості виплат на виконання судових рішень і після надходження відповідних коштів. З огляду на це, відсутній факт несвоєчасності виплати та вини ГУ ПФУ у Львівській області щодо виплати нарахованої суми доплати на виконання рішення суду.
Суд за наслідками вивчення долучених сторонами доказів встановив, що пенсійний орган 20.07.2023 здійснив виплату заборгованості з пенсії, нарахованої та виплаченої на виконання рішення суду у справі №1.380.2019.004781 від 23.12.2019. Отже, про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів щодо нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів позивач дізнався із 01.08.2023 року (з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди). Шестимісячний строк звернення до суду із цим позовом обчислюється з 01.08.2023 та сплив 31.01.2024. З цим позовом позивач звернувся до суду 08.02.2023, а відтак - зі пропуском визначеного частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду. Отже, позивачу разом із позовом слід було додати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши поважні підстави цього пропуску та додати докази на підтвердження існування таких обставин. Оскільки такої заяви разом із позовом до суду не надійшло, суд дійшов висновку, що помилково відкрив провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , котра, з огляду на наведені вище обставини, оформлена без дотримання вимог ст.ст.160, 161 КАС України. Суд ухвалою від 20.05.2024 залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надав позивачу строк для оформлення заяви про поновлення строку звернення до суду.
Представник позивача надіслав суду клопотання про поновлення строку звернення до суду від 23.05.2024, в якій навів такі аргументи:
в Постанові від 11 грудня 2020 року у справі № 200\108204 9-а Верховний Суд виклав такий висновок: «...судами попередніх інстанцій встановлено, що Особа 1 не звертався до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період з вересня 2016 року по квітень 2018 року відповідно до Закону №2050-ІП та Порядку № 159. Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації. За змістом ст. 7 Закону № 2050-ІП відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. З огляду на те, що у цій справі Особа 1 не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІП та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право Особа 1 ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій зробили законний і обґрунтований висновок про відмову у позові».
В постановах від 09.06.2021 у справі № 240\186\20, від 17.11.2021 у справі № 460\4188\20, від 27.07.2022 у справі № 460\783\20 та від 11.05.2023 у справі № 460\786\20 Верховний Суд виклав такий правовий висновок: «...необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник або уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває права на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Отже, Верховний Суд доходить висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моменту отримання лита-відповіді органу Пенсійного фонду України про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.»
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до адміністративного суду із цим адміністративним позовом існувала стала правова позиція як Верховного Суду, так у судів першої та апеляційної інстанції, а саме: - необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159; - початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити пов'язується з моменту отримання лита-відповіді органу Пенсійного фонду України про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159. У випадку недотримання цих вимог без попереднього звернення позивача до відповідача із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 суди відмовляли у задоволенні позову. При поданні цього адміністративного позову ОСОБА_1 була врахована на той час стала стабільна судова практика, яка відповідала згаданим вище правовим висновкам Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у його постановах. Без попереднього звернення із відповідною заявою до відповідача у позивача не було законних підстав відразу ж звертатись до суду. Виплата відповідачем заборгованості по пенсії здійснена 20.07.2023, із заявою до органу Пенсійного фонду України позивач звернувся 27.11.2023, відмова в нарахуванні компенсації отримана листом ГУПФУ у Львівській області від 06.12.2023 за №32576-35001\Ш-55\8-1300\23, адміністративним позов подано 08 лютого 2024 року. Тобто із дати відмови провести нарахування компенсації до звернення до суду пройшло два місяці.
Зміна правової позиції Верховного Суду відбулася 02 квітня 2024 року (постанова у справі №560\8194\20, дата оприлюднення 03 квітня 2024), тобто вже після відкриття провадження у цій адміністративній справі. Тому представник позивача вважає, що саме після 03 квітня 2024 (дати оприлюднення постанови) для визначення початку перебігу строку звернення до суду із подібних правовідносинах повинна застосовуватись практика Верховного Суду, викладена в його постанові від 02.04.2024 у справі № 560\8194\20, і позивач не повинен нести відповідальності із-за зміни правових позицій Верховного Суду. Новий підхід у питанні визначення строку звернення до суду із аналогічними позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення Верховним Судом постанови від 02 квітня 2024 року. Позивач звернувся до суду ще до зміни підходу Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду. Вказане повністю відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 640\11650\21 та від 27.07.2021 у справі № 580\3400\20.
З огляду на наведені аргументи представник позивача просить суду поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду із цим адміністративним позовом.
Суд вивчив аргументи позивача щодо обставин цієї справи та при вирішенні питання щодо дотримання позивачем вимог КАС України при зверненні до суду з цим позовом враховує таке:
відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд визнає слушність наведених представником позивача аргументів щодо існування до квітня 2024 року усталених підходів колегій касаційного суду до вирішення цієї категорії спорів та висновків про застосування норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, що полягали в необхідності звернення особи до роботодавця/ПФУ із заявою про нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплат та звернення до суду з відповідним позовом лише за умови отримання у відповідь відмови нарахувати відповідну компенсацію. Позов подано до суду в межах строку звернення до суду, визначеного КАС України, що обчислено від дати отримання відмови ГУ ПФУ у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів на підставі Закону № 2050-ІІІ. Зміна підходів Касаційного адміністративного суду у складі палати суддів відбулася 03.04.2024, тобто після відкриття провадження у справі. Як звернення позивача до ГУ ПФУ у Львівській області про нарахування та виплату компенсації, так і оскарження відмови здійснити нарахування такої компенсації відбулося в строки, котрі не можна вважати надмірними (між цими подіями минуло кілька місяців). За таких обставин суд вважає обґрунтованим клопотання представника позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 171, 248, 256, 294 КАС України, суд -
Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії та поновити цей строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович