Справа № 452/1815/24
Провадження № 1-кс/452/477/2024
27 травня 2024 року м. Самбір
Слідча суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора Самбірської окружної прокуратури Львівської області,
ОСОБА_2 22 травня 2024 року звернулась до Самбірського міськрайонного суду зі скаргою на бездіяльність прокурора Самбірської окружної прокуратури Львівської області, в якій просить визнати бездіяльність щодо не розгляду її клопотання у порядку ст. 220 КПК України, направленого 16 квітня 2024 року, про вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12023141340000069, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.12.2023 року.
Слідча суддя, дослідивши матеріали скарги, встановила наступні факти та відповідні їм правовідносини які регулюються нормами кримінально-процесуального законодавства.
Підсудність скарг, які подаються в порядку ст. 303 КПК України, положеннями глави 26 цього Кодексу («Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»), не врегульовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318- 380 КПК України.
Разом з тим, зазначені статті не містять вказівок щодо підсудності справ даної категорії.
Норми чинного КПК України визначають, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Виходячи з аналізу ст. 32 КПК України щодо територіальної підсудності, слідує, що, у тому числі, і скарги на рішення, дії або ж бездіяльність слідчого, прокурора підлягає розгляду місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Правила про підсудність випливають із основних засад судочинства, передбачених ст. 129 Конституції України, засад кримінального провадження, визначених у главі 2 КПК, а також засад організації судової влади, окреслених розділом 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вони безпосередньо ґрунтуються на принципах побудови системи судів загальної юрисдикції, встановлених ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Як зазначено у листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 року № 223-558/0/4-13, законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду клопотань, територіальна підсудність, щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (наприклад ч.1 ст. 306).
При цьому, підсудність розгляду скарги визначається не за місцезнаходженням органу, що здійснює процесуальне керівництво, а за місцезнаходженням органу досудового розслідування, іншими словами - за підслідністю, з чого слідує, що скарги на дії процесуальних керівників у кримінальному провадженні не залежно від їх місцезнаходження, має розглядати слідчий суддя того місцевого суду, у межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а не орган процесуального керівництва.
Як встановлено слідчою суддею заявниця оскаржує бездіяльність уповноваженої особи Самбірської окружної прокуратури Львівської області у кримінальному провадженні № 12023141340000069, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.12.2023 року.
З матеріалів скарги видно, що органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є відділення поліції № 2 Самбірського ГУНП у Львівській області (м. Турка вул. Василя Стуса, 14, Самбірського району Львівської області), що територіально відноситься до Турківського районного суду Львівської області.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
Частиною 7 ст. 304 КПК України передбачено, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
З урахуванням того, що скарга не підлягає розгляду в Самбірському міськрайонному суді Львівської області, слідча суддя приходить до висновку про повернення скарги заявниці.
Керуючись ст. ст. 303-309, 369-372, 376 КПК України, слідча суддя,
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора Самбірської окружної прокуратури Львівської області у кримінальному провадженні № 12023141340000069, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.12.2023 року - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її отримання.
Слідча суддя