Справа № 521/16469/22
Номер провадження:1-кп/521/670/24
03 квітня 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
при судовому розгляді кримінального провадження №521/16469/22 відносно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, із середньою технічною освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.02.2023 за ч. 2 ст. 199, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 15-ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ст. 70, 72 КК України призначено остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
На розгляді Малиновського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, при викладених в обвинувальному акті обставинах.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на шістдесят днів. Клопотання мотивовано тим, що на теперішній час у кримінальному провадженню у відношенні обвинуваченого продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: ризик можливого переховування обвинуваченого від суду та вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити дієвості судового провадження.
Обвинувачений та його захисник, кожен окремо, не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. При цьому суд виходить з наступного.
Строк перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, який встановлений ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08.02.2024, спливає 07.04.2024. Враховуючи неможливість до спливу строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов'язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Зокрема, доказами на обґрунтування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду вказує те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який передбачено позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Можливість призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі може викликати загрозу його втечі, про що неодноразово зазначалося у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії», і відповідно до якого «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення) вказує той факт, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став і може продовжувати свою злочинну діяльність та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Також, у ОСОБА_4 немає постійного офіційного місця роботи та доходів, що може що свідчить про наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може вчинити інше кримінальне правопорушення у зв'язку з важким матеріальним становищем.
Інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможуть запобігти зазначеним вище ризикам.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суд також враховує наступні обставини: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей.
Суд вважає, що перелічені прокурором доводи під час розгляду клопотання є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, на думку суду, немає.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Враховуючи положення ст.ст. 182, 183 КПК України, суд вважає необхідним визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, в розмірі 25 мінімумів для працездатних осіб, що складає суму 67 100 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 314-315, 334, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці (60 днів), тобто до 01.06.2024 з утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків, в розмірі 25 (двадцяти п'яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 67 100 (шістдесят сім тисяч сто) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за викликом до суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_6