Справа № 348/215/24
Провадження № 1-кп/348/203/24
28 травня 2024 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023090000000225 від 19.04.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Надвірна,Надвірнянського району,Івано-Франківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою за спеціальністю економіка і менеджмент, розлученого, перебуває є незареєстрованому шлюбі, на утриманні має неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштований, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченогочастиною 2статті286 Кримінального кодексу України(далі КК),
за участі сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
встановив:
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілому, за наступних обставин.
18.04.2023 приблизно о 21 годині 40 хвилин водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки Тоyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ділянкою проїзної частини автодороги Р-0906 «Івано-Франківськ-Надвірна», що по вул. Грушевського у с. Назавизів Надвірнянської міської територіальної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області у напрямку м. Надвірна. Проїзна частина вул. Грушевського для двох напрямків руху, має по одній смузі для руху в кожному напрямку, перебувала у мокрому стані та освітлювалась вуличним освітленням. На проїзній частині дороги нанесено розмітку 1.5 (переривчаста лінія), що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка). У цей час на смузі руху автомобіля опершись руками на проїзну частину стояла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Під час руху водій ОСОБА_3 проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не ураховував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити на проїзній частині дороги ОСОБА_8 , своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкість руху автомобіля аж до його зупинки, або її безпечного об'їзду, унаслідок чого вчинив наїзд на останню.
При цьому ОСОБА_3 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР України), а саме:
п. 1.3., згідно якого учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
п. 1.5., де передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян;
п. 1.10., в частині визначення поняття «перешкода для руху» - нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу;
п. 2.3., відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п. 12.1., в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
п. 12.3., який зобов'язує водія в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
У результаті порушення водієм ОСОБА_3 ПДР України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної закритої тупої травми грудної клітки та її органів, органів черевної порожнини, з множинними переломами кісток скелету забоями та розривами внутрішніх органів, крововиливами в плевральні та в черевну порожнину яка ускладнилась тяжким травматичним шоком, від яких по дорозі до лікувального закладу наступила її смерть.
2. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього рухуособою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої.
3. Позиція сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акту визнав повністю.
Так, обвинувачений суду пояснив, що дійсно він 18.04.2023 близько о 21 годині 40 хвилин, на автомобілі Тоyota Avensis, рухався по вулиці по вул. Грушевського в с.Назавизів Надвірнянського району Івано-Франківської області. На цю годину була темна пора доби, важкі дорожні умови: сніг, дощ, погана видимість, часткове освітлення дороги. Через недостатню уважність на дорозі вчасно не помітив людину, яка опершись руками стояла на проїзній частині. Застосував екстрене гальмування, спробував об'їхати зліва, однак правою стороною автомобіля здійснив наїзд на цю людину. Після зупинки транспортного засобу включив аварійну сигналізацію, викликав швидку допомогу і поліцію. Намагався надати потерпілій першу медичну допомогу: зафіксував її положення, не давав рухатись. Після того, як її забрала швидка допомога дізнався, що потерпіла померла.
Підтверджує, що в результаті порушення ним Правил дорожнього руху відбулось ДТП в якому пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, від яких наступила її смерть. Розуміє, що в даній дорожній ситуації зазначене ДТП він допустив через неуважність.
Обвинувачений ОСОБА_3 у вчиненому розкаявся, висловив жаль з приводу вчиненої дорожньо-транспортної пригоди і її наслідків, пояснив, що раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. Повністю виплатив заподіяну потерпілим шкоду в сумі 200 000 гривень.
Також обвинувачений суду пояснив, що він офіційно не працевлаштований, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, працює у сфері пасажирських перевезень (таксі). Займається волонтерською діяльністю у Червоному хресті м.Надвірна, де допомагає здійснювати постачання продуктів та медикаментів внутрішньо переміщеним особам та особам із інвалідністю. Проживає у незареєстрованому шлюбі із жінкою, має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свій майновий стан оцінює як задовільний. Має добрий стан здоров'я.
Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Прокурор у судовому засіданні, враховуючи повне визнання винуватості обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України, просив розглянути справу у спрощеному порядку відповідно до вимог ч.3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), та клопотав перед судом щодо недоцільності дослідження всіх доказів у кримінальному провадженні, обмежитися лише допитом обвинуваченого та дослідженням документів, які характеризують його особу.
Після роз'яснення положень ч.3 ст.349 КПК України, в тому числі, що сторона захисту буде позбавлена права оскаржити в апеляційному порядку обставини, які ніким не оспорюються у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що вважає за необхідне розгляд проводити у спрощеному порядку згідно із ч.3 ст.349 КПК України, положення вказаної норми йому зрозумілі.
Захисник ОСОБА_7 підтримав позицію обвинуваченого щодо недоцільності дослідження всіх доказів у кримінальному провадженні, положення ч.3 ст.349 КПК України відомі.
Позицію прокурора про розгляд справи у спрощеному порядку підтримала представник потерпілих - адвокат ОСОБА_5 ,положення ч.3 ст.349 КПК України відомі.
Потерпілі ОСОБА_10 і ОСОБА_11 в судове засідання не з'явилися, від них поступили заяви, в яких вони зазначають, що до обвинуваченого будь-яких претензій не мають, так як заподіяна ним шкода сплачена. Просить суд не застосовувати покарання, пов'язане із позбавленням волі.
4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та беручи до уваги, що прокурор і потерпілі також не оспорювала фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч.1 ст.337 КПК і обмежено допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів (експертиз), що містять дані про механізм та обставини дорожньо-транспортної пригоди, письмових доказів, що підтверджують наявність у потерпілої тілесних ушкоджень та їх тяжкість, вивченням даних, що характеризують особу обвинуваченого, дослідженням матеріалів про речові докази і процесуальні витрати.
Крім показань обвинуваченого, судом досліджені наступні докази:
Згідно із Висновком експерта №21 від 23.06.2023 року, складеного за наслідками судово-медичної експертизи, смерть потерпілої ОСОБА_8 настала від поєднаної закритої травми грудної клітки та її органів, органів черевної порожнини, з множинними переломами кісток скелету, забоями та розривами внутрішніх органів, крововиливами в плевральні та черевну порожнини, яка ускладнилась тяжким травматичним шоком.
За Висновком експерта № СЕ-19/109-23/4847-ІТ від 17.05.2023 року, складеного за наслідками інженерно-транспортної експертизи, робоча гальмівна система та рульове керування автомобілем марки Тоyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,, знаходились у працездатному стані.
За Висновком експерта № СЕ-19/109-23/4845-ІТ від 24.05.2023 року, складеного за наслідками інженерно-транспортної експертизи, наїзд автомобілем марки Тоyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 на пішохода ОСОБА_8 відбувся на проїзній частині дороги та відносно сталих елементів дороги в місці, що дещо передує початку ділянки осипу скла та пластмаси (довжиною 8,7 м) на відстані 20 м від базової лінії та 1,07 м від осьової лінії дорожньої розмітки 1.5 ПДР, що поділяє зустрічні потоки руху.
За Висновком експерта № СЕ-19/109/23-12317/ІТ від 09.11.2023 року, складеного за наслідками інженерно-транспортної експертизи, в заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки Тоyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 повинен був керуватися вимогами пунктів 12.2, 12.3 та 12.4 ПДР. У відповідності до вимог вказаних пунктів ПДР в ситуації, яка склалася на дорозі безпосередньо перед ДТП, водій повинен був із технічної точки зору рухатися даною ділянкою дороги швидкістю , яка не перевищувала 50 км/г, а з моменту настання об'єктивної видимості на проїзній частині дороги пішохода ОСОБА_8 негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху, виконати маневр об'їзду пішохода.
При заданому комплексі вихідних даних водій ОСОБА_3 рухаючись зі швидкістю 50 км/г з моменту виникнення перешкоди, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_8 , шляхом застосування екстреного гальмування, однак був позбавлений такої можливості шляхом безпечного виконання маневру об'їзд.
Таким чином, аналізуючи кожний з наведених доказів обвинувачення окремо, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає зазначені докази належними і допустимими.
У судовому засіданні також оголошені документи, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .
У суду немає сумнівів у психічному стані обвинуваченого ОСОБА_3 і суд вважає його осудним.
У ході судового розгляду суд дослідив всі докази, надані сторонами обвинувачення і захисту, із дотриманням принципу змагальності і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.
5. Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого.
Під час допиту в суді обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив, що саме він під час керування автомобілем марки Тоyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги ПДР України, пункти 12.1, 12.3, а саме не врахував дорожню обстановку, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити на проїзній частині дороги пішохода, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкість руху автомобіля аж до його зупинки, унаслідок чого вчинив наїзд на ОСОБА_8 , в результаті чого від отриманих травм настала її смерть.
Покази обвинуваченого ОСОБА_3 в частині визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення суд вважає такими, що повністю відповідають фактичним обставинам, встановленим судом, а також дослідженим матеріалам кримінального провадження, тому розцінює їх як достовірні, приймає як доказ його вини і вважає, що вони в сукупності з дослідженими в ході судового розгляду доказами можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.
Ці докази свідчать про те, що ОСОБА_3 вчинив дії, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого, тому суд прийшов до висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК.
6. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України суд вважає його щире каяття, добровільне усунення заподіяної шкоди.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
7. Мотиви призначення судом покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, те що ним відповідно до кваліфікації кримінальних правопорушень (ст.12 КК) вчиненийтяжкий злочин.
Визначаючи міру покарання суд також враховує, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення за ч.2 ст.286 КК характеризується необережною формою вини у виді злочинної самовпевненості, суспільна небезпечність якого полягає в порушенні безпеки руху й експлуатації автомобільного транспорту, та завданню смерті людині.
З даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , випливає, що він має визначене і постійне місце проживання, за місцем проживання і роботи характеризується добре, має задовільний стан здоров'я, на обліку у психіатричному кабінеті і лікаря нарколога не перебуває , за соціальними зв'язками: спільно проживає у незареєстрованому шлюбі із жінкою, має на утриманні малолітню дитину. Офіційно не працевлаштований, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, має заробітки у сфері пасажирських перевезень. Займається волонтерською діяльністю у Червоному хресті м.Надвірна.
Згідно висновків досудової доповіді у обвинуваченого низький ризик вчинення повторного правопорушення та низький ризик небезпеки, який він становить для суспільства, а тому орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.
Зазначений висновок органу пробації є обґрунтованим з підстав наведених у ньому, орган пробації в повному обсязі дослідив особу обвинуваченого ОСОБА_3 та дав мотивований висновок оцінки особи та ризиків, підстав для відхилення такого висновку не встановлено.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Зважується, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах Souring v. UK, Shvydka v. Ukraine, Tammer v. Estonia, - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Прокурор вважає необхідним, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. На підставі ст..75 КК звільнити від відбування покарання з іспитовим строком. Стягнути судові витрати, вирішити долю речових доказів.
Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_5 підтримала позицію потерпілих, яка викладена у їх письмових заявах, а саме не застосовувати до обвинуваченого покарання, яке пов'язане із позбавленням волі.
Сторона захисту в судових дебатах звертає увагу суду на те, що обвинувачений визнав вину, розкаявся, добровільно усунув заподіяну злочином шкоду, а тому просять призначити мінімальне покарання за санкцією статті. Разом з тим, не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки це має значення роботи обвинуваченого і продовження волонтерської діяльності. Просять врахувати обставини кримінального правопорушення: алкогольне сп'яніння потерпілої, важкі погодні умови, а також необережний характер кримінального правопорушення.
Обвинувачений просить суд його суворо не карати, призначити мінімальне покарання без позбавлення права керування транспортним засобом.
Вирішуючи питання призначення ОСОБА_3 покарання суд доходить до наступних висновків.
З урахуванням обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, за відсутності обставин, які обтяжують покарання, враховуючи його особу, що обвинувачений в цілому по матеріалах справи характеризуються з позитивної сторони, враховуючи його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, розкаяння, висловлення жалю з приводу вчинених дій, а також враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, характер і ступінь тяжкості наслідків кримінального правопорушення, думку потерпілих з приводу призначення покарання, які наполягали на обрані несуворого покарання для обвинуваченого, суд, керуючись ст.ст.65-67 КК України, вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 безальтернативне основне покарання у виді позбавлення волів мінімальних межах санкції статті строком на 3 (три) роки.
При призначені покарання суд враховує положення ст..69-1 КК України, за якою призначений строк покарання не перевищує двох третин максимального строку покарання, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Разом з тим, враховуючи дані про особу обвинуваченого, розкаяння, визнання ним своєї вини, відсутність обставин, що обтяжують покарання, конкретні обставини кримінального провадження, зокрема поведінку потерпілої ОСОБА_8 до вчинення злочину, яка у стані важкого алкогольного сп'яніння (3-5 проміле) перебувала на проїзній частині у темну пору доби, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, надання допомоги постраждалій особі, а також те, що право керування транспортним засобом необхідне обвинуваченому для продовження волонтерської діяльності, суд вважає можливим обвинуваченому не призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Враховуючи ступінь тяжкості злочину, скоєного ОСОБА_3 , дані про його особу, який позитивно характеризується за місцем проживання і за місцем роботи, у вільний час займається суспільно-корисною діяльністю, раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також враховуючи думку учасників кримінального провадження, суд, керуючись ст.ст.75,76 КК, дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, і вважає за необхідне звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 роки.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання має бути не лише карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання у межах санкції частини статті відповідатиме вчиненому і сприятиме виправленню обвинуваченого й запобіганню вчинення нових злочинів.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
8. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Потерпілими у справі цивільні позови не заявлені, у зв'язку із добровільним усуненням заподіяною злочином шкоди.
Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертиз складають 5 736 грн.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Тому процесуальні витрати за проведення експертиз слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки проведення експертизи було зумовлено розслідуванням вчиненого ним кримінального правопорушення.
Питання речових доказів слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст.100 КПК України.
Враховуючи, що на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.04.2023 року накладено арешт на майно, яке визнано речовим доказом, то у зв'язку із завершенням розгляду провадження арешт на підставі ч. 4 ст.174КПК України підлягає скасуванню.
На досудовому розслідуванні обвинуваченому запобіжний захід не обирався, підстави для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.100, 349, 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавленням права керування транспортними засобами.
На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_3 від відбування основного покарання звільнити з випробуванням строком на 2 (два) роки, зобов'язавши його періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не застосовувати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 5 736 (п'ять тисяч сімсот тридцять шість) гривень.
Скасувати, накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.04.2023 року, арешт із забороною відчужувати, користуватися та розпоряджатися автомобілем марки Тоyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився в користуванні ОСОБА_3 .
Речові докази: автомобіль марки Тоyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 , , який зберігається на території майданчику тимчасово затриманого автотранспорту Надвірнянського РВП по АДРЕСА_2 повернути законному володільцю - ОСОБА_3 або власнику майна - ОСОБА_13 .
Речові докази: одяг трупа ОСОБА_8 (светр, блузка, штани, черевики) - знищити.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суду Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому роз'яснити право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1