Справа № 462/3775/24
28 травня 2024 року Залізничний районний суд м.Львова у складі головуючої судді Іванюк І.Д., розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №КК/89490 від 23.04.2021 року в розмірі 39493,97 грн, з яких: 23266,63 грн - основний борг; 16227,34 грн - сума заборгованості за відсотками, а також понесені судові витрати. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 23.04.2021 року між Акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» (надалі АТ «Кредобанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №КК/89490, відповідно до якого встановлено максимальний ліміт кредитної лінії становить 200 000 грн. Позивач користувалась кредитними коштами, однак свого обов"язку щодо їх повернення не виконала. 24.10.2023 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №24102023, відповідно до якого АТ «Кредобанк» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні АТ «Кредобанк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги. Відповідно до вказаного реєстру прав вимог № 1 до договору факторингу №24102023 від 24.10.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39493,97 грн, з яких: 23266,63 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16227,34 грн - сума заборгованості за відсотками.Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №КК/89490 в розмірі 39493,97 грн. На підставі викладеного, просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 06 травня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_1 , отримавши ухвалу суду про відкриття провадження та позовну заяву з додатками 08.05.2024 року /а.с. 34/, відзив на позовну заяву у визначений судом п'ятнадцятиденний строк не подала, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не скеровано.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно із ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 23.04.2021 року між АТ «КРЕДОБАНК» (надалі АТ «Кредобанк») та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №КК/89490, відповідно до умов якого банк зобов'язався відкрити позичальнику кредитну лінію в межах встановленого у розмірі та на умовах, обумовлених цим кредитним договором, ліміту кредитування та надавати їй кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим кредитним договором, а позичальник зобов'язався повернути кредити і сплатити проценти за користування ними, а також інші платежі, передбачені цим кредитним договором, у розмірах, визначених відповідно до умов цього кредитного договору та тарифів Банку (п.1 Договору). Відповідно до 1.3.2.1 договору максимальний ліміт кредитної лінії 200000 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 55.10% /а.с.4/.
За розрахунками фінансової компанії за період з 24.10.2023 року по 31.03.2024 року відповідач має заборгованість у розмірі 39493,97 грн, з яких: 23266,63 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16227,34 грн - сума заборгованості за відсотками /а.с. 8/.
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно із ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
Також судом встановлено, що між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №24102023, відповідно до якого АТ «Кредобанк» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до відповідача в сумі 39493,97 грн, з яких: 23266,63 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16227,34 грн - сума заборгованості за відсотками /а.с.14/.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що у Договір кредитної лінії №КК/89490 від 23.04.2021 сторони узгодили розмір кредитного ліміту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою власноручного підпису в анкеті-заяві №89490 /а.с.6 зворот/. Незважаючи на це, відповідач не виконала свого зобов'язання та не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, у зв'язку із чим у неї виникла сума заборгованості за кредитним договором №КК/89490 від 23.04.2021 у розмірі 39493,97 грн.
Суд приймає до уваги надані позивачем розрахунки заборгованості, оскільки будь-яких доказів чи власних розрахунків на спростування таких відповідачем не надано (а.с. 8). Дана позиція суду відповідає позиції, що міститься у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року по справі 753/16745/15-ц, провадження № 61-40036св18.
Із врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що до стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає заборгованість у розмірі 39493,97 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору при поданні позову до суду в розмірі 3028,00 грн (платіжне доручення №66238 від 12.04.2024 року - а. с.27).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 19, 81, 89,141, 263-265 Цивільного процесуального України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 39493 (тридцять дев'ять тисяч чотириста дев'яносто три) грн 97 коп. та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_1 у АТ «ТАСкомбанк», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Іванюк І.Д.