Рішення від 12.09.2007 по справі 2-3429/2007

Справа №2-3429

2007 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2007 року Ялтинський міський суд Автономної

республіки Крим у складі головуючої судді Земляної Г.В., при секретарі

Копистко О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ялти

цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконавчому комітету Ялтинської

міської ради, третя особа Комунальне підприємство «Ялтажилсервис» про визнання

недійсним ордеру і свідоцтва про право власності на житло, за зустрічним

позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1,

виконавчому комітету Ялтинської міської ради, треті особи - виконавчий комітет

Сімеїзської селищної ради, Комунальне підприємство «Бюро технічної

інвентаризації м.Ялта», Ялтинська державна нотаріальна контора про визнання

частково недійсним договору купівлі-продажу і виключення з реєстрового запису

сараю, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачи ОСОБА_1 і ОСОБА_2, остаточно вточнивши позивні

вимоги, просить суд визнати недійсним ордер №503 від 10 листопада 1977 року,

виданий виконкомом Ялтинської міської ради на ім'я ОСОБА_3 на право

вселення в квартиру АДРЕСА_1; визнати

недійсним свідоцтво про право власності на житло від 9 лютого 1995 року, видане

на ім'я відповідачки ОСОБА_3 на літер. «К» в будинку АДРЕСА_1.

Позивні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу

від 13 травня 1992 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 і сарая літер. «К», розташованого на

прибудинковій території. В квітні 2002 року позивачам стало відомо, що на сарай

літер «К» відповідачці в 1977 році був виданий ордер, а 9 лютого 1995 року

відповідачка приватизувала вказане приміщення, яким користується в даний час.

Оскільки спірне приміщення є сараєм, який завжди відносився до квартири

ОСОБА_1, а згодом позивач його викупив, вважають, що ордер на право

заняття вказаного підсобного приміщення був виданий у 1977 році незаконно, а

також є незаконною і приватизація вказаного приміщення, так як спірне

приміщення належить йому на праві власності, на підставі договору.

Проти вимог ОСОБА_3 відповідачка ОСОБА_2 і представник

ОСОБА_1 заперечують, так як відповідачка незаконно вселилася в спірний

сарай і приватизувала його.

Відповідачка ОСОБА_3 з позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не

згодна, пред'явила зустрічний позов, в якому просить суд визнати частково

недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, від 13 травня 1992 року в частині продажу ОСОБА_1 сарая

літер «К», і зобов'язати КП БТІ м.Ялти виключити з реєстрового запису по

інвентарній справі вказаний сарай.

Зустрічні позовні вимоги мотивує тим, що в 1977 році вона провела обмін

житлової площі з ОСОБА_4 і згідно обмінного ордера від 10 листопада 1977

року вселилася в житлове приміщення, розташоване по документах в квартирі АДРЕСА_1, яке на підставі рішення виконавчого

комітету Сімеїзського селищної ради депутатів №16 від 07 серпня 1973 року було

надано у користування ОСОБА_4. Вона постійно проживала у спірному

приміщенні під літ.К, уклала з домоуправлінням договір найма житлового

приміщення. В 1993 році вона вирішила приватизувати свою квартиру і тоді їй

стало відомо, що за даними БТІ м.Ялти вона проживає в приміщенні літньої кухні

під літером «К», так як попередній користувач житловими приміщенням своєчасно

не оформив документи, на вказану будову. У зв'язку з цим, виконкомом

Сімеїзської селищної ради 27 жовтня 1993 року було ухвалено рішення №441 про

переоформлення літньої кухні в житлове приміщення і їй було рекомендовано з

цього питання звернутися в Міжвідомчу комісію Ялтинського міськвиконкому.

Міжвідомча комісія 19 травня 1995 року ухвалила рішення №253 і дозволила БТІ м.

Ялти провести реєстрацію займаних нею житлових і нежилих примощень літ.К.. 9

червня 1995 року виконком Ялтинської міської ради видав їй свідоцтво про право

власності на її квартиру літер «К», в будинку АДРЕСА_1, а 19 березня 1998 року Сімеїзською селищною радою їй був виданий

державний акт на земельну ділянку для обслуговування її житлового будинку під

літ.К. В ході розгляду вказаної цивільної справи їй стало відомо, що при

укладенні договору купівлі-продажу від 13 травня 1992 року у власність

ОСОБА_1 було передано приміщення під літером «К», яке в користуванні

ОСОБА_1 ніколи не знаходилося, а знаходилося в її користуванні на

підставі договору обміну житловими приміщеннями і в якому вона проживала із

1977 року. Крім того, вона вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної

давності для звертання до суду за вирішенням даного спору без поважних причин,

оскільки йому було відомо, що в приміщенні під літером «К» вона проживала

постійно з листопада 1977 року.

Представник відповідача виконкому Ялтинської міської ради у судове

засідання не з'явився про день час слухання справи повідомлені належним чином.

Надали до суду заяву із проханням справу розглянути в їх відсутність.

Представник Першої Ялтинської державної нотаріальної контори у

судове засідання не з'явилися. Про день і час слухання справи повідомлені

належним чином. Надали до суду клопотання про розгляд справи в їх відсутність.

Представник Комунального підприємства «Ялтажилсервис» у судове

засідання не з'явилися. Про день і час слухання справи повідомлені належним

чином. Причин неявки до судового засідання не надали.

Представник виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради у

судовому засіданні позивні вимоги позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 і

ОСОБА_3 не підтримує.

Представник Комунального підприємства «Ялтинське бюро технічної

інвентаризації суду пояснив, що згідно із інвентарною справою на момент викупу

квартири АДРЕСА_1 у користуванні за

квартирою №2 був закріплений сарай під літ.К1. У документи про викуп позивача

ОСОБА_1 помилково був включений сарай під літ.К. На момент викупу

позивачем квартири, літ.К числився, як житловий будинок під літ.К. Справу

просить розглянути на розсуд суду.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд

вважає що позивні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 не підлягають

задоволенню, а вимоги ОСОБА_3 слід задовольнити.

Судом встановлено, що 13 травня 1992 року позивач ОСОБА_1 уклав з виконкомом Ялтинської міської ради договір купівлі-продажу, на

підставі якого купив квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 48,2 кв. метра і на ділянці сарай літер «К», що

підтверджується копією вказаного договору(а.с.9). В вказаній квартирі позивач

проживав із 1 грудня 1976 року, на підставі договір найма житлового приміщення

квартири АДРЕСА_1, що виходить з

копії договору найма(а.с.6).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником літеру «К» будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності

на житло від 09 червня 1995 року, загальною площею 39,1 кв. метр і житловою

площею 22,0 кв. метри(арк.спр.47).

19 березня 1998 року ОСОБА_3 був виданий державний акт на право

приватної власності на земельну ділянку площею 0,0237 га для обслуговування

житлового будинку АДРЕСА_1, (арк.спр.

66-67).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі ордеру №503 від 10

листопаду 1977 року (оригінал ордеру і корішок до нього наданий суду для

огляду) вселилася у квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку із обміном квартир із ОСОБА_4(арк.спр.103,104).

Як свідчить із пояснень відповідачки і ця обставина підтверджено

рішенням виконкому Сімеїзської селищної ради від 07 серпня 1973 року до

проведеного обміну надане їй по обміну приміщення літ.К було прийнято на

баланс як однокімнатна квартира в АДРЕСА_1 і

закріплена за ОСОБА_4(арк.спр.34).

При цьому ОСОБА_3 в суді пояснила, що нумерації у вказаної

квартири не було, і у зв'язку з чим вона була прописана по квартирі №2,

вказаного будинку. 20 листопада 1977 року ОСОБА_3 уклала з Сімеїзським

домоуправлінням договір житлового найма(арк.спр.170).

Рішенням виконкому Сімеїзської селищної ради №175 від 28 квітня

1993 року ОСОБА_3 було дозволено розширити прибудову літньої кухні на 2,0

кв. метра(арк.спр.33).

Рішенням виконкому Сімеїзської селищної ради №441 від 27 жовтня

1993 року ОСОБА_3 було дана згода про переоформлення літньої кухні на

житлове приміщення(арк.спр.37).

6 січня 1995 року рішенням Міжвідомчої комісії за заявою ОСОБА_3 було вирішено вважати можливим дозволити БТІ м.Ялти реєстрацію приміщень в

квартирі ОСОБА_3, що складається з приміщень 1-1 - житлова, 1-2 -

житлова, 1-3 передпокій, 2-4 - кухня, 1-5 - ванная і 1-6 - туалет(арк.спр.39).

Суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання ордера,

виданого виконкомом Ялтинської міської ради 10 листопада 1977 року на ім'я

ОСОБА_3 на право заняття квартири АДРЕСА_1, а також його вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право

власності на житло від 9 червня 1995 року на квартиру літер. «К» в будинку АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню по наступних підставах.

Судом достовірно встановлено, що ордер на спірне житлове приміщення був

виданий відповідачці ОСОБА_3 на підставі обміну житлових приміщень, яке

ОСОБА_3 провела з ОСОБА_4, що сторони в судовому засіданні не

заперечували. Сам обмінний ордер, в даному конкретному випадку, є документом,

підтверджуючим здійснення угоди по обміну житлових приміщень і не є документом

в розумінні ст.58 ЖК України.

Вирішуючи питання про зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, суд

виходить з наступного.

Судом достовірно встановлено, що на момент укладення договору купівлі-

продажу від 13 травня 1992 року, за умов якого ОСОБА_1 купив у виконкому

Ялтинської міської ради квартиру АДРЕСА_1,

сарай літер «К» не знаходився в користуванні ОСОБА_1, а вказане

приміщення знаходилося в користуванні ОСОБА_3, що сторони в судовому

засіданні не заперечували і що підтверджується висновком судово-технічної

експертизи(т.2 л.д.3-16), з виводів якої виходить, що на момент укладення

вказаного договору сарай літер «К» на прибудинковій території

домоволодіння АДРЕСА_1 відсутній.

Разом із тим судом встановлено, що згідно із актом конкретного

користування складеного станом на 20 березня 1992 року на підставі даних

інвентарної справи із Комунального підприємства «БТІ м.Ялта» за квартирою №2,

вищевказаного будинку у користуванні був сарай під літ.К1. В вищевказаному

акті станом на 20 березня 1992 року окремо значиться житловий будинок під літ.

К(арк.спр.100, т.2).

Згідно ст.391 ЦК України власник може вимагати усунення будь-яких

порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням

володіння.

При таких обставинах суд вважає, що вимоги ОСОБА_3 про визнання

частково недійсним договору купівлі-продажу від 13 травня 1992 року в частині

передачі у власність ОСОБА_1 приміщення під літером «К», розташованого у

дворі будинку АДРЕСА_1 засновані на законі і

підлягають задоволенню.

Крім того, суд бере до уваги, що обмін на спірне приміщення був

проведений ОСОБА_3 в листопаді 1977 року, а свідоцтво про право

власності на спірне житлове приміщення їй було видано 9 червня 1995 року. Про

те, що відповідачка проживає в спірному приміщенні з 1977 року, позивачу було

відомо протягом всього цього часу, проте з позовом до суду він звернувся тільки

25 травня 2004 року.

Згідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється

тривалістю в три роки.

Згідно ст.267 ч.4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування

якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 заперечує проти позовних вимог

ОСОБА_1, у тому числі і у зв'язку з пропуском строку позовної давності,

а також ураховуючи ту обставину, що позивач пропустив строк позовної давності

без поважних причин, його позовні вимоги про визнання ордера і свідоцтва про

право власності, виданих на ім'я ОСОБА_3, не підлягають задоволенню.

На підставі висловленого, керуючись ст.ст.10,60,209,212-215 ЦПК

України, ст.ст.16, 257,267,391 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконавчому комітету Ялтинської

міської ради про визнання недійсним ордеру і свідоцтва про право власності на

житло - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 13 травня 1992 року між

виконкомом Ялтинської міської ради і ОСОБА_1 і

засвідчений 13 травня 1992 року державним нотаріусом Ялтинської державної

нотаріальної контори в реєстрі №2-3162 в частині передачі у власність ОСОБА_1 сарая літер «К».

Зобов'язати Комунальне підприємство «Ялтинське бюро технічної

інвентаризації» виключити з реєстрового запису по інвентарній справі на

домоволодіння АДРЕСА_1 відомості про приналежність сарая

літер «К» до квартири №2, що знаходиться у власності ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-

технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30(тридцять) гривень за

розгляд справи Ялтинським міським судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд АРК

через Ялтинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст.ст.294-296 ЦПК

України.

Суддя

Ялтинського міського

суду

Г.В.Земляна