28 травня 2024 року № 640/18104/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, треті особи Кабінет Міністрів України, Служба судової охорони, Міністерство фінансів України
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії,
I. Зміст позовних вимог
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, треті особи Кабінет Міністрів України, Служба судової охорони, Міністерство фінансів України, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області щодо неприйняття наказу про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 , у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області прийняти наказ про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 , у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області провести нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, починаючи з 24.02.2022;
- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 180000,00 грн, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за кожний місяць, починаючи з 24.02.2022 по 31.08.2022.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позову позивач зазначає, що Територіальним управлінням Служби судової охорони у місті Києві та Київській області протиправно не винесено наказ про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн. щомісячно починаючи з 24.02.2022.
Відповідачі проти задоволення позову заперечили з підстав, викладених у відзиві. Вказують, що на виконання статті 165 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони", з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони. Відповідно до вказаного Порядку підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі основних, додаткових та одноразових додаткових видів, є накази Служби або територіального управління. Згідно із пунктом 10 цього Порядку грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Відповідачі вказують, що в січні 2022 року затверджено кошторис на 2022 рік Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, в такому кошторисі видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, не затверджувалися. Додатково зазначають, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом України «Про Державний бюджет України». Просять суд відмовити у задоволенні позову.
Державна судова адміністрація України зазначила про те, що як головний розпорядник бюджетних коштів ДСА України вжила всіх залежних від неї заходів щодо збільшення бюджетних асигнувань для Служби судової охорони, зокрема, звернулася до голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Прем'єр-міністра України, проте питання щодо виділення додаткових асигнувань або додаткових коштів з резервного фонду Державного бюджету України на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби залишається поки не вирішеним. За наведених обставин ДСА України вважає, що жодними своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не порушувала прав і законних інтересів позивача.
Треті особи своїм правом на подання пояснень щодо позову, не скористались.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2022 у справі було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 адміністративну справу №640/18104/22 прийнято до провадження.
Ухвалою суду від 13.07.2023 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Службу судової охорони, Міністерство фінансів України, Кабінет Міністрів України.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ОСОБА_1 проходить службу в Службі судової охорони та перебуває на посаді контролера ІІ катиегорії 1 відділення 6 взводу охорони 2 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області.
Починаючи з 24.02.2022 відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася позивачу додаткова винагорода відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Листом від 20 квітня 2022 року №41.06-277 Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області повідомило, що будь-яких наказів командирів (начальників) ТУ ССО не видавалося і, відповідно, додаткова винагорода за березень 2022 року не виплачувалась жодному співробітнику Управління.
Листом від 02 травня 2022 року №30/30.06.3-390 Центральне управління Служби судової охорони повідомило, серед іншого, про відсутність фінансового ресурсу для виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди відповідно до постанови №168, а також вказало, що жодному співробітнику Служби судової охорони починаючи з 24 лютого 2022 року додаткова винагорода відповідно до постанови №168 не нараховувалась та не виплачувалась.
Листом від 24 травня 2022 року №11-3658/22 Державна судова адміністрація України повідомила про відсутність будь-яких внутрішніх резервів для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам цієї служби відповідно до постанови №168, у зв?язку зі скорочення видатків (зменшенням бюджетних призначень).
У той же час, листом від 12 травня 2022 року №08020-02/280-3ПІ/236 Міністерство фінансів України повідомило, що за оперативними даними Державної казначейської служби України обсяг невикористаних видатків ДСА на оплату праці за чотири місяці (січень-квітень 2022 року) становить 424,5 млн гривень. При цьому, Мінфін вказав, що жодних пропозицій перерозподілу бюджетних асигнувань у частині збільшення видатків на грошове забезпечення військовослужбовців від ДСА не надходило.
Також у вказаному листі Мінфін вказав на те, що відповідно до п. 4-1 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України здійснення перерозподілу видатків між розпорядниками бюджетних котів нижчого рівня у системі ДСА у межах загального обсягу бюджетних призначень належить до повноважень ДСА.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 у розмірі 30000,00 грн., звернувся до суду із позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 161 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII), Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).
Відповідно до ст. 160 Закону №1402-VIII підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
Згідно із ч. 1 ст. 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ на рівні, не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок № 384).
За змістом п. п. 4-7 Порядку № 384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).
Відповідно до п. п. 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в п. 11 Порядку № 384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.
Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (п. 17 Порядку № 384).
VI. Оцінка суду
Статтею 160 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
Відповідно до частин 1-2 статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.
Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина 7 статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до статті 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №289 від 03.04.2019 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони", затверджено схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.
Пунктом 2 вказаної постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Відповідно до пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №384 від 26.08.2020, грошове забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.
Згідно з пунктом 4 Порядку, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за стаж служби. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги (пункти 5-7 Порядку).
Пунктами 9-10 Порядку встановлено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат.
Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на теперішній час.
На затвердження цих указів Верховною Радою України прийнято відповідні закони.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168, пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
З системного аналізу наведених норм слідує, що з 24.02.2022 у співробітників Служби судової охорони виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно.
Одночасно суд зважає та те, що постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022, опублікованої 19.07.2022, до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці першому слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць". Крім того, доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: "2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".
При цьому, пунктом 2 постанови №793 від 07.07.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З огляду на законодавчо встановлений принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України, суд зазначає, що у період до 19.07.2022 редакція п.1 постанови №168 передбачала фіксовану суму, а тому саме такою редакцією у спірний період з 24.02.2022 по 18.07.2022 відповідач повинен був керуватися для здійснення виплати додаткової винагороди позивачу.
Таким чином, постановою №168 передбачено право позивача на отримання додаткової винагороди під час дії воєнного стану.
При цьому з огляду на вказані редакції постанови №168, у період з 24.02.2022 по 18.07.2022 розмір такої додаткової винагороди, зокрема для співробітників Служби судової охорони, був фіксованим та становив 30000 гривень щомісячно.
Проте, починаючи з 19.07.2022 (день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №793) розмір цієї додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони становить до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а порядок і умови її виплати визначається керівником відповідного органу.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №43 внесено зміни до пункту 1 постанови 168, якими співробітників Служби судової охорони виключено з переліку осіб, що мають право на період дії воєнного стану отримувати додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць. Постанова КМУ №43 від 20.01.2023 набрала чинності 21 січня 2023 року.
Зважаючи на вищенаведене, суд доходить висновку, що починаючи з 24.02.2022 у позивача виникло право на отримання додаткової винагороди встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Посилання відповідача на відсутність у затвердженому на 2022 рік кошторисі відповідних бюджетних призначень, як на підставу для невинесення наказів щодо виплати додаткової винагороди, на думку суду є необґрунтованими, зважаючи на таке.
У відповідності до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Слід зазначити, що відповідачем вживалися певні заходи щодо збільшення видатків бюджету для забезпечення реалізації вимог постанови №168, проте, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування додаткової щомісячної винагороди, що є предметом спору у цій справі, оскільки держава не може односторонньо відмовитися від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань.
Окрім того суд звертає увагу на п.3 постанови КМУ №168, згідно з яким Міністерству фінансів доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Вказане свідчить, що нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення без додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, відповідач діяв з порушенням вимог статті 43 Конституції України, що призвело до порушення прав позивача та недоотримання належного розміру грошового забезпечення починаючи з 24.02.2022.
Доводи відповідача про те, що позивач не звертався до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області стосовно виплати додаткової винагороди є необґрунтованими, оскільки відсутність заяв чи скарг позивача не позбавляють його права на отримання виплат, які відповідно до норм чинного законодавства України, мають бути йому нараховані та виплачені.
Таким чином, не виплачуючи позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою №168, у період з 24.02.2022 до 19.07.2022 у розмірі 30000 грн. щомісячно, а у період з 19.07.2022 (день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №793) по 20.01.2023 до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Отже, суд доходить висновку, що слід зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30 000 грн. щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 20.01.2023 у розмірі до 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у зразковій справі №260/3564/22 вказано на ознаки цієї типової справи: а) позивачем є співробітник Служби судової охорони; б) відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони; в) предметом спору є додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168; г) спір виник внаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168; г) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24 лютого 2022 року (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).
Отже, за ознаками типової справи, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, цю справу необхідно визнати типовою та у силу приписів ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у цій справі суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові.
Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України №168 у зв'язку з положеннями ст. 43 і 58 Конституції України, статей 161, 165 Закону України від 02.06.2016 №1402 «Про судоустрій і статус суддів», нормами Порядку №384 і Порядку №396 належить застосовувати в адміністративних справах про виплату на користь співробітників Служби судової охорони додаткової винагороди у правовідносинах, що виникли з 24.02.2022.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22, суд у цій типовій справі робить висновок про протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у ненарахування і невиплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою №168.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Беручи до уваги вищенаведене, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування і невиплати позивачу з 24.02.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" та зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати і виплати позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000,00 ,00 грн на місяць, починаючи з 24.02.2022.
Саме такий спосіб захисту був застосований Верховним Судом у вищевказаній зразковій справі.
В частині позовних вимог щодо стягнення додаткової винагороди відповідно до постанови №168 від 28.02.2022 в розмірі 180 000,00 грн. на користь ОСОБА_1 в межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає таке.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-VI "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права.
В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою №168, за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 у розмірі 30 000,00 грн на місяць при цьому визначення конкретного розміру грошової виплати належить до компетенції суб'єкта владних повноважень.
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової ч. змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 починаючи з 24.02.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 43162533, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Жилянська, 58-Б) нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30 000 грн. щомісячно, з відрахуванням податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 43162533, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Жилянська, 58-Б) нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) з 19.07.2022 по 20.01.2023 у розмірі до 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, з відрахуванням податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 28.05.2024