про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
27 травня 2024 рокусправа № 380/10910/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Качур Р.П. одержала матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України в особі Міністра юстиції України Малюськи Дениса Леонтійовича про визнання протиправними довіреностей, визнання протиправними дій -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України в особі Міністра юстиції України Малюськи Дениса Леонтійовича, у якому просить:
- визнати Довіреність 1 (Довіреність в порядку передоручення від 05.10.2022, якою Міністр юстиції України Д. Малюська в порядку передоручення уповноважує особу Юлдашева Ю.М. (посада невідома) представляти інтереси Міністерства юстиції України в судах України не відповідає чинному законодавству та постановлена з порушенням ч. 2 ст. 245 ЦКУ, ч. 2 ст. 19 Конституції України протиправною;
- визнати Довіреність 2 (Довіреність в порядку передоручення від 05.10.2022, якою Юлдашев Ю.М. уповноважує в порядку передоручення Черноштан В.В. посада невідома) представляти інтереси Міністерства юстиції України в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи не відповідає чинному законодавству та постановлена з порушенням ч. 2 ст. 245, ст. 246 ЦКУ, ч. 2 ст. 19 Конституції України (посада та повноваження Юлдашева Ю.М не підтверджено жодним документом) що є порушенням ч. 2 ст. 245, ст.246 ЦКУ, ч. 2 ст. 19 Конституції України протиправною;
- визнати Довіреність № 105391/20.5/22-23 від 10.08.2023 за підписом Міністра юстиції України Д. Малюськи, якою головного спеціаліста відділу правового забезпечення Департаменту державної виконавчої служби Черноштан В.В. представляти інтереси Кабінету Міністрів України (код ЄДРПОУ: 00031101), Міністерства юстиції України код ЄДРПОУ 00015622 яка постановлена з порушенням ст. 52 ЗУ «Про нотаріат», ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка не містить доказу реєстрації (вчинення) нотаріальної дії - протиправною;
- визнати дії Міністра юстиції України Малюськи Дениса Леонтійовича некомпетентними та юридично безграмотними.
В обґрунтування позову зазначив, що у провадженні Львівського окружного адміністративного на розгляді знаходиться справа № 380/8052/24 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог на стороні Позивача Уповноважений Верховної Ради з прав людини Д. Лубинець , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Міністерство соціальної політики, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Президент України, гарант конституційних прав і свобод громадян України В.О. Зеленський . Вказав, що 18 травня 2024 року ОСОБА_1 було отримано відзив на позовну заяву у справі № 380/8052/24 до якого долучено оскаржені довіреності.
Повідомив, що у Цивільному кодексі України є п. 2 ст. 245 у якому зазначено, що Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті. Частиною 4 статті 245 ЦКУ визначено, що довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. Стаття 246 ЦКУ Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами. Відповідно до статті 52 ЗУ «Про нотаріат» Про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається. Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі.
Стверджує, що особа В.В.Черноштан не наділена правами та повноваженнями представляти інтереси Міністерства юстиції України в судах, відповідно до наданих документів. Відповідно до Ч.1 ст. 10 ЗУ « Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Отже, відповідно до інформації зазначеній у Реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань особа Черноштан В.В. не наділена повноваженнями представляти інтереси Міністерства юстиції України в судах.
Також вказав, що ця справа є суспільно значимою, оскільки не компетентність та юридична безграмотність міністра юстиції України Д.Л.Малюськи, призвела до збільшення скарг до Європейського суду з прав людини. У зв'язку з некомпетентністю та юридичною безграмотністю, міністра юстиції України Д.Малюськи, ставиться під сумнів звернення Міністерства юстиції України до Ради Європи щодо припинення деяких положень європейської Конвенції про захист прав і свобод людини.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
З огляду на вищевказане, до адміністративної юрисдикції належить спір, зокрема, у правовідносинах, де є суб'єкт владних правовідносин, який законом уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як свідчать матеріали справи, спір у цій справі пов'язаний із видачею Міністром юстиції України довіреності від 05.10.2022, якою Міністр юстиції України Д.Малюська в порядку передоручення уповноважує особу Юлдашева Ю.М. представляти інтереси Міністерства юстиції України та довіреності № 105391/20.5/22-23 від 10.08.2023, якою головного спеціаліста відділу правового забезпечення Департаменту державної виконавчої служби Черноштан В.В. уповноважено представляти інтереси Кабінету Міністрів України, а також довіреності, виданої Юлдашевим Ю.М. , якою він уповноважує в порядку передоручення Черноштан В.В. представляти інтереси Міністерства юстиції України в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.
З цього приводу суддя зазначає таке.
Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб'єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.
Визначення довіреності міститься у частині третій статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), за якою довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.
Специфіка представництва за довіреністю в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з частиною третьою статті 55 КАС юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи, зокрема, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина третя статті 59 КАС).
Таким чином, довіреність від імені юридичної особи не є рішенням (нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії), яке може бути оскаржене відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України.
Суддя зазначає, що у випадку неналежного оформлення довіреності, така є підставою для недопуску представника юридичної особи до участі в справі.
Разом з тим, довіреність юридичної особи не може бути оскаржена в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на вищевикладене, суддя дійшла висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а предмет перевірки у цій справі виходить за межі повноважень суду адміністративної юрисдикції.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що спір у цій справ не підсудний адміністративному суду, а отже у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається (ч. 5 ст. 170 КАС України).
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У статті 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів. Разом з тим, у частині третій цієї статті передбачено, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У зв'язку з наведеним, підстав для оспорення в суді в окремому судовому процесі довіреності на участь у справі з підстав її недійсності у позивача відсутні.
Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Отже, односторонній правочин є дією однієї сторони, яка створює обов'язки лише для особи, яка видала довіреність. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом.
Згідно з частиною п'ятою статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зроблено висновок про те, що за правовою природою представництво у суді є правовідношеннями, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Згідно зі статтями 38, 40, 42, 44 ЦПК України 2004 року кожна сторона має право на участь у цивільній справі як особисто, так і через представника.
У довіреності визначається повноваження представника в суді.
Таким чином, перевірити повноваження представника сторони, а також законність документа, наданого на підставі таких повноважень, належить до обов'язку виключно суду, який розглядає справу, в якій така довіреність надана.
Суддею встановлено, що ОСОБА_1 оспорив довіреності, які видав Міністр юстиції України Малюська Денис Леонтійович, а також довіреність представника Міністерства юстиції України Юлдашева Юрія Михайловича в порядку передоручення. Вказані довіреності стосуються участі представників, яким видано такі довіреності у судових справах в іншій справі, де позивач є учасником (справа № 380/8052/24).
Отже, при розгляді саме цих справ суду і належить перевірити законність виданих для участі в судовому процесі довіреностей на представництво інтересів у суді, а тому такий спір не підлягає розгляду в порядку самостійного провадження за правилами будь-якої юрисдикції.
Суддя також зазначає, що позовна вимога про визнання дій Міністра юстиції України Малюськи Дениса Леонтійовича некомпетентними та юридично безграмотними зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 є похідною від попередніх вимог, а тому не може розглядатися самостійно. Крім цього, нормою ч. 1 ст. 5 КАС України не передбачено такого способу захисту порушеного права позивача, що, у свою чергу, унеможливлює розгляд такої позовної вимоги в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170, ст.ст. 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суддя -
1. Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України в особі Міністра юстиції України Малюськи Дениса Леонтійовича про визнання протиправними довіреностей, визнання протиправними дій.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня її складення.
Суддя Р.П. Качур