іменем України
22 травня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/11534/23
Головуючий у першій інстанції - Требух Н. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/452/24
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
із секретарем: Зіньковець О.О.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив позбавити відповідачку батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
Мотивуючи заявлені вимоги, зазначав, що з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували, але мають спільного сина ОСОБА_3 . Відповідачка зловживає спиртними напоями, поводиться неадекватно, що зумовило неодноразові виклики поліції, складання відносно ОСОБА_2 протоколів про адміністративне правопорушення. Через неправомірні дії відповідачки спільна дитина сторін зазнала тілесних ушкоджень.
Указував, що спільне життя з відповідачкою не склалося, тому сторони почали проживати окремо, дитина залишилася проживати разом з батьком. Матір участі в утриманні та вихованні сина не бере, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, тобто свідомо самоусунулася від виконання батьківських обов'язків. Всі обов'язки по утриманню та вихованню сина несе особисто позивач.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів на дитину відповідного віку, починаючи з 04 серпня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції залишив поза увагою те, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками. Суд не врахував, що жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, приниженні людської гідності дитини, а хронічний алкоголізм батьків і захворювання на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.
Відповідачка наголошує на тому, що факти неодноразового складання стосовно неї протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173, ч. 1, 2 ст. 184, ч. 1, 2 ст. 178 КУпАП та посилання у висновку органу опіки та піклування про її звернення до психоневрологічної лікарні з приводу поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю не можуть бути прямими і однозначними доказами невиконання нею батьківських обов'язків. Звертає увагу суду на те, що протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП складалися за ухилення від виконання батьківських обов'язків відносно старшого сина, ІНФОРМАЦІЯ_4, з яким у заявниці виникали непорозуміння через підлітковий вік дитини.
Зазначає, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення її батьківських прав має лише рекомендаційний характер та повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, які б достеменно свідчили про свідоме нехтування батьківськими обов'язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав. Органом опіки та піклування відповідачка заслухана не була, її не викликали ні для бесіди, ні для надання доказів. Доданою до апеляційної скарги довідкою дошкільного закладу підтверджується факт належного піклування ОСОБА_2 про фізичний та духовний розвиток сина.
Посилається на те, що під час спільного проживання позивач застосовував до неї фізичне та психологічне насильство, у зв'язку з чим притягувався до адміністративної відповідальності. Саме через неправомірну поведінку ОСОБА_1 вона вимушена 18 жовтня 2023 року разом з дитиною виїхати з м. Чернігова. На даний час ОСОБА_2 винаймає житло у м. Харкові, де проживає разом з матір'ю та малолітнім сином, якому створені всі необхідні умови для проживання та який повністю знаходиться на її утриманні. Виходячи з наведеного, вважає, що підстави для стягнення з неї аліментів відсутні. Указує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, наразі перебуває в зоні бойових дій, отже не має можливості займатися вихованням дитини. Підставою для звернення з цим позовом є власні інтереси позивача, оскільки у разі його задоволення останній матиме підстави для звільнення з лав ЗСУ відповідно до ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
У наданому відзиві представник позивача - адвокат Кушнеренко Є.Ю., вважаючи рішення суду законним та об'єктивним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін. В обґрунтування доводів відзиву представник наголошує на тому, що на протязі спільного життя з позивачем ОСОБА_2 постійно зловживала спиртними напоями, вела аморальний спосіб життя, зухвалою поведінкою провокувала сварки з ОСОБА_1 , оскільки позивач не підтримував її поведінки та способу життя.
Указує, що неналежний образ життя відповідачки негативно відображається на малолітній дитині. Матеріалами справи підтверджено складення відносно ОСОБА_2 протоколів про вчинення адміністративних правопорушень щодо неналежного виконання батьківських обов'язків саме відносно молодшого сина.
Зазначає, що агресивна поведінка ОСОБА_2 та застосування нею фізичного насильства підтверджується наявними у справі письмовими доказами, які свідчать про заподіяння дитині, якій не виповнилося й двох років, тілесних ушкоджень. Звернення відповідачки до психоневрологічної лікарні є доказом того, що остання розуміє алкогольну залежність, але не намагається її лікувати.
Посилається на те, що, переїхавши до м. Харків, ОСОБА_2 ввела позивача в оману, повідомивши, що разом з малолітнім сином перебуває за кордоном, вимагала кошти на утримання дитини, які витрачала на власні потреби. ОСОБА_1 з 23 березня 2022 року проходить службу в ЗСУ, сумлінно ставиться до обов'язку щодо забезпечення та самостійного виховання дитини.
Представник позивача просив стягнути з відповідачки понесені його довірителем витрати на надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000 грн.
Органом опіки та піклування відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки та її представника, представника органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина та стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції, проаналізувавши наявні у справі письмові докази, виходив з доведеності факту свідомого ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та матеріальному утриманню дитини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для задоволення позову, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
У справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 7). Наведена обставина підтверджується також копією актового запису про народження № 187 від 04 лютого 2022 року (т. 2 а.с. 2).
Сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували.
Згідно з копією паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрований по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 6).
Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, є АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 11).
З даних облікового масиву підсистеми «Адмінпрактика», наданих ГУНП в Чернігівській області на запит суду першої інстанції, вбачається, що стосовно ОСОБА_2 у 2022-2023 роках працівниками поліції неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення та виносилися постанови про її притягнення до адміністративної відповідальності та накладались адміністративні стягнення (т. 1 а.с. 42-45). Зокрема, 24 вересня 2022 року відносно відповідачки складено протокол за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство); 24 вересня 2022 року відносно неї складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП (невиконання батьківських обов'язків щодо неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_4); 18 листопада 2022 року - протокол про адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 1, 2 ст.184 КУпАП (невиконання батьківських обов'язків щодо неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_4); 18 січня 2023 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 51 грн та 170 грн за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 175-1 КУпАП (куріння тютюнових виробів у заборонених місцях); 18 січня 2023 року відносно відповідачки складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП (невиконання батьківських обов'язків щодо малолітніх дітей, 2021 та ІНФОРМАЦІЯ_4); 01 лютого 2023 року її притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 51 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 178 КУпАП (поява у громадських місцях у стані алкогольного сп'яніння); 01 лютого 2023 року відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП (невиконання батьківських обов'язків щодо малолітнього сина, 2021 року народження); 21 липня 2023 року відповідачку притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 119 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 178 КУпАП (поява у громадських місцях у стані алкогольного сп'яніння); 22 липня 2023 року відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП (невиконання батьківських обов'язків щодо малолітньої дитини).
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 23 березня 2022 року проходить військову службу по мобілізації у лавах ЗСУ, а саме, в/ч НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 72-73). Наведена обставина підтверджується також довідкою в/ч НОМЕР_2 від 16 січня 2023 року (т. 1 а.с. 74).
За змістом службової характеристики, виданої старшому солдату ОСОБА_1 , останній за час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони, працелюбним та дисциплінованим військовослужбовцем. До виконання своїх службових обов'язків відноситься добросовісно, поставлені завдання виконує своєчасно, якісно, проявляючи ініціативу та наполегливість. На критику реагує адекватно, морально стійкий, здатний критично оцінювати свою діяльність. Користується авторитетом в колективі, до старших командирів та начальників тактовний (т. 1 а.с. 75).
22 липня 2023 року до Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області надійшло повідомлення про те, що до ЧМЛ № 2 доставлена ОСОБА_5 , мешканка м. Чернігова, зі слів якої, невістка - ОСОБА_2 спричинила їй тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 8-го ребра зліва, ЗЧМТ, СГМ, укушена рана правового передпліччя. Кримінальне провадження № 12023270340002669 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, внесено до ЄРДР 23 липня 2023 року. 31 серпня 2023 року кримінальне провадження закрито на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України (т. 1 а.с. 76).
З рапортів інспектора-чергового Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Коваленка Ю.О. від 22 липня 2023 року вбачається, що 22 липня 2023 року о 18.12 та о 18.43 до служби 102 звернулася ОСОБА_5 та повідомила, що за адресою: АДРЕСА_1 її невістка ОСОБА_2 , будучи п'яною, поводиться неадекватно та погрожує їй (т. 1 а.с. 80). 22 липня 2023 року о 18.44 до служби 102 звернувся військовослужбовець ОСОБА_1 та повідомив, що в ході телефонної розмови з матір'ю чув, як п'яна дружина дебоширить, б'ється з мамою, в квартирі повинна бути півторарічна дитина (т. 1 а.с. 78). Цього ж дня до служби 102 надійшло повідомлення з травмпункту Чернігівської обласної дитячої лікарні про те, що до травмпункту доставлений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає по АДРЕСА_1 , з діагнозом: забій м'яких тканин голови, підаапоневротивна гематома (на голові). За обставинами події 22 липня 2023 року о 19.00 мати, перебуваючи у стані сп'яніння, побила дитину (т. 1 а.с. 77).
Відповідно до подання начальника СПДН ВП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області Литвиненко К. 22 липня 2023 року о 18.44 надійшов виклик по каналу «102» стосовно вчинення домашнього насильства, яке здійснює ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, стосовно малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Прибувши на місце виклику, встановлено, що ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство стосовно свекрухи, ОСОБА_5 та малолітнього сина, в ході якого висловлювалася нецензурною лайкою, погрожувала, кидалася битися, під час конфлікту свекруха отримала тілесні ушкодження, а у малолітньої дитини були наявні видимі синці. На місце події викликано КШМД та доставлено потерпілих до лікарні (т. 2 а.с. 39).
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 серпня 2022 року відповідачку притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді попередження (т. 2 а.с. 60). Судом встановлено, що 26 червня 2022 року ОСОБА_2 перебувала з ознаками алкогольного сп'яніння (розширені зіниці очей, неприємний запах з порожнини рота) разом з малолітнім сином ОСОБА_3 .
Іншою постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 лютого 2023 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 184 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді 1 700 грн штрафу (т. 2 а.с. 65). Зі змісту постанови вбачається, що відповідачка повторно, протягом року ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своїх малолітніх дітей.
Аналогічне адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн накладено на ОСОБА_2 постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 березня 2023 року. Суд встановив, що ОСОБА_2 ухилилась від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_2 о 20.10 год. в під'їзді будинку по АДРЕСА_3 перебувала у стані сильного алкогольного сп'яніння, не доглядала за малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане правопорушення вчинено повторно протягом року після накладення стягнення постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 грудня 2022 року (т. 2 а.с. 64).
З актів обстеження умов проживання від 19 січня 2023 року та 26 липня 2023 року, складеними спеціалістами УССД Чернігівської міської ради на підставі інформації поліції, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , 2021 року народження проживають у винайманому житлі за адресою: АДРЕСА_3 . У родині виникають часті конфлікти у зв'язку з вживанням ОСОБА_2 алкогольних напоїв. Зазначено, що за результатами бесіди ОСОБА_2 попереджена про необхідність належного ставлення до виконання батьківських обов'язків та про недопущення зловживання алкогольними напоями. З викладеними у актах обставинами відповідачка під підпис ознайомлена (т. 2 а.с. 40, 41).
Згідно з повідомленням КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» від 23 лютого 2023 року ОСОБА_2 проходила курс лікування в наркологічному диспансерному відділенні ЧОПНЛ з 06 по 17 лютого 2023 року з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності» (т. 1 а.с. 232).
За висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, затвердженим рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17 листопада 2023 року № 741, позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є доцільним, зважаючи на наявність для цього вагомих підстав (т. 1 а.с. 128, 129). У висновку наведено, що відносно ОСОБА_2 неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення (ст. 173 КУпАП, ч. 1,2 ст. 184 КУпАП, ч. 1, 2ст. 178 КУпАП). Відповідачка зверталася до психоневрологічної лікарні за медичною допомогою з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності. Згідно з інформацією КНП «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради декларацію на медичне обслуговування уклала мати дитини ОСОБА_2 . До управління надходили повідомлення щодо можливих фактів вчинення домашнього насильства у родині ОСОБА_2 , у зв'язку з чим остання неодноразово попереджалася спеціалістами управління (служби) у справах дітей про недопущення сварок у присутності дитини, але на такі зауваження відповідачка не реагувала. У ході перевірки було встановлено, що 22 липня 2023 року між ОСОБА_2 та матір'ю співмешканця відбувся конфлікт, під час якого постраждав малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить довідка ортопедо-трвматологічного відділення КНП «Чернігівська обласна дитяча лікарня».
Працівниками управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради та фахівцями центру соціальних служб неодноразово проводилась профілактична робота з ОСОБА_2 стосовно належного виконання батьківських обов'язків
Листом начальника головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 05 грудня 2023 року на запит суду першої інстанції надано інформацію про те, що за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних «відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, виїхали в тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянами України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 15 вересня 2023 року по теперішній час в базі даних не виявлено (т. 1 а.с. 123).
З наданої 14 грудня 2023 року Департаментом соціальної політики ЧМР довідки вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні адресних соціальних допомог департаменту та їй відповідно до ЗУ «Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми» з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2024 року призначено допомогу при народженні дитини на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 161).
23 листопада 2023 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 укладено договір найму (оренди) житла, відповідно до умов якого відповідачка прийняла в строкове платне користування з метою проживання житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , зі строком дії договору до 23 лютого 2024 року та сплатою щомісячної орендної плати у розмірі 2 000 грн (т. 1 а.с. 163).
Згідно з повідомленням Чернігівського міського центру соціальних служб (ЧМЦСС) від 08 квітня 2024 року ОСОБА_2 перебувала на обліку в центрі з 31 січня 2023 року по 18 березня 2024 року як така, що опинилася у складних життєвих обставинах у зв'язку з неналежним виконанням батьківських обов'язків. Між ОСОБА_2 та її співмешканцем ОСОБА_1 (біологічним батьком молодшого сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), після спільного зловживання алкогольними напоями виникали сварки, в результаті яких неодноразово викликалися працівники поліції. Наприкінці 2023 року ОСОБА_2 змінила місце проживання, виїхавши до Харківської області, у зв'язку з чим ЧМЦСС було завершено надання соціальних послуг сім'ї ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 42).
З наданого ЧМЦСС Акту оцінки потреб сім'ї/особи (т. 2 а.с. 43-45), який складено 19-25 січня 2023 року, вбачається, що ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями, у неї спостерігаються прояви тривожності, емоційної нестабільності, вона виконує батьківські обов'язки, окрім випадків, коли перебуває у стані алкогольного сп'яніння, існує конфлікт між старшим сином і матір'ю.
У висновку оцінки потреб сім'ї від 20 січня 2023 року (т. 2 а.с. 46) визначено, що основними чинниками, що спричиняють складні життєві обставини сім'ї, є те, що ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями. В нетверезому стані гуляє по вулицях з малолітнім сином ОСОБА_3 та конфліктує зі старшим ОСОБА_9 . У пункті «тривалість існування проблеми» відзначено «кілька років і більше». З наведеними актом та висновком відповідачка ознайомлена.
Звернувшись з вимогою про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, ОСОБА_1 указував на свідоме нехтування відповідачкою батьківськими обов'язками відносно сина, її небажання належним чином займатися його вихованням, духовним розвитком та утриманням. Зазначав, що протягом спільного проживання відповідачка допускала аморальну поведінку, яка негативно впливала на дитину.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою ВР № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом ст. 19, 27 Конвенції держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частина 7 ст. 7 СК України регламентує, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (п. 8 ч. 7 СК України).
За приписами ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 СК України встановлені підстави позбавлення батьківських прав. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, в тому числі, ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами (ч. 1 ст. 164 СК України). Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу (ч. 4 наведеної норми).
Пунктом 15 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину (п. 16 постанови Пленуму ВСУ).
Нормами ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Статтями 180, 181 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ст. 182 СК України та роз'яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем витрати платника аліментів; інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Проаналізувавши у повній мірі вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач указував на те, що відповідачка, зловживаючи алкоголем, поводиться агресивно та неадекватно, не приділяє спільній дитині належної уваги та самоусунулася від виконання батьківських обов'язків.
За матеріалами справи встановлено, що сторони, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження дитини родина винаймала житло та проживала за адресою: АДРЕСА_3 . Разом з родиною проживав також старший син відповідачки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач перебуває в ЗСУ, відповідачка не працює, отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.
З 2022 по 2023 роки відносно ОСОБА_2 працівниками поліції складено численні протоколи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням громадського порядку і громадської безпеки, а саме, за ст. 173 КУпАП «Дрібне хуліганство», за ч. 1, 2 ст. 178 КУпАП «Розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді» та за ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей».
З роздруківки з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал НПУ» (т. 2 а.с. 14-35) вбачається, що у період 2022-2023 років до органів поліції надходили неодноразові повідомлення стосовно ОСОБА_2 , яка, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, поводила себе неадекватно, агресивно, провокувала сварки та бійки. Так, 24 червня 2022 року від сторонньої особи надійшло повідомлення про те, що біля під'їзду по АДРЕСА_5 перебуває жінка ( ОСОБА_2 ) у стані алкогольного сп'яніння разом з малолітньою дитиною (т. 2 а.с. 35) . 24 вересня 2022 року від сторонньої особи надійшло повідомлення про те, що на кінцевій зупинці громадського транспорту по АДРЕСА_6 жінка ( ОСОБА_2 ), перебуваючи у нетверезому стані, вчинила бійку, висловлювалася нецензурною лайкою (т. 2 а.с. 15). Цього ж дня старший син відповідачки, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4, повідомив, що його мати, знаходячись по АДРЕСА_3 , будучи в п'яному стані, дебоширила та вчиняла сварку (т. 2 а.с. 14). Аналогічні повідомлення надходили від неповнолітнього ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 , 18 листопада 2022 року, 18 січня 2023 року (т. 2 а.с. 32, 33, 28). З приводу неадекватної поведінки відповідачки до поліції звертався і позивач 19 січня 2023 року та 01 лютого 2023 року, повідомляючи, що його дружина, будучи у стані алкогольного сп'яніння, перебуває вдома з неповнолітніми дітьми (т. 2 а.с. 21, 19). 24 березня 2023 року до поліції зверталася мати позивача - ОСОБА_5 з приводу агресивної поведінки ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 24-25). 21 липня 2023 року від мешканців будинку АДРЕСА_7 надійшло повідомлення, що ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чіпляється до сусідів, не пускає до під'їзду (т. 2 а.с. 30).
Деснянським районним судом м. Чернігова на ОСОБА_2 неодноразово накладалися адміністративні стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, що полягали в ухиленні від виконання батьківських обов'язків стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 серпня 2022 року відповідачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено стягнення у вигляді попередження (т. 2 а.с. 60). Судом встановлено, що 26 червня 2022 року ОСОБА_2 перебувала з ознаками алкогольного сп'яніння (розширені зіниці очей, неприємний запах з порожнини рота) разом з малолітнім сином ОСОБА_3 .
Іншою постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 лютого 2023 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 184 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді 1 700 грн штрафу (т. 2 а.с. 65). Зі змісту постанови вбачається, що відповідачка повторно, протягом року ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своїх малолітніх дітей.
Аналогічне адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн накладено на ОСОБА_2 постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 березня 2023 року. Суд встановив, що ОСОБА_2 ухилилась від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого 01 лютого 2023 року о 20.10 год. в під'їзді будинку по АДРЕСА_3 перебувала у стані сильного алкогольного сп'яніння, не доглядала за малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Указане правопорушення вчинено повторно протягом року після накладення стягнення постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 грудня 2022 року (т. 2 а.с. 64).
Колегія суддів зважає на те, що відповідачка жодного разу для спростування обставин, викладених у складених щодо неї протоколах, не з'явилася за викликом у судові засідання, про наявність яких повідомлялася у встановленому законом порядку, про що свідчить зміст постанов про притягнення її до адміністративної відповідальності. Будь-яких заяв чи клопотань з приводу обставин, які б унеможливили розгляд справ про притягнення її до адміністративної відповідальності або спростовували інформацію щодо неналежного виконання батьківських обов'язків, не заявляла.
22 липня 2023 року працівниками поліції зафіксовано факт домашнього насильства ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 та матері позивача, ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначено, що під час конфлікту ОСОБА_2 перебувала з явними ознаками алкогольного сп'яніння, вела себе агресивно та неадекватно, кричала, поруч була присутня малолітня дитина, ОСОБА_3 , 2021 року народження. На місце події викликано КШМД, працівники якої госпіталізували матір позивача та дитину для огляду. Відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 184 КУпАП. Наведені обставини викладені в роздруківці з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал НПУ» (т. 2 а.с. 17). За результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення. передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 жовтня 2023 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 1 700 грн (т. 2 а.с. 66).
22 липня 2023 року до служби 102 надійшло повідомлення з травмпункту Чернігівської обласної дитячої лікарні про те, що до травмпункту доставлений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає по АДРЕСА_1 , з діагнозом: забій м'яких тканин голови, підаапоневротивна гематома (на голові). За обставинами події 22 липня 2023 року о 19.00 мати, перебуваючи у стані сп'яніння, побила дитину (т. 1 а.с. 77). Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Наведену вище поведінку відповідачки відносно малолітнього ОСОБА_3 суд не може визначити, як належне ставлення до виховання дитини, і відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що наявність фізичного або психічного насильства з її боку відносно дитини матеріалами справи не підтверджена. Застосування фізичного насильства відносно малолітньої дитини у будь-якому випадкує є недопустимим методом виховання.
Факт зловживання відповідачкою алкогольними напоями підтверджується довідкою медичного закладу про те, що остання проходила курс лікування у психоневрологічному відділенні ЧОПНЛ з 06 лютого по ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. У більшості складених відносно ОСОБА_2 протоколів про адміністративне правопорушення відзначено, що вона перебувала у стані алкогольного сп'яніння, порушуючи громадський порядок, сама або з малолітнім сином.
Відповідачка у зв'язку з неналежним виконанням батьківських обов'язків перебувала на обліку в Чернігівському МЦСС. У Акті оцінки потреб сім'ї/особи (т. 2 а.с. 43-45) від 19-25 січня 2023 року, складеному працівниками ЧМЦСС, відображено, що ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями, у неї спостерігаються прояви тривожності, емоційної нестабільності, вона виконує батьківські обов'язки, окрім випадків, коли перебуває у стані алкогольного сп'яніння, існує конфлікт між старшим сином і матір'ю.
У висновку оцінки потреб сім'ї від 20 січня 2023 року (т. 2 а.с. 46) визначено, що основними чинниками, що спричиняють складні життєві обставини сім'ї, є те, що ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями. В нетверезому стані гуляє по вулицях з малолітнім сином ОСОБА_3 та конфліктує зі старшим ОСОБА_9 . У пункті «тривалість існування проблеми» відзначено «кілька років і більше». З наведеними Актом та висновком відповідачка ознайомлена. Отже, апеляційний суд вважає, що в ході судового розгляду знайшли підтвердження доводи позову про систематичне зловживання відповідачкою алкогольними напоями та зумовлену цим антисоціальну поведінку, конфлікти у родині з позивачем та старшим сином, неналежний догляд або його відсутність відносно малолітнього ОСОБА_3 . Постановами Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 серпня 2022 року, 13 лютого та 06 березня 2023 року про притягнення заявниці до адміністративної відповідальності спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП, щодо ОСОБА_2 складалися за ухилення від виконання батьківських обов'язків відносно старшого сина, ІНФОРМАЦІЯ_4, з яким у неї виникали непорозуміння через підлітковий вік дитини. Указані судові рішення стосуються лише обставин неналежного виконання батьківських обов'язків відповідачки щодо малолітньої дитини.
Як вбачається з матеріалів справи, з приводу антигромадської поведінки і неналежного виконання батьківських обов'язків ОСОБА_2 неодноразово попереджалася як працівниками поліції, так і спеціалістами служби у справах дітей, перебувала у цій службі на обліку, як особа, що опинилась у складній життєвій ситуації, яка зумовлена зловживанням алкогольними напоями, проте належних висновків не зробила, заходів для припинення неправомірної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов'язками не вжила.
Отже, за обставинами справи встановлено як застосування фізичного насильства ОСОБА_2 щодо дитини, так і нехтування нею батьківськими обов'язками, зумовлене зловживанням алкогольними напоями.
Апеляційний суд погоджується з висновком органу опіки і піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав з огляду на те, що він є вмотивованим, а викладені у ньому відомості щодо наявності виключних обставин, які б достеменно свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_2 батьківськими обов'язками щодо малолітнього сина і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, відповідають встановленим судом в ході розгляду апеляційної скарги обставинам справи. Стверджуючи про недостатню обґрунтованість висновку, відповідачка не зазначає, які суттєві обставини орган опіки та піклування не врахував або викривив.
Не підтверджено належними доказами твердження заявниці про те, що органом опіки та піклування відповідачку не заслухано, її не викликали ні для бесіди, ні для надання доказів. З електронного звернення ОСОБА_2 на адресу Чернігівської обласної державної адміністрації (т. 1 а.с. 102) вбачається, що відповідачка з дитиною (станом на 08 листопада 2023 року) перебуває за кордоном. У тексті звернення ОСОБА_2 указує, що службою у справах дітей скликано два засідання з приводу доцільності позбавлення її батьківських прав 24 жовтня та 7 листопада. Тобто про дати засідань та питання, яке вирішуватиметься, відповідачка була обізнана, проте правом надати усні або письмові пояснення органу опіки та піклування не скористалась.
І органу опіки і піклування, і суду першої інстанції ОСОБА_2 зазначала, що перебуває з дитиною за кордоном під час вирішення питання про доцільність позбавлення її батьківських прав. Листом головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 05 грудня 2023 року на запит суду першої інстанції надано інформацію про те, що за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних «відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, виїхали в тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянами України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 15 вересня 2023 року по теперішній час в базі даних не виявлено. З огляду на наведену інформацію та фактичне перебування відповідачки на території України під час розгляду питання службою у справах дітей, колегія суддів вважає, що заявниця не демонструвала готовності добросовісно брати участь у засіданнях органу опіки та піклування та розгляді справи у суді першої інстанції, а її процесуальна поведінка не була сумлінною. Отже, неподання відповідних доказів на підтвердження доводів щодо недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стало наслідком її свідомої поведінки.
Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачка нехтує потребами малолітнього сина, порушує його права на належне батьківське виховання з боку матері. ОСОБА_2 не довела зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею. Факт заперечення відповідачкою проти позову про позбавлення її батьківських прав за встановлених судом обставин не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Виходячи з наведеного вище, лише доданою до апеляційної скарги довідкою дошкільного закладу не підтверджується факт належного виконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків. Період проживання відповідачки з дитиною у м. Харків не спростовує встановленого судом першої інстанції факту неналежного виконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків відносно сина у 2022-2023 роках.
Позивач дійсно двічі притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно відповідачки, проте матеріали справи не містять належних доказів того, що дитина не може бути йому передана. Установлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, за місцем несення служби характеризується позитивно, у висновках ЧМЦСС фігурує як особа, що належним чином виконує батьківські обов'язки.
Аналізуючи твердження відповідачки про те, що звернення з цим позовом ОСОБА_1 здійснив з метою ухилення від військової служби під час дії воєнного стану в Україні, суд приходить до висновку про те, що очевидно недобросовісної поведінки позивача в ході розгляду цієї справи не встановлено. ОСОБА_1 з 23 березня 2022 року по даний час проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 по мобілізації (т. 1 а.с. 74). У справі відсутні докази на підтвердждення того, що на час звернення з цим позовом він ухилявся від обов'язку військової служби. Законодавчих обмежень щодо звернення з позовом про позбавлення батьківських прав особи чоловічої статі, яка є військовослужбовцем, під час дії воєнного стану в Україні, на час вирішення цієї апеляційної скарги не встановлено.
У п. 100 справи «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Не може також бути виправданим захід, що роз'єднує сімейні зв'язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім'ї (як приклад, рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).
Суд виходить з того, що наразі перебування малолітнього ОСОБА_3 разом з матір'ю не може бути визначено як розвиток дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Таким чином, позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітнього сина, якому виповнилось два роки, відповідатиме якнайкращим інтересам дитини. При цьому, суд констатує, що надана ОСОБА_2 соціальна підтримка реальної зміни її поведінки в бік покращення відносно сина не спричинила, і родина малолітньої дитини, яка складається наразі з матері, є явно неблагополучною. Крім цього, відповідно до ст. 169 Сімейного кодексу України батьківські права особи можуть бути поновлені судом у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
З огляду на наведене вище у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про доведеність факту неналежного виконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків, що стало підставою для позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 констатував, що лише факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще, а позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу права спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Колегія суддів погоджується з тим, що позовна вимога про стягнення аліментів з відповідачки на утримання дитини підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від виконання батьківського обов'язку щодо утримання неповнолітніх дітей.
Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Вирішуючи заявлене у відзиві клопотання сторони позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 141 ЦПК України визначений порядок розподілу витрат між сторонами. Так, у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з приписами ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України», пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інші проти України», пункт 80 рішення у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Представництво інтересів позивача ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції адвокат Кушнеренко Є.Ю. здійснював на підставі договору № 23 про надання правової допомоги від 29 січня 2024 року та ордеру серії СВ № 1078956 від 29 лютого 2024 року (т. 2 а.с. 206, 209).
За змістом договору про надання правової допомоги адвокат бере на себе зобов'язання представляти інтереси клієнта, в тому числі в судах апеляційних інстанцій, а ОСОБА_1 зобов'язався сплатити адвокату гонорар за дії по наданню правової допомоги. Гонорар (оплата) за надану правовому допомогу (представництво, захист інтересів) за цією угодою обчислюється, виходячи з фактичних затрат робочого часу адвоката за надання правової допомоги в справі, підготовку та складання документів та становить 6 000 грн.
29 січня 2024 року ОСОБА_1 було сплачено АО «Кушнеренко та партнери» 6 000 грн за договором про надання правової допомоги від 29 січня 2024 року, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера № 23 від 29 січня 2024 року (т. 2 а.с. 210).
На підтвердження зазначеної суми коштів, сплачених позивачем за отримані правові послуги, у матеріалах справи наявний акт виконаних робіт від 01 березня 2024 року, за яким усього було витрачено 4 робочих години на загальну суму 6 000 грн (т. 2 а.с. 208), а саме, консультування ОСОБА_1 - 1 год; вивчення судової практики - 1 год; написання та подання відзиву на апеляційну скаргу - 2 год.
Під час апеляційного розгляду стороною відповідача подано заяву про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу через необґрунтованість заявленого розміру. Представник відповідачки - адвокат Кіслова О.О. посилається на неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи, наданими адвокатом послуг та затраченим ним часом. Також посилається на відсутність документального підтвердження здійснення оплати правових послуг.
Виходячи з наведеного вище та беручи до уваги наявність документально підтверджених доказів витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, те, що вивчення адвокатом судової практики здійснювалось при зверненні до суду з цим позовом, об'єм і зміст складеного адвокатом відзиву на апеляційну скаргу (т. 2 а.с. 187-190) та його участь у судовому засіданні, співмірність наданих адвокатом послуг зі складністю справи, усталену практику розгляду даних спорів, колегія суддів вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 4 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. Саме такий розмір буде відповідати критеріям реальності витрат на правові послуги та розумності їхнього розміру.
Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 грудня 2023 року - без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 4 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 травня 2024 року.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.І. Онищенко