Справа № 2-1465
2007 рік
06 липня 2007 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки
Крим у
складі : головуючого судді Земляної Г.В., при секретарі Копистко О.А. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ялта цивільну
справу по позову ОСОБА_1 до Головного управління Державного
казначейства України в Автономній республіці Крим, Ялтинському міському
управлінню Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в
Автономній республіці Крим, третя особа Головного управління Міністерства
внутрішніх справ України в Автономній республіці Крим про стягнення моральної
шкоди, суд
Представник Ялтинському міському управлінню Головного управління
Міністерства внутрішніх справ України в Автономній республіці Крим (далі ЯГУ ГУ
МВС України в АРК) заперечує проти заявлених вимог.
Позивачка ОСОБА_1, уточнивши в судовому засіданні свої позовні
вимоги просить стягнути з відповідача Головного управління Державного
казначейства України в Автономній республіці Крим ( далі ГУ ДК України в АРК)
заподіяну моральну шкоду в розмірі 200000 гривень й судові витрати. Заявлені
вимоги мотивує тим, що 12 червня 2002 року відносно неї постановою Ялтинського
міського суду була порушена кримінально справа по признакам злочину
передбаченого ст.356 КК України по факту самоправства. Слідство по справі
тривало до 24 лютого 2006 року, коли постановою начальника відділу слідчого
управління прокуратурі АРК була скасована постанова про скасування постанови
про закриття кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 УПК України. Слідство по
справі тривало сорок три місяця, за цей час позивачка залишилася без житла, так
як при розгляди цивільної справи, суд врахував ті обставини, що відносно неї
була порушена кримінальна справа, вказавши, що вона самоправно зайняла житло.
За час находження під слідством позивачки завдано тяжких фізичних і моральних
страждань, погіршилися нормальні життєві зв'язки, ускладнилися родинні
відношення, втрачена перспектива ділової активності, і реалізації особистих
планів. Негативні емоції переживання у зв'язку із пред'явлення обвинувачення,
негативно сказалися на стан її здоров'я. Суму морального збитку встановила
виходячи із вартості однокімнатної квартири в м.Ялта, право на яку вона була
позбавлена.
Представник відповідача ЯГУ ГУ МВС України в АРК, позовні вимоги не
визнає й пояснив, що кримінальну справу відносно позивачки порушено по
постанові Ялтинського міського суду 12 июня 2002 року. 18 березня 2003 року
позивачці було пред'явлено обвинувачення і справа була направлена до суду, який
повернув справу на додаткове розслідування. Вважає що дії відповідача носять
правомірний характер і підстав для стягнення моральної шкоди не має.
Представник відповідача ГУ ДК України в АРК у судове засідання не з'
явився. Про день і час слухання справи повідомлений належним чином. У наданих
до суду поясненнях заперечують проти заявлених вимог, так як позивачкою не
надано, яких не будь висновків про незаконність дій правоохоронних органів.
Крім того, позивачкою не обґрунтований розмір суми матеріального збитку.
Представник третьої особи Головного управління МВС України у Автономній
республіці Крим у судове засідання не з'явився. Про день і час слухання справи
повідомлений належним чином. Причин неявки до суду не надав.
Вислухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали
справи, матеріали кримінальної справи №3404496 по обвинуваченню ОСОБА_1 по
ст.356 КК України, суд уважає, що позовні вимоги підлягають частковому
задоволенню.
Згідно ст. 56 Конституції України кожний має право на відшкодування за
рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної і моральної
шкоди , завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при
здійсненні ними своїх повноважень. Вказана норма Конституції України
кореспондує зі ст.1176 ЦК України на підставі якої шкода, завдана фізичній
особі внаслідок незаконного притягнення її до кримінальної відповідальності,
незаконного застосування як запобіжного заходу підписки про невиїзд,
відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб і
службових осіб органу дізнання, попереднього(досудового) слідства ,
прокуратури або суду.
Судом встановлено, що 12 червня 2002 року постановою Ялтинського міського
суду відносно позивачки ОСОБА_1 порушена кримінальна справа по факту
скоєння самоуправних дій 21 березня 2002 року(арк.спр.7). Постановою слідчого
Другого Відділу ГВВС Ялтинського міську правління ГУ МВС України у АР Криму
від 07 березня 2003 року відносно ОСОБА_1 винесена постанова про
притягнення в якості обвинуваченої(арк..спр.10). 18 березня 2003 року
прокурором м.Ялта затверджено обвинувальний висновок і справа направлена до
суду(арк.спр.11-14), який повернув справу на додаткове розслідування.
Постановою слідчого Прокуратури м.Ялта кримінальна справа провадженням
закрита за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину по п.2 ст.6 УПК
України(арк.спр.23,24). Постановою від 30 червня 2005 року прокурора слідчого
відділу прокуратури Автономної республіки Крим постанова слідчого
прокуратури м. Ялта від 22 червня 2005 року скасована (арк.спр.25,26).
Постановою начальника відділу слідчого управління прокуратури Автономної
республіки Крим від 24 лютого 2006 року скасована постанова про скасування
постанови про закриття кримінальної справи(арк.спр.27).
На підставі ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди ,
нанесеної громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового
слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода у випадку
незаконного притягнення, як обвинуваченого.
Таким чином, судом встановлено, що позивачка має право на відшкодування
шкоди і на підставі п.2, ч.1, ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування
шкоди , нанесеної громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового
слідства, прокуратури і суду» , так як порушена відносно неї кримінальна справи
була закрита, у зв'язку відсутності в діянні складу злочину.
Із матеріалів кримінальної справи №404496 по обвинуваченню ОСОБА_1
у скоєнні злочину передбаченому ст..356 КК України, судом встановлено, що
позивачка була притягнута у якості обвинуваченої до кримінальної
відповідальності. Відносно неї був застосований запобіжний захід у вигляді
підписки про невиїзд ( арк.спр.79). Позивачка не мали можливості виїхати за
межі Крима до своїх пристарілих батьків, вимушена була звертатися до суд із
заявою про дозвіл на виїзд (арк..спр.80), вимушена була звертатися у
компетентні органи по питанню захисту своїх прав, морально страждала внаслідок
порушення кримінальної справи та проведення слідства по ній, що привело до
позбавлення її можливості реалізації нею своїх звичок та бажань. Погіршилися
відношення з людьми, які знаходяться навколо неї, порушувалися її нормальні
життєві зв'язки, що потребувало від неї додаткових зусиль для організації свого
життя.
Разом з тим порушення кримінальної справи відносно позивачки, було враховано
при прийнятті рішення Алуштинським районнім судом 12 лютого 2004 року, в якому
їй було відмовлено в задоволені позову про визнання права користування житловим
приміщенням із посиланням на факт самоуправного зайняття приміщення позивачкою
(арк.спр.30-31).
Таким чином, судом встановлено, що незаконними діями органів дізнання,
досудового слідства, прокуратури і суда позивачці нанесений моральний збиток,
який привів до порушення її нормальних життєвих стосунків і потребує від неї
додаткових зусиль для організації її подальшого життя і який підлягає
відшкодування на підставі частини 4 ст.4 Закону України «Про порядок
відшкодування шкоди , нанесеної громадянину незаконними діями органів
дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Вищевказаною нормою
передбачено, що відшкодування здійснюється у випадку незаконних дій органів
дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, які нанесли моральну
втрату, громадянинові, привели до порушення його нормальних життєвих звичок,
зв'язків, потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Визнаючи, що заявник зазнав моральної шкоди і цю шкоду неможливо достатнім
чином компенсувати лише висновком про закриття справи за відсутністю складу
злочину, керуючись принципом справедливості, суд вважає, що розмір компенсації
слід встановити на підставі частини 3 ст.13 Закону України «Про порядок
відшкодування шкоди , нанесеної громадянину незаконними діями органів
дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», згідно якої розмір
моральної шкоди встановлюється з урахуванням обставин справи в межах
встановлених цивільним законодавством. При цьому відшкодування моральної
шкоди слід провести, виходячи із розміру не менше одного мінімального розміру
заробітної плати за кожен місяць перебування під слідство чи судом, як
передбачено вищевказаною нормою.
Таким чином, у вищевказаному Законі передбачено, що відшкодування моральної
шкоди повинно визначатися та обґрунтовуватися із урахуванням мінімального
розміру заробітної плати за час перебування під судом або слідством.
Однак, позивачка ОСОБА_1 обґрунтувала заявлені вимоги про стягнення
моральної шкоди в сумі 200000 гривень навела лише доводи на рівні бітового
розуміння звичайного людського переживання.
У зв'язку із чим, з огляду на період перебування ОСОБА_1 під слідством та
судом ( сорок три місяці), розмір моральної шкоди слід знизити і встановити
мінімальний в сумі 9885 гривень ( 165 гривень х 6 місяців+ 185 гривень х 11
місяців+ 205 гривень х 9 місяців + 237 гривень х 3 місяці, 262 гривні х 3
місяці + 290 гривень х 3 місяці + 310 гривень х 2 місяці + 332 гривні х 4
місяці + 350 гривень х 2 місяці = 9885 гривень ).
Таким чином, керуючись принципом справедливості, суд вважає за можливе
стягнути з відповідача - Головного управління державного казначейства України в
Автономній Республіці Крим за рахунок коштів держбюджету на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 9885 гривень і судові витрати в сумі 16 гривень, а всього
суму 9901 гривня.
На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст.1,2,13
Закону України «Про порядок відшкодування шкоди , нанесеної громадянину
незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»,
статтями 23, 1176 ЦК України, ст.ст. 10,11, 15, 84, 85, 88,209, 212, 214, 215,
218 ЦПК України,суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити в частині.
Стягнути із Головного управління Державного казначейства України в Автономній
республіці Крим за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 9885 (дев'ять тисяч вісімсот
вісімдесят п'ять) гривень і судові витрати в сумі 16 гривень, а усього 9901
(дев'ять тисяч дев'ятсот одну) гривню.
В залишеній частині у задоволенні позову відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду
Автономної республіки Крим через Ялтинський міський суд у порядку і строки
встановлені ст.ст. 294, 296 ЦПК України
Суддя
Ялтинського міського
суду Г.В. Земляна.