Справа №591/12254/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Клімашевська І. В.
Номер провадження 33/816/520/24 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
27 травня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Луніки Т.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Луніки Т.Я. на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 22 січня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн, -
Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 22 січня 2024 року водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки за те, що він 25.12.2023 о 22-19 год у м.Суми по проспеку Свободи, біля буд. 44, керував т/з Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: виражений запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР. Так як правопорушення вчинено повторно протягом року, то своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Луніка Т.Я. подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на оскарження постанови Зарічного районного суду м.Суми від 22 січня 2024, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі.
В обґрунтування вимог поновлення строку на апеляційне оскарження постанови вказував, що рішення суду було виготовлено 01 лютого 2024 року, тому просив суд поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення з метою повноцінного забезпечення прав ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що зупинка транспортного засобу була здійснена безпідставно та незаконно.
Зазначав, що ОСОБА_1 не керував будь-яким транспортним засобом на момент нібито скоєння правопорушення.
Звертав увагу на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду, що зафіксовано наданими суду відеозаписами, більш того ОСОБА_1 заявляв про своє бажання пройти медичний огляд.
Стверджував, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення та після того як співробітниками поліції було відмовлено в проходженні медичного огляду, ОСОБА_1 самостійно пройшов медичний огляд на стан сп'яніння, результат аналізів біоматеріалу негативний, що свідчить про відсутність слідів вживання алкоголю.
Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Луніку Т.Я., які вимоги апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відео файли і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в судовому засіданні 22 січня 2024 року присутній не був, копія оскаржуваної постанови на його адресу була направлена 22 січня 2024 року, разом з тим, матеріали справи не містять підтвердження отримання копії постанови.
Враховуючи вказані обставини, з метою забезпечення особі її права доступу до правосуддя для захисту своїх прав, апеляційний суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 22 січня 2024 року, як такий, що пропущений ним з поважних причин.
Щодо постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 22 січня 2024 року, яку захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Луніка Т.Я. просив скасувати та закрити провадження у справі, то тут апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху водій зобов'язаний на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичне обстеження для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.2 ст.130 КУпАП повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
На думку апеляційного суду, розглядаючи дану справу про адміністративне правопорушення, суддя суду першої інстанції правильно встановив, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП.
Так, факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених у постанові судді, підтверджується:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення від 25 грудня 2023 року серії ААД №698666, в якому зазначені встановлені судом обставини щодо часу і місця вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення (а.с. 1);
- даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який мав бути проведений у зв'язку з виявленими ознаками: зокрема, щодо вираженого запаху алкоголю з порожнини рота, млявої мови, хиткої ходи, згідно з яким огляд ОСОБА_1 не проводився (а.с. 2);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до КНП СОР «ОКМЦСНЗ», згідно якого огляд ОСОБА_1 не проводився (а.с. 3).
- дослідженим відеозаписом, з якого вбачається, що наряд патрульної поліції зупиняє транспортний засіб Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , за порушення ПДР. При цьому, поліцейський спостерігає, як ОСОБА_1 з водійського сидіння пересідає на заднє пасажирське сидіння. В подальшому, під час спілкування з водієм - ОСОБА_1 , у них виникає підозра, що останній перебуває у стані сп'яніння. Тому, йому пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці, на що ОСОБА_1 відмовляється, але погоджується пройти огляд у медичному закладі. В подальшому, коли приїхали до закладу охорони здоров'я, то ОСОБА_1 всіляко ухилявся від проходження такого огляду, що правомірно було розцінено поліцейськими як відмова від проходження огляду. При цьому, працівники поліції роз'яснюють йому, що при відмові від проходження огляду на нього буде складено протокол за ст. 130 КУПАП, проте ОСОБА_1 все одно відмовляється від проходження огляду.
Дослідивши вказані матеріали, в тому числі дослідивши зміст протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5.ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Щодо доводів апелянта про те, що зупинка транспортного засобу була здійснена безпідставно та незаконно, то їх апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються дослідженим відеозаписом, з якого вбачається, що транспортний засіб було зупинено за порушення правил ПДР, а саме: перетин суцільної прямої та керування транспортним засобом з технічними несправностями, в зв'язку з чим була складена постанова за ч.1 ст.121 КУпАП.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував будь-яким транспортним засобом на момент нібито скоєння правопорушення, апеляційний суд обґрунтованими вважати не може, оскільки вони також спростовуються дослідженим відеозаписом, з якого вбачається, що наряд патрульної поліції зупиняє транспортний засіб Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , за порушення ПДР. При цьому, поліцейський спостерігає, як ОСОБА_1 з водійського сидіння пересідає на заднє пасажирське сидіння.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду, що зафіксовано наданими суду відеозаписами, більш того ОСОБА_1 заявляв про своє бажання пройти медичний огляд, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки як вбачається з досліджених відеозаписів, поліцейський неодноразово пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці або в медичному закладі, але останній ухиляється від проходження такого огляду, тільки після складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП, ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом, він висловлює пропозицію пройти огляд.
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що підтверджується відеозаписом з технічних засобів відеозапису працівників поліції.
Тому, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, та направлена на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 судом першої інстанції накладено у межах санкції ч.2 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимоги ст.ст. 33-35 КУпАП, і є достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, зокрема виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нею нових правопорушень.
Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а тому законних підстав для її скасування, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі захисника не вбачається.
Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, -
Поновити захиснику особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Луніці Т.Я. строк на апеляційне оскарження постанови Зарічного районного суду м. Суми від 22 січня 2024 року.
Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 22 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Луніки Т.Я. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.