Справа №463/4250/24
Провадження №3/463/1357/24
27 травня 2024 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Мармаш В.Я., за участю прокурора Парамонова Є.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора про притягнення до адміністративної відповідальності військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
заступник начальника Центру з морально-психологічного забезпечення - начальник відділення морально-психологічного забезпечення Військово-медичного клінічного центру Західного регіону підполковник ОСОБА_1 , якому пунктом 2 наказу начальника Центру № 22 від 30.01.2024 «Про призначення службового розслідування за фактом внесення до ЄРДР відомостей про скоєння кримінального правопорушення № 42023000000001259» було доручено проведення службового розслідування, не врахував, що лікар-нарколог ОСОБА_2 підозрюється у вчинення корупційного злочину, передбаченого ст. 308 КК України, а також, що ОСОБА_2 не є військовослужбовцем і на нього не розповсюджуються вимоги Дисціплінарного статуту ЗС України та Порядку № 608, який врегульовує підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов?язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов?язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а тому службове розслідування повинно проводитись у відповідності до вимог Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950. Крім того, при оформленні результатів службового розслідування ОСОБА_1 не дотримався вимог розділу п?ятого Порядку № 608. Зокрема, за результатами службового розслідування, у складеному акті службового розслідування від 13.10.2024, в описовій частині не зазначив причини та умови, що сприяли правопорушенню та вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено. Таким чином, службове розслідування, проведене ОСОБА_1 , за наказом начальника Центру № 22 від 30.01.2024, не можна вважати об?єктивним та проведеним з повним і всебічним дослідженням обставин вчиненого ОСОБА_2 корупційного правопорушення, чим недбало поставився до військової служби в умовах особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Правопорушник в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення частково визнав. Зазначив, що не мав можливості відібрати пояснення у ОСОБА_2 у зв'язку з його затриманням 29.01.2024. Крім того, на адресу суду долучив письмові пояснення, службову характеристику, копію акту службового розслідування, витяг з послужного списку, а також копію службової картки. При призначенні покарання поклався на розсуд суду.
Прокурор в судовому засіданні просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з підстав, зазначених в протоколі та у відповідності до наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до положень ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що нею передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби. А частиною 2 ст. 172-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за скоєння таких дій у період особливого періоду.
Статтею 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону» встановлено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період діє в Україні з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав, а тому дію особливого періоду не припинено.
Вина у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КпАП України, стверджується протоколом про військове адміністративне правопорушення серії від 07 травня 2024 року, у якому ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, протоколом допиту свідка від 07 травня 2024 року, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №110 від 15.07.2023, матеріалами службового розслідування щодо ОСОБА_2 , а також поясненнями ОСОБА_1 .
Таким чином, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є ознаки правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КпАП України.
Враховуючи вищенаведене, наявні в суду дані про особу правопорушника, тяжкість скоєного, до нього слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу, в межах санкції ч.2 ст. 172-15 КУпАП.
Окрім цього, відповідно до ст.40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно з положеннями ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені для ветеранів війни - учасників бойових дій, а тому він звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 172-15, 283, 284, 294 КпАП України, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції закону, який діяв на час скоєння адміністративного правопорушення) та обрати йому покарання у виді адміністративного штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн (сімнадцять тисяч гривень).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому даної постанови, а в разі її оскарження - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у визначений строк, постанова надсилається для примусового виконання, а штраф стягується у подвійному розмірі, тобто становитиме 34 000 грн (тридцять чотири тисячі гривень).
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Мармаш В.Я.