Справа № 947/3256/24
Провадження № 2-а/947/68/24
28.05.2024 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Гниличенко М.В.
при секретарі - Тіщенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, суд -
24.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м.Одеси з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1242992 від 14.01.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП; закриття провадження по адміністративній справі та покласти судові витрати та витрати на правову допомогу на відповідача.
В обґрунтування позову зазначив, що 14.01.2024 року відповідачем була складена постанова серії ЕНА 1242992, згідно якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн. У вищезазначеній постанові відповідач вказав, що він керував транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п.п. «в» п.31.4.3 ПДР України - керування транспортним засобом з несправними зовнішніми світловими приладами.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а постанова ЕНА 1242992 підлягає скасуванню з наступним закриттям провадження по справі.
Так, відповідно до пп. «а» п.2.3. ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Позивач зазначив, що перед початком руху ним був перевірений стан транспортного засобу, усі лампочки горіли. Під час руху можливо і перегоріла лампочка, але він фізично цього не міг бачити, жодних індикаторів на панелі приладів також не висвічувалося.
Враховуючи, що перед початком руху він пересвідчився у справності транспортного засобу, вважає, що в його діях відсутня винна дія чи бездіяльність, адже ближнє світло лівої фари погасло під час руху транспортного засобу з невідомих йому причин, які не залежали від його волі і він не міг об'єктивно це виявити. Несправність фари він помітив лише тоді, коли його зупинили працівники патрульної поліції.
Також, відповідно до п.31.5 ПДР України у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених в пункті 31.4 Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 Правил. Відповідач одразу склав постанову, однак не надав жодного доказу вчинення правопорушення.
Позивач вважає, що його вина у скоєнні правопорушення не була доказана поліцейським і в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, тому він змушений звернутись з даним позовом до суду.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2024 року вказану справу було розподілено судді Гниличенко М.В.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 09.02.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в Одеській області Управління патрульної поліції в Одеській області, Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
12.02.2024 року на адресу Київського районного суду м.Одеси від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позову.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 13.02.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Вищевказана ухвала була направлена сторонам по справі та відповідно до вимог цивільного законодавства відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву або заперечень.
Позивач ОСОБА_1 до судового засідання з'явився, належним чином повідомлявся, через канцелярію суду надав письмову заяву, якою адміністративний позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, справу розглянути за його відсутності та не розглядати вимоги щодо стягнення судових витрат та правничої допомоги.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлявся шляхом направлення рекомендованого поштового повідомлення, причини неявки суду невідомі, через канцелярію суду надано відзив на позов, яким просили відмовити у позовних вимогах у повному обсязі.
Суд вважає докази, які є в матеріалах справи повними та достатніми для розгляду справи по суті за відсутності учасників процесу, належним чином повідомлених.
Статтею 288 КУпАП передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.
Статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, оскільки технічний стан транспортних засобів та їх обладнання є факторами, що впливають на безпеку дорожнього руху.
Судом встановлено, що 14.01.2024 року командиром роти 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 було складено постанову серії ЕНА № 1242992 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Як вбачається з вказаної постанови про адміністративне правопорушення, 14.01.2024 року о 21:42 в м.Одеса по вул.Фонтанська дорога, 121, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п.31.4.3 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.121 КУпАП. /а.с.6 /.
Згідно п. 31.4.3. Правил дорожнього руху України зовнішні світлові прилади: а)кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б)порушено регулювання фар; в)не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г)на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ)на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Відповідно до ч. 1 ст.121 КУпАП, відповідальність за цією частиною передбачена, зокрема, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.1 ст.176 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Порядок розгляду адміністративної справи, притягнення особи до адміністративної відповідальності, винесення постанови здійснюється інспектором поліції у відповідності до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, а ні за нормами Кодексу Адміністративного Судочинства.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Тобто, основним завданням відповідно до норм КУпАП є встановлення винуватості чи відсутності вини водія.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно зі ст.34 Закону України «Про Національну поліцію» поліція, серед іншого, може застосовувати такі превентивні заходи, як використання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису.
Окрім того, згідно зі ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобів , монтувати, розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото-і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із фото-і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення, однак будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано,
Представником відповідача до суду було надано відзив, який мотивований тим, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП підтверджується змістом позовної заяви, в якій позивач не заперечує той факт, що під час керування ним транспортним засобом ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 на вищезазначеному транспортному засобі не працювало ближнє світло лівої фари. Посилання на будь-які інші докази відсутнє, зокрема відеозаписи, окрім винесення самої постанови, складеної відносно позивача.
Суд зауважує, що у разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
Всупереч даним вимогам, суб'єктом владних повноважень жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 121 КУпАП, не було долучено до матеріалів справи.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Позивач зазначає, що якщо несправність ближнього світла виникла під час руху в дорозі та водію про це не було відомо, така подія не є адміністративним правопорушенням, а є приводом для усунення цих недоліків.
Так, оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази та обставини справи, за допомогою яких поліцейський ОСОБА_2 зафіксував порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху 14.01.2024 року, та встановив факт нібито вчинення адміністративного правопорушення, винність позивача у його вчиненні тощо.
Також, оскаржувана постанова не містить посилання на технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис вчинення позивачем правопорушення, що є обов'язковим реквізитом такої постанови, відповідно до ст. 283 КУпАП.
Відсутність фото- та відеофіксації, враховуючи нормативне закріплення та фактичну та технічну можливість використання патрульними поліцейськими відповідних приладів додатково свідчить про недоведеність вини позивача у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.
До матеріалів даної судової справи, матеріалів фото- або відеофіксації відповідачами не надано, так само, як й будь-яких інших доказів.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновками експертів та показань свідків.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та недоведених фактах.
У постанові по справі № 357/10134/17 від 23 жовтня 2019 року Верховний Суд звернув увагу на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, якто наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.
Також відповідач зазначив, що позивач не заперечує дійсність непрацюючої лівої фари авто, оскільки він жодним чином не міг у процесі руху дізнатися про непрацюючу фару. Відповідач аргументує збір ним доказових матеріалів у адміністративній справі посилаючись лише на пояснення позивача як основний доказ порушення ПДР України. Зокрема відповідач посилається на ст.251 КУпАП та КАС, вважаючи, що достатнім доказом правомірності його рішення є відповідні пояснення, надані у відзиву та доводи позову. На підставі вищезазначеного, відповідач просив суд відмовити у позові у повному обсязі.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Статтею 286 КАС передбачено вичерпний перелік дій місцевого загального суду, як адміністративного, які має право прийняти за наслідком розгляду даної категорії справ.
Таким чином, відповідач по справі не надав суду належні та допустимі докази, які б стверджували правомірність та законність оскаржуваної постанови серії ЕНА № 1242992 від 14.01.2024 року, та відповідно не спростував вимог за адміністративним позовом, а сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, що також зазначено у висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 квітня 2018 року, справа № 338/1/17.
На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства суд прийшов до висновку, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовано, тому постанову слід визнати такою, що підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення такою, що підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування постанови серії ЕНА № 1242992 від 14.01.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку ст.139 КАС України, проте представником позивач через канцелярію суду було подано письмову заяву, якою судові витрати просять покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 121, 222, 249, 252 , 254, 258, 280, 283, 286, 288, 293 КУпАП, ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху України, рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015, ст.ст. 8, 9, 77, 94, 122, 241-246, 251,286, 293 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 1242992 від 14.01.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00грн. /триста сорок гривень/, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2024 року.
Суддя Гниличенко М. В.