465/6348/23
2/465/241/24
Іменем України
(заочне)
27.05.2024 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Мартьянової С.М.
з участю секретаря судового засідання - Сеньків А.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення збитків від інфляції та 3 % річних, -
установив:
Представником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (далі - ПАТ «СК «Уніка») (позивач) адвокатом Білим В.С., подано на розгляд суду позов до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача втрати від інфляції 119 009,75 та 3% річних 24 104,42 грн., а всього 143 114,17 грн.
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору представник позивача покликається на те, що 28.04.2015 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування № 375001/4091/000093 транспортного засобу Changan (д.р.н. НОМЕР_1 ). 31.08.2015 в м.Київ сталося ДТП за участю автомобіля Тойота (д.р.н. НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_3 . Згідно постанови слідчого СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України від 30.09.2015, ДТП стало внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України. На підставі Договору добровільного страхування транспортного засобу та на вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «Уніка» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 138 465,75 грн., які були сплачені 05.11.2015, згідно платіжного доручення №038015. 22.06.2021 Франківський районний суд м.Львова виніс рішення у справі № 465/5421/17 про відшкодування шкоди на користь ПРАТ «СК «УНІКА» з ОСОБА_1 , в розмірі - 138 465,75 грн. На підставі вищевказаного рішення було видано та пред'явлено для примусового виконання виконавчий лист у справі. 11-28.05.2023 рішення Франківського районного суду у справі №465/5421/17, виконано в примусовому порядку, що підтверджується відповідним платіжним дорученням Франківського ВДВС ЛМУЮ №14394 на суму - 40 542,74 грн. та №15457 на суму 100000,00 грн., з яких 138 465,75 грн. шкода та 2 076,99 грн. судовий збір.
Ухвалою від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, в матеріалах прави міститься заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позову заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, скероване на його адресу рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу суду з відміткою поштового відділення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
За умовами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
У постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 висловлено правову позицію про те, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за не надіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник не отримав кореспонденцію, надіслану йому судом, сам по собі недостатній для того щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Оскільки судом вжито передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи і створено умови для реалізації принципу змагальності сторін, суд дійшов висновку про розгляд справи у його відсутності.
Беручи до уваги, що сторони у судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України.
Суд, з'ясувавши обставини, на які представник позивача посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Судом встановлено, що 31.08.2015 на а/д Київ-Ковель-Ягодин (Люблін) М-07, 23 км 0м, відповідач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Тойота», д.р.н. НОМЕР_2 , скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Changan», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , що встановлено з довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 71417565 від 31.08.2015.
Згідно із платіжним дорученням № 038015 від 05.11.2015, ПрАТ "СК "Уніка" перераховано на користь ТОВ «Український Лізінговий Фонд» кошти у розмірі 138 465,75 грн, призначення платежу - страхове відшкодування за договором № 375001/4091/000093 від 28.04.2015.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22.06.2021 у справі №465/5421/17 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою задоволено та стягнуто з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» шкоду в розмірі 138 465,75 грн та судові витрати у розмірі 2 076,99 грн. Рішення набрало законної сили 30.07.2021 та 31.07.2024 у справі видано виконавчий лист відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до платіжних доручень №14394 від 11.12.2022 та №15457 від 28.12.2022 Франківським відділом ДВС ЛМУЮ на користь ПрАТ "СК "Уніка" стягнуто 40 542,74 грн та 100 000,00 грн.
Відповідно до розрахунків позивача основна сума заборгованості за період з 12.03.2017 по 28.12.2022 складає 138 465,75 грн. За період з 12.03.2017 по 28.12.2022 збитки від інфляції складають - 119 009,75грн, а загальна сума 3% річних складає -24 104,42грн, а всього - 143 114,17 грн.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).
За змістом статей 524,533-535 і 625 ЦК України грошовими є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку, тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Отже, приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).
Разом з тим, за змістом статей 598-609 ЦК України само по собі рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Подібний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.02.2018 по справі № 910/11249/17.
Так, Верховний Суд зробив висновок, що норма статті 625 ЦК України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Великою Палатою Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 зроблено висновок щодо можливості застосування положень статті 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов'язань незалежно від підстав виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачене договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Постановою ВС від 06.03.2019 у справі № 577/5360/15-ц зроблено висновок, що за змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також суд враховує правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 18.03. 2020 у справі № 760/6938/16-ц відповідно до якої формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначених норм права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Таким чином, оскільки вимоги за судовим рішенням суду зводиться до сплати грошових коштів, то за своєю сутті це є грошовим зобов'язанням.
У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
При дослідженні питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних судом враховано правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 січня 2020 року в рамках справи № 924/532/19, якою було визначено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
На підставі статті 625ЦК України позивачем здійснено розрахунок інфляційних збитків та 3% річних за період 12.03.2017 по 28.12.2022.
Судом перевірено розрахунок інфляційних збитків та трьох відсотків річних, здійснений позивачем, та встановлено, що він зроблений не вірно, оскільки позивач в своєму позові просить стягнути з відповідача інфляційні збитки та три відсотка річних у період з 12.03.2017, однак заочне рішення Франківського районного суду м. Львова про відшкодування шкоди на користь ПРАТ «СК «УНІКА» з ОСОБА_1 , набрало законної сили 30.07.2021.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково та стягує з відповідача на користь позивача інфляційні збитки за період саме з 30.07.2021 по 28.12.2022 від суми 138 465,75 грн. у розмірі 42 869,41 грн. (138 465,75 *1, 30960295- 138 465,75= 42 869,41) , три відсотка річних за період 30.07.2021 по 28.12.2022 від суми 138 465,75 грн. у розмірі 5 883,85 грн. (138 465,75 х3%:100 *517:365 = 5 883,85), а всього 48 753,26 грн.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що ухвалене у цій справі рішення є заочним, а відтак може бути переглянуто судом за його заявою, поданою у визначений процесуальним законом строк (протягом тридцяти днів з дня його проголошення).
Згідно з положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 914,33 грн. (48 753,26 грн. * 2684: 143 114,17 = 914,33 грн.).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: договір доручення №ЮК/СУ на правові послуги від 02.09.2019, укладений між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Старк Україна»; додаткову угоду №2 від 02.01.2023 до договору доручення №ЮК/СУ від 02.09.2019; договір №1/23ю про надання правової допомоги від 02.01.2023, укладений між адвокатським бюро «Білий» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Старк Україна» з додатком №1; акт (звіт) прийому-передачі наданих послуг №1 від 14.08.2023 до Договору про надання правової допомоги №1/23ю від 02.01.2023.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, беручи до уваги те, що вказана цивільна справа не відноситься до категорії складних, враховуючи співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги та те, що позовні вимоги задоволено частково, виходячи із засад розумності, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 000,00 грн. понесених судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги при розгляді справи в суді.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що позовні вимоги частково задоволено, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 914,33 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.
На підставі статей 526, 549, 551, 615, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 141, 142, 258, 259, 263-265, 280-282, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення збитків від інфляції та 3 % річних задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» втрати від інфляції у розмірі 42 869 грн.41 коп. та 3 % річних у розмірі 5 883 грн. 85 коп., а всього разом 48 753 (сорок вісім тисяч сімсот п'ятдесят три) гривні 26 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» судовий зборі у розмірі 914 (дев'ятсот чотирнадцять) гривень 33 копійки.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Найменування сторін:
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 6-В, корп. 4, код ЄДРПОУ 20033533, п/р НОМЕР_3 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805).
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Мартьянова С.М.