27 травня 2024 року м.Київ № 826/3787/17
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про перегляд рішення за виключними обставинами у межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України, третя особа: Державна казначейська служба України про зобов'язати вчинити дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018, яке постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 залишено без змін, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 13.05.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 залишено без змін.
19 травня 2020 року до суду від позивача надійшла заява про перегляд судового рішення від 26.03.2018 за виключними обставинами, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018. У заяві позивач просить переглянути рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018 та прийняти нове рішення, яким визнати протиправними дії Апеляційного суду міста Києва та Державної судової адміністрації України про відмову у нарахуванні та виплаті мені, ОСОБА_1 , вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою та зобов'язати Апеляційний суд міста Києва та Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , вихідну допомогу у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 271 150,00 грн.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Конституційного суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні №1166-VII від 27.03.2014, яким із Закону №2453-VI виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. На переконання позивача, оскільки Київський апеляційний адміністративний суд ухвалюючи рішення у цій справі застосував положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII, які пізніше рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 визнано неконституційними, то рішення суду першої інстанції підлягає перегляду з урахуванням згаданого рішення Конституційного Суду України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2020 відкрито провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018 в адміністративній справі №826/3787/17 та вирішено розгляд заяви за виключними обставинами розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи без проведення судового засідання в складі колегії суддів під головуванням судді Амельохіна В.В.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лисенко В.І.
Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 справу прийнято до провадження судді Лисенко В.І. та призначено розгляд справи за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення відбудеться в судовому засіданні з повідомленням сторін 08.05.2024 року о 14:00 год.
Протокольною ухвалою суду від 08.05.2024 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження на підставі ч.9 ст. 205 КАС України.
Відповідач, ДСА України, надіслав на адресу суду відзив, в якому просив заяву позивачки про перегляд судового рішення за виключними обставинами залишити без задоволення, посилаючись на те, що на момент виходу позивачки у відставку, законодавством не було передбачено таких виплат, а рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності; відсутні підстави для перегляду рішення за виключними обставинами, оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно, рішення не підлягало примусовому виконанню, що відповідає вимогам п.1 ч.5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства.
Розглянувши заяву позивачки, досліджуючи матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства суд виходить із такого.
На підставі постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1513-VІІІ "Про звільнення суддів" ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно з наказом Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2016 року №289-ос вирішено вважати позивача звільненим з посади 08 вересня 2016 року у зв'язку із виходом у відставку.
Зі змісту наказу Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2016 року №289-ос, судом встановлено, що позивачці призначено до виплати грошову компенсацію за 4 робочі дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2015 рік та 11 календарних днів невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік.
Позивачка звернулась до відповідачів із заявами про виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до частини першої статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції до 27 березня 2014 року), виходячи з того, що право на відставку виникло ще у 2013 році.
За результатами розгляду вказаних заяв відповідачами у листах від 16 лютого 2017 року №22/0403/17 та від 01 березня 2017 року №К206-17-209/17 повідомлено про відсутність правових підстав для виплати позивачці вихідної допомоги, оскільки частина перша статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" втратила чинність згідно із Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року.
Відмовляючи у задоволенні позову у цій справі, суд першої інстанції, з яким погодилися апеляційний та касаційний суди, виходив з відсутності правових підстав для виплати позивачці вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, оскільки на час її звільнення така допомога чинним законодавством не передбачалась.
Частиною 1 ст. 136 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) було встановлено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 01.04.2014 року, у Законі № 2453-VI виключено статтю 136.
Статтею 143 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), який набув чинності з 30.09.2016, відновлено право судді на отримання вихідної допомоги у зв'язку з відставкою в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Отже, судді, щодо яких у період з 01.04.2014 року по 30.09.2016 року прийнято рішення Верховною Радою України про звільнення з посади у відставку, не мали права на отримання вихідної допомоги при звільненні.
15.04.2020 Конституційний Суд України прийняв рішення № 2-р (ІІ)/2020 у справі № 3-311/2018, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166-VII, яким із Закону № 2453-VI в редакції до внесення змін Законом України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Статтею 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У Рішенні від 24.12.1997 № 8-зп у справі № 3/690-97 Конституційний Суд України зазначив, що ч. 2 ст. 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
У Рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у справі № 1-45/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.01.2019 (справа № 820/2462/17), від 19.11.2018 (справа № 755/4893/18 (755/18431/15-а), від 15.05.2019 (справа № 640/20317/16а), а також в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.08.2020 (справа № 826/18177/15).
Положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166-VII, яким із Закону № 2453-VI в редакції до внесення змін Законом № 192-VIII виключено статтю 136, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 15.04.2020.
Суд звертає увагу на те, що визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому, не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а тому не наділений повноваженнями не враховувати чинні на час прийняття відповідного рішення норми законодавства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, в постанові від 17.12.2019 у справі № 808/2492/18, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, зазначив, що наявність рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки під час розв'язання спору. На час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення судом закон був чинним та підлягав застосуванню.
У постанові від 25.07.2019 у справі № 804/3790/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що належить до палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, висловив правову позицію про те, що рішення Конституційного Суду України на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
Таким чином, підхід, сформований рішеннями Верховного Суду, не визнає права на перегляд за виключними обставинами судових рішень з підстав, передбачених п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, з тої причин, що на момент ухвалення судових рішень норма закону, згодом визнана неконституційною, була чинною.
Слід зазначити, що Положеннями частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Тобто, положення пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
Згідно із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.02.2021 року у справі № 808/1628/18, у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 808/2492/18, "словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством".
Враховуючи вказані положення чинного законодавства, а також, що рішенням Окружного адміністративного суду від 26.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018, про перегляд якого за виключними обставинами з відповідною заявою звернулася заявниця, у задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд зазначає, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
Зважаючи на те, що Конституційний Суд України визначив, що підпункт 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166-VII, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність та не встановив ретроспективну дію рішення від 15.04.2020, а також враховуючи, що судове рішення, яке просить переглянути заявник є виконаним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Керуючись ст. 241-246, 295, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі №826/3787/17 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України, третя особа: Державна казначейська служба України про зобов'язати вчинити дії, - відмовити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року у справі №826/3787/17 залишити у силі.
Копію ухвали видати/направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи. Ухвала суду оскаржується до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне текст ухвали суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Лисенко В.І.