Справа №303/3615/24
2/303/652/24
28 травня 2024 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді Курах Л.В.
секретар судового засідання Гейруш Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу за договором позики у розмірі 566 000 грн., а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ним передано в борг відповідачу грошові кошти в розмірі 566 000 грн., які він зобов'язувався повернути у строк до 20.01.2024 року. На підтвердження отримання коштів відповідачем було надано особисту письмову розписку від 16.05.2023 року із зазначенням умов їх повернення. Однак, відповідач, незважаючи на встановлений та погоджений порядок та умови повернення грошових коштів, уникає виконання зобов'язання. Неодноразові звернення дотримуватися взятого зобов'язання щодо повернення грошових коштів відповідачем постійно ігноруються. В результаті такої поведінки відповідача змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 26.04.2024 року відкрито провадження у справі. Справа визначена до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Позивач до судового засідання не з'явився, , у позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі.
Представник відповідача надав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 16 травня 2023 року, позивач ОСОБА_1 надав відповідачу грошові кошти у розмірі 566 000 грн. у борг під розписку. Надана розписка містить кінцеву дату повернення боргу - 20 січня 2024 року. Оригінал розписки позивач надав до суду.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Суд, надавши оцінку всім наявним доказам, наданими сторонами по справі, проаналізувавши в тому числі зміст розписки про отримання коштів відповідачем від позивача, а також беручи до уваги визнання позову відповідачем, приходить до висновку, що між відповідачем і позивачем був укладений договір позики, оформлений розпискою від 16.05.2023 року власноручно підписаної відповідачем із зазначенням в тому числі отримання коштів в борг в сумі 566 000 грн., з зазначенням строку і порядку їх повернення.
Зміст розписки містить відомості про отримання грошових коштів відповідачем в борг.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, розписка, відповідача від 16.05.2023 року підтверджує факт передачі та отримання ним грошових коштів, розпискою зазначені зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму та такий договір є укладеним з моменту передання грошей, що підтверджується підписом відповідача на розписці.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд вважає доведеним позивачем, що укладений сторонами договір позики, оформлений розпискою від 16.05.2023 року є не лише фактом укладення договору позики, а й фактом передачі позикодавцем грошової суми позичальнику, і як наслідок виникнення у відповідача боргового зобов'язання.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 і від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати боргу за договорами позики відповідач порушує покладені на себе зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року № 707/2606/16-ц.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За розпискою від 16.05.2023 року - виконання зобов'язання з повернення грошових коштів зазначено 20.01.2024 року. Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в розмірі 566 000 грн. в рахунок стягнення боргу за договором позики.
За правилами ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача, за клопотанням останнього, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5660 грн., сплачений позивачем під час подачі позовної заяви до суду, що підтверджується квитанцією N 0.0.3571464080 від 08.04.2024 року.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2 830 грн. 00 коп.
З урахуванням статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 50 % сплаченого за подання до суду позовної заяви судового збору, що становить 2 830 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 545, 610, 615, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 19, 76, 81, 82, 141, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 566 000, 00 грн. (п'ятсот шістдесят шість тисяч гривень 00 копійок).
Повернути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2 830,00 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять гривень 00 копійок), сплаченого судового збору.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 830,00 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).
Представник відповідача: ОСОБА_3 (вул.Івана Богуна, 115, каб.14, м.Покровськ, Донецька область).
Головуюча Л.В.Курах