Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
16.05.2024м. ХарківСправа № 922/567/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Желтухіну А.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Енерджі", м. Київ
до Іноземного підприємства "Малахіт", м. Харків
про стягнення 1573081,64 грн.
за участю представників:
позивача - Багдасарова Г.М. (адвокат)
відповідача - Скрипка А.А. (адвокат)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Онлайн Енерджі" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Іноземного підприємства "Малахіт" про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу №21/09/09-01 від 09.09.2021 в сумі 1573081,64 грн, яка складається з: 1069190,61 грн - основного боргу; 225848,21 грн - пені; 59306,10 грн - 3% річних; 218736,72 грн - інфляційні втрати. Судовий збір просить покласти на відповідача.
Ухвалою від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/567/24 за правилами загального позовного провадження.
14.03.2024 від відповідача надійшла заява про застосування до позовних вимог строку позовної давності.
26.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з заявою про застосування до позовних вимог строку позовної давності.
16.04.2024 від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
Ухвалою від 22.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 16 травня 2024 року о 13:30 год.
13.05.2024 від відповідача надійшла заява про зупинення провадження по справі до вирішення Східним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ІП "Малахіт" на ухвалу Господарського суду Харківської області у справі №922/567/24 від 24.04.2024р.
Суд, розглянувши дану заяву, не вбачає підстав для її задоволення, у зв'язку з наступним.
Згідно приписів ч.5 ст.227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Проте, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Малахіт" (вх. № 1225 Х) на ухвалу господарського суду Харківської області від 24.04.2024 у справі № 922/567/24 - повернуто заявнику.
Отже, відсутні підстави для зупинення провадження по справі 922/567/24.
Представник позивача в судовому засіданні 16.05.2024 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.05.2024 проти позову заперечував повністю, вважав, що позов не підлягає задоволенню оскільки сума, що заявлена до стягнення не є корректною і не підтверджена належними та допустимими доказами, та просив суд застосувати строк позовної давності.
Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
09 вересня 2021 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №21/09/09-01 (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався продати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов'язався оплатити Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовам цього Договору.
В межах вказаного Договору Постачальник належним чином були виконані взяті на себе зобов'язання, однак, Споживач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного проведення оплати за куповану електричну енергію, станом на день звернення за даною позовною до суду, в повному обсязі не виконав.
Так, відповідно до умов Договору Постачальник виконав взяті па себе зобов'язання в повному обсязі та здійснив продаж електричної енергії в обсязі:
- 415507,00 кВт*год, що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії №28 від 31.10.2021 року, вартість купованої електричної енергії складає 1524051,42 грн., в т.ч. ПДВ 254008,57 грн., споживачу виставлено Рахунок на оплату №60 від 31.10.2021 року на суму 1524051,42 грн.;
- 483709,00 кВт*год, що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії №34 від 30.11.2021 року, вартість купованої електричної енергії складає 2498208,00 грн, в т.ч. ПДВ 416368,00 грн., споживачу виставлено Рахунок на оплату №70 від 30.11.2021 року на суму 2498208,00 грн.;
- 528538,00 кВт*год, що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії №40 від 31.12.2021 року, вартість купованої електричної енергії складає 2654761,81 грн., в т.ч. ПДВ 442460,30 грн., споживачу виставлено Рахунок на оплату №83 від 31.12.2021 року на суму 2654761,81 грн.;
- 498395,00 кВт*год, що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії №46 від 31.01.2022 року, вартість купованої електричної енергії складає 2 449 065,18 грн., в т.ч. ПДВ 408177,53 грн., споживачу виставлено Рахунок на оплату №98 від 31.01.2022 року на суму 2449065,18 грн.;
- 439718,00 кВт*год, що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії №54 від 28.02.2022 року, вартість купованої електричної енергії складає 1 881 773,18 грн., в т.ч. ПДВ 313 628,86 грн., споживачу виставлено Рахунок на оплату №114 від 28.02.2022 року на суму 1 881 773,18 грн.;
- 59856 кВт*год, що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії №63 від 31.03.2022 року, вартість купованої електричної енергії складає 255550,40 грн., в т.ч. ПДВ 42591,73 грн., споживачу виставлено Рахунок на оплату №125 від 31.03.2022 року на суму 255550,40 грн.
Проте, як вказує позивач, Споживач взяті на себе зобов'язанням щодо своєчасної та повної оплати згідно з умовами Договору належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.
За твердженнями позивача, згідно Акту звірки взаємних розрахунків за період з січень 2022 року по листопад 2023 року загальна сума заборгованості Відповідача на користь Позивача станом на 31.11.2023 року складає - 1369190,61 грн.
В подальшому, як вказує позивач, згідно бухгалтерської довідки Позивача, Відповідачем було здійснено часткову сплату суми заборгованості на загальну суму 300000,00 грн., отже, сума заборгованості станом на 20.02.2024 року складає 1069190,61 грн.
Відповідно до Додатку № 2 до Договору, оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі планових платежів: до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду 20% від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період; до 10 числа розрахункового місяця, 25% від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період; до 15 числа розрахункового місяця, 20% від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період; до 20 числа розрахункового місяця, 25% від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період; до 15 числа наступного місяця за розрахунковим остаточну вартість з урахуванням фактичного споживання електричної енергії та фактичної ціни за розрахунковий період.
Згідно п.5.4. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Згідно п. 5.7. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Позивач вказує, що за Актом №63 від 31.03.2022 р. кінцевий строк оплати відповідно до умов Договору настав з урахуванням фактичного споживання електричної енергії - до 15.04.2022 року включно.
Тобто, за твердженнями позивача, з 16.04.2022 року на суму заборгованості почали нараховуватися пеня, 3% річних та інфляційні втрати, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані Позивачем та стягуються ним за цим позовом.
В позовній заяві позивач вказує, що ним було надіслано Відповідачу 14.12.2023 року повторно засобами поштовому зв'язку Акт звірки розрахунків та Акт купівлі-продажу за березень 2022 року із супровідним листом вих.№23/12/14-01 з проханням підписати та повернути підписаний примірник Позивачу; документи були отримані Відповідачем, що підтверджується номером трекінгу відправлення, однак, станом на день звернення до суду з даною позовною заявою не повернуті Позивачу.
У відзиві на позовну заяву відповідач вважає позовні вимоги щодо стягнення пені такими, що подані поза межами строку позовної давності, оскільки сума пені 225848,21 грн нарахована за період з 16.04.2022р. по 15.10.2022, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Онлайн Енерджі" звернулось до Господарського суду Харківської області лише в січні 2024. У зв'язку з чим просить застосувати до позовних вимоги щодо стягнення пені строк позовної давності. Крім того, відповідач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.08.2022р. у справі №912/1941/21, відповідно до якого Регулятор (НКРЕКП) в межах наданих повноважень, тимчасово припинила застосування умов Типового договору в частині нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку, а не припинила дію відповідних норм Цивільного та Господарських кодексів України.
В своїх поясненнях позивач вказує, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19, згідно із яким: "п. 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану" .
Отже, як вказує позивач, враховуючи викладене вище, позовна давність за заявленими позовними вимогами, є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану. Оскільки станом на дату подання Позивачем даної позовної заяви до суду правовий режим воєнного стану на території України продовжує свою дію, то відповідно позивачем не пропущено строк позовної давності за заявленими позовними вимогами, в тому числі з приводу нарахування пені.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не сплатив заборгованість за договором у сумі 1 069 190,61 грн, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 069 190,61 грн заборгованості, правомірні та обґрунтовані, тому є такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Пунктом 5.7. Договору передбачена відповідальність Споживача у разі порушення строків оплати, яка полягає у сплаті Споживачем Постачальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та за прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару позивачем нарахована пеня за період з 16.04.2022 р. по 15.10.2022 в сумі 225848,21 грн.
Відповідачем була подана до суду заява про застосування до позовних вимоги позивача в частині стягнення пені строк позовної давності.
Щодо посилань відповідача на застосування до позовних вимог щодо стягнення пені спеціального строку позовної давності в один рік, у відповідності до ч. 2 ст. 258 ЦК України, суд зазначає наступне.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (№64/2022) від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан.
В подальшому відповідними указами президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та триває.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
У зв'язку з вищенаведеним, доводи відповідача щодо пропуску позовної давності стосовно вимог про нарахування пені є безпідставними, оскільки такий строк продовжений на підставі закону.
Щодо посилання на висновки Верховного Суду, викладені постанові від 19.08.2022 №912/1941/12 суд зазначає, що спірні правовідносини по даній справі не є подібними з тими, з приводу яких викладені висновки в зазначеній постанові Верховного суду, з огляду на те, що у постанові №912/1941/12 від 19.08.2022 р. надавались висновки щодо застосування положень Постанови НКРЕКП від 08.04.2020 р. № 766, яка була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2". На момент подання даної позовної заяви до суду на території України карантині заходу завершені, та обмеження вже були скасовані самим Регулятором.
Судом здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що він відповідає нормам чинного законодавства, а тому стягненню підлягає пеня в повному обсязі в сумі 225848,21 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Згідно розрахунку суми штрафних санкцій за позовом інфляційні збільшення суми боргу за період прострочки склали 218736,72 грн, 3% річних від суми боргу за період прострочки складають 59306,10 грн. Дані розрахунки перевірені судом та є вірними, а тому підлягають задоволенню.
Посилання представника відповідача у судовому засіданні 16.05.24 на те, що акт №63 купівлі - продажу електричної енергії від 31.03.22 не був підписаний з боку відповідача, та, з огляду на це, сума заборгованості не є підтвердженою належними та допустимими доказами, судом не приймається, оскільки не підписання вищевказаного акту відповідачем не може бути підставою для спростування заявленої до стягнення позивачем суми по акту №63 від 31.03.22.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору, а також, те, що відповідач позовні вимоги не спростував, а, отже, позовні вимоги є законними та, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. тому судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності - відмовити.
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ІНОЗЕМНОГО ПІДПРИЄМСТВА "МАЛАХІТ" (ідентифікаційний код: 34756572, місцезнаходження: Україна, 61044, місто Харків, вул. Павлова Академіка, 120) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОНЛАЙН ЕНЕРДЖІ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 44047121, місцезнаходження: Україна, 01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 7, офіс 1) заборгованість за електричну енергію за Договором про достачання електричної енергії споживачу №21/09/09-01 від 09 вересня 2021, яка складається з: суми основаної заборгованості в розмірі 1069190,61 грн на рахунок за наступними реквізитами: UА653226690000026034300009253 (рахунок із спеціальним режимом використання) у Філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АБ "Ощадбанк" МФО 322669; пеню в сумі 225848,21 грн; 3 % річних в сумі 59306,10 грн; сума інфляційних витрат у розмірі 218736,72 грн на рахунок за наступними реквізитами: UА953226690000026001300009253 (поточний рахунок); у Філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АБ "Ощадбанк" МФО 322669; витрати на оплату судового збору в розмірі 23596,23 грн. на рахунок за наступними реквізитами: НОМЕР_1 (поточний рахунок); у Філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АБ "Ощадбанк" МФО 322669.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "27" травня 2024 р.
Суддя Л.В. Шарко