27 травня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 688/1001/24
Провадження № 33/4820/285/24
Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Плюти В.С., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2024,-
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.
Позбавлено ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
За постановою суду, 20 лютого 2024 року близько 23 год. 05 хв., по вул. Гагаріна, буд. 20, в с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області, ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому порядку, а саме: огляду на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою закрити провадження у справі, повторно дослідити докази, допитати ОСОБА_2 та працівника поліції, який складав протокол щодо нього. Заперечує факт керування, у вказаний день, транспортним засобом, а тому уважає, що не був зобов'язаний проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння. Переконує, що на місці складання протоколу неодноразово повідомляв працівників поліції, що автомобілем він не керував, а інша особа, він сів на місце водія під час стоянки транспортного засобу, про що і вказував власник транспортного засобу ОСОБА_3 . Відеозаписом, долученим до матеріалів справи не зафіксовано факт руху автомобіля, натомість відеозапис розпочинається з того, як автомобіль «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_2 знаходиться на стоянці в нерухомому стані. Будь-яких доказів того, що працівники поліції наздоганяють зазначений автомобіль та зупинять його матеріали справи не містять. Місцевий суд, в оскаржуваній постанові, хибно зазначає, що з відео видно, що поліцейські зупинили цей автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , що в свою чергу, не відповідає фактичним обставинам. Суд зробив помилковий висновок про те, що пасажир ОСОБА_3 , ствердив працівникам поліції, що автомобілем керував ОСОБА_1 . Також, не вірно зазначено у рішенні, що він натякав поліцейським про можливе залагодження справи. Зазначає, що його не було відсторонено від керування автомобілем та про це не складено акту. Матеріали справи не містять доказів порушення ним ПДР України, і, як наслідок, законної підстави його зупинки за таке порушення. Судом першої інстанції не було допитано ОСОБА_2 , як особи, яка здійснювала безпосереднє керування транспортним засобом. Крім того, в протоколі відсутні дані щодо номера бодікамери, на яку було здійснено аудіо- та відео- фіксацію. На переконання апелянта, місцевий суд необґрунтовано стягнув з нього судовий збір, оскільки він як військовослужбовець ЗСУ, який проходить військову службу під час воєнного стану, звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1 , на підтримку поданої ним апеляційної скарги, з посиланням на її доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, уважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає, у тому числі, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно з приписами до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен, на вимогу працівника поліції пройти, в установленому порядку, медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Зі змісту вказаної норми закону слідує, що проходження такого огляду є обов'язком водія, а не його правом.
Статтею 245 КУпАП України передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд першої інстанції, при встановленні обставин правопорушення, вирішенні питання про наявність події і складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , доведеності його вини, зазначених вимог закону дотримався.
Суддя місцевого суду прийшов до обґрунтованого висновку про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння, при викладених у постанові обставинах.
В суді першої інстанції ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, посилаючись на те, що транспортним засобом він не керував, а тому не зобов'язаний був проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, такі показання ОСОБА_1 спростовуються дослідженими місцевим та апеляційним судом доказами.
Так, з даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 668259 від 20.02.2024 слідує, що 20 лютого 2024 року близько 23 год. 05 хв., по вул. Гагаріна, буд. 20, в с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області, ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З направлення на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що він направлявся до медичної установи КНП «Шепетівська БПЛ». Від такого огляду ОСОБА_1 відмовився.
За даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, такий огляд ОСОБА_1 запропоновано пройти у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився.
Матеріали справи містять розписки про роз'яснення прав і обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП та про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, від підпису у яких ОСОБА_1 відмовився.
У відповідності до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, місцевим судом та судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, а тому і не було підстав проходити огляд на стан сп'яніння спростовуються відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, який долучений до матеріалів справи, та якому суд першої інстанції дав належну оцінку, з якого вбачається, що працівниками поліції було зупинено автомобіль «Volkswagen Caddy» білого кольору, із-за керма, як в подальшому встановлено з документів посвідчуючих особу, виходить ОСОБА_1 . Працівник поліції запитує у нього чому він не зупинився на вимогу жезлом та просить пред'явити документи. Поведінка ОСОБА_1 не відповідає обстановці, його мова не чітка, постійно має намір кудись йти. На пасажирському сидінні перебуває власник автомобіля ОСОБА_3 , який стверджує, що він автомобілем не керував. Поліцейським неодноразово запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі - КНП «Шепетівська БПЛ», на що останній чіткої згоди не надав, поліцейськими розцінено це як відмову від проходження огляду. В подальшому відбулося оформлення адміністративних матеріалів.
Із наданого Шепетівським РУП повного відеозапису із нагрудної камери поліцейського, який здійснював відеофіксацію під час документування адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 вбачається, що поліцейські їдуть за авто, яке не виконує вимоги про зупинку, в подальшому все-таки зупиняється, і із-за керма автомобіля «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_2 виходить саме ОСОБА_1 .
Досліджений відеозапис відображає всі елементи, які мають доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд наголошує, що в даній конкретній ситуації, доводи апелянта з приводу відсутності даних номера боді-камери за допомогою якого здійснювалась відеофіксація, не впливає на повноту, всебічність та об'єктивність з'ясування обставин у даній справі та доведеності поза розумним сумнівом факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки інші докази, досліджені апеляційним судом, в сукупності зі змістом відеозапису, надають можливість суду встановити обставини справи, та підтвердити обставини події правопорушення.
Ці обставини адміністративної справи давали суду підстави дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Є необґрунтованими доводи ОСОБА_1 з приводу відсутності на відеозаписі доказів руху автомобіля, так як запис починається з моменту перебування авто у нерухомому стані, оскільки із переглянутих апеляційним судом відеозаписів вбачається, що саме він керував вказаним транспортним засобом.
Твердження ОСОБА_1 про відсутність доказів порушення ним ПДР України, і як наслідок законності підстав його зупинки, не заслуговують на увагу, так як відповідно до положень п.п.1,4 ч.1 ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, в тому числі перевіряти документи та зупиняти транспортні засоби, а враховуючи те, що в країні діє воєнний стан, такі дії працівників поліції є виправданими.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, Суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Окрім того, слід зазначити, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, та не впливає на причину зупинки.
Доводи ОСОБА_1 з приводу не здійснення допиту, в якості свідка, ОСОБА_2 судом першої інстанції відхиляються з огляду на положення ч.1 ст. 272 КУпАП, з якої слідує, що як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі, тобто виклик в судове засідання свідків є правом суду, а не обов'язком.
Щодо тверджень апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність стягнення з нього, на користь держави, судового збору слід зазначити наступне.
У відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
З наведено слідує, що дана норма Закону не поширює свою дію на категорію справ про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд зазначає, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автомобілем «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_2 в с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, не виконував жодних бойових завдань, як військовослужбовець.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що працівниками поліції не було виконано вимог ст.265-2КУпАП щодо тимчасового затримання транспортного засобу, його як водія від керування не відстороняли, оскільки в матеріалах справи відсутній акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, не впливають на законність прийнятого судом рішення, так як застосовуються виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.
Всі інші доводи, наведені у апеляційній скарзі та в судовому засіданні апелянтом, були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять.
Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб'єктивними, у зв'язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.
При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.
Суд обґрунтовано прийшов до висновку, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні цього адміністративного правопорушення, є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується матеріалами справи.
Постанова судді місцевого суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, відповідає вимогам Закону, адміністративне стягнення за це правопорушення накладено в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для її скасування чи зміни немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,
Постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2024 стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Л.М.Кулеша