23 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 918/99/19(918/180/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
ТОВ "Мілк Ворд": Корнієнко В.І.,
ПАТ АБ "Південний": Пахомов І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 (колегія суддів у складі: Розізнана І.В.,- головуюча, Грязнов В.В., Павлюк І.Ю.)
та рішення Господарського суду Рівненської області від 26.10.2023 (суддя Пашкевич І.О.)
у справі №918/99/19(918/180/22)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Ворд", від імені та в інтересах якого діє арбітражний керуючий Закорко Вадим Вікторович,
до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний"
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державного реєстратора Хмельницького бюро технічної інвентаризації Дубас Олени Олександрівни
про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
в межах справи № 918/99/19
за заявою Приватного підприємства "Обрій"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Ворд"
про банкрутство,
Стислий зміст позовних вимог
1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.03.2019 відкрито провадження за заявою Приватного підприємства "Обрій" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Ворд" (далі - Боржник).
2. Постановою Господарського суду Рівненської області від 02.11.2021 визнано Боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.
3. У межах цієї справи ліквідатор Боржника 01.04.2022 звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (далі - Банк) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45642525 від 21.02.2019, прийнятого державним реєстратором Хмельницького бюро технічної інвентаризації Дубас Оленою Олександрівною (далі - Рішення) та визнання за Боржником права власності на майновий комплекс розташований за адресою: Хмельницька область, городоцький район, м. Городок, провулок Молочноконсервний, 1, що складається з адміністративного побутового комплексу, загальною площею 1760 м2, цегляного складу і столярної майстерні загальною площею 980,4 м2, цегляного навісу для зберігання тари загальною площею 129,4 м2, цегляної кузні загальною площею 68,8 м2, цегляного допоміжного комплексу загальною площею 1416,1 м2, цегляного розчинного вузла загальною площею 74 м2, цегляної мийки автоцистерн загальною площею 49,7 м2, ст. панелей склад цукру загальною площею 1056 м2, цегляної будівлі дільниці згущеного молока загальною площею 3707,9 м2, цегляної прохідної загальною площею 26,9 м2, шлакобетонної варочної дільниці загальною площею 480,1 м2, цегляного матеріального складу загальною площею 312,6 м2, цегляної майстерні загальною площею 146,3 м2, цегляної електропідстанції загальною площею 67,1 м2, цегляного автогаража загальною площею 550,5 м2, цегляної насосної станції загальною площею 20,4 м2, цегляного цільномолочного цеху загальною площею 1057 м2, цегляної насосної №2 загальною площею 73,8 м2, цегляної насосної №3 загальною площею 20,9 м2, цегляного складу готової продукції загальною площею 463,2 м2, цегляного теплопункту загальною площею 91,2 м2, ст. панелі цеху лактози загальною площею 215,1 м2, цегляної насосної станції загальною площею 70,8 м2 (далі - Майно).
4. Позовну заяву мотивовано тим, що Банк як іпотекодержатель набув у власність Майно внаслідок прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору від 05.04.2017 та проведення 21.02.2019 державної реєстрації права власності на Майно. Однак Банк набув Майно у власність за ціною, що є вдвічі нижчою від погодженої сторонами в договорі іпотеки, приховавши від Боржника як власника майна інформацію про проведення оцінки Майна, її результати та розмір зарахування вимог іпотекодержателя за рахунок набуття у власність іпотечного майна. На переконання ліквідатора Боржника, набуття Банком у власність Майна мало ознаки недобросовісності, зловживання правами кредитора та було здійснено на шкоду Боржнику та його іншим кредиторам, вимоги яких могли би бути погашеними за рахунок вартості Майна в разі реалізації його за дійсною ринковою ціною.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
5. 03.04.2017 між Банком та ТОВ "Торговий дім "Мілк-Маркет" і Боржником (позичальники) укладено генеральну угоду про кредитування №AGS2017-01190 (надалі - Генеральна угода), за умовами якої Банк на прохання будь-якого з позичальників відкриває кредитні лінії на умовах, викладених у Генеральній угоді та відповідних кредитних договорах, які укладаються окремо з кожним із позичальників відповідно до положень Генеральної угоди.
6. 03.04.2017 між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мілк-Маркет" (позичальник) укладено кредитний договір №АL2017-01193 (далі - Кредитний договір), згідно з пунктом 1.1 якого Банк зобов'язався відкрити позичальнику кредитну лінію в рамках Генеральної угоди, а позичальник зобов'язався повернути кредит згідно з пунктом 1.5 Генеральної угоди, графіком повернення траншу(ів) та графіком зміни ліміту, зазначеним у пункті 1.5 Кредитного договору, не пізніше 31.03.2022 та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 21,5% річних.
7. Відповідно до пункту 1.5 Кредитного договору сума заборгованості позичальника може збільшуватися при акцепті банком наступних заявок, не перевищуючи при цьому максимальної суми в розмірі 18000000,00 грн та враховуючи графік зміни ліміту.
8. 23.02.2018 між Банком та ТОВ "Торговий дім "Мілк-Маркет" підписано додаткову угоду до Кредитного договору, у якій сторони домовились пункт 1.5 Кредитного договору викласти в такій редакції: сума заборгованості позичальника за кредитним договором може збільшуватися при акцепті банком наступних заявок, не перевищуючи при цьому максимальної суми в розмірі 15254244,00 грн та враховуючи графік зміни ліміту.
9. 05.04.2017 між Боржником (іпотекодавець), що діє в забезпечення власних зобов'язань та як майновий поручитель Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мілк-Маркет", та Банком (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір (далі - Іпотечний договір).
10. Згідно з пунктом 1.1 Іпотечного договору його предметом є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в пункті 1.5 Іпотечного договору, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки перед іншими кредиторами іпотекодавця.
11. За Іпотечним договором іпотекою забезпечується виконання солідарних зобов'язань позичальників, що випливають з Генеральної угоди, кредитних договорів, укладених в рамках Генеральної угоди, укладених між іпотекодержателем та Боржником, Кредитного договору, укладеного між іпотекодержателем і ТОВ "Торговий дім "Мілк-Маркет", та всіх додаткових угод до них, у тому числі додаткових угод, що будуть укладені в майбутньому щодо будь-яких змін умов вказаних договорів, у тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру кредиту, зміни строку повернення кредиту, зміни відсотків ставки, розмірів комісій, штрафів, згідно з яким іпотекодержатель зобов'язується надати позичальникам кредит в розмірі та в строки, визначені кредитним договором, а позичальники солідарно зобов'язуються на умовах, визначених в кредитному договорі, повернути іпотекодержателю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, плату за розрахункове обслуговування, а також сплатити комісії, штрафи та пені, передбачені умовами кредитного договору (пункт 1.2 Іпотечного договору).
12. Відповідно до пункту 1.3 Іпотечного договору іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, якщо предмет застави буде прийнятий на утримання іпотекодержателем; витрат на страхування предмета іпотеки, якщо витрати на страхування предмета іпотеки зроблені іпотекодержателем; збитків, завданих порушенням іпотекодавцем умов цього договору; збитків, завданих порушенням позичальником зобов'язань за кредитним договором.
13. Згідно з пунктом 1.5 Іпотечного договору в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), що є власністю іпотекодавця, а саме цілісний майновий комплекс, загальною площею 12838,2 м2, розташований за адресою: Хмельницька область, місто Городок, провулок Молочноконсервний, будинок 1 (Майно), який складається з адміністративного побутового комплексу, загальною площею 1760 м2, цегляного складу і столярної майстерні загальною площею 980,4 м2, цегляного навісу для зберігання тари загальною площею 129,4 м2, цегляної кузні загальною площею 68,8 м2, цегляного допоміжного комплексу загальною площею 1416,1 м2, цегляного розчинного вузла загальною площею 74 м2, цегляної мийки автоцистерн загальною площею 49,7 м2, ст. панелей складу цукру загальною площею 1056 м2, цегляної будівлі дільниці згущеного молока загальною площею 3707,9 м2, цегляної прохідної загальною площею 26,9 м2, шлакобетонної варочної дільниці загальною площею 480,1 м2, цегляного матеріального складу загальною площею 312,6 м2, цегляної майстерні загальною площею 146,3 м2, цегляної електропідстанції загальною площею 67,1 м2, цегляного автогаража загальною площею 550,5 м2, цегляної насосної станції загальною площею 20,4 м2, цегляного цільномолочного цеху загальною площею 1057 м2, цегляної насосної №2 загальною площею 73,8 м2, цегляної насосної №3 загальною площею 20,9 м2, цегляного складу готової продукції загальною площею 463,2 м2, цегляного теплопункту загальною площею 91,2 м2, ст. панелі цеху лактози загальною площею 215,1 м2, цегляної насосної станції загальною площею 70,8 м2.
14. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна, виданого приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Хмельницької області Якимишиним С.Є. 31.01.2013 за реєстровим №60. Право власності на предмет іпотеки зареєстроване приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Хмельницької області Якимишиним С.Є. 31.01.2013 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 4504868212, номер запису про право власності 67243, що підтверджується інформаційною довідкою №84277305, виданою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. 05.04.2017.
15. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6821210100:14:004:0012, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 58932868212, загальною площею 5,32 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться за адресою Хмельницька область, Городоцький р-н, м. Городок, вулиця Кам'янецька/провулок Молочноконсервний, відносно якої встановлені земельні сервітути згідно з переліком.
16. На момент укладення Іпотечного договору предмет іпотеки знаходиться в задовільному стані, придатний для його цільового використання (пункт 1.8 Іпотечного договору).
17. У пункті 1.9 Іпотечного договору сторони дійшли згоди, що за домовленістю сторін вартість предмета іпотеки становить 12393512,75 грн без ПДВ, що є ринковою вартістю предмета іпотеки, визначеною на підставі звіту про оцінку майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Південно-українське бюро консалтингу та оцінки" 07.02.2017 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №15276/13, виданий Фондом державного майна України 14.10.2013).
18. Сторони домовились не рідше 1 раз на рік (з метою визначення ринкової вартості предмета іпотеки) здійснювати переоцінку вартості предмета іпотеки на підставі висновку оцінювача майна - співробітника банку, що має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, або на підставі звіту про оцінку майна, наданого незалежним суб'єктом оціночної діяльності.
19. Витрати для проведення первинної оцінки та подальшої переоцінки несе іпотекодавець, крім внутрішньої переоцінки, яка здійснюється з метою визначення ринкової вартості предмету іпотеки на підставі висновку оцінювача майна - співробітника банку.
20. Іпотекодержатель має право здійснити незалежну оцінку/переоцінку предмета іпотеки за свій рахунок у разі несплати іпотекодавцем послуг незалежного суб'єкта оціночної діяльності з оцінки/переоцінки.
21. Іпотекодавець засвідчив, що на момент укладення Іпотечного договору на підставах передбачених чинним законодавством на предмет іпотеки може бути звернено стягнення (пункт 1.10.3 Іпотечного договору).
22. У разі часткового виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, право звернення на предмет іпотеки зберігається в первісному обсязі (пункт 1.13 Іпотечного договору).
23. Забезпечене іпотекою зобов'язання вважається виконаним, якщо кредит повернутий (погашений), сплачено відсотки за користування кредитом, штрафи та пені, передбачені умовами кредитного договору, а також відшкодовано інші витрати, пов'язані з його виконанням (пункт 1.14 Іпотечного договору).
24. Іпотекодержатель, з метою задоволення своїх вимог має право, зокрема: звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані (пункт 2.1.7.1 Іпотечного договору); вимагати дострокового виконання позичальником/іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором: повернення кредиту, сплати процентів, комісій, винагород, штрафних санкцій (штрафів, пені), інших заборгованостей, а в разі невиконання вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання зобов'язань за кредитним договором, зокрема порушення позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору (пункт 2.1.7.2 Іпотечного договору).
25. Іпотекодавець солідарно з позичальником несуть відповідальність перед іпотекодержателем. Іпотекодавець несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості предмету іпотеки (пункт 3.1 Іпотечного договору).
26. Іпотекодержатель має право на задоволення своїх вимог за кредитним договором і за цим договором, яке виникає у іпотекодержателя у випадку невиконання (часткового невиконання) позичальником своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитним договором, у випадку невиконання (часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов'язань за цим договором та в інших випадках, передбачених цим договором (пункт 3.2 Іпотечного договору).
27. Звернення стягнення і реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом позасудового врегулювання або в примусовому порядку відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України. Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати відповідно до розділу 5 Закону України "Про іпотеку" спосіб стягнення: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі (пункт 3.3 Іпотечного договору).
28. Іпотекодержатель розпочинає позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом 30 календарних днів іпотекодавцем не буде виконана вимога про усунення порушень зобов'язань за кредитним договором та/або умов цього договору (перебіг 30 денного строку обраховується в порядку, передбаченому пунктом 2.3.18 Іпотечного договору). Спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки визначається іпотекодержателем у цій вимозі. Сторони домовились, що у разі виникнення передбачених законом/договором підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, не направляючи попереднє повідомлення іпотекодавцю (пункт 3.4 Іпотечного договору).
29. Звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку, зокрема, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", за вартістю, яка визначається на підставі незалежної експертної оцінки. Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" це застереження вважається Договором про задоволення вимог іпотекодержателя і є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (пункт 4.1 Іпотечного договору).
30. Визначена суб'єктом оціночної діяльності вартість предмета іпотеки зазначається у звіті про оцінку майна, що складається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Виготовлення звіту замовляє іпотекодержатель. Витрати на проведення експертної оцінки несе іпотекодавець. У разі несплати іпотекодавцем витрат на проведення експертної оцінки іпотекодержатель має право здійснити експертну оцінку предмета іпотеки за свій рахунок та включити (з метою відшкодування) витрати на проведення оцінки до складу витрат, пов'язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки. Звіт про оцінку підлягає рецензуванню. Звіт про оцінку предмета іпотеки, за наслідками рецензування якого встановлено, що звіт відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів з оцінки майна, є остаточним і перегляду за ініціативою будь-якої зі сторін цього договору не підлягає (пункт 4.3 Іпотечного договору).
31. Іпотечний договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до 31.03.2027; у разі якщо до 31.03.2027 зобов'язання за кредитним договором повністю не виконані, договір діє до повного виконання всіх зобов'язань за вказаним договором та додатковими угодами до нього.
32. Іпотечний договір підписано, скріплено відтиском печатки сторін, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. та зареєстровано в реєстрі за №201.
33. Банк звернувся до ТОВ "Торговий дім "Мілк-Маркет" та Боржника з вимогою вих. №14-15094БТ від 16.03.2018 щодо погашення у тридцятиденний строк заборгованості, яка станом на 16.03.2018 складала 15559234,63 грн, з яких 15254244,00 грн заборгованості за кредитом, 304490,63 грн заборгованості за процентами. Банк повідомив, що у разі непогашення заборгованості у вказаний строк він буде змушений ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному статтями 36-38 Закону України "Про іпотеку" та розділом 4 Іпотечного договору або шляхом вчинення виконавчого напису.
34. Сторони не заперечують, що Боржник отримав зазначену вимогу 23.03.2018 та не задовольнив її.
35. 20.07.2018 Банк звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Буракової О.І. із заявою про вчинення виконавчого напису на Іпотечному договорі про звернення стягнення на предмет іпотеки - цілісний майновий комплекс для погашення заборгованості за Кредитним договором за період з 03.04.2017 до 16.07.2017 у сумі 16846595,92 грн, а також для відшкодування витрат стягувача на оплату послуг нотаріуса з вчинення виконавчого напису.
36. 30.07.2018 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Буракова О.І. вчинила виконавчий напис №846, за яким запропоновано звернути стягнення на цілісний майновий комплекс, який на підставі Іпотечного договору забезпечує виконання зобов'язань за Кредитним договором, а за рахунок коштів, отриманих від реалізації обладнання - задовольнити вимоги Банка за Кредитним договором.
37. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018 у справі №916/1075/18 (яке набрало законної сили 06.03.2019) задоволено позов Боржника про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з тим, що 31.05.2018 Банк звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Торговий дім "Мілк-Маркет", Боржника та ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитними договорами №АL2017-01193, №AL2017-01194 від 03.04.2017 та договорами поруки від 03.04.2017, а отже, на момент вчинення виконавчого напису №846 від 30.07.2018 в суді існував спір щодо розміру заборгованості за Кредитним договором. Крім того, господарський суд у вказаному рішенні зазначив, що Банк не надав первинних бухгалтерських документів (платіжних доручень, меморіальних ордерів, розписок, чеків тощо) на підтвердження факту наявності заборгованості за Кредитним договором.
38. 21.02.2019 у зв'язку із незадоволенням вимоги №14-15098БТ від 16.03.2018 про дострокове погашення заборгованості Банк звернув стягнення на предмет іпотеки та зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором.
39. 21.02.2019 державний реєстратор Хмельницького бюро технічної інвентаризації Дубас Олена Олександрівна прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45642525 та провела державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки цілісний майновий комплекс за Банком (номер відомостей про речове право 30401157).
40. Докази проведення поточної технічної інвентаризації Майна відповідно до пункту 4.2 Іпотечного договору та переоцінки предмета іпотеки відповідно до пункту 1.9 Іпотечного договору судам не надано.
41. Згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 06.02.2019, проведеною Інвестиційно-консалтинговим бюро "Тріада", вартість предмета іпотеки становить 5800103,27 грн.
42. За рецензією від 14.02.2019, проведеною оцінювачем Приватного підприємства "Дельта-консалтинг" Постолакіною Людмилою Василівною за замовленням Банка, звіт про незалежну оцінку майна від 06.02.2019 в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і може бути використаний за вказаною у звіті метою і функцією.
43. Банк не звертався до Боржника з вимогою про оплату проведення експертної оцінки предмета іпотеки, не повідомляв його про ініціювання питання проведення оцінки предмета іпотеки, про наявність звіту від 06.02.2019 та рецензування зазначеного звіту 14.02.2019.
44. За рецензією від 05.10.2020, проведеною Представництвом експертної ради УТО в Рівненській області на замовлення Боржника, звіт про незалежну оцінку майна від 06.02.2019 не може розглядатися як документ, по якому можуть бути прийняті рішення відповідно до мети оцінки, адже: в звіті відсутні копії технічних паспортів, тому наведені фізичні характеристики нерухомості перевірити неможливо; наведений у звіті огляд ринку нерухомості не дає можливості сформулювати судження про цінові характеристики ринку подібної до об'єкту оцінки нерухомості в м. Городок Хмельницької області; розрахунок вартості проведений із суттєвими недоліками, зібраних оцінювачем доказів недостатньо для проведення достовірної оцінки; зокрема, некоректно відображено інформацію про ціни та характеристики двох об'єктів порівняння, що вплинуло на вартість об'єкта оцінки; використані методичні підходи та процедури не в повній мірі відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, що діяли на момент оцінки, та реалізовані із суттєвими недоліками.
45. Відповідно до звіту про оцінку будівлі та споруди цілісного майнового комплексу загальною площею 12838,2 м2, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Городок, провулок Молочноконсервний, 1, від 08.10.2020, проведеного Приватним підприємством "Експерт-Рівне-Консалт", вартість предмета іпотеки становить 12265200,00 грн.
46. У зв'язку із тим, що питання визначення ринкової вартості іпотечного майна є спірним та впливає на погашення заборгованості позивача за Кредитним договором, а подані сторонами докази є суперечливими, Господарський суд Рівненської області ухвалою від 26.07.2022 у цій справі, яку залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022, призначив судову експертизу. На вирішення експерта поставлено питання: якою є дійсна ринкова вартість Майна станом на 06.02.2019.
47. За висновком експерта №3519 від 30.05.2023, що виготовлений за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, ймовірна дійсна ринкова вартість предмета іпотеки станом на 06.02.2019 могла становити 12309000,00 грн.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
48. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.10.2023, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024, позов задоволено, скасовано Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45642525 від 21.02.2019, прийняте державним реєстратором Хмельницького бюро технічної інвентаризації Дубас Оленою Олександрівною, на підставі якого за Банком зареєстровано право власності на Майно, та визнано право власності Боржника на Майно.
49. Судові рішення мотивовано встановленням обставин щодо недобросовісності Банка як набувача Майна через набуття у власність предмета іпотеки за ціною, що є в два рази нижчою за його реальну ринкову вартість. При цьому з огляду на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 14.02.2023 у справі №907/726/20, задовольняючи позов про скасування Рішення, місцевий господарський суд визнав, що право власності на Майно належить Боржнику.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
50. Банк подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову і рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій, відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
51. Касаційну скаргу (з урахуванням заяви про усунення недоліків) подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
52. Банк вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 13.03.2018 у справі №914/881/17 (щодо проведення оцінки нерухомого майна, застосування статей 12, 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні") та від 12.03.3024 у справі №910/12017/23 (щодо свободи договору, застосування частини 3 статті 3, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
53. Банк наголошує, що за змістом статей 12, 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.
54. Банк зауважує, що до спірних правовідносин у цій справі не застосовано жодної правової позиції щодо свободи договору та щодо проведення оцінки нерухомого майна. На думку Банка, апеляційний господарський суд лише формально інтерпретував норму статті 37 Закону України "Про іпотеку" без урахування того, що сторони Іпотечного договору самостійно визначили порядок проведення оцінки при зверненні стягнення та завчасно його погодили.
55. Також Банк зазначає про необхідність відступлення від правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №306/2053/16-ц, шляхом його конкретизації в тій частині, що стосується необхідності погодження ціни предмета іпотеки з іпотекодавцем саме при зверненні стягнення на предмет іпотеки за статтею 38 Закону України "Про іпотеку", але не при зверненні стягнення на предмет іпотеки за статтею 37 зазначеного Закону.
56. Водночас Банк вважає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №306/2053/16-ц стосувалася правовідносин, в яких сторони з самого початку погодили добровільну передачу іпотекодавцем предмета іпотеки, що виключає будь-яку подібність з цією справою.
57. Крім того, Банк вказує на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 35, 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції від 04.02.2019) та статті 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (в редакції від 08.12.2018, далі - Порядок) у подібних правовідносинах, в яких з боку іпотекодержателя та державного реєстратора виконані усі вимоги зазначених норм законодавства.
58. Банк стверджує, зокрема, що він дотримався вимог пункту 4.3 Іпотечного договору та статті 37 Закону України "Про іпотеку", адже набув Майно у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі звіту про оцінку предмета іпотеки суб'єкта оціночної діяльності, рецензія на який є остаточною та не підлягає перегляду.
59. Банк посилається на те, що не підлягають доказуванню для осіб, які беруть участь у цій справі, обставини, зазначені у пункті 15.29 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №918/99/19, про реєстрацію за Банком права власності на Майно на підставі Іпотечного договору та визначення вартості предмета іпотеки на підставі незалежної експертної оцінки в сумі 5800103,27 грн.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
60. Ліквідатор Боржника подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
61. Відзив мотивовано тим, що всупереч вимогам статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Банк недобросовісно використав для реєстрації права власності на Майно звіт про оцінку, який не відповідає вимогам нормативно-правових актів щодо оцінки майна, та набув у власність предмет іпотеки за Іпотечним договором за заниженою вартістю, у зв'язку з чим відсутні правові підстави про дотримання справедливого балансу інтересів сторін кредитних правовідносин внаслідок вчинення державним реєстратором оскаржуваних у цій справі дій.
62. На думку ліквідатора Боржника, Банк у касаційній скарзі фактично намагається довести, що в разі формального виконання ним як іпотекодержателем вимоги закону про проведення оцінки іпотечного майна при зверненні стягнення шляхом набуття права власності на нього підстави для скасування відповідного рішення державного реєстратора відсутні, а достовірність висновків відповідної оцінки є неістотними та несуттєвими обставинами, що не відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №306/2053/16-ц, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 11.06.2020 у справі №914/953/19.
63. Ліквідатор Боржника вважає, що правовідносини у перелічених справах є подібними до правовідносин у цій справі, та заперечує проти необхідності відступлення від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №306/2053/16-ц, про істотність обставини ціни набуття права власності на предмет іпотеки при зверненні іпотекодержателем стягнення на іпотечне майно в позасудовий спосіб.
Позиція Верховного Суду
64. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
65. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
66. Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
67. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Тобто на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.
68. Врахувавши викладене та проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень і постанов, наведених Банком у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає нерелевантними посилання на постанови Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №914/881/17 та від 12.03.3024 у справі №910/12017/23, адже вони ухвалені при вирішенні спорів щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі.
69. Так, постановою Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №910/12017/23 скасовано рішення і постанову господарських судів попередніх інстанцій та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції справу за позовом про стягнення заборгованості, 3% річних і пені за договором поставки.
70. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №914/881/17 залишено без змін постанову апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду, якою припинено провадження у справі за позовом про визнання недійсним звіту про оцінку майна на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) у зв'язку з тим, що правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Відхиливши викладені в касаційній скарзі доводи про можливість розгляду справи у спорі про визнання недійсним звіту про оцінку майна в господарському суді, Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такі спори не можуть бути розглянуті й у порядку іншого (ніж господарське) судочинство.
71. Тобто наведені в указаних постановах висновки щодо застосування відповідних норм права стосуються тих фактичних обставин, які формують зміст неподібних до цієї справи правовідносин, та їх оцінки в межах дискреційних повноважень судів. Натомість зазначені постанови не містять висновків про застосування норм права при вирішенні спорів щодо оскарження рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого внаслідок звернення стягнення на іпотечне майно іпотекодержателем у позасудовому порядку шляхом визнання права власності на нього, зокрема, у зв'язку з незгодою іпотекодавця з оцінкою вартості іпотечного майна.
72. Верховний Суд не заперечує проти наведеного висновку щодо правової природи звіту про оцінку майна, неподібної до правочину чи юридичного акту, однак зауважує, що предметом позовних вимог у цій справі не є безпосереднє оспорення звіту про оцінку шляхом визнання його недійсним, а викладені у ньому відомості заперечуються ліквідатором Боржника в межах вирішення спору щодо правомірності набуття Банком права власності на Майно.
73. Водночас Верховний Суд враховує, що касаційна скарга подана Банком також з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 2 і 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та виходить з такого.
74. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, якими скасовано рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на Майно, на яке звернено стягнення в позасудовому порядку на підставі положень статті 37 Закону України "Про іпотеку".
75. Під час розгляду цієї справи перед господарськими судами постало питання щодо правомірності переходу до іпотекодержателя права власності на майно з огляду на обставини відповідності чи невідповідності визначеної суб'єктом оціночної діяльності вартості предмета іпотеки його дійсній вартості на момент такого набуття.
76. Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
77. Зокрема, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
78. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
79. Згідно з положеннями статей 546, 572, 575 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема іпотекою як окремим видом застави.
80. У статті 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
81. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку").
82. Задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки врегульовано розділом V зазначеного Закону.
83. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ст. 33 Закону України "Про іпотеку").
84. У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку").
85. Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону (стаття 36 Закону України "Про іпотеку").
86. Згідно з положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
87. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
88. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
89. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
90. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
91. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
92. Відповідно до частини 3 статті 10 зазначеного Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
93. Згідно з пунктом 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
94. Отже, чинним законодавством передбачено порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса
(у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно
з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
95. З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє аргументи Банка про неподібність до цієї справи правовідносин у справі №306/2053/16-ц у цілому через те, що в ній сторони погодили добровільну передачу іпотекодавцем предмета іпотеки, адже в цій справі Банк звернув стягнення на Майно на підставі відповідного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладеного сторонами в Іпотечному договорі, і це є добровільним врегулюванням.
96. Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.03.2019 у справі №306/2053/16-ц залишила без змін судові рішення, якими скасовано реєстрацію права власності на іпотечне майно, погодившись з висновками судів попередніх інстанцій про порушення вимог договору щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому Велика Палата Верховного Суду виходила з того, зокрема, що договором іпотеки передбачено набуття права власності на предмет іпотеки за наявності відповідних обставин, у тому числі передання іпотекодавцем іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, а оцінка майна предмета іпотеки на момент переходу права власності не проводилась.
97. За змістом оскаржуваної постанови, апеляційний господарський суд під час розгляду цієї справи прийняв до уваги, що фактичні обставини у справі №306/2053/16-ц є не в повній мірі подібними до цієї справи, тому врахував викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 висновки mutatis mutandis саме щодо істотності ціни набуття права власності на предмет іпотеки при зверненні іпотекодержателем стягнення на іпотечне майно у позасудовий спосіб для вирішенні спорів про скасування державної реєстрації права власності на таке майно за іпотекодержателем. Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду також у постанові від 23.01.2019 у справі №306/1224/16-ц.
98. З огляду на таке Верховний Суд не вбачає підстав для уточнення під час розгляду цієї справи висновку щодо необхідності погодження ціни предмета іпотеки з іпотекодавцем при зверненні стягнення на предмет іпотеки лише за статтею 38 Закону України "Про іпотеку", адже наявність чи відсутність зазначеного погодження не визначено підставою для задоволення позовних вимог у оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду з огляду на обставини цієї справи.
99. Водночас відсутні підстави для відступлення від усталеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо істотності ціни набуття права власності на предмет іпотеки при позасудовому зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержаталем, врахованої господарськими судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
100. Як неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постанові від 13.03.2024 у справі №201/15228/17, яка підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до вимог частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України), єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
101. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
102. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.
103. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у справі №201/15228/17 виснувала про відсутність підстав для відступлення від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/3867/19, саме у зв'язку з тим, що він не суперечить висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №306/1224/16-ц і від 20.03.2019 у справі №306/2053/16-ц, а суди однаково застосовують такі висновки.
104. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2024 у справі №201/15228/17, виходячи із принципу lex superior, "у разі суперечності застосовуються норми, що закріплюються в нормативно-правових актах, які мають більш високу юридичну силу", зауважила, що хоч Порядком до 26.02.2020 не було передбачено обов'язкового надання оцінки предмета іпотеки державному реєстратору, проте така вимога містилася у частині 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку", який має вищу юридичну силу.
105. Отже, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові у справі №201/15228/17 наголосила, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, тому іпотекодержатель зобов'язаний надати державному реєстратору документ про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ним. Підставою для скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки є порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. До таких порушень належить, зокрема, відсутність експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження.
106. Разом з тим з огляду на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №306/1224/16-ц, порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, спричинені вадами проведеної оцінки відповідного майна, також можуть бути підставою для скасування державної права власності на нього за іпотекодержателем.
107. Зважаючи на викладене, підлягають відхиленню доводи Банка про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 35, 37 Закону України "Про іпотеку" та статті 61 Порядку у подібних правовідносинах. Водночас відповідні висновки Великої Палата Верховного Суду, викладені у постановах від 23.01.2019 у справі №306/1224/16-ц і від 20.03.2019 у справі №306/2053/16-ц, слушно враховані господарськими судами під час розгляду цієї справи.
108. Зокрема, з огляду на правові висновки Верховного Суду, апеляційний господарський суд правильно зазначив, що істотною обставиною у відповідних спорах є саме ціна набуття права власності на предмет іпотеки при зверненні іпотекодержателем стягнення на нього в позасудовий спосіб, а не виключно наявність чи відсутність оцінки відповідного предмета іпотеки при такому стягненні. Тобто неправильна оцінка предмета іпотеки також свідчить про порушення процедури звернення стягнення на нього та може бути підставою для скасування державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.
109. Верховний Суд вважає безпідставними твердження Банка про те, що він дотримався вимог пункту 4.3 Іпотечного договору та статті 37 Закону України "Про іпотеку", набувши Майно у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі звіту про оцінку предмета іпотеки суб'єкта оціночної діяльності.
110. Наведені доводи Банка по суті зводяться до незгоди з висновками господарських судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів, встановлення інших обставин у тому контексті, який, на думку Банка, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову, а отже, підлягають відхиленню, оскільки переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими не входять до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
111. Так, дослідивши надані учасниками справи докази, господарські суди першої та апеляційної інстанцій з'ясували, що Банк набув у власність предмет іпотеки за Іпотечним договором за заниженою більш як у два рази вартістю, оскільки недобросовісно використав для реєстрації права власності на Майно звіт про оцінку, який не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.
112. Формальне дотримання Банком вимог Закону і договору щодо здійснення оцінки іпотечного майна перед зверненням стягнення на нього не спростовує висновок про неправомірність набуття Банком права власності на предмет іпотеки у тому разі, якщо відповідна оцінка здійснена з порушенням вимог відповідного законодавства щодо її здійснення та не відповідає реальній вартості майна на момент набуття права власності на нього.
113. Банк у касаційній скарзі слушно зазначає про те, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, але не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.
114. Однак Банк помилково посилається на відсутність вчинення іпотекодавцем жодних дій про визнання оцінки нечинною чи недійсною. Верховний Суд зауважує, що правова природа звіту про оцінку майна (неподібна до правочину чи юридичного акту) виключає застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням чи визнанням недійсним. Водночас звіт про оцінку майна підлягає оцінці судами під час вирішення ними відповідних спорів на рівні з іншими доказами, жодний з яких у силу статті 86 Господарського процесуального кодексу України не має заздалегідь встановленої сили.
115. При цьому закріплена в Іпотечному договорі умова про те, що звіт про оцінку предмета іпотеки в разі наявності позитивної рецензії є остаточним і не підлягає перегляду, не позбавляє учасників справи права спростувати обставини, підтверджені таким звітом, у встановленому господарським процесуальним законодавством порядку.
116. Отже, надавши правову оцінку звіту про оцінку майна у сукупності та взаємозв'язку з наданими учасниками справи доказами та встановивши обставини недостовірності викладених у звіті відомостей, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність набуття Банком права власності на Майно за ціною, наведеною в такому звіті, що є підставою для задоволення заявленого ліквідатором Боржника позову, спрямованого на захист права власності Боржника на Майно.
117. Посилання Банка на пункт 15.29 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №918/99/19, ухваленої за наслідками перегляду судових рішень, зокрема, щодо визнання грошових вимог Банка до Боржника, не спростовують наведеного висновку, адже у зазначеному пункті постанови касаційної інстанції йдеться про обставини реєстрації за Банком права власності на Майно на підставі Іпотечного договору за вартістю, визначеною на підставі незалежної експертної оцінки в сумі 5800103,27 грн, без надання правової оцінки таким обставинам з точки зору правильності визначення вартості предмета іпотеки, правомірності набуття права власності Банком тощо.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
118. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
119. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, а також залишення без змін рішення та постанови господарських судів попередніх інстанцій.
Розподіл судових витрат
120. Понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 26.10.2023 у справі №918/99/19(918/180/22) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков