65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3798/21(916/4581/23)
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.
за участі секретаря судового засідання Дурович А.А.,
дослідивши матеріали справи
за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства "Азовкабель" (65026, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 44, кабінет 3)
до відповідача: Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" (85001, Донецька обл., м. Добропілля, пр. Шевченко, буд. 2)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: розпорядника майна Приватного акціонерного товариства „Азовкабель" арбітражного керуючого Орлової Тетяни Анатоліївни
про стягнення 891 961,66 грн.
у відкритому судовому засіданні за участю
представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: не з'явилася.
СУТЬ СПОРУ: про стягнення 891 961,66 грн.
Встановив:
20.10.2023р. Приватне акціонерне товариство «Азовкабель» (далі - ПРАТ «Азовкабель», позивач) звернулось до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (далі - ДП «Добропіллявугілля-видобуток») про стягнення 891 961,66 грн. заборгованості за договором №515-21 ШУД від 05.05.2021р. про закупівлю товару яка складається: з суми основного боргу у розмірі 809 460,00 грн., пені (0,5% від простроченої суми) у розмірі 40 473,00 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 14 171,09 грн., інфляційні нарахування у розмірі 27 857,57 грн.
Крім цього, ПРАТ «Азовкабель» просило суд здійснити нарахування 3% річних та індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання ДП «Добропіллявугілля-видобуток» до моменту виконання рішення суду по справі, та стягнути з ДП «Добропіллявугілля-видобуток» всі судові витрати по справі.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що між ПРАТ «Азовкабель» та ДП «Добропіллявугілля-видобуток» був укладений договір № 515-21 ШУД від 05.05.2021р. про закупівлю товару за результатами торгів № UA-2021-04-14-003377-b, згідно з умовами якого, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення: ДК 021:2015 - 31320000-5 «Електророзподільні кабелі» (кабель ВЭВББШВ-6 3X70+1X10), в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в договорі і специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.
Відповідно до п. 1.2. договору покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов договору.
Як зазначає позивач, в строк, визначений у специфікації до договору, а саме 24.06.2021р. ним була здійснена поставка продукції за договором на суму 809 460,00 грн. з ПДВ, що підтверджується відповідними доказами, оплата за отриману продукцію повинна бути здійснена відповідачем до 04.07.2021р., проте, станом на 01.02.2022р. покупець не здійснив оплату за вказану продукцію, що власне і стало підставою для звернення з відповідним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідач
Ухвалами Господарського суду Одеської області від 25.10.2023р. та від 22.01.2024р. запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов у порядку ст.165 ГПК України із доданням до нього доказів надсилання відзиву іншим учасникам справи, попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи, докази його надсилання іншим учасникам справи.
Ухвала Господарського суду Одеської області від 22.01.2024р. про прийняття справи до провадження для розгляду в межах справи про банкрутство та ухвали Господарського суду Одеської області від 19.02.2024р., від 22.03.2024р., від 17.04.2024р., від 22.04.2024р. були надіслані ДП «Добропіллявугілля-видобуток» на електрону адресу, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно довідок Господарського суду Одеської області вказані ухвали були надіслані одержувачу ДП «Добропіллявугілля-видобуток» на його електронну адресу.
Відповідно до довідок Господарського суду Одеської області зазначені ухвали були надіслані одержувачу ДП «Добропіллявугілля-видобуток» в його електронний кабінет.
Однак, відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався; у судові засідання не з'являвся.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача розпорядник майна ПРАТ «Азовкабель» арбітражний керуючий Орлова Т.А. пояснення із доданням до них доказів в порядку ч. 3 ст. 80 ГПК України не надала.
Рух справи
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.10.2023р. (суддя - Лепеха Г.А.) прийнято позовну заяву ПРАТ «Азовкабель» до відповідача ДП «Добропіллявугілля-видобуток» про стягнення 891 961,66 грн. до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в межах справи №916/3798/21 про банкрутство ПРАТ «Азовкабель».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.01.2024р. прийнято справу №916/3798/21 (916/4581/23) до свого провадження суддею Грабован Л.І. для розгляду в межах справи №916/3798/21 про банкрутство ПРАТ «Азовкабель» в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.03.2024р. продовжено строк проведення підготовчого провадження з 22.03.2024р. на тридцять днів до 22.04.2024р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.04.2024р. залучено розпорядника майна ПРАТ «Азовкабель» арбітражного керуючого Орлову Т.А. до участі у справі №916/3798/21 (916/4581/23) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2024р. закрито підготовче провадження у справі №916/3798/21 (916/4581/23); призначено справу №916/3798/21(916/4581/23) до судового розгляду по суті в засіданні суду на 17.05.2024р. об 11:00.
Позивач звернувся із клопотанням, сформованим в системі «Електронний суд» 15.05.2024р. (вх. №19694/24 від 16.05.2024р.), про розгляд справи №916/3798/21(916/4581/23) за відсутності представника та повідомляє, що всі наявні докази додано до матеріалів справи, доводи позову та позовні вимоги підтримує повністю, просить позовну заяву задовольнити.
Обставини, встановлені судом
05.05.2021р. між ПРАТ «Азовкабель» (постачальник) та ДП «Добропіллявугілля-видобуток» (покупець) був укладений договір №515-21 ШУД про закупівлю товару за результатами торгів № UA-2021-04-14-003377-b, згідно з умовами якого, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення: ДК 021:2015 - 31320000-5 «Електророзподільні кабелі» (кабель ВЭВББШВ-6 3X70+1X10) (далі - «продукція»), в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в договорі і специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.
На виконання умов договору між позивачем та відповідачем підписано специфікацію до договору № 515-21 ШУД від 05.05.2021р., відповідно до якої, сторони погодили поставку продукції а саме: кабель ВЭВББШВ-6 3X70+1X10 на загальну суму 809 460,00 грн. Строк поставки складає 30 календарних днів з дня отримання заявки, але не пізніше 30.06.2021р.
Згідно п. 4.7. договору від 05.05.2021р. датою поставки продукції вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником.
Відповідно до п. 4.10. договору від 05.05.2021р. зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в погоджене місце призначення поставки в належній кількості, якості, комплектності, асортименті та в строки, погоджені сторонами в договорі і специфікаціях до договору. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції.
ПРАТ «Азовкабель» виконало взяті на себе зобов'язання за договором від 05.05.2021р. в частині поставки продукції, що підтверджується належними та допустимими доказами а саме: видатковою накладною № 840 від 23.06.2021р., товарно-транспортною накладною № 23062021 від 23.06.2021р., нарядом на отримання ТМЦ№ 451 від 18.06.2021р.
Приймаючи до увагу, що продукція поставлена в строк та в місце визначене в специфікації до договору № 515-21 ШУД від 05.05.2021р., будь-яких претензій щодо кількості та якості поставленої продукції матеріали справи не містять, у ДП «Добропіллявугілля-видобуток» виник обов'язок оплати поставленої продукції.
Відповідно до п. 1.2. договору від 05.05.2021р. покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов договору.
Згідно п. 5.3 договору від 05.05.2021р. розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстроченням платежу протягом 10 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого покупцем рахунку, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору та відповідною специфікацією до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Відповідно до видаткової накладної №840 від 23.06.2021р. та товарно-транспортної накладною №23062021 від 23.06.2021р., позивачем здійснена поставка продукції 24.06.2021р.
Таким чином, оплата за отриману продукцію повинна бути здійснена відповідачем до 04.07.2021р. включно.
З метою досудового врегулювання даного спору, позивачем, 21.09.2021р. на адресу відповідача була направлена претензія № 4 (вих. № 1110) з вимогою терміново виконати свої зобов'язання за договором належним чином та сплатити суму заборгованості за договором з урахуванням штрафних санкцій. Згідно відповіді на претензію (№ 1080 від 18.10.2021) відповідач повідомляє, що при надходженні коштів за поставлене вугілля, заборгованість, що склалась за договором № 515-21 від 05.05.2021р. у розмірі 809 460,00 грн. буде погашена при першій нагоді.
Відповідно до матеріалів справи, та пояснень представника позивача, на даний момент заборгованість ДП «Добропіллявугілля-видобуток» не погашена.
Згідно п. 6.1 договору від 05.05.2021р. у разі невиконання або неналежного виконання будь-якої із сторін прийнятих на себе за договором зобов'язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі, відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції.
Відповідно до п. 6.7 договору у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника сплачує постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, та не більше 5% від простроченої суми.
Оскільки 5% від простроченої суми боргу складає 40 473,00 грн., що є меншим чим 0,1% за кожен день прострочення оплати, а також є меншим подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу до складу пені береться саме 5% від простроченої суми.
Крім цього, з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивач, з урахування ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, у розмірі 27 857,57 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 14 171,09 грн.
Також, позивачем заявлено вимогу про нарахування 3% річних та індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму боргу до моменту сплати відповідачем боргу, відповідно до положень ч.10 ст. 238 ГПК України.
Норми права, що застосовуються судом
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
У відповідності до положень ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч.1 ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ч.1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Ч. 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Ч. 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).
Згідно ч.4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.
За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до приписів ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Висновки суду
ПРАТ «Азовкабель» виконало взяті на себе зобов'язання за договором від 05.05.2021р., оскільки продукція, поставлена в строк та в місце, визначене в специфікації до договору № 515-21 ШУД від 05.05.2021р., повноваження особи, яка отримала продукцію встановлені, будь-яких претензій щодо кількості та якості поставленої продукції матеріали справи не містять.
Дані обставини підтверджені належними та допустимими доказами а саме: видатковою накладною №840 від 23.06.2021р., товарно-транспортною накладною №23062021 від 23.06.2021р., нарядом на отримання ТМЦ№ 451 від 18.06.2021р.
Відповідно до умов договору від 05.05.2021р. у ДП «Добропіллявугілля-видобуток» виник обов'язок оплати поставленої продукції протягом 10 календарних днів з дня отримання товару.
Приймаючи до уваги, що 24.06.2021р. позивачем здійснена поставка продукції, оплата за отриману продукцію повинна бути здійснена відповідачем до 04.07.2021р. включно з урахуванням положень ст. 253 ЦК України.
Отже, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення суму основної заборгованості у розмірі 809 460,00 грн., у зв'язку з порушенням виконання відповідачем умов договору від 05.05.2021р.
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з ДП «Добропіллявугілля-видобуток» основної заборгованості у розмірі 809 460,00 грн.
Зазначене надає право позивачу на нарахування відповідачу пені, інфляційних втрат та 3% річних за таке прострочення.
Перевіривши відповідні нарахування пені, суд встановив, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача 40 473,00 грн, не суперечать вимогам чинного законодавства, повністю відповідають п. 6.7 договору від 05.05.2021р. та є арифметично вірними.
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення пені (0,5% від простроченої суми) у розмірі 40 473,00 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд констатує, що при його розрахунку позивачем допущено арифметичну помилку, за розрахунком суду інфляційні втрати за період з липня 2021р. по грудень 2021р. складають 809 460,00 x 1.04786240 - 809 460,00 = 38 742,70 грн., однак, приймаючи до уваги, що позивачем заявлено до стягнення суму у розмірі 27 857,57 грн., що є меншою ніж за розрахунком суду, а суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, у зв'язку з чим до стягнення підлягає сума, яку визначив позивач.
Перевірка розрахунку судом здійснювалася за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон. Суд зазначає, що можливість використання зазначеного інструменту визнається і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 14.02.2018р. у справі № 917/1622/16.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що позивачем невірно обрано початок періоду нарахування прострочення зобов'язання, оскільки, позивачем здійснена поставка продукції 24.06.2021р., а тому перебіг десяти календарних днів починається з наступного дня - 25.06.2021р.
Отже, оплата за отриману продукцію повинна бути здійснена відповідачем до 04.07.2021р. включно, оскільки відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. 04.07.2021р. є останнім десятим днем, коли відповідач ще мав можливість оплатити поставлений товар без його прострочення.
Таким чином, судом здійснено власний розрахунок 3% річних за період з 05.07.2021р. по 01.02.2022р. який становить 14 104,56 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення 3% річних; в частині стягнення інфляційних втрат за період з липня 2021р. по грудень 2021р. суд задовольняє вимоги ПРАТ «Азовкабель» у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу до моменту сплати відповідачем цього боргу, відповідно до положення ч.10 ст. 238 ГПК України, щодо якої суд зазначає наступне.
Даною нормою статті (ч. 10 ст. 238 цього Кодексу) встановлено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Суд звертає увагу, що застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавляється необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення. Такі проценти розрахує і стягне з них виконавець, що також передбачається і ч. ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Суд зауважує, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК, стягнення 3% річних можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Отже, суд дійшов до висновку, що застування ч. 10 ст. 238 ГПК України, в частині нарахування 3% річних до моменту фактичного виконання зобов'язання, в контексті спірних правовідносин, повністю відповідає як ЦК України так і Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, з метою позбавлення позивача необхідності звернення до суду з позовом про стягнення 3% річних, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання починаючи з 02.02.2022 року до повної її сплати за формулою: (СНЗ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СНЗ - сума непогашеної заборгованості, КДП кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 і від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).
Стосовно нарахування інфляційних втрат на суму боргу до моменту сплати відповідачем цього боргу на підставі ч.10 ст. 238 ГПК України, суд не вбачає підстав для задоволення виходячи з наступного.
Положеннями ч. 10 ст. 238 ГПК України встановлено право суду зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення. При цьому, вказаною процесуальною нормою права суду зазначати в рішенні про нарахування збитків від інфляції на суму основного боргу не встановлено.
Разом з тим індекс інфляції хоч математично і може бути виражений через відсоткове співвідношення, але за методикою розраховується за набагато складнішою формулою, ніж відсотки чи пеня на суму боргу, за своєю економічною суттю є показником, що характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а отже не підпадає під дію ч. 10 ст. 258 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі № 911/952/22.
Відповідач не спростував вищевикладених висновків та встановлених судом вище обставин.
Судові витрати
Ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Приватного акціонерного товариства «Азовкабель» до Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» про стягнення 891 961, 66 грн. заборгованості за договором №515-21 ШУД від 05.05.2021р. про закупівлю товару, яка складається: з суми основного боргу у розмірі 809 460, 00 грн., пені (0,5% від простроченої суми) у розмірі 40 473, 00 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 14 171, 09 грн., інфляційні нарахування у розмірі 27 857, 57 грн. - задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (85001, Донецька обл., м. Добропілля(з), пр. Шевченко, буд. 2; код ЄДРПОУ 43895975) на користь Приватного акціонерного товариства «Азовкабель» (65026, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 44, кабінет 3; код ЄДРПОУ 31600918) основну заборгованість у розмірі 809 460 (вісімсот дев'ять тисяч чотириста шістдесят) грн., пеню в розмірі 40 473 (сорок тисяч чотириста сімдесят три) грн., 3% річних в розмірі 14 104 (чотирнадцять тисяч сто чотири), 56 грн., інфляційні нарахування в розмірі 27 857 (двадцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят сім), 57 грн., судові витрати в розмірі 13 378 (тринадцять тисяч триста сімдесят вісім), 43 грн.
3.Зобов'язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду проводити нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання починаючи з 02.02.2022р. до повної її сплати за формулою: (СНЗ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СНЗ - сума непогашеної заборгованості, КДП кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.
4.В іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 27 травня 2024р.
Копію рішення надіслати на електронну адресу: ПрАТ "Азовкабель" (secretary@azovcable.com; yurist@azovcable.com), ДП "Добропіллявугілля-видобуток" (ІНФОРМАЦІЯ_2), розпорядника майна боржника Орлової Т.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Суддя Л.І. Грабован