Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/3118/24
Провадження №: 1-кп/332/394/24
28 травня 2024 р.м. Запоріжжя
Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100000573 від 31.01.2024, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в АДРЕСА_1 , має середню спеціальну освіту, не одруженого, утриманців не має, військовослужбовця за мобілізацією, кулеметника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України,
встановив:
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 лютого 2022 року за №5 ОСОБА_4 зараховано в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення. Під час проходження служби в військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обіймав посаду кулеметника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти вказаної військової частини.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан продовжено та діє до цього часу.
Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 07 грудня 2023 року, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 у (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану) Запорізької області, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 (місця служби) до 08 квітня 2024 року, коли був затриманий слідчим ТУ ДБР у м. Мелітополі у порядку ст. 208 КПК України.
Таким чином, 07 грудня 2023 року солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 у (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану) Запорізької області.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, розкаявся, пояснивши про обставини вчиненого згідно з обвинувальним актом, та зазначив, що на початку грудня 2023 року його брата було поранено, він хотів з ним зустрітися, тому самовільно залишив військову частину; весь час до затримання перебував вдома. У скоєному щиро розкаявся.
За таких обставин, згідно положень ч.3 ст.349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів.
Судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, під наглядом у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Відповідно до довідки ВЛК за №3553 від 02.05.2024, ОСОБА_4 страждає на ряд захворювань, не пов'язаних з проходженням військової служби. На підставі статті 83-в графи ІІ Розкладу хвороб придатний до військової служби. За місцем проходження служби характеризується позитивно.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, визнається щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, прийняття участі у відсічі збройної агресії Російської Федерації на території України.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Таким чином, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, приймаючи до уваги дані, які характеризують особу ОСОБА_4 , наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставини, які обтяжують покарання, відношення до скоєного злочину, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення - злочину, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням йому мінімальної міри покарання у межах санкції ч.4 ст.408 КК України, а саме у виді позбавлення волі на відповідний строк у мінімальному розмірі.
Суд вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Підстави для застосування ст.69 КК України відсутні.
08 квітня 2024 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст.208 КПК України.
Під час досудового розслідування до обвинуваченого ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 10 квітня 2024 року був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, по 06.06.2024.
За змістом частини 5 статті 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.72 КПК України необхідно зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення з 08 квітня 2024 року по день набрання вироком законної сили включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Оскільки призначається покарання у вигляді позбавлення волі, з метою забезпечення виконання вироку на підставі п.2 ч.4 ст.374 КПК України, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили, залишити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Речові докази та витрати, пов'язані з залученням експертів, у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368-374 КПК України, суд,
ухвалив:
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши ОСОБА_4 , на підставі ч.5 ст.72 КК України, у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, а саме - з 08 квітня 2024 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку - один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1