Провадження № 1-кп/243/462/2024
Справа № 243/417/24
14 травня 2024 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon на підставі наказу № 29 про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 рокута в режимі відеоконференції, під час трансляції, з приміщенням гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №62023050010005032 від 21 грудня 2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за контрактом, старшого сапера - гранатометника інженерно - саперного відділення інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого сержанта, не одруженого, на утриманні нікого не має, освіта неповна вища, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22 травня 2022 року № 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 серпня 2022 року № 2500-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 лютого 2023 року №58/2023, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 лютого 2023 року № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01 травня 2023 року №254/2023, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 02 травня 2023 року № 3057-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 27 липня 2023 року № 3275-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 червня 2021 року №103-рс старшого солдата ОСОБА_3 призначено на посаду старшого сапера - гранатометника інженерно - саперного відділення інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 жовтня 2023 року № 214, капітана ОСОБА_6 , призначеного наказом Командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по особовому складу) №731 від 25 жовтня 2023 року призначено на посаду командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 червня 2023 року №178 капітана ОСОБА_7 , призначеного наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по особовому складу) №352 від 16 жовтня 2023 року призначено на посаду заступника командира 3 механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Водночас, ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 28 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звання підполковник належить до старшого офіцерського складу, звання солдат належить до рядового складу.
Статтею 32 Статуту також передбачено, що підполковник за своїм військовим званням є начальником для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.
Також відповідно до статті 66 Статуту, командир окремого батальйону в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки.
Таким чином, командир 3 механізованого батальйону капітан ОСОБА_6 по відношенню до старшого сапера - гранатометника інженерно - саперного відділення інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_3 був прямим начальником за своїм службовим становищем та за військовим званням, а останній - підлеглим капітану ОСОБА_6 .
Також заступник командира 3 механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_7 по відношенню до старшого сапера - гранатометника інженерно - саперного відділення інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_3 був прямим начальником за своїм службовим становищем та за військовим званням, а останній - підлеглим капітану ОСОБА_7 .
Поряд із цим, статтею 35 Статуту, серед іншого, передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Згідно ст. 36 Статуту, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
Стаття 37 Статуту визначає, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його, військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.
Крім того, Статутом визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.
Згідно ст.ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України також передбачено, що кожен військовослужбовець зобов'язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Більше того, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Під наказом у ст. 401 КК України розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов'язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. В контексті ст. 402 КК України під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо.
Особа, яка одержала законний наказ, зобов'язана його виконати. За своєю юридичною природою виконання законного наказу - це виконання особою свого юридичного (службового) обов'язку.
Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
В свою чергу, старший сержант ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку, проходження військової служби і підлеглості, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення в умовах воєнного стану, військовий злочин за наступних обставин.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
29 листопада 2023 року приблизно 09 годині 12 хвилин, перебуваючи на території тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 у населеному пункті АДРЕСА_2 , старший сержант ОСОБА_3 отримав бойове розпорядження командира 3 механізованого батальйону капітана ОСОБА_6 № НОМЕР_2 від 28.11.2023 року, доведене заступником командира 3 механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_7 , згідно якого особовому складу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у складі старшого солдата ОСОБА_8 , молодшого сержанта ОСОБА_9 , солдата ОСОБА_10 , старшого сержанта ОСОБА_11 , старшого солдата ОСОБА_12 , старшого сержанта ОСОБА_3 , солдата ОСОБА_13 та старшого солдата ОСОБА_14 до 18.00 години 29.11.2023 перейти в підпорядкування командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , зосередитись в районі ксп 5 ср 2 сб та бути в готовності виконувати завдання у складі підрозділу, діяти за вказівками командира 2 сб, виконувати завдання на позиціях ВП «КРЕМНІЙ», ВП «БРОМ», ВП «ЦИНК». Не допустити прориву противника в напрямку Залізнянське - Бондарне.
Отримавши зазначене бойове розпорядження прямого начальника, старший сержант ОСОБА_3 злякався виконувати покладені на нього обов'язки військової служби.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на підрив установленого в Збройних Силах України порядку підлеглості і принципу єдиноначальності, старший солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді старшого сапера - гранатометника інженерно - саперного відділення інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 29 листопада 2023 року приблизно о 09 годині 12 хвилин, перебуваючи на території тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 у населеному пункті АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконати бойове розпорядження командира НОМЕР_3 механізованого батальйону капітана ОСОБА_6 № НОМЕР_2 від 28.11.2023 року, доведене заступником командира 3 механізованого батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_7 , згідно якого особовому складу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у складі старшого солдата ОСОБА_8 , молодшого сержанта ОСОБА_9 , солдата ОСОБА_10 , старшого сержанта ОСОБА_11 , старшого солдата ОСОБА_12 , старшого сержанта ОСОБА_3 , солдата ОСОБА_13 та старшого солдата ОСОБА_14 до 18.00 години 29.11.2023 перейти в підпорядкування командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , зосередитись в районі ксп 5 ср 2 сб та бути в готовності виконувати завдання у складі підрозділу, діяти за вказівками командира 2 сб, виконувати завдання на позиціях ВП «КРЕМНІЙ», ВП «БРОМ», ВП «ЦИНК» і не допустити прориву противника в напрямку Залізнянське - Бондарне, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_3 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, кримінальна відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 402 КК України, - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
У підготовчому судовому засіданні учасники розгляду кримінального провадження не заперечували проти здійснення розгляду даного кримінального провадження в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».
Під час підготовчого судового засідання надійшла угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні №62023050010005032 від 21 грудня 2023 року, відповідно до якої 13 травня 2024 року між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_15 була укладена угода про визнання винуватості та скріплена підписами сторін.
За умовами угоди, уточненої в ході підготовчого судового засідання, які зафіксовані у журналі судового засідання, сторони домовились про таке:
Обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, вчинене ним за викладених вище обставин у повному обсязі висунутого обвинувачення.
Обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся у скоєному злочині та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_3 під час та судового провадження зобов'язується:
а) беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України;
б) щиро каятися;
в) активно сприяти розгляду кримінального провадження судом.
При укладанні угоди, враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також беззастережне визнання ним своєї винуватості, прийнято до уваги інтереси суспільства, враховано характеристику за місцем проживання, його стан здоров'я та інші обставини, що його характеризують.
Отже, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого ОСОБА_3 , сторони вважають за можливе при призначенні покарання ОСОБА_3 за вчинений злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, застосувати норми ст. 69 КК України та призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу та погоджуються на призначення останньому покарання у виді арешту з триманням на гауптвахті.
Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_3 за вчинене кримінальне правопорушення, що передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, з урахуванням ст. ст. 60, 69 КК України, у виді арешту з триманням на гауптвахті строком на 6 (шість) місяців. В строк відбуття покарання зарахувати строк тримання під вартою ОСОБА_3 з 29 листопада 2023 року (з моменту затримання).
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні винуватим у скоєнні кримінального правопорушення визнав себе повністю, щиро розкаявся, свої права, передбачені ст. 474 КПК України розуміє.
Обвинувачений ОСОБА_3 та прокурор в судовому засіданні заявили, що вони цілком розуміють наслідки угоди, укладення угоди є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж передбачені в угоді.
Суд переконався, що обвинувачений розуміє свої права, передбачені КПК України, зокрема ст. 474 КПК України, у добровільності укладання сторонами угоди і, що угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді. Узгоджені сторонами вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, разом з цим, судом з'ясовано, що він цілком розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, наслідки її невиконання, відповідно ст. 476 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні ствердив, що був присутній при ініціюванні угоди, вважає, що укладення угоди не суперечить інтересам підзахисного.
Судом вислухані показання обвинуваченого та оглянуті представлені в підготовче судове засідання матеріали кримінального провадження з метою перевірки угоди про визнання винуватості на відповідність нормам КПК та КК України, за якими суд встановив, що умови угоди, не суперечать вимогам КПК України, оскільки вона укладена у провадженні щодо тяжкого злочину за ч. 4 ст. 402 КК України, відповідає вимогам ст. 472 КПК України, не суперечить вимогам КК України, оскільки обставини, викладені в ній відповідають матеріалам справи, дії обвинуваченого кваліфіковано вірно за ч. 4 ст. 402 КК України, а саме непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану, в редакції, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення. Узгоджене покарання відповідає особі обвинуваченого, та вимогам ст. 58 Конституції України, оскільки відповідає санкції частини статті, яка діяла на момент вчинення обвинуваченим правопорушень, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободі чи інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди було добровільним, про що свідчать як особисті підписи обвинуваченого в угоді, так і його пояснення в судовому засіданні, обвинувачений має можливість виконувати взяті на себе угодою зобов'язання, підстави для визнання винуватості є дійсними.
Дослідивши представлені в підготовче судове засідання матеріали кримінального провадження, враховуючи, що 13 травня 2024 року обвинувачений ОСОБА_3 та прокурор під час судового провадження досягли угоди про визнання винуватості, підписали її в присутності захисника, при цьому ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин, між ним та прокурором була досягнута домовленість про призначення ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 402 КК України, із застосуванням ст. 60, 69 КК України у виді арешту на строк 6 (шість) місяців з відбуванням покарання на гауптвахті. В строк відбуття покарання зарахувати строк тримання під вартою, а тому суд вважає, що справу можливо розглянути відповідно до положень ч. 2 ст. 473, ч. 4 ст. 474 КПК України.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що угоду належить затвердити, а ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, тобто у непокорі, вчиненої в умовах воєнного стану, та призначити покарання, обумовлене угодою про визнання винуватості.
Цивільний позов не заявлений.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29 листопада 2023 року, солдат ОСОБА_3 затриманий в порядку ст. 208 КПК України 29 листопада 2023 року, о 21 год. 00 хв.
Ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2023 року до обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27 січня 2024 року із визначенням розміру застави з утримуванням його на гауптвахті.
Ухвалою суду від 25 січня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було продовжено по 24 березня 2024 року, в останнє продовжено по 18 травня 2024 року включно, з утримуванням його на гауптвахті.
Застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти, враховуючи призначене судом покарання, суд вважає необхідним залишити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 473, 474, 475, 476 КПК України, суд,-
Угоду про визнання винуватості від 13 травня 2024 року, укладену між прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_15 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №62023050010005032 від 21 грудня 2023 року - затвердити.
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Призначити ОСОБА_3 узгоджене сторонами покарання за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням ст. 60, 69 КК України у виді арешту на строк 6 (шість) місяців з відбуванням покарання на гауптвахті.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення, починаючи з 29 листопада 2023 року по 13 травня 2024 року включно, у строк відбуття покарання з розрахунку один день тримання під вартою в умовах гауптвахти дорівнює одному дню арешту.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 14 травня 2024 року.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою з утриманням його в умовах гауптвахти залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно із ч. 4 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:
обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 364 КПК України угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок складено у єдиному екземплярі у нарадчій кімнаті.
Головуючий-суддя: ОСОБА_1