28 травня 2024 року Справа № 280/2633/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б)
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
25.03.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України у зв'язку з призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, позивач має право на отримання грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, відповідач відмовив у виплаті даної допомоги, посилаючись на те, що згідно наданих документів до спеціального стажу роботи в закладах державної або комунальної власності, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги, враховано періоди роботи з 02.10.1991 по 18.01.1993, з 18.08.2007 по 30.09.2023. Позивач із такою відмовою не погоджується та просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 29.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/2633/24; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві (вх. від 10.04.2024 № 17020) проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що загальний страховий стаж позивача складає 39 років 01 місяць 15 днів; до спеціального стажу враховано періоди з 02.10.1991 по 18.01.1993, з 18.08.2007 по 30.09.2023, отже підстави для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 10 пенсій відсутні. У задоволенні позову просить відмовити.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.11.2023 перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України у зв'язку з призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
05.01.2024 позивач, надавши додаткові документи, звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, а саме про призначення виплати грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом відповідача від 26.01.2024 № 1660-1145/П-02/8-0800/24 позивачу повідомлено, що згідно наданих документів до спеціального стажу роботи в закладах державної або комунальної власності, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги, враховано періоди роботи з 02.10.1991 по 18.01.1993, з 18.08.2007 по 30.09.2023, отже підстави для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 10 пенсій відсутні. Позивачу запропоновано додатково надати довідки з місця роботи про періоди перебування (не перебування) у відпустках без збереження заробітної плати та догляду за дитиною до 3-х, 6-ти років.
Вважаючи, що має право на отримання зазначеної грошової допомоги, ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
За правилами частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV; тут та надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до підпункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.
Пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058-ІV установлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191.
Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.
Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Зміст Розділу 1 «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік закладів і установ) в частині «Найменування посад» містить зазначення «вихователі», «завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини», «вчителі-дефектологи».
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом досліджено трудову книжку позивача (від 02.07.1982 серії НОМЕР_1 ) та встановлено, що у ній, серед іншого, містяться такі записи:
01.07.1982 - призначена вихователем Приазовського ясла-садка;
01.12.1983 - переведена в Приазовський ясла-садок № 3 на цю ж посаду;
01.10.1991 - переведена в Приазовський ясла-садок № 2 «Червона шапочка» вихователем;
18.01.1993 - прийнята вихователем по переводу (Дитячі ясла-садок № 90 Придніпровської залізниці);
09.08.1999 - звільнена;
10.05.2005 - призначена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи в ЗНВК санаторного типу «Злагода» (запис з урахуванням виправлень, викладених у записі № 29);
14.10.2005 - звільнена;
18.10.2005 - прийнята на посаду вихователя (Дошкільний навчальний заклад № 55);
01.11.2005 - переведена методистом;
16.08.2007 - переведена вихователем;
17.08.2007 - звільнена.
Тобто, у періоди, зокрема, з 01.07.1982 по 01.12.1983, з 02.12.1983 по 01.10.1991, з 18.01.1993 по 09.08.1999, з 10.05.2005 по 14.10.2005, з 18.10.2005 по 31.10.2005, з 16.08.2007 по 17.08.2007 позивач працювала у закладах освіти державної або комунальної форми власності, що підтверджується також довідками Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 55 комбінованого типу «Калиновий цвіт» Запорізької міської ради від 17.11.2023 № 04, Приазовської селищної ради від 05.02.2024 № 36, АТ «Укразалізниця» від 23.05.2023 № 251-11-12-32.
Однак, зазначені періоди не зараховані до спеціального стажу ОСОБА_1 у розумінні п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому, позивачу запропоновано додатково надати довідки з місця роботи про періоди перебування (не перебування) у відпустках без збереження заробітної плати та догляду за дитиною до 3-х, 6-ти років. Суд зазначає, що така вимога не ґрунтується на вимогах законодавства.
Слід також зазначити, що право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій не залежить та не пов'язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії за віком.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №127/9277/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (ч. 5 ст. 242 КАС України).
З огляду на те, що позивач на момент призначення пенсії за віком працювала вчителем-дефектологом у Спеціальному закладі дошкільної освіти (ясла-садок) № 36 «Дзвіночок» Запорізької міської ради, про що свідчить довідка від 08.11.2023 № 01.01/91, має достатній стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (з урахуванням періодів з 01.07.1982 по 01.12.1983, з 02.12.1983 по 01.10.1991, з 18.01.1993 по 09.08.1999, з 10.05.2005 по 14.10.2005, з 18.10.2005 по 31.10.2005, з 16.08.2007 по 17.08.2007), при цьому раніше не отримувала пенсію, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, керуючись ч. 2 ст. 9, суд вважає за необхідне для належного захисту прав позивача у спірних правовідносинах визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши періоди роботи з 01.07.1982 по 01.12.1983, з 02.12.1983 по 01.10.1991, з 18.01.1993 по 09.08.1999, з 10.05.2005 по 14.10.2005, з 18.10.2005 по 31.10.2005, з 16.08.2007 по 17.08.2007 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши періоди роботи з 01.07.1982 по 01.12.1983, з 02.12.1983 по 01.10.1991, з 18.01.1993 по 09.08.1999, з 10.05.2005 по 14.10.2005, з 18.10.2005 по 31.10.2005, з 16.08.2007 по 17.08.2007 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 28.05.2024.
Суддя Ю.П. Бойченко