Справа № 590/1100/23
Номер провадження 2/590/122/24
28.05.2024
Ямпільський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді - Сатарової О.В.,
за участі: секретаря судового засідання - Данченко І.М.,
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Ямпіль в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз», представник позивача: Формов Володимир Володимирович до відповідача - ОСОБА_3 , представник відповідача: ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача: ОСОБА_4 /зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,-
Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
07.09.2023 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (далі позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до п.п.2 п.5 розділу VI Кодексу розподільних систем, фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача. На виконання вимог Кодексу ГРМ пункт призначення - межа балансової належності об'єкта споживача, на якій відбувається передача Оператором ГРМ природного газу споживачу. Таким чином, фактичний розподіл природного газу здійснюється до фактичного місцезнаходження нерухомого майна споживача.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2017 № 814 Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «СУМИГАЗ» (далі - АТ «Сумигаз», Заявник, Оператор ГРМ), (код СДРПОУ 03352432) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Суми, Сумської області та села Мойка Краснокутського району Харківської області.
Відповідно до вимог глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ споживачі, в тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками, зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
За адресою АДРЕСА_2 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 ..
АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» свою частину умов договору щодо надання послуг з розподілу природного газу побутовим споживачам виконав в повному обсязі, в належній формі та в межах річної замовленої потужності з урахуванням вимог Кодексу ГРМ.
Боржник ОСОБА_3 свого обов'язку щодо оплати позивачу послуги з розподілу природного газу у повному обсязі не виконав у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за період з 01.01.2020 по 31.07.2023 в розмірі 2 203,37 грн. в зв'язку з чим вони і змушені звернутись до суду з даним позовом. Також просять з відповідача стягнути 171,94 грн. - інфляційних збитків, 54,94 грн. - 3% річних, та судовий збір в сумі 2684,00 грн.
Представником відповідача адвокатом Бровко Р.М. 12.04.2024 подано Відзив на позовну заяву /а.с. 112-113/, згідно якого Відповідач не погоджується з позовними вимогами, оскільки він не є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Дана обставина підтверджується договором купівлі-продажу вищевказаної квартири, копія якого було додано. Відповідач не є власником з 23.12.2010. Набувачем за вищевказаним договором купівлі-продажу є гр.. ОСОБА_5 .. Саме у даного громадянина виник обов'язок щодо проведення держаної реєстрації права власності на вищевказану квартиру відповідно до ч.1 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, яка діяла на момент укладання договору купівлі-продажу). Якимось чином вплинути на покупця, відповідач не мав змоги. Підставою для набуття права власності на майно , є не сам факт реєстрації права власності відповідними державними органами, а наявність правочину /рішення компетентного органу/, який є підставою для набуття права власності. Наявність оформленого на ім'я відповідача особового рахунку № НОМЕР_1 в обліковій системі позивача, ніяким чином не доводить тієї обставини, що відповідач є власником даної квартири та відповідно до ст.322 ЦК України у нього виник обов'язок по утриманню даного майна. Позивач не надав доказів виникнення у відповідача зобов'язань щодо погашення заборгованості теперішнього власника квартири за послуги з розподілу природного газу.
Представник відповідача, посилаючись на вище викладене, а також те, що відповідач не є належним у даній справі, просить відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю /а.с. 112-113/.
15.04.2024 Відповідачем надано відповідь на відзив /а.с. 117-119/, згідно якої представник позивача підтримуючи позовні вимоги в повному обсязі, звертає увагу суду на той факт, що державна реєстрація права власності на спірну квартиру станом на момент отримання витягу з ДРРП від 23.02.2022 за ОСОБА_4 не відбулась, тому державою не підтверджено факт набуття прав на нерухоме майно, станом на момент звернення з відповідною позовною заявою власником зазначеної квартири є саме відповідач ОСОБА_3 .. Через те, що покупець / ОСОБА_4 / не здійснив державну реєстрацію в КП «Глухівське бюро технічної інвентаризації», відомості в Реєстром прав власності на нерухоме майно внесені не були, отже відсутнє визнання державною права власності на таке майно за покупцем, як наслідок - право власності на зазначену квартиру не зареєстроване належним чином.
30.04.2024 Відповідачем подано заяву про уточнення позовних вимог, якою позовні вимоги було зменшено на суму стягнення суми основного боргу в розмірі 2000,00 грн., після уточненя позивач просить стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Суми газ» заборгованість з розподілу природного газу по о/р № НОМЕР_1 в сумі 203,37 грн, а також інфляційні збитки в сумі 171,94 грн., 3% річних в сумі 54,94 грн., та судовий збір в сумі 2684,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, з підстав, викладених ним у Відзові на позов просив відмовити у задоволенні позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача: ОСОБА_4 , будучи належним чином сповіщеним про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань на адресу суду не направляв.
Процесуальні дії у справі
Заочним рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 30.01.2024 Позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз», представник позивача Формов Володимир Володимирович до відповідача - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (р/р НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 03352432, МФО 337568 банк отримувача Акціонерне товариство «Ощадбанк») заборгованість за послугу з розподілу природного газу по о/р1200026838 в сумі 2 203,37 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (р/р НОМЕР_4 , МФО 337568 банк отримувача Філія - Сумське обласне управління АТ Державний Ощадний банк України) інфляційні збитки в сумі 171,94 грн., 3% річних в сумі 54,94 грн. та судовий збір в сумі 2684,00 грн.
Ухвалою суду від 3 квітня 2024 заочне рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 30.01.2024 року по цивільній справі за позовною заявою Акціонерного Товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг скасоване. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 30 квітня 2024 року /а.с. 103/.
11.04.2024 представник позивача ОСОБА_1 скерував на адресу суду заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4
Ухвалою суду від 30.04.2024 заяву представника позивача ОСОБА_1 - задоволено. Залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 . Судове засідання у справі відкладено на 28 травня 2024 року.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 26.04.2024 року задоволено заяву представника відповідача адвоката Бровка Руслана Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 05.03.2024 року клопотання представника позивача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» Формова В.В. про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеконференції - задоволено.
Фактичні обставини, встановлені Судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що згідно Довідки АТ «Сумигаз» /а.с. 9/ факт приєднання споживача ОСОБА_3 до умов договору розподілу природного газу є 16.08.2016 - контрольне зняння показників лічильника газу - 7860,00 м3, 30.04.2016 передача показників лічильника газу абонентом пок. - 7650,00 м3 та оплата рахунку за квітень 2016 - 23.05.2016 у сумі 504,00 грн по АТ «Ощадбанк». Станом на 26 липня 2023 заборгованість за послугами розподілу природного газу, споживача ОСОБА_3 становить 2203,37 грн.
Досудове попередження споживачу ОСОБА_3 було надіслано 21.06.2023 листом з рекомендованим повідомленням про його вручення /зворот а.с. 10, а.с. 11/.
Згідно розрахунку річної замовленої потужності у ОСОБА_3 (адреса АДРЕСА_2 ) мається заборгованість з розподілу природного газу за період з січня 2020 року по липень 2023 року в сумі 2203,37 гривень. /а.с.12/.
Згідно розрахунку суми, на яку збільшується борг внаслідок інфляційних процесів /а.с.17-18/ інфляційні збитки становлять - 171,94 грн., 3% річних - 54,94 грн.
В газеті Сумщина за 30.12.2015 (20261) №49 розміщено Типовий договір на розподіл природного газу /а.с. 14/.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна квартира за адресою АДРЕСА_2 на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_3 /зворот а.с. 09/.
В судовому засіданні також встановлено, що 23.12.2010 року між відповідачем по даній справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договору купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_5 в будинку під №4 /копія договору а.с. 70/. Приватним нотаріусом Оснач Ю.І. до Державного реєстру правочинів внесено відповідний реєстраційний запис /копія Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів зворот а.с. 70-71/.
Норми права
Згідно вимог ч.1 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується верховенством права. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно вимог ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що послуги, які спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням є комунальними послугами.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.
Зазначене узгоджується позицією викладеною у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 у справі №6-2951цс15, від 06 листопада у справі №642/2858/16 (61-26204св18), та підтверджено у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
Окрім того, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором чи законом.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.64 Житлового Кодексу України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Згідно з ч.1 ст.68 Житлового Кодексу України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Представник позивача в своїй відповіді на відзив наголошує на тому, що оскільки державна реєстрація права власності на Квартиру станом на момент отримання витягу з ДРРП від 23.02.2022 за ОСОБА_4 не відбулась, отже державою не підтверджено факт набуття прав на нерухоме майно, станом на момент звернення з відповідною позовною заявою власником зазначеної квартири є саме відповідач ОСОБА_3 .. Однак, суд не бере до уваги зазначені доводи, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 328 ЦК України, в редакції, чинній на час виниклих правовідносин, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України, в редакції, чинній на час виниклих правовідносин).
Стаття 210 ЦК України, в редакції, чинній на час виниклих правовідносин, встановлює, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Стаття 334 ЦК України, в редакції, чинній на час виниклих правовідносин, передбачає загальні та спеціальні умови щодо моменту набуття права власності за договором. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Згідно із статтею 657 ЦК України, в редакції, чинній на час виниклих правовідносин, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку /квартири/ або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Станом на 23.12.2010 року, тобто на дату укладання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірної квартири, питання виникнення у набувача права власності на нерухоме майно у разі його відчуження за договором було врегульовано досить суперечливо: у ЦК України містилися норми як про державну реєстрацію прав, так і правочинів (частина друга статті 182, статті 210, 657), за Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно ще не здійснювалася й почала проводитись лише з 01 січня 2013 року (пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України № 1878-VI).
Істотно, що частиною третьою статті 3 Закону № 1952-IV передбачалося, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Водночас стаття 182 ЦК України у відповідній редакції не містила вказівки на такий конститутивний ефект державної реєстрації речових прав на нерухоме майно й допускала визначення законом лише порядку державної реєстрації, тобто виключно процедурних норм, до яких приписи частини третьої статті3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не належали.
Крім того, чинна станом на 23.12.2010 року редакція частини четвертої статті 334 ЦК України передбачала виникнення права власності у набувача майна за договором, який підлягав державній реєстрації, саме з моменту такої реєстрації договору. Прив'язка моменту виникнення прав на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, саме до моменту такої реєстрації прав була здійснена в редакції частини четвертої статті 334 ЦК України, яка набрала чинності з 01 січня 2013 року (підпункт 4 пункту 3 розділу І, пункт 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України).
Таким чином, на дату укладання договору купівлі-продажу квартири, дійсно існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами частини третьої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та частини четвертої статті 334 ЦК України щодо того ж самого питання: коли виникає право власності в набувача нерухомого майна за договором. Проте зазначену суперечність слід вирішувати на користь пріоритетності норм ЦК України.
До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 22 червня 2021 року, у справі №334/3161/17, згідно якого, "до спірних правовідносин, які виникли щодо придбаного до 01 січня 2013 року нерухомого майна, підлягають застосуванню саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення правовідносин), які визначають умови та момент виникнення права власності в набувача нерухомого майна за відповідним правочином, а також містять правило щодо обов'язкової реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна. Існуючу суперечність слід вирішувати на користь пріоритетності норм ЦК України, до 01 січня 2013 року право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 ЦК України з моменту державної реєстрації такого договору як правочину. Відтак особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності".
В ухвалі ВССУ від 20.11.2013 року по справі № 6-29503св13 зазначено, що у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа (ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов'язки з оплати вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст. 156 ЖК України).
Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред'явленим позовом.
Як випливає зі змісту ст. ст. 51, 175 ЦПК на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов'язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, роз'яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.
Таким чином, суд, як орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п.1 ч.1 ст.189 ЦПК та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.
Відповідно до ч.1, 2 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
Оцінка Суду
Враховуючи викладене, а також оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує ст. 141 ЦПК України та відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв'язку з чим понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.
Отже, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81,141,258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз», представник позивача Формов Володимир Володимирович до відповідача - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ямпільський районний суд Сумської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» код ЄДРПОУ 03352432, місцезнаходження: м.Суми, вул.Лебединська,13, індекс 40021, ел.пошта: iryna.yurchenko@smgas.com.ua .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .
Дата складення повного судового рішення: 28.05.2024
Суддя О.В. Сатарова