Справа № 466/2553/24
Провадження № 2/466/1312/24
(заочне)
23 травня 2024 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Ковальчука О.І.
з участю секретаря Хомляк О.П.
справа №466/2553/24
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
05.03.2024 року представник ТзОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» Пархомчук С.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТзОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №2132260 від 13.07.2021 року у розмірі 26781,60грн. та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 3028,00грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24.12.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 24.12.2021 року до договору факторингу №02- 24122001 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1
13.07.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2132260 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Таким чином, 13.07.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №2132260 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 19.02.2022 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 26781,60 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 9600,00грн. та прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 17181,60грн. На підставі викладеного, просить позов задовольнити.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 07 березня 2024 року, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. В поданій до суду заяві просив суд розглядати справу в порядку спрощеного провадження без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції та рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
З'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» в особі директора Пшеничного А.І. з однієї сторони та ОСОБА_1 13.07.2021 року уклали договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно в електронній формі в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1.2 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 9600,00грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених договором та правилами надання споживчих кредитів. Розділом 1 договору встановлено строк, на який надається кредит - 30 днів з 13.07.2021 року. Загальна вартість кредиту для позичальника становить за стандартною ставкою 13065,60грн, а за зниженою ставкою - 13065,60грн. Згідно із розділом 5 позичальник ознайомлений з договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватися їх та відповідно уклав договір з вільним волевиявленням. (а. с. 12-21).
Паспортом споживчого кредиту, що підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н972 (13.07.2021 року о 7.44.04 год.), встановлено суму кредиту - 9600,00 грн, строк кредитування - 19 днів, мета отримання кредиту - на споживчі (особисті) потреби, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, спосіб надання кредиту - шляхом перерахування кредитодавцем грошових коштів за реквізитами платіжної картки, зазначеної споживачем, не пізніше трьох календарних днів від дати підписання договору.
Відповідно до довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким укладено договір №2132260 від 13.07.2021 року, підписав договір одноразовим ідентифікатором Н972 13.07.2021 року.
Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.08.2023 року вих.№2643, ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з перказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія НОМЕР_1 від 02.10.2012 року) та отримало ліцензію Національного банка України №3 від 11.11.2013 року. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів №ФК-19/03-12 від 12.03.2019 року. Даним листом інформують, що наступна операція з перерахування коштів на банківську карту НОМЕР_2 (ID операція 97579011, дата опарції 13.07.2021 року о 19.46.10 год на суму 9600грн.) є успішною та кошти по ній відправлено за відповідним призначенням (а.с.24).
10.01.2022 року за вих. № б/н позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 скеровувалась письмова вимога (повідомлення) щодо негайного погашення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 26781,60грн не пізніше 7 (семи) календарних днів з дня отримання вказаного повідомлення (а.с.9). Однак, станом на день розгляду справи, вказана вимога відповідачем проігнорована, зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконано.
Так, на підтвердження існування договірних відносин позивачем по справі було надано кредитний договір №1887198 від 07.05.2021 року, паспорт споживчого кредиту від 07.05.2021 року. Документи підписані відповідачем ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Таким чином, стороною позивача доведено, укладення кредитного договору між сторонами.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У пункті 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа. Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Договір, укладений у електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19; від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18; від 07.10.2020 року № 127/33824/19.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору. Так, випискою з особового рахунку за кредитним договором №2132260 та графіком платежів до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2132260 підтверджується факт здійснення платежу - транзакція на картку ОСОБА_1 в розмірі 9600,00грн, відповідно до кредитного договору №2132260 від 13.07.2021 року.
Крім того, в матеріалах справи, наявний розрахунок заборгованості за кредитом у гривні, з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов'язання, в результаті чого станом на 19.02.2022 року виникла заборгованість в загальній сумі 26781,60грн, з яких заборгованість за кредитом - 9600 грн, за відсотками - 17181,60грн. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано, тому розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом. Вказана позиція суду відповідає позиції, що міститься у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року по справі 753/16745/15-ц, провадження № 61-40036св18.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. ч. 1,2 ст. 1056-1 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (положення кодексу, що регулюють договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
24.12.2021 року між ТОВ ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001 відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 24.12.2021 року до договору факторингу №02- 24122001 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Із врахуванням того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» не повернуті, виходячи із вимог частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 26781,60грн. заборгованості за кредитним договором.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
За частиною першою ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжнох інструкції №З 1173 від 09.02.2024 року, під час звернення до суду з позовом ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» сплачено судовий збір в розмірі 3028,00грн., таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача, судовий збір, у зазначеному розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 633-634, 638, 1049, 1054, 1066,1069 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13, 19, 81, 263-265, 280-287,ЦПК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», суд
ухвалив:
позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ-42228158, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Кирилівська, 82/7) заборгованість за кредитним договором №2132260 від 13.07.2021 року в розмірі 26781,60грн. (двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят одну гривню шістдесят копійок) та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 3028,00грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Текст рішення складено та підписано 23.05.2024 року.
Суддя О. І. Ковальчук