28 травня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 676/713/24
Провадження № 22-ц/4820/999/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2024 року (суддя Швець О. Д., повний текст рішення виготовлено 05.03.2024) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У лютому 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного 13 лютого 2014 року договору ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка у заяві підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за кредитним договором зобов'язання ОСОБА_1 не виконала, у зв'язку з чим станом на 13 грудня 2023 року виникла заборгованість у розмірі 47247,04грн, з яких: 38126,36 грн - заборгованість за кредитом, 9120,68грн - заборгованість за простроченими процентами.
Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки.
Заочним рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку 38126,36грн заборгованості за кредитом та 1954,88грн судових витрат. В задоволені вимог про стягнення заборгованості за процентами відмовлено.
АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові, в апеляційній скарзі просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неналежну оцінку доказів. Суд не врахував, що відповідачка була ознайомленою з умовами кредитування та 15.06.2021 підписала заяву про приєднання до умов та правил надання послуг, в якій погоджено умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
Рішення в частині задоволення позову не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що 13 лютого 2014 року між Банком і ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому змінювався. Укладення договору відбулося шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви. Також 15.06.2021 підписана заява про приєднання до умов та правил надання послуг. Строк дії останньої з карток, виданої ОСОБА_1 , до квітня 2024 року.
За розрахунком позивача станом на 13 грудня 2023 року за договором виникла заборгованість у розмірі 47247,04грн, з яких: 38126,36 грн - заборгованість за кредитом, 9120,68грн - заборгованість за простроченими процентами.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмову в позові про стягнення процентів суд мотивував недоведеністю позовних вимог.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення прострочених процентів не заслуговують на увагу з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у договорі).
Позивач пред'явив вимоги про стягнення заборгованості за договором, у тому числі за процентами за користування кредитом. Обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід'ємні частини укладеного договору.
Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Умов та правил надання банківських послуг і з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» розуміла позичальник та ознайомилася і погодилася з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів, та саме у зазначених у цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, надані Банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказані обставини.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору з огляду на їх мінливий характер.
Із змісту анкети-заяви ОСОБА_2 від 13.02.2014 вбачається, що в ній відсутні умови щодо сплати процентів.
Тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів у розмірах, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, у період з 13.02.2014 до 15.06.2021.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права суд першої інстанції правильно відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України врахував висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
У заяві відповідачки про приєднання до умов та правил надання послуг від 15.06.2021 сторони погодили для карт «Універсальна Голд» процентну ставку у розмірі 40,8% річних і процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, відсотків річних 81,6% (пункти 1.3., 1.5.).
На підтвердження вимог позивач надав розрахунок заборгованості лише станом на 31.08.2015.
З виписки по особовому рахунку вбачається, що проценти нараховувалися з вересня 2014 року, тобто до підписання відповідачкою заяви 15.06.2021. У виписці відсутня інформація про розмір процентної ставки, за якою нараховувалися проценти.
Позивач не надав доказів того, що при умові нарахування процентів відповідно до умов договору з 15.06.2021, у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором.
Не містить посилання на такі докази й апеляційна скарга.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2024 року в частині відмови в позові про стягнення прострочених процентів залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 28 травня 2024 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта