Номер провадження: 11-кп/813/597/24
Справа № 504/1563/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26.04.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілих ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 вересня 2023 року, якою прокурору для усунення недоліків був повернутий обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020160480002217 від 26 серпня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.365-2 КК України,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлених
обставин судом 1-ої інстанції
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 вересня 2023 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020160480002217 від 26 серпня 2020 року був повернений прокурору для усунення недоліків.
Прийняте рішення суд обґрунтував тим, що обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність стосовно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , зокрема на сторінці 28 обвинувального акту такі відомості вказані лише відносно обвинуваченого ОСОБА_12 , а тому стороною обвинувачення порушено законодавчо визначене положення (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України), що обвинувачення має бути індивідуалізоване і містити передбачені законом відомості щодо конкретних злочинних діянь конкретної особи, в даному випадку обвинувачених.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та направити справу на новий судовий розгляд.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що в обвинувальному акті міститься формулювання обвинувачення кожному з обвинувачених.
Прокурор вважає, що у змісті та формі обвинувального акту не вбачається жодних недоліків.
При цьому суд першої інстанції не сформулював у чому полягає порушення норм КПК України, та яким чином це призведе до порушення прав сторін кримінального провадження або стане підставою для скасування рішення суду.
Захисник ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі просив оскаржену ухвалу скасувати та постановити нову, якою закрити кримінальне провадження, на підставі п.10) ч.1 ст.284 КПК України.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що встановлення судом протиправності доручення слідчого від 07.03.2023 року, про не повідомлення сторону захисту в собі адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_13 про прийняті стороною обвинувачення процесуальні рішення, у порядку ст.290 КПК України, - перебуває у прямому причинному зв'язку із вирішенням питання про закриття кримінального провадження.
Потерпілий ОСОБА_9 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме скасувати арешт з земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиції учасників апеляційного провадження.
Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги захисника та клопотання потерпілого заперечував.
Захисник ОСОБА_7 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та клопотання потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_9 та його представник ОСОБА_8 підтримали своє клопотання та апеляційну скаргу прокурора. Проти задоволення апеляційної скарги захисника заперечували.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи наведені в апеляційних скаргах, а також клопотання потерпілого ОСОБА_9 , апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з п.3 ч. ст.314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Частиною 4 ст.110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 КПК України.
Згідно положень п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Камасінскі проти Австрії» (рішення від 19 грудня 1989 року) та у справі «Абрамян проти Росії» (рішення від 09 жовтня 2008 року) зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд зазначив, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі ОСОБА_14 та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.
Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посиланню на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а й змісту формулювання обвинувачення та викладу фактичних обставин кримінального правопорушення.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , не відповідає вимогам КПК України.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність стосовно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , зокрема на сторінці 28 обвинувального акту такі відомості вказані лише відносно обвинуваченого ОСОБА_12 .
Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, вказані обставини повинні бути зазначені в обвинувальному акті, оскільки згідно ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування таких обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого, а суд розглядає справу лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч.1 ст.337 КПК України).
Разом з тим, під час судового розгляду справи суд, згідно ст.348 КПК України зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення. Тому не викладення зрозумілого, конкретизованого обвинувачення, в тому числі правової кваліфікації дій обвинуваченого, позбавляє суд виконати вказану норму закону.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення порушено законодавчо визначене положення (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України), про те, що обвинувачення має бути індивідуалізоване і містити передбачені законом відомості щодо конкретних злочинних діянь конкретної особи, в даному випадку обвинувачених.
Оцінюючи викладені обставини апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , не містить формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність стосовно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Зазначені недоліки обвинувального акту та його невідповідність положенням ст.291 КПК України є суттєвими і перешкоджають призначити судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , в суді першої інстанції.
В свою чергу апеляційний суд звертає увагу на положення Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, у кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
Враховуючи те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_10 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_11 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_12 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.190; ч.3 ст.365-2 КК України, не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків.
Апеляційний суд зазначає, що під час підготовчого судового засідання, суд першої інстанції, відповідно до вимог п.3) ч.3 ст.314 КПК України, повернув обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків.
Разом з тим, не було предметом розгляду в суді першої інстанції питання про закриття кримінального провадження та клопотання потерпілого ОСОБА_9 про скасування заходів забезпечення кримінального провадження.
З цих підстав, апеляційний суд позбавлений можливості розглянути вимоги апеляційної скарги захисника про закриття кримінального провадження та клопотання потерпілого ОСОБА_9 про скасування заходів забезпечення кримінального провадження.
При цьому апеляційний суд зазначає, що до виключної компетенції суду першої інстанції відноситься питання про скасування заходів забезпечення кримінального провадження під час судового розгляду.
Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційних скарг прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу суду - без змін.
Керуючись статтями 7, 9, 291, 314, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Відмовити у задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_9 про скасування заходів забезпечення кримінального провадження.
Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 вересня 2023 року, якою прокурору для усунення недоліків повернутий обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020160480002217 від 26 серпня 2020 року, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4