Справа № 194/1550/23
Номер провадження № 2/194/22/24
28 травня 2024 року м.Тернівка
Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Корягіна В.О.
за участю секретаря судового засідання Коркіної Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в загальному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні часткою квартири та вселення, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні часткою квартири та вселення. В обґрунтування своєї позовної заяви позивач посилається на те, що 19 лютого 2005 року вона уклала шлюб із ОСОБА_2 03 серпня 2007 року шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано, її прізвище змінено на ОСОБА_3 . 22 жовтня 2011 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила своє прізвище на ОСОБА_5 . В період шлюбу з відповідачем, а саме 15 лютого 2006 року за спільні кошти вони вона з відповідачем на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тернівського міського нотаріального округу Молодих В.В., набули нерухоме майно Квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену квартиру зареєстровано за нею та відповідачем по 1/2 частки квартири. Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2010 року по справі № 2-17/2010 визнано мирову угоду, укладену між нею та відповідачем у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання особистою власністю подружжя майна набутого до укладення шлюбу, встановлення порядку користування спільною власністю та усунення перешкод в користуванні власністю. Згідно п.3 вищезазначеної мирової угоди сторони по справі домовилися, що відповідач (тобто вона - ОСОБА_6 ) залишає у своєму користуванні житлову кімнату розміром 16,9 кв.м. (зальна кімната) в квартирі АДРЕСА_1 , а позивач (яким є - ОСОБА_2 ) залишає в своєму користуванні спальну кімнату вказаної квартири. Пунктом 4 Мирової угоди передбачено, що позивач та відповідач не чинять будь-яких перешкод у користуванні визначеними кімнатами, окрім цього позивач повинен надати ключі від вхідних дверей вказаної квартири відповідачу до 01 квітня 2010 року. У 2017 році маючи підписану та завірену належним чином мирову угоду, вона звернулася до Тернівського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області стосовно примусового виконання даної мирової угоди та 12 вересня 2017 року за вих.№11506 отримала відповідь, згідно якої її повідомлено, що ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області №2-17/2010 від 16 лютого 2010 року не передбачені заходи примусового виконання рішення, зокрема відсутні будь-які заходи забезпечення позову або запобіжні заходи, а тому дана ухвала суду не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби. У 2020 році, маючи на меті вселитися у зальну кімнату (яка визначена в мировій угоді для її проживання) вона звернулася до відповідача з вимогою надання їй ключів від вхідної двері квартири АДРЕСА_1 , однак її вимога залишилася поза увагою відповідача. У зв'язку з чим у березні 2020 року вона звернулася до Тернівського міського суду Дніпропетровськоїобласті із заявою, в якій просила суд видати виконавчий лист на виконання затвердженої судом мирової угоди по справі №2-17/2010 та 10 березня 2020 року отримала листа за №12/21/2020 згідно якого судом їй було повідомлено, що ухвала суду про затвердження мирової угоди і є виконавчим документом та відповідає вимогам до виконавчого документа. 11 серпня 2023 року нею було спрямовано за адресою реєстрації відповідача претензію щодо мирного врегулювання спору, а саме передачу ключів від вхідної двері квартири АДРЕСА_1 , повідомивши її в телефонному режимі протягом двох робочих днів з моменту отримання даної претензії. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вищезазначена претензія була отримана відповідачем 18 серпня 2023 року особисто. Однак, в телефонному режимі відповідач повідомив її, щоб дане питання вона вирішувала тільки в судовому порядку та добровільно ключі від вхідної двері належної їй 1/2 частки квартири він їй не надасть. У зв'язку з тим, що у затвердженій 16 лютого 2010 року мировій угоді по справі 2-17/2010 не зазначені заходи примусового характеру, а відповідач добровільно не бажає виконувати мирову угоду, тому нею і подається даний позов до суду. Просить усунути їй перешкоди у користуванні належної їй на праві спільної сумісної власності 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 шляхом вселення у вищезазначену квартиру; зобов'язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , в тому числі не чинити перешкод у користуванні визначеною мировою угодою від 16 лютого 2010 року по справі 2-17/2010; зобов'язати відповідача надати їй ключі від вхідної двері квартири АДРЕСА_1 ; судовий збір стягнути з відповідача на його користь.
Позивач надала суду письмову заяву згідно якої позов підтримала та просила позовні вимоги задовольнити, а також розглядати справу за її відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач не з'явився у судове засідання, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином за допомогою СМС-повідомлення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 19 лютого 2005 року зареєстрували шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб, видане 19 лютого 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 25.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 15 лютого 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернівського міського нотаріального округу Молодих В.В., ОСОБА_2 та ОСОБА_8 купили в рівних частях кожен у ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданного 13 березня 2006 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15 лютого 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернівського міського нотаріального округу Молодих В.В., належить кожному по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 03 серпня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 розірвано, прізвище дружини після розірвання шлюбу - ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого 22 жовтня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 22 жовтня 2011 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 .
Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2010 року по справі № 2-17/2010 визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання особистою власністю подружжя майна набутого до укладення шлюбу, встановлення порядку користування спільною власністю та усунення перешкод в користуванні власністю. Згідно п.5 вищезазначеної мирової угоди сторони по справі домовилися, що відповідач залишає у своєму користуванні житлову кімнату розміром 16,9 кв.м. (зальна кімната) в квартирі АДРЕСА_1 , а позивач (яким є - ОСОБА_2 ) залишає в своєму користуванні спальну кімнату вказаної квартири. Пунктом 6 Мирової угоди передбачено, що позивач та відповідач не чинять будь-яких перешкод у користуванні визначеними кімнатами, окрім цього позивач повинен надати ключі від вхідних дверей вказаної квартири відповідачу до 01 квітня 2010 року.
12 вересня 2017 року Тернівський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надав відповідь ОСОБА_10 стосовно примусового виконання мирової угоди, згідно якої її повідомлено, що ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області №2-17/2010 від 16 лютого 2010 року не передбачені заходи примусового виконання рішення, зокрема відсутні будь-які заходи забезпечення позову або запобіжні заходи, а тому дана ухвала суду не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.
11 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з претензією, в якій вимагає надати їй ключі від вхідної двері квартири АДРЕСА_1 .
У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2023 року по справі № 204/3119/20.
В постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 334/815/21, від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/23652/19, 17 квітня 2024 року у справі № 553/1602/21зроблено правовий висновок стосовно того, що саме по собі подання позову про усунення перешкод у користуванні житлом свідчить про наявність таких перешкод.
Таким чином, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , та вона як співвласник майна, має право користуватися та розпоряджатися спірним майном, а відповідач ОСОБА_2 чинить їй перешкоди в користуванні її власністю.
На підставі зазначеного, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 задовольнити частково та усунути їй перешкоди у користуванні власністю, а саме 1/2 часткою квартири АДРЕСА_1 , шляхом вселення її в квартиру АДРЕСА_1 , зобов'язавши відповідача не чинити їй перешкод у користуванні власністю, а саме квартирою АДРЕСА_1 , передати їй ключі від зазначеної квартири.
В частині позовних вимог щодо не чинення перешкод у користуванні визначеною мировою угодою від 16 лютого 2010 року по справі №2-17/2010 житловою кімнатою площею 16,9 кв.м., суд вважає за необхідне відмовити, оскільки позивач має право звернутися до суду з заявою про примусове виконання умов мирової угоди.
Згідно ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 19, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 258, 264, 265, 280, 282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні часткою квартири та вселення - задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , у користуванні її власністю, а саме 1/2 часткою квартири АДРЕСА_1 шляхом вселення її в квартиру АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , не чинити перешкод ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , у користуванні її власністю, а саме 1/2 часткою квартири АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , передати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ключі від квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір у сумі 1073,60 грн.
В частині позовних вимог щодо не чинення перешкод у користуванні визначеною мировою угодою від 16 лютого 2010 року по справі №2-17/2010 житловою кімнатою площею 16,9 кв.м., відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заява про перегляд цього рішення може бути подана відповідачем в Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне судове рішення складено 28 травня 2024 року.
Головуючий суддя: В.О. Корягін