24 травня 2024 року
м. Київ
справа № 718/2798/21
провадження № 61-17085св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Снігур Сергій Васильович, на постанову Чернівецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю.,
Височанської Н. К., Кулянди М. І., від 19 вересня 2023 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об'єктом права спільної власності подружжя та його поділ.
2. Позовна заява мотивована тим, що шлюб між ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 зареєстрований 04 листопада 1983 року.
3. За час шлюбу було придбано житловий будинок по
АДРЕСА_1 .
4. Вказаний житловий будинок знесено у 2002 році та за спільні кошти подружжя, у період із 2002 року по 2006 рік, на його місті збудовано новий житловий будинок, літню кухню, баню, два гаражі, сарай.
5. Заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 квітня 2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
6. Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області
від 14 вересня 2017 року в порядку, передбаченому статтею 376 ЦК України, визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1 .
7. ОСОБА_1 вказувала, що житловий будинок є спільним майном подружжя, проте ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні будинком,
у зв'язку з чим вона вимушена проживати у літній кухні.
8. Посилалася на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, позивачка просила суд:
- визнати об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок літ. А, загальною площею 172,8 кв. м, житловою площею 93,3 кв. м, господарські будівлі і споруди гараж літ. Б, літню кухню літ. В, сарай літ. Г, вигрібну яму літ. І, вбиральню літ. Д, криницю № 1, огорожу № 2-4, замощення літ. ІІ, що розташовані по АДРЕСА_1 , та визначити частки кожного у майні по 1/2;
- визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину вказаного нерухомого майна;
- провести поділ спірного житлового будинку, виділивши ОСОБА_1 приміщення 1 поверху житлового будинку, 1-2' частина коридору, площею
6,10 кв. м, 1-6 кімната, площею 20,4 кв. м, 1-7 кімната, площею 32,3 кв. м,
1-8 кімната, площею 19,9 кв. м, літню кухню літ. В, 1/2 частину сараю літ. Г, вбиральню літ. Д.;
- зобов'язати ОСОБА_1 встановити цегляну перегородку, товщиною 0,25 м, для облаштування відокремленого коридору, площею 6,1 кв. м, демонтувати вікно в приміщенні поз.1-7 і встановити вікно та засклені двері;
- виділити ОСОБА_2 приміщення 1 поверху та підвалу житлового будинку: підвал літ. Пд, площею 7,3 кв. м, коридор 1-1, площею 5 кв. м, коридор 1-2, площею 22,6 кв. м, кімнату 1-3, площею 20,7 кв. м, санвузол
1-4, площею 6,5 кв. м, коридор 1-5, площею 2,3 кв. м, комору 1-9, площею
7,5 кв. м, кухню 1-1 площею 22,2 кв. м, гараж літ. Б, 1/2 частину сараю літ. Г;
- зобов'язати ОСОБА_2 поштукатурити місце встановлення цегляної перегородки між приміщеннями поз.1-2' і поз.1-2, пофарбувати приміщення поз.1-2;
- спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити вигрібну яму літ. І, криницю літ. № 1, огорожу літ. № 2-4, замощення літ. ІІ;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 22 519 грн різниці вартості часток;
- право спільної сумісної власності на майно припинити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області, у складі судді Мінів О. І., від 01 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
10. Рішення суду мотивоване тим, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами побудовано сторонами за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , проте позивачкою при зверненні до суду пропущений трирічний строк позовної давності.
11. Судом першої інстанції враховано, що позивачка була обізнана про порушення своїх прав на частку у майні подружжя із 18 листопада 2016 року, коли ОСОБА_2 не допустив її до спірного домогосподарства, однак
ОСОБА_1 не вживала заходів до оформлення права власності на майно та не скористалась правом на визнання права власності на самочинне будівництво в порядку статті 376 ЦК України.
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
12. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 червня 2023 року скасовано та ухвалене нове судове рішення про частковезадоволення позову.
Визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку літ. А, загальною площею 172,8 кв. м, житловою площею 93,3 кв. м, 1/2 частину гаражу літ. Б, 1/2 частину літньої кухні літ. В, 1/2 частину сараю літ. Г,
1/2 частину вигрібної ями літ. 1, 1/2 частину вбиральні літ. Д, 1/2 частину криниці № 1, 1/2 частину огорожі № 2-4, 1/2 частину замощення літ. П, що розташовані по АДРЕСА_1 . У решті позову ОСОБА_1 відмовлено.
13. Колегія суддів вказала, що строк позовної давності за вимогами
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об'єктом права сумісної власності подружжя та його поділ, розпочався з моменту набуття права власності на спірний об'єкт самочинного будівництва на підставі рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14 вересня 2017 року та реєстрації права власності на самочинне будівництво за ОСОБА_2 , тобто із 18 квітня 2019 року, а отже звернувшись до суду у листопаді
2021 року ОСОБА_1 не пропустила строк позовної давності.
14. Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд вказав на відсутність підстав вдаватися в переоцінку висновків суду першої інстанції про те, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами побудовано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя.
15. Відмовляючи у задоволенні вимог про поділ домоволодіння, апеляційний вказав, що експертом запропоновано варіанти поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за яких не передбачено повне припинення права спільної часткової власності на вказане нерухоме майно. Також визначаючи перелік робіт по переплануванню житлового будинку, експертом не визначена вартість таких робіт.
16. Вимоги ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами є похідними від вимог про поділ вказаного нерухомого майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Снігур С. В. просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. 01 грудня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Снігур С. В. подав касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду
від 19 вересня 2023 року у справі № 718/2798/21.
19. Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у січні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вказує те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16,
від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 20 листопада 2018 року
у справі № 907/50/16, у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року
у справі № 759/12058/15-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 576/2447/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Звертає увагу на правильність висновків суду першої інстанцій, відповідно до яких право ОСОБА_1 на частку в спірному майні було порушено 18 листопада 2016 року, коли відповідач вперше не допустив її до спірного домогосподарства та вона почала проживати у своєї дочки в
с. Ревне, а доводи позивачки про наявність згоди відповідача на проживання ОСОБА_1 в літній кухні є недоведеними.
22. Зауважує, що ОСОБА_1 після розірвання шлюбу в 2011 році могла та зобов'язана була знати про стан своїх майнових прав і, відповідно, не була позбавлена можливості набути право власності на самочинне будівництво у порядку, передбаченому статтею 376 ЦПК України, зокрема і після
18 листопада 2016 року.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Обставини справи, встановленні судами
23. Заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 квітня 2011 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований відділом реєстрації актів громадського стану м. Чернівці Чернівецької області 04 листопада 1983 року, актовий запис № 2148.
24. ОСОБА_1 зареєстрована у будинку
АДРЕСА_1 із 17 серпня 1998 року дотепер.
25. За договором купівлі-продажу від 21 серпня 1986 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 житловий будинок, площею 20 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами в
АДРЕСА_2 . Перебуваючи у шлюбі, сторони знесли старий будинок, площею 20 кв. м, та здійснювали будівництво нового житлового будинку.
27. Згідно із копією технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, спірний будинок та господарські споруди збудовані у період із 2001 року по 2007 рік.
28. 21 грудня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,2286 га, по АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
29. Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області
від 14 вересня 2017 року у справі № 718/1923/17 за позовом ОСОБА_2 до Стрілецькокутської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області визнано право власності ОСОБА_2 на житловий будинок літ. А, загальною площею 172,8 кв. м, та господарські будівлі і споруди гараж літ. Б, літню кухню літ. В, сарай літ. Г, вигрібну яму літ. І, вбиральню літ. Д, криницю № 1, огорожу № 2-4, замощення літ. ІІ, що розташовані по
АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи вказане рішення суд встановив, що житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами є самочинним будівництвом; під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знесено старий житловий будинок по АДРЕСА_1 і побудовано новий житловий будинок літ. А, загальною площею 172,8 кв. м, та господарські будівлі і споруди гараж літ. Б, літню кухню літ. В, сарай літ. Г, вигрібну яму літ. І, вбиральню літ. Д, криницю № 1, огорожу № 2-4, замощення літ. ІІ.
30. 18 квітня 2019 року за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на спірне нерухоме майно.
31. Згідно з актом обстеження житлового будинку, по АДРЕСА_1 , складеного комісією в складі сільського голови ОСОБА_4 , секретаря сільської ради Малярчук О. В. та землевпорядника ОСОБА_5 18 листопада 2016 року, вбачається, що ОСОБА_2 не впускає на подвір'я та до житлового будинку колишню дружину ОСОБА_1 , яка там зареєстрована і проживала.
32. Згідно з актом обстеження спірного житлового будинку, складеного комісією в складі старости ОСОБА_6 , старшого інспектора загального відділу сільської ради Сопівник С. І., спеціаліста соціального відділу ОСОБА_7 12 листопада 2021 року, зі слів ОСОБА_1 , остання проживає в кухні, колишній чоловік не пускає в житлове приміщення, де знаходяться її речі та документи.
33. Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 02 лютого 2023 року № 15, експертом запропоновано варіанти поділу спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
34. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
35. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
36. Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
37. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
38. У розглядуваній справі ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об'єктом права спільної власності подружжя та його поділ.
39. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, проте відмовив у позові через пропуск строку позовної давності.
40. Рішення суду першої інстанції оскаржила в апеляційному порядку ОСОБА_1 в частині висновків щодо наявності підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності.
41. Апеляційний суд, переглядаючи справу, дійшов висновків, що позивачкою не попущено строк позовної давності, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
42. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 зводяться до незгоди із позицією апеляційного суду щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.
43. Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів звертає увагу на таке.
44. Відповідно до частини другої статті 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
45. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
46. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
47. Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
48. Відповідно до частин другої, третьої та п'ятої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
49. Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області
від 14 вересня 2017 року у справі № 718/1923/17 за позовом ОСОБА_2 до Стрілецькокутської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області визнано право власності ОСОБА_2 на спірний житловий будинок та господарські будівлі і споруди, як на самочинне будівництво.
50. 18 квітня 2019 року, на підставі вказаного рішення суду, за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на спірний будинок.
51. ОСОБА_1 не була залучена до участі у справі № 718/1923/17.
52. З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що строк позовної давності на звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом розпочався з моменту реєстрації за ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно на підставі рішення суду про визнання права власності на самочинне будівництво, тобто із 18 квітня
2019 року, а отже звернувшись до суду у листопаді 2021 року ОСОБА_1 не пропустила строк позовної давності.
53. Події 18 листопада 2016 року, про які зазначає заявник у касаційній скарзі, відбулися задовго до набуття ним права власності на спірний об'єкт нерухомості.
54. Натомість, саме після реєстрації права власності на спірне майно, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_8 про визнання їх такими, що втратили право користування житлом, який ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 листопада 2019 року було залишено без розгляду (справа № 718/2048/19).
55. Згідно із частиною першою статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
56. Подібні положення щодо спільної сумісної власності подружжя, містила і стаття 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України.
57. Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
58. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16,
від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 759/12058/15-ц, від 21 березня
2018 року у справі № 576/2447/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі
№ 584/1319/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 23 вересня
2015 року у справі № 6-258цс15, на які заявник посилається в касаційній скарзі.
59. Інші доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.
60. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
61. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
62. Оскаржувана постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
63. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права або з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Снігур Сергій Васильович, залишити без задоволення.
2. Постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников