28 травня 2024 року м. Ужгород№ 260/2528/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії
19 квітня 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГУ ПФУ в Закарпатській області , в якій просить :
1.Прийняти позовну заяву до розгляду та розглянути справу в порядку спрощеного провадження.
2.Визнати протиправним встановлення відповідачем розміру виплати його пенсії обмеженням станом на останню дату судового рішення.
3.Зобовязати відповідача виплачувати йому весь підсумок пенсії як з дати винесення рішення суду, так і в подальшому.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у адміністративній справі № 260/622/23, а потім також у справі № 260/10931/23 повторно зобовязано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром з 04 травня 2023 року. Однак, відповідач під час виконання судового рішення штучно вирішив, що пенсія без обмеження її максимального розміру перераховуються лише станом на дату, з якої судом зобовязано здійснити такий перерахунок, і в подальшому її розмір не переглядається, тобто дія судового рішення від 05.02.2024 року по справі № 260/10931/23 розповсюдилась лише раз і в подальшому в разі підвищення пенсії, позивач не буде її отримувати згідно її підсумку, а лише згідно останнього судового рішення. А отже, як зазначає позивач, відповідач здійснюючи маніпуляцію Законом, при кожному підвищенні його пенсії, буде необхідно звертатися до суду за захистом і так давно порушеного права.
В обгрунтування своє позиції позивач посилається на Рішення КСУ № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України положення першого речення ч.7 ст.43 Закону 2262, а отже після прийняття даного рішення Конституційним Судом України обмеження розміру пенсії є неправомірним.
24 квітня 2024 року ухвалою ЗОАС відкрито спрощене позовне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії., зобов'язано відповідача надати суду в термін 7 днів пенсійну справу ОСОБА_1 , інформацію: який розмір пенсії ОСОБА_1 з врахуванням судових рішень станом на даний час, зокрема вказати всі складові та суми складових пенсії, а також пенсія яка фактично підлягає виплаті. Також суд запропонував відповідачу надати відзив на позов та докази, які в нього є в термін протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали.
Ухвала отримана відповідачем в електронному кабінеті відповідача 24.04.24 року.
30 квітня 2024 року відповідач надав суду лист, в якому зазначив, що пенсійна справа позивача витребувана ЗОАС у справі № 260/1027/24, а також надають розрахунки про розмір пенсії позивача з врахуванням судових рішень станом на даний час, складові та суми складових пенсій, а також пенсія, яка фактично підлягає виплаті.
21 травня 2024 року ЗОАС винесено ухвалу про витребування пенсійної справи позивача.
23 травня 2024 року відповідач надав до суду пенсійну справу позивача № 0701007088.
23 травня 2024 року позивач надав Відповідь на відзив, в якому зазначив , що ним отримано у Свалявському поштовому відділенні "Укрпошти" лист з дивним та незрозумілим відзивом, що полягає в тому , що в тому посиланні на № 260/2328/24 від 24.04.2024 року , а в той же час позначено "по справі № 260/1027/24. А при уважному аналізі справ, виявлений ще один попередній відзив відповідача від 03.04.2024 року № 0700-0902-8/22099 саме по справі № 260/1027/24, на який суду надана відповідь від 30.04.2024 року , а відповідачу надана тим же числом копія цієї відповіді, а тому вважає надання повторної відповіді недоцільним.
Відзиву відповідач суд не надав., також не надано докази на спростування мотивів позову.
Вивчивши матеріали адміністративної справи та пенсійної справи, суд дійшов до наступних висновків.
ОСОБА_1 відповідно до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон №2262-XII) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію по інвалідності.
Рішенням ЗОАС від 21 березня 2023 року по справі № 260/622/23 вирішено:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо застосування обмеження з 21 січня 2020 року максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити, починаючи з 21 січня 2020 року, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням ЗОАС від 05 лютого 2024 року у справі № 260/10931/23 вирішено:
1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо застосування обмеження максимальним розміром при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2023 року, оформлені листом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05 травня 2023 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нарахувати та виплатити з 01 травня 2023 року пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, з врахуванням проведених виплат.
Згідно ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
04 квітня 2024 року відповідач у відповідь на заяву позивача надіслав лист, в якому констатував, що рішення від 05 лютого 2024 року у справі № 260/10931/23 виконано Головним управлінням ПФУ в Закарпатській області в добровільному порядку , що підтверджується копією протоколу перерахунку пенсії та розрахунку на доплату, що міститься в автоматизованій системі розрахунку пенсій.
Згідно наявного в матеріалах пенсійної справи позивача перерахунку з 01 квітня 2024 року на виконання рішення суду № 260/10931/23:
підсумок пенсії ( з надбавками)- 28512,22 грн.
з врахуванням максимального розміру пенсії - 26819,26 грн.( остаточно)
Мотиви та норми права застосовані судом.
Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено право громадяни на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ (далі по тексту- Закон України № 2262-XII) .
Відповідно до статті 43 частини 5 Закону України № 2262-XII "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У такій редакції вказану частину статті 43 Закону України № 2262-XII викладено відповідно до Закону України № 3668-VI від 08.07.2011.
Так, відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011, який набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати 10740 гривень.
У зв'язку з чим, на підставі вказаного Закону були внесені зміни до статті 43 Закону України № 2262-XII.
Так, згідно із статтею 43 частиною 7 Закону України № 2262-XII (у редакції від 30.08.2018 року, чинній на момент здійснення спірного перерахунку пенсії), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
В мотивувальній частині вказаного рішення, а саме в пункті 2.3. Конституційний Суд України, зазначив, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення статті 43 частини 7 Закону України № 2262-XII, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
При цьому, у відповідності до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, положення статті 43 частини 7 Закону України № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно із статтею 152 частиною 2 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення по справі №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року є втрата чинності із 20 грудня 2016 року положення статті 43 частини 7 Закону України № 2262-XII.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року стаття 43 частина 7 Закону України № 2262-XII втратила чинність.
Що ж до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01 січня 2017 року, у статті 43 частині 7 Закону України № 2262-XII слова і цифри у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року слід зазначити наступне.
Буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у Закону України № 2262-XII відсутня норма статті 43 частини 7, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Наведений висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17.
28 березня 2024 року Верховний Суд у справі № 560/12156/21 зробив наступні висновки:
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі №440/994/20, Верховний Суд дійшов наступних висновків:
"… на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.…..
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Аналогічної притримується Верховний Суд у справі № 300/2754/23 у рішенні від 25 січня 2024 року (провадження № К/990/41635/23)
Принцип обов'язковості рішень Конституційного Суду України та їх властивість "негативної нормотворчості" проявляється у недопустимості запровадження правового регулювання з тими самими недоліками.
Зокрема, Конституційний Суд України в пункті 7 Рішення від 08.06.2016 № 4-рп/2016 висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені". Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002,від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац 2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002,абзац 4 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Питання протиправності обмеження розміру пенсії позивача будь-яким максимальним розміром вже вирішувалося в судовому порядку. Разом з тим пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.04.2024 року та визначено розмір пенсії у межах максимального розміру пенсії.
Таким чином, дії відповідача щодо застосування обмежень перерахованої та виплачуваної позивачу пенсії максимальним розміром є протиправними.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату 01 квітня 2024 року без обмеження її максимального розміру, з урахуванням проведених виплат.
Щодо позовної вимоги щодо зобовязання відповідача виплачувати пенсію без обмеженя максимальним розміром і в подальшому, то суд зазначає наступне.
Верховний Суд України у своїх постановах від 23.04.2012 №21-239а11 та від 19.03.2013 №21-53а13 вказав, що оскільки з самого визначення поняття "пенсія" випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищенаведене, суд виходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, щодо обмеження виплати нарахованої загальної пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром із 01 квітня 2024 року, із урахуванням усіх складових пенсійної виплати .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063) здійснити із 01 квітня 2024 року виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби" та деяких інших осіб», без обмеження максимальним розміром нарахованої загальної пенсії, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.
В решті позовних вимог-відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЗ.Б.Плеханова