27 травня 2024 року Справа № 280/2252/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012), до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві від 29.06.2023 року № 08395001727 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 від 31.12.1979 року з 31.12.1979 по 29.06.1984 року, трудової книжки НОМЕР_3 , з 09.02.1982 по 26.02.1986 року, трудової книжки НОМЕР_4 , з 29.04.1986 року - 23.12.1996 року, період навчання згідно диплому НОМЕР_5 з 23.08.1982 року по 29.06.1984 року, періоди догляду за дітьми до З років, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дітьми трирічного віку;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення 20.04.2023 року.
Ухвалою суду від 21.02.2024 поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що до її загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_6 , трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 від 31.12.1979, НОМЕР_7 , період навчання згідно диплому НОМЕР_5 , оскільки в свідоцтві про укладення шлюбу НОМЕР_8 (щодо підтвердження дошлюбного прізвища) побатькові ( ОСОБА_4 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_5 ), період догляду за дитиною до 3-х років згідно в свідоцтва про народження НОМЕР_9 , НОМЕР_10 . Позивач вважає, що ці періоди мають бути зараховані до її загального страхового стажу, оскільки працівник не може нести відповідальність за правильність заповнення трудових книжок та іншої документації.
Відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №083950017275 від 29.06.2023, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, а тому дії відповідача 2 не суперечать чинному законодавству України, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що 22.06.2023 ОСОБА_1 звернулася із заявою за №4281 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №083950017275 від 29.06.2023, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_6 , трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 від 31.12.1979, НОМЕР_7 , період навчання згідно диплому НОМЕР_5 , оскільки в свідоцтві про укладення шлюбу НОМЕР_8 (щодо підтвердження дошлюбного прізвища) по батькові ( ОСОБА_4 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_5 ), період догляду за дитиною до 3-х років згідно в свідоцтва про народження НОМЕР_9 , НОМЕР_11 - по батькові ( ОСОБА_4 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_5 ). Виходячи із зазначеного, дії відповідача 2 не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 20.04.2023 року позивач звернулася з заявою про призначення пенсії за віком. Розглянувши заяву та надані документи за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
В рішенні зазначено, що вік заявника становить 60 років, 13 днів. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років. Страховий стаж особи становить 28 років 07 місяців 18 днів. Стаж для визначення права згідно п.3.1.1. Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 28 років 08 місяців 23 дні. За доданими документами до страхового стажу зараховані усі періоди роботи. У разі відсутності, починаючи з 01 січня 20218 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу з січня 2026 року по грудень 2026 року включно від 23 до 33 років, та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату згідно поданих документів - 08.04.2026 року. Після потворного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.
22.06.2023 року позивач повторно звернулася з заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №083950017275 від 29.06.2023, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_6 , трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 від 31.12.1979, НОМЕР_7 , період навчання згідно диплому НОМЕР_5 , оскільки в свідоцтві про укладення шлюбу НОМЕР_8 (щодо підтвердження дошлюбного прізвища) по батькові ( ОСОБА_4 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_5 ), період догляду за дитиною до 3-х років згідно в свідоцтва про народження НОМЕР_9 , НОМЕР_11 - по батькові ( ОСОБА_4 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_5 ).
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058) та Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі Закон № 1788).
Згідно зі ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).
Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі №439/1148/17.
Так до загального стажу роботи не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_12 , трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 від 31.12.1979 року, НОМЕР_7 , період навчання згідно диплому НОМЕР_13 , оскільки в свідоцтві про укладення шлюбу НОМЕР_14 (щодо підтвердження шлюбного прізвища) по батькові ( ОСОБА_4 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_5 ), період догляду за дитиною до 3 років згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_15 , IV - НОМЕР_16 - по батькові ( ОСОБА_4 ) не відповідає паспортним даним - ОСОБА_5 .
Суд встановив, що згідно записів в трудовій книжці № НОМЕР_2 (переклад з азербайджанської мови), вбачається, що ОСОБА_6 , 1963 року народження, освіта середня, колгоспниця, рік вступу у ряди колгоспника 1979 рік, дата заповнення трудової книжки - 31.12.1979 року, Колгос імені С. Вергуна, сільрада Солтанли, район Джебраїль, Азербайджанська РСР.
Згідно довідки № 105 від 02.06.2023 року, ця довідка надається ОСОБА_6 , колишній жительці села Солтанли, оскільки вона була жителькою села солтанли Джебраїльського району і проживала в селі Солтанли до грудня 1986 року.
Згідно довідки серії 11/26 від 31.05.2023 Укправління національного архіву Азербайджанської республіки державна адміністрація Джеюраїльського району надала архівну довідку, що під час окупації Джебраїльського району 23.08.1993 року, документи архіву були залишені в зоні окупації.
1983-1979 - колгоспниця, кількість пророблених людиноднів за рік 42, встановлений мінімум трудоднів 180, грошей 274,08, зерно - 189.
1983 -1980 колгоспниця, кількість пророблених людиноднів за рік 103, встановлений мінімум трудоднів 180, грошей 282,74, зерно - 338.
1983 -1981 колгоспниця, кількість пророблених людиноднів за рік 208, встановлений мінімум трудоднів 180, грошей 668,24 зерно - 391. Всього - пророблених людиноднів 353, грошей 1225,06 зерно - 918.
23.08.1982 року: Зарахувати на другий курс, бібліотечного відділення Банкиського культ -просвітницького училища ім.. Н.К. Крупської. (наказ № 59 від 23.08.1982 року). 29.06.1984 року закінчила повний курс навчального закладу (наказ № 217 від 29.06.1984 року).
Згідно записів в трудовій книжці № НОМЕР_3 (переклад з азербайджанської мови), вбачається, що ОСОБА_6 , 1963 року народження, освіта середня, професія виноградар, дата заповнення трудової книжки 13.091981 року.
Запис 1, 1.08.1981 прийнята до рядів колгоспу імені С. Вургуна Джебраїльського району. Азербайджанська РСР, голова колгоспу ім.. ОСОБА_7 .
Запис 2, 26.02.1986 року на підставі заяви за особистим бажанням, з причин укладення шлюбу звільняється з рядів колгоспу, голова колгоспу ім. С. Вергуна ОСОБА_8 .
Запис 1, 1.08.1981 року рішенням загальних зборів № 1 від 09.02.1982 року колгоспу прийняти до рядів виноградарської бригади.
1980 рік, для трудової участі в суспільному господарстві колгоспом був прийнятий річний мінімум - 180, виконання мінімуму річної трудової участі в суспільному господарстві -103, працює у виноградарській бригаді.
1981 рік, для трудової участі в суспільному господарстві колгоспом був прийнятий річний мінімум - 180, виконання мінімуму річної трудової участі в суспільному господарстві -208, працює у виноградарській бригаді.
1985 рік, для трудової участі в суспільному господарстві колгоспом був прийнятий річний мінімум - 180, виконання мінімуму річної трудової участі в суспільному господарстві -244, працює у виноградарській бригаді.
У зв'язку з тим, що вона створює сім'ю і переїжджає на інше місце, вона звільняється з рядів колгоспу. Голова колгоспу ім. С. Вергуна ОСОБА_8 .
1986 рік - для трудової участі в суспільному господарстві колгоспом був прийнятий річний мінімум - 180, виконання мінімуму річної трудової участі в суспільному господарстві -12, працює у виноградарській бригаді.
На підставі заяви за особистим бажанням з причин укладення шлюбу та переїзду на інше місце, звільняється з рядів колгоспу. Голова колгоспу ім. С. Вергуна ОСОБА_8 .
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_12 після зміни прізвища з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 , імя Позивачки у трудовій книжці записано ОСОБА_11 (на російській мові).
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_12 , 29.04.1986 року Позивачка прийнята в цех №15 учеником заготовщика деталей електровакуумних приборів.(Розпорядження № 477 від 28.04.1986 року).
01.08.1986 року присвоєно 2 розряд заготовщика деталей електровакуумних приборів. (Розпорядження № 1422 від 30.07.1986 року).
01.03.1989 року переведена зачищиком по 2 розряду (Розпорядження №606 від 28.02.1989 року).
01.04.1991 року переведена в цех №2зачищиком по 2 розряду (наказ № 496 від 29.03.1991 року).
01.04.1993 переведена у виробництво той же професії та розряду (наказ № 254 від 15.03.1993 року).
01.09.1996 року у зв'язку з реорганізацією переміщена у виробництво № 3 (наказ № 402, від 21.08.1996), 23.12.1996 року звільнена за власним бажанням (розпорядження № 636 від 23.12.1996).
Згідно диплому про навчання серії НОМЕР_13 , диплом видан на ім'я ОСОБА_6 - кызы Згідно свідоцтва про шлюб від 24.05.1986 року, серії НОМЕР_17 що шлюб уклали Сулейманов Али Ибиш -оглы та Гулиева Земфира Азиз- кызы,
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_18 від 06.01.1998 року шлюб розірвано з громадянкою України ОСОБА_12 .
Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_19 від 08.09.2000 року ОСОБА_13 одружився з ОСОБА_1 .
В свідоцтвах про народження дітей, які надаються до позову мати зазначена як ОСОБА_1 - кызы.
Отже, записами трудової книжки позивача підтверджено трудову діяльність позивача за оскаржувані періоди.
Суд зазначає, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу.
Суд вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про зарахування стажу) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
Такий висновок в повній мірі узгоджується з правовим висновком Верховного Сулу, викладеному постанові віл 06.02.2018 у справі № 677/277/17, згідно із яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Окрім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17 та віл 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Записи в трудовій книжці позивача містять всі необхідні відомості щодо дати та підстав прийняття на роботу/звільнення з роботи, періоду навчання, перебування у декретній відпустці, отримання допомоги по безробіттю, які б могли викликати обґрунтовані сумніви щодо відповідних обставин та подій, що мали місце у трудовій діяльності позивачки.
Суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період її трудової діяльності.
Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
А тому, у даному випадку, належним способом захисту відновлення порушеного права позивача, є зарахування до трудового стажу, що дає право на отримання пенсійних виплат спірного періоду трудової діяльності.
Частиною другою ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 9, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012), до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду фонду України в м. Києві від 29.06.2023 року № 08395001727 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 від 31.12.1979 року з 31.12.1979 по 29.06.1984 року, трудової книжки НОМЕР_3 , з 09.02.1982 по 26.02.1986 року, трудової книжки НОМЕР_4 , з 29.04.1986 року - 23.12.1996 року, період навчання згідно диплому НОМЕР_5 з 23.08.1982 року по 29.06.1984 року, періоди догляду за дітьми до 3 років, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дітьми трирічного віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення 20.04.2023 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1937,92 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім гривень 92 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 27.05.2024.
Суддя А.В. Сіпака