28 травня 2024 року (10:10)Справа № 280/3003/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
04.04.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за віком з 21.12.2023 без врахування до страхового стажу періодів роботи: з 17.08.1983 по 12.08.1985; з 11.09.1985 по 21.09.1992;
зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 17.08.1983 по 12.08.1985; з 11.09.1985 по 21.09.1992, починаючи з 21.12.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. Листом від 06.03.2024, відповідач повідомив позивача, що при призначені пенсії страховий стаж було визначено як 40 років 01 місяць 29 днів. При цьому до страхового стажу не був зарахований період роботи з 17.08.1983 по 12.08.1985, оскільки в записі про звільнення з роботи дату звільнення та дату наказу про звільнення дописано іншим чорнилом. У подальшому, вже після призначення пенсії, спеціалісти відповідача визначили страховий стаж позивача без врахування періоду роботи з 11.09.1985 по 21.09.1992, оскільки запис про звільнення засвідчено підписом, але відсутня посада особи. Позивач вважає, дії відповідача щодо обчислення розміру пенсії без врахування періодів роботи з 17.08.1983 по 12.08.1985 та з 11.09.1985 по 21.09.1992 протиправними, такими, що порушують право позивача на пенсійне забезпечення на рівні, визначеному Законодавством України. Зазначає, що дійсно, у трудовій книжці позивача дата наказу про звільнення (12.08.1985), номер цього наказу та запис про звільнення виконані різними чорнилами. Проте, безпосередньо запис щодо звільнення, число, місяць, рік звільнення, дата наказу про звільнення виконані чітко, не містять виправлень. Запис №2 у трудовій книжці засвідчений печаткою підприємства та підписом його керівника. Відповідачем не спростовано те, що позивач не працювала на указаному підприємстві у період з 17.08.1983 по 12.08.1985, а відтак, неврахування до страхового стажу означеного періоду роботи позивача, підтвердженого трудовою книжкою, є необґрунтованим та протиправним. Колір чорнила жодним чином не впливає на дійсність запису у трудовій книжці. Окрім того, твердження відповідача про безпідставність врахування періоду роботи з 11.09.1985 по 21.09.1992 через відсутність у записі про звільнення посади особи, яка його вчинила не ґрунтується на нормах матеріального права, по суті є надуманим. Так, запис у трудовій книжці №4 викладено зрозуміло, наявний відбиток печатки підприємства, є підпис особи, яка його вчинила. Також наявний запис про розпорядження щодо звільнення. За хронологією указаний запис відповідає наступному - №5, вчиненого 07.02.1994. Відповідачем не спростовано те, що позивач працювала на указаному підприємстві у період з 11.09.1985 по 21.09.1992. З урахуванням викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 09.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
29.04.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20533), в якому останній зазначає, що позивачка 05.01.2024 надав заяву та документи на призначення пенсії за віком. В порядку екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ в Херсонській області та прийнято рішення від 11.01.2024 №083950019996 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивача - 28 років 02 місяці 23 дні, який розраховано згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що є недостатнім для призначення пенсії. В подальшому, 15.01.2024 позивачем повторно надана заява на призначення пенсії за віком та відповідні документи, на підставі яких з 21.12.2023 призначено пенсію за віком відповідно норм Закону №1058. Страховий стає склав 40 років 01 місяць 29 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 17.08.1983 по 12.08.1985, оскільки з записі про звільнення з роботи дату звільнення та дату наказу про звільнення дописано іншим чорнилом. Також встановлено, що при призначенні пенсії до страхового стажу безпідставно враховано період роботи з 11.09.1985 по 21.09.1992 відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 17.08.1983, оскільки запис про звільнення засвідчено підписом, але відсутня посада особи, що є порушенням п.4.1 Інструкції. Виходячи з вищезазначеного, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
21.12.2023 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.11).
На звернення позивача щодо пенсійного забезпечення, листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 06.03.2024 №4046-3532/Р-02/8-0800/24 позивача повідомлено, що перевіркою обставин звернення встановлено, що позивач надала заяву 05.01.2024 та документи на призначення пенсії за віком. В порядку екстериторіальності, заяву та документи розглянуто управлінням пенсійного забезпечення, падання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Херсонській області та було прийняте рішення про відмову 11.01.2024 №083950019996 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За результатами розгляду документів, доданих до заяви страховий стаж склав 28 років 02 місяці 23 дні, який зараховано згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що є недостатньо для призначення пенсії. До страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 17.08.1983, оскільки на титульній сторінці відсутня дата народження, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 р. №58 та затвердженої Міністерством юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110. Разом з тим повідомлено, що 15.01.2024 позивач повторно надала заяву на призначення пенсії за віком та відповідні документи, на підставі яких з 21.12.2023 призначено пенсію за віком відповідно до норм Закону №1058. Страховий стаж склав 40 років 01 місяць 29 днів. Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховано період роботи з 17.08.1983 по 12.08.1985, оскільки в записі про звільнення з роботи дату звільнення та дату наказу про звільнення дописано іншим чорнилом. В подальшому, в ході проведення контрольних заходів, спеціалістами Головного управління встановлено, що при призначені пенсії до страхового стажу безпідставно враховано період роботи з 11.09.1985 по 21.09.1992 відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 17.08.1983, оскільки запис про звільнення засвідчено підписом, але відсутня посада особи, що с порушенням п.4.1 Інструкції. Для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами на підставі первинних документів за час виконання робіт та довідки про перейменування (реорганізацію) підприємств (установ). Тож, після проведених контрольних заходів, пенсія нараховується та виплачується відповідно до норм чинного законодавства згідно з наявними в пенсійній справі документами (а.с.9).
Позивач не погодившись не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 17.08.1983 по 12.08.1985; з 11.09.1985 по 21.09.1992 звернулась із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно із частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Судом встановлено, що з 21.12.2023 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В подальшому, в ході проведення контрольних заходів, спеціалістами Головного управління встановлено, що при призначені пенсії до страхового стажу безпідставно враховано період роботи з 11.09.1985 по 21.09.1992 відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 17.08.1983.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV).
Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Слід зазначити, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.
Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.4.7 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як встановлено судом, підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 11.09.1985 по 21.09.1992 слугувало те, що запис про звільнення засвідчено підписом, але відсутня посада особи.
З цього приводу, суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення (не зазначення посади особи, що засвідчувала запис про звільнення (№4) не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд зазначає, що відсутність чіткого відтиску печатки на записі про звільнення позивача не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
Разом з цим, щодо не зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 17.08.1983 по 12.08.1985, оскільки з записі про звільнення з роботи дату звільнення та дату наказу про звільнення дописано іншим чорнилом, суд вважає за необхідне зауважити.
Порядок ведення трудових книжок працівників у спірний період регулювала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 № 252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 №412 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.
При цьому, Інструкція не передбачає обов'язкової умови про те, що весь запис у трудовій книжці повинен бути здійснений чорнилом одного кольору. Натомість, допустимим є використання чорного, синього або фіолетового кольорів.
Крім того, посилання пенсійного органу на наявний допис чорнилами іншого кольору є лише припущеннями. У той же час, право позивача на пенсійне забезпечення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівниками, відповідальними за порядок ведення трудової документації. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Таким чином, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періодів роботи позивача до страхового стажу є безпідставними.
Суд критично оцінює позицію відповідача у даній справі та зазначає, що, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудових книжок. Відповідачем не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудових книжках.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 (справа №677/277/17), від 17.07.2018 (справа №220/989/17), від 19.12.2019 (справа №307/541/17).
Періоди роботи позивача з 17.08.1983 по 12.08.1985 та з 11.09.1985 по 21.09.1992 підтверджується записами №№1-4 в трудовій книжці від 17.08.1983 НОМЕР_2 .
Вищезазначені відомості з трудової книжки, які підтверджують, що позивач у зазначений період дійсно працювала на підприємстві, відповідачем не спростовані
Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 17.08.1983 по 12.08.1985; з 11.09.1985 по 21.09.1992 відповідно до записів трудової книжки від 17.08.1983 НОМЕР_2 має бути зараховані до страхового стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності якої не встановлено, а тому трудову книжку позивача, слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Таким чином, із наведеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 17.08.1983 по 12.08.1985; з 11.09.1985 по 21.09.1992 відповідно до записів трудової книжки від 17.08.1983 НОМЕР_2 є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за віком з 21.12.2023 без врахування до страхового стажу періодів роботи: з 17.08.1983 по 12.08.1985; з 11.09.1985 по 21.09.1992 та зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 17.08.1983 по 12.08.1985; з 11.09.1985 по 21.09.1992, починаючи з 21.12.2023.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 21.12.2023 без врахування до страхового стажу періодів роботи з 17.08.1983 по 12.08.1985 та з 11.09.1985 по 21.09.1992 відповідно до записів трудової книжки від 17.08.1983 НОМЕР_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів її роботи з 17.08.1983 по 12.08.1985 та з 11.09.1985 по 21.09.1992, відповідно до записів трудової книжки від 17.08.1983 НОМЕР_2 , починаючи з 21.12.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.05.2024.
Суддя Ю.В. Калашник