Справа № 607/21627/14-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/216/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія -
27 травня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
представника потерпілого адвоката ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_7 та представника потерпілого адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 квітня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022216040000282 від 20 березня 2022 року,
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 квітня 2024 року задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 та звільнено ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження стосовно нього № 12022216040000282 від 20 березня 2022 року закрито.
Як визнав суд у ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 15 год. 30 хв., який перебував у дворі будинку АДРЕСА_1 виник словесний конфлікт на ґрунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_7 , в ході якого у ОСОБА_11 виник протиправний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, 20.03.2022, близько 15 год. 30 хв., ОСОБА_11 перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_1 , з метою спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в ході словесного конфлікту умисно наніс один удар кулаком правої руки в ліву ділянку обличчя, після чого взявши ОСОБА_7 двома руками за плечі та з силою натискаючи потягнув до себе, від чого ОСОБА_7 впав на землю. В подальшому, ОСОБА_11 тримаючи правою рукою ОСОБА_7 , за ліву руку та корпусом тіла знаходячись над ОСОБА_7 взявши у ліву руку тупий предмет умисно наніс декілька ударів (близько двох) по потиличні ділянці голові та близько двох ударів тупим предметом котрий тримав у лівій руці по зап'ясті правої руки. Після цього ОСОБА_11 умисно наніс ще декілька ударів (близько чотирьох), кулаком лівої руки у ділянку спини з лівого та правого боків. Після чого, ОСОБА_11 обхопив двома руками ОСОБА_7 за корпус тіла та розпочав його стискати утримуючи (близько 5 хвилин), на поверхні землі.
В результаті протиправних дій ОСОБА_11 , потерпілому ОСОБА_7 спричинено фізичний біль та тілесні ушкодження у вигляді синців в потиличній ділянці волосистої частини голови справа, лівої щічної ділянки, поперекової ділянки справа, садно правого плеча, синці правого передпліччя, що поширюється на ділянку променево зап'ясткового суглоба, лівого передпліччя, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.
Зважаючи на подане захисником обвинуваченого ОСОБА_11 клопотання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, суд першої інстанції, з'ясувавши думку учасників судового провадження, у тому числі, обвинуваченого ОСОБА_11 , який підтримав подане клопотання, звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.
В апеляційних скаргах, які подібні за своїм змістом, представник потерпілого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_7 не погоджуються з ухваленим судом першої інстанції рішенням і вважають його незаконним.
В обґрунтування своїх доводів, зазначають, що нескладне кримінальне провадження про кримінальний проступок розглядалося судом протягом тривалого проміжку часу, проте із-за закінчення строку давності кримінальне провадження було закрито, а обвинувачений ОСОБА_11 уник кримінальної відповідальності.
Зазначають, що потерпілий вважає, що ОСОБА_11 має понести кримінальну відповідальність за вчинений ним злочин.
Просять скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 квітня 2024 року про звільнення ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності і закриття провадження у справі та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.
Одночасно, ставлять питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 квітня 2024 року, оскільки повний текст судового рішення потерпілий ОСОБА_7 , отримав лише 16 квітня 2024 року.
В судове засідання обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник адвокат ОСОБА_10 , які належним чином повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду, не з'явилися. При цьому, адвокат ОСОБА_10 направив до суду заяву, відповідно до якої, за узгодженої позиції зі своїм підзахисним, просить проводити розгляд за справи за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; потерпілого ОСОБА_7 та його представника адвоката ОСОБА_8 , які підтримали подані ними апеляційні скарги, заперечили щодо закриття провадження у справі з підстав закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності і просять призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду; обвинуваченого ОСОБА_11 , його захисника адвоката ОСОБА_10 та прокурора, які рішення суду першої інстанції вважають законним та обґрунтованим і тому просять залишити його без зміни; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення.
За змістом ч. 1 ст. 117 КПК строк виконання процесуальних дій може бути поновлений в тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.
Поважними причинами є ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Такими поважними причинами може бути необізнаність заінтересованих осіб про мотиви прийнятого слідчим суддею рішення, що є підставою для поновлення строку апеляційного оскарження за відповідним клопотанням в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК.
Як вбачається з матеріалів провадження, повний текст ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 квітня 2024 р., потерпілий ОСОБА_7 отримав 16 квітня 2024 року.
Апеляційна скарга подана потерпілим ОСОБА_7 24 квітня 2024 року, а його представником адвокатом ОСОБА_8 - 25 квітня 2024 року.
За таких обставин, колегія судді вважає, що строк на апеляційне оскарження апелянтами пропущено з поважних причин і тому слід його поновити.
Частиною 1 ст. 44 КК України встановлено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, здійснюються судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Положеннями ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Згідно з ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_11 , передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських роботі на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яке на час його вчинення (20 березня 2022 року) належало до кримінальних проступків і відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за це кримінальне правопорушення становить два роки.
З моменту вчинення обвинуваченим ОСОБА_12 інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, тобто з 20 березня 2022 року, до часу прийняття рішення місцевим судом про звільнення від кримінальної відповідальність та закриття провадження у справі, пройшло більше двох років; перебіг строків давнолітні не зупинявся; нового кримінального правопорушення за вказаний період ОСОБА_11 не вчинив.
Під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції захисник ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_10 у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки з моменту вчинення останнім кримінального правопорушення минуло понад два роки. Обвинувачений вказане клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Апеляційний суд звертає увагу, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.
Таким чином, суд за наявності правових підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою обвинуваченого ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, з'ясувавши позицію обвинуваченого ОСОБА_11 та впевнившись у його добровільності і усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, вистановивши, що перебіг строків давнолітні не зупинявся і нового кримінального правопорушення за вказаний період ОСОБА_11 не вчинив, належним чином мотивувавши своє рішення та обґрунтовано звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закрив з цих підстав кримінальне провадження.
Твердження сторони захисту в суді апеляційної інстанції про те, що обвинувачений ОСОБА_11 не визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення і це позбавляло суд права звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а тому невизнання цими особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів приходить до переконання, що рішення місцевого суду щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_13 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України є належним чином умотивоване і відповідає вимогам кримінального закону, а тому підстав для його скасування та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, про що потерпілий та його представник ставлять питання в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Поновити потерпілому ОСОБА_7 та його представнику адвокату ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 квітня 2024 року.
Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_7 та його представника адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 квітня 2024 року щодо ОСОБА_11 - без змін.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді