28 травня 2024 рокусправа № 380/8439/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 із вимогою стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету податковий борг у сумі 81480,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач має податковий борг перед бюджетом в сумі 81480,00 грн. Вказана сума є узгодженою та не сплаченою відповідачем у встановлений законодавством строк. У зв'язку з цим просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути податковий борг в сумі 81480,00 грн.
Ухвалою судді від 25.04.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№35767 від 09.05.2024), у якому він щодо задоволення позову заперечив та вказав, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке є власністю об'єктів нежитлової нерухомості згідно податкових повідомлень-рішень №2585078-2412-1320 вiд 22.11.2022 на суму 31512,00 грн., №2585076-2412-1320 вiд 22.11.2022 на суму 17054,00 грн., №2585077-2412-1320 вiд 22.11.2022 на суму 32914,00 грн. відповідачем був сплачений в повному обсязі, що підтверджується квитанцією АТ КБ Приватбанк #0.0.2838819798.1, квитанцією АТ Ощадбанк №3 та квитанцією АТ КБ Приватбанк #0.0.2841363277.1.
Також представник відповідача просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій вона зазначила, що у зв'язку з наявністю податкового боргу у відповідача сплачені ним суми коштів були спрямовані на сплату заборгованості в порядку черговості, а тому наявні підстави для задоволення позову шляхом стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 81480,00 грн.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Згідно довідки про суму податкового боргу платника податків по ФО ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) від 08.04.2024 №4533/5/13-01-13-05, фізична особа ОСОБА_1 має заборгованість перед бюджетом у розмірі - 81 480,00 грн, зокрема, по податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, яке є власністю об'єктів нежитлової нерухомості.
Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, яке є власністю об'єктів нежитлової нерухомості - 81480,00 грн. виникла на підставі нарахувань згідно податкових повідомлень-рішень: № 2585078-2412-1320 вiд 22.11.2022 (термін сплати до 30.12.2022) на суму 31512,00 грн., № 2585076-2412-1320 вiд 22.11.2022 (термін сплати до 30.12.2022) на суму 17054,00 грн., № 2585077-2412-1320 вiд 22.11.2022 (термін сплати до 30.12.2022) на суму 32914,00 грн., які направлялись позивачу.
Також суд встановив, що податковим органом приймалась податкова вимога від 02.02.2021 №6013-13, якою визначено суму податкового боргу позивача станом на 01.02.2021 - 170008,02 грн.
Відповідна податкова вимога направлялась позивачу на його податкову адресу.
Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум грошових зобов'язань обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом. Норми встановлені та закріплені Конституцією України є нормами прямої дії виходячи з того, що відповідно до ст. 8 Конституції в Україні встановлено і діє принцип верховенства права.
Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
У разі несплати в установлений строк грошового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні, застосовується штраф та нараховується пеня у порядку та розмірах, передбачених статтями 126 і 129 ПК України.
Згідно з п.п. 266.1.1 п. 266.1, п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об'єктом оподаткування - об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України встановлено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до правил, установлених п.п. 266.7.2 п. 266.7, п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Як встановив суд та підтверджується матеріалами справи, позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення №2585078-2412-1320 вiд 22.11.2022, №2585076-2412-1320 вiд 22.11.2022 та №2585077-2412-1320 вiд 22.11.2022 на загальну суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (за податковий період - 2021 рік) в загальній сумі 81480,00 грн.
Відповідні податкові повідомлення-рішення вважаються врученими відповідачу, оскільки такі було скеровано на податкову адресу відповідача: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України, платник податків фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі.
Платник податків фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Отже, платник податків відповідно до норм чинного законодавства зобов'язаний визначити свою податкову адресу, і повідомити податковий орган про зміну свого місцезнаходження.
Даний норма відображена, в постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а, де колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що добросовісний платник податків, зобов'язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов'язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних наслідків.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.
Згідно п. 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року по справі №826/11455/15 дійшов висновку, що не виконання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми п. 42.2 статті 42 ПК України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.
Таким чином скерування податкових повідомлень-рішень за податковою адресою відповідача свідчить про дотримання податковим органом вимог п. 42.2 статті 42 ПК України.
Ці податкові повідомлення-рішення також є чинними та не були оскаржені відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку.
Відповідач визначені цими податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов'язання не сплатив, а тому такі зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
За правилами, визначеними ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно п.п. «е» п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов'язок щодо сплати лише узгодженої суми податкових зобов'язань.
Разом з цим, ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку.
Суд встановив, що на виконання вказаних положень ПК України Головним управління ДПС у Львівській області скеровувалась відповідачу податкова вимога від 02.02.2021 №6013-13, якою визначено суму податкового боргу позивача станом на 01.02.2021 - 170008,02 грн.
Надалі позивачу на підставі податкових повідомлень-рішень №2585078-2412-1320 вiд 22.11.2022, №2585076-2412-1320 вiд 22.11.2022 та №2585077-2412-1320 вiд 22.11.2022 було донараховано суму грошового зобов'язання в сумі 81480,00 грн., яка також набула статусу податкового боргу у зв'язку з її несплатою.
Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як вбачається з аналізу положень п. 87.9 ст. 87 ПК України, що законом імперативно встановлено обов'язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу (крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Суд зауважує, що згідно ІКП відповідача за 2020-2023, у такого був наявний податковий борг ще до винесення податкових повідомлень-рішень №2585078-2412-1320 вiд 22.11.2022, №2585076-2412-1320 вiд 22.11.2022 та №2585077-2412-1320 вiд 22.11.2022.
Відтак, у зв'язку з наявністю податкового боргу у відповідача сплачені ним суми коштів згідно долучених квитанцій у розмірі 81480,00 грн. були спрямовані на сплату заборгованості в порядку черговості.
Докази вжиття відповідачем заходів щодо погашення податкової заборгованості в сумі 81480,00 грн. за вищезгаданими податковими повідомленнями-рішеннями в матеріалах справи відсутні.
Таким чином наявні підстави для задоволення позову Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 81480,00 грн.
Водночас не підлягають вимоги представника відповідача про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету податковий борг в сумі 81480 (вісімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят) грн. 00 коп.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.