Справа №463/4658/24
Провадження №2-а/463/61/24
27 травня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Рудакова Д. І.
з участю секретаря судових засідань Метеллі Б.Б.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2 )
перекладача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ) (місцезнаходження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ) про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, просить затримати громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України на строк 6 (шість) місяців.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Республіку Польща, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, на напрямку 509 прикордонного знаку, територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області, внаслідок чого о 02 год. 35 хв. 24.05.2024 року був затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону. 24.05.2024 року про затримання громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 проінформовано Посольство Республіки Молдова в Україні та ДКС Міністерства закордонних справ України. 27.05.2024 року Мостиським районним судом Львівської області відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
В ході з'ясування обставин правопорушення було встановлено, що 13.05.2024 року Жовківським районним судом Львівської області громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
13.05.2024 року начальником НОМЕР_2 прикордонного загону, було прийнято рішення про примусове видворення з України стосовно вищевказаного громадянина та видворено з України до Республіки Молдова через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Мамалига».
Також 13.05.2024 року стосовно вищевказаного громадянина начальником НОМЕР_2 прикордонного загону прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну строком на 5 років. Відповідно до бази даних «Гарт1/П» відомості щодо перетинання державного кордону України на «В'їзд» в Україну стосовно вищевказаного іноземця - відсутні. Відповідно своїми діями даний громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 ) умисно не виконав рішення уповноваженого державного органу про заборону в'їзду в Україну, чим порушив вимоги пункту 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 203-1 КУпАП.
25.05.2024 вищевказаного іноземця було притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 203-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) гривень.
27.05.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно відповідача прийнято рішення про примусове видворення за межі території України.
У зв'язку з невиконанням відповідачем у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, позивач вважає, що є обґрунтовані підстав вважати, що відповідач й надалі ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, самостійно рішення про примусове видворення не виконає, а тому позивач в порядку п.1 ч.1 ст.289 КАС України звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом, який просить задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, передбачених в позові.
Відповідач в судовому засіданні проти позову не заперечив.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши думку учасників справи, оглянувши матеріали справи ухвалюючи рішення відповідно до вимог ст.ст.246,289 КАС України, суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Республіку Польща, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, на напрямку 509 прикордонного знаку, територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області, внаслідок чого о 02 год. 35 хв. 24.05.2024 року був затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону.
24.05.2024 року про затримання громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 проінформовано Посольство Республіки Молдова в Україні та ДКС Міністерства закордонних справ України.
27.05.2024 року Мостиським районним судом Львівської області відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
В ході з'ясування обставин правопорушення було встановлено, що 13.05.2024 року Жовківським районним судом Львівської області громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
13.05.2024 року начальником НОМЕР_2 прикордонного загону, було прийнято рішення про примусове видворення з України стосовно вищевказаного громадянина та видворено з України до Республіки Молдова через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Мамалига».
Також 13.05.2024 року стосовно вищевказаного громадянина начальником НОМЕР_2 прикордонного загону прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну строком на 5 років. Відповідно до бази даних «Гарт1/П» відомості щодо перетинання державного кордону України на «В'їзд» в Україну стосовно вищевказаного іноземця - відсутні. Відповідно своїми діями даний громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 ) умисно не виконав рішення уповноваженого державного органу про заборону в'їзду в Україну, чим порушив вимоги пункту 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 203-1 КУпАП. 25.05.2024 вищевказаного іноземця було притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 203-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) гривень.
27.05.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно відповідача прийнято рішення про примусове видворення за межі території України, а також є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, оскільки повторно протягом року вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Республіку Польща та умисно не виконав рішення про заборону в'їзду в Україну. Родинні зв'язки у вищевказаного громадянина на території України відсутні, Україну він розглядає як транзитну країну для подальшого незаконного потрапляння до країн західної Європи, з метою пошуку кращих умов проживання.
У відповідності до ч.3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 вказаного Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи та пояснень представника позивача, даних в судовому засіданні, які стороною відповідача не оспорюються, судом встановлено, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, оскільки повторно протягом року вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Республіку Польща та умисно не виконав рішення про заборону в'їзду в Україну. Родинні зв'язки у вищевказаного громадянина на території України відсутні, Україну він розглядає як транзитну країну для подальшого незаконного потрапляння до країн західної Європи, з метою пошуку кращих умов проживання.
Крім того, представлені позивачем документи свідчать про те, що реалізуючи свої права та свободи, відповідач міг встановленим порядком іммігрувати в Європейські країни, не завдавши шкоди національним інтересам України. Проте вибрав найбільш легкий та незаконний спосіб перетину кордону без належних на це документів.
Відповідно до п. 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1110, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Згідно п. 5 вказаного Типового положення іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців з дня фактичного затримання особи.
Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування не може перевищувати шести місяців з дня фактичного затримання особи. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк чи прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, такий строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців.
Згідно з п.12 р. ІІ Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 лютого 2016 року №141, іноземці та особи без громадянства утримуються в ПТПІ протягом строку, необхідного для виконання постанови адміністративного суду: про примусове видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, але не більш як 12 місяців.
Частиною 1 ст. 289 КАС України передбачено, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та підставність заявленого позову, а відтак такий задовольняє в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 6,9,72-77,289,295,297 КАС України, ст.1,3,9Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд, -
позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ) (місцезнаходження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ) про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України - задовольнити.
Затримати громадянина Республіки Молдова ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.
Строк дії рішення в частині затримання іноземця становить шість місяців починаючи з дня фактичного затримання о 02 год. 35 хв. 24.05.2024 до 02 год. 35 хв. 24.11.2024.
Роз'яснити позивачу, що у відповідності до положень ч.11 ст.289 КАС України, за наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Рішення суду у відповідності до ч.16 ст.289 КАС України може бути оскаржене в апеляційному порядку в 10-денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та проголошено 27 травня 2024 року.
Суддя Д.І. Рудаков