Дата документу 18.04.2024 Справа № 332/874/20
Єдиний унікальний №332/874/20 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/113/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
18 квітня 2024 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізький апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, працює плавильником в ТОВ «Сяйвомет», одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, 2013 р.н. та 2022 р.н., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 .
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Заводського районного суду м.Запоріжжя від 10 червня 2021 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 ухвалено відраховувати з дня приведення вироку до виконання та його фактичного затримання.
Зараховано ОСОБА_6 в строк покарання строк його перебування під вартою з 18 січня 2020 року по 29 липня 2020 року включно, за приписами ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком суду законної сили обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Заборонено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період доби з 20 годин 00 хвилин до 07 годин 00 хвилин залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу органів досудового слідства, прокурора та суду, окрім випадків виклику вищевказаними правоохоронними органами, на період до набуття чинності цього вироку.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 - задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 22216 грн 49 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 100000 грн на відшкодування моральної шкоди, які були завдані злочином, а всього грошові кошти в сумі 122216 грн 49 коп.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 - відмовлено.
Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 -адвокат ОСОБА_8 просить змінити вирок, перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч.1 ст.121 КК України на ст.128 КК України та призначити останньому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 6 місяців 11 днів. На підставі ч.2 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_6 в строк призначеного покарання строк попереднього ув'язнення за період з 18 січня 2020 року по 29 липня 2020 року включно. Звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у зв'язку з його повним відбуттям. Запобіжний захід у виді домашнього арешту - скасувати. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задовольнити частково. Стягнути зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 20216,49 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20000 в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_9 відмовити.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, висновки суду не підтверджені дослідженими доказами, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
За обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15-ч.1 ст.115 КК України, суд першої інстанції погодився з доводами сторони захисту щодо недоведеності його винуватості у вчинені вказаного правопорушення, однак кваліфікував дії за ч.1 ст.121 КК України, а не за ст.128 КК України.
Захисник вказує, що ОСОБА_6 не підшукував предмет для заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . ОСОБА_6 не міг знати, що його очікує ОСОБА_9 , а ніж він узяв з метою залякування та відвернення можливого конфлікту, тому і тримав у руці, а не приховував. Однак, після обопільної бійки між потерпілим та обвинуваченим, останній вже згодом, не навмисно, завдав одного удару ножем, як виявилося пізніше, в область грудної клітини. ОСОБА_6 не завдавав удару ножем одразу як вийшов на вулицю, оскільки не мав наміру його застосовувати.
Крім того, порівнюючи розміри ножів, вилучених з квартири обвинуваченого і ножа, який узяв обвинувачений, можна дійти висновку, що останній є найменшим за розмірами клинка. Захисник вважає, що якби ОСОБА_6 підшуковував ніж для спричинення тяжких тілесних ушкоджень і мав намір так вчинити, то мав би взяти будь-який інший ніж.
Також зазначає, що ніхто з учасників конфлікту одразу не зрозуміли, що ОСОБА_6 завдав удару в грудну клітину ОСОБА_9 . Про допомогу на місці події ніхто не повідомляв, криків, висловів з цього приводу не було, тому об'єктивно ОСОБА_6 достовірно не знав, що завдав удару в грудну клітину та не мав підстав вважати, що ОСОБА_9 після припинення конфлікту потрібна допомога.
Більш того, по прибуттю в лікарню ОСОБА_9 повідомив, що впав на штир, а вже потім повідомив про спричинення удару ножем.
Разом з тим, апелянт звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_9 разом зі своїм знайомим та співмешканкою прибули опівночі з одного району міста в інший - до місця мешкання обвинуваченого, з метою розібратись в конфліктній ситуації, після чого неодноразово наполягали на виході ОСОБА_6 з квартири на подвір'я, тобто провокували конфлікт на місці події і розпочали його. При цьому, ОСОБА_9 перебував в стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_6 не був ініціатором виниклого між ним та ОСОБА_9 конфлікту, знаходився за місцем свого проживання та не бажав виходити з квартири для з'ясування стосунків у нічний час доби, не мав прямого умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень.
За таких обставин, захисник вважає, що дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ст.128 КК України.
При призначення покарання обвинуваченому суд послався на невизнання вини обвинуваченим, а тому не розкаявся та належних висновків для себе не зробив. Однак, ОСОБА_6 ще на досудовому розслідуванні визнавав свою провину щодо спричинення тяжких тілесних ушкоджень, однак не погоджувався з кваліфікацією його дій за ч.2 ст.15-ч.1 ст.115 КК України, з якою не погодився і суд. При цьому обвинувачений активно сприяв досудовому розслідуванню. Під час судового розгляду обвинувачений також повідомив суду, що визнає себе винним частково та не погоджувався з інкримінованою йому кваліфікацією злочину та повідомив обставини події. В ході судового розгляду обвинувачений неодноразово просив вибачення у потерпілого, щиро каявся у вчиненому, шкодував, що так сталося. Обвинувачений добровільно відшкодував спричинену матеріальну шкоду, і в подальшому буде відшкодовувати витрати на лікування. Таким чином, є підстави вважати, що ОСОБА_6 щиро покаявся у вчиненому, що слід врахувати як обставину, що пом'якшує покарання.
Крім того, думка потерпілого з приводу призначення покарання, яка змінювалась в ході судового розгляду, не може бути вирішальною.
Захисник вважає за можливе у разі залишення кваліфікації за ч.1 ст.121 КК України застосувати до ОСОБА_6 положення ст.75 КК України.
Щодо не визнання обвинуваченим заявленої суми моральної шкоди, захисник зазначає, що обвинувачений не зміг вирішити яка саме сума моральної шкоди має бути визначена. У подальшому послався на розсуд суду. У судових дебатах саме захисник вказував на те, що розмір моральної шкоди є необґрунтованим.
Згідно з вироком суду, 18 січня 2020 року приблизно о 00 годин 25 хвилин, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за місцем свого мешкання у квартирі АДРЕСА_3 , отримавши в телефонній розмові із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пропозицію вийти до під'їзду розібратися у конфліктній ситуації, що виникла з приводу спричинення ним незадовго до цього тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи що ОСОБА_10 приїхала розбиратися у вищевказаній конфліктній ситуації не одна, підшукав на кухні квартири кухонний ніж, який взяв із собою в праву руку та вийшов на вулицю. В подальшому, перебуваючи біля другого під'їзду будинку АДРЕСА_4 , тримаючи у правій руці зазначений ніж, він побачив ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який очікував його на вулиці біля під'їзду зазначеного будинку, після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_9 та на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час словесного конфлікту з останнім, який переріс в обопільну бійку, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій - посягання на здоров'я іншої людини, а також наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, направленим на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , за допомогою заздалегідь підготовленого ножа, який він тримав у правій руці, наніс останньому один удар в область грудної клітини зліва, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 одиночне проникаюче торако-абдомінальне поранення з ушкодженням лівої легені, лівого куполу діафрагми, селезінки та лівої нирки із накопиченням у грудній та черевній порожнинах крові та розвитком геморагічного шоку, яке, згідно з висновком експерта №316 від 16 березня 2020 року, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, за ознаками небезпеки для життя.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції під час розгляду цього кримінального провадження зазначених вимог закону в цілому дотримався, ретельно дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності, надав цим доказам належну юридичну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а саме у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Так, згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_6 було висунуте обвинувачення за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що під час розгляду провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, визнав частково та пояснив, що він дійсно наніс тілесні ушкодження потерпілому, але він не згоден з правовою кваліфікацією його дій. Обвинувачений пояснив, що в той день, 18 січня 2020 року, він спав в себе вдома, в квартирі АДРЕСА_3 . На мобільний телефон його співмешканки ОСОБА_12 почала дзвонити її тітка ОСОБА_10 , та казала, що обвинувачений є поганою людиною. В цій телефонній розмові обвинувачений в подальшому почув розмову двох чоловіків. Потім в розмові був чоловічій голос, який сказав обвинуваченому, щоб той виходив, а інакше вони зайдуть до них додому, і буде погано. Це було приблизно в 0-30 год., в них вдома спала дитина, тому щоб вони не залізли в квартиру, обвинувачений вирішив вийти. Обвинувачений також пояснив, що коли він вийшов на вулицю, то побачив ОСОБА_10 та двох чоловіків. Вони підбігли до обвинуваченого, і між ними почалась штовханина. Коли все закінчилось, то він стояв зі ОСОБА_13 , вийшла ОСОБА_12 , і він з ОСОБА_12 пішов з місця події. Обвинувачений також пояснив, що напередодні, приблизно о восьмій вечора того ж дня, ОСОБА_13 була у матері його співмешканки, де казала про обвинуваченого образливі слова про нього, тому він дав ляпасу ОСОБА_13 , це і було причиною їхнього приїзду, тому він взяв ніж для психологічного впливу. Ніж тримав в правій руці, за рукоятку. Обвинувачений також пояснив, що коли він вийшов, то побачив трьох, а саме ОСОБА_13 , потерпілого ОСОБА_15 і ще одного чоловіка, яким є свідок ОСОБА_11 . Обоє чоловіків стали одразу бити обвинуваченого в обличчя та по тулубу. Коли обвинувачений впав, то потерпілий ОСОБА_15 бив обвинуваченого в обличчя, а свідок ОСОБА_11 бив обвинуваченого ногами. Обвинувачений пояснив, що він себе погано почував, і коли він був в напівзігнутому положенні, то махнув рукою з ножем кудись вперед, без конкретної мети, коли відбивався. В кого попав ніж, обвинувачений не бачив, про це дізнався на наступний ранок. Вказані чоловіки перестали бити, коли ОСОБА_13 їм сказала, що досить, вона хоче побалакати з обвинуваченим. Обвинувачений також пояснив, що після цих подій він викинув ніж в каналізацію, коли він зі своєю співмешканкою в той же вечір пішов до магазину, потім з цього ж люку ніж вилучили співробітники поліції. Обвинувачений також пояснив, що ніж викинув спонтанно, вбивати нікого не хотів, тілесні ушкодження наносити не хотів, хотів тільки, щоб його перестали бити. Йому погрожували по телефону, тому він зрозумів, що його будуть бити, він же не погрожував нікому. Коли він лежав, його били, та казали, що не можна ображати ОСОБА_13 . Все це відбувалось біля під'їзду будинку, де горить лампа, тому все було видно. Бажав сплатити потерпілому 50 тисяч гривень на лікування. Обвинувачений також пояснив, що він спричинив тілесне ушкодження, але він цього не хотів, тому просив вибачення перед потерпілим, також заявив, що негарно вчинив із ОСОБА_13 . Окрім того, обвинувачений пояснив, що ніж він не ховав, спочатку він тримав ніж прямим хватом, лезом вперед, потім зворотнім хватом, тобто лезом в бік мізинця, потім знову прямим, лезом в бік великого пальця, перед самим ударом. Також ніж в обвинуваченого випадав з руки в момент його падіння.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що, зазначені в обвинувальному акті обставини та правова кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, свого підтвердження не знайшла, оскільки ОСОБА_6 погроз щодо вбивства ОСОБА_9 не виказував, доказів щодо намірів обвинуваченого вбивати потерпілого суду надано не було, бійка була обопільна, конфлікт на стадії застосування ножа частково був спровокований потерпілим ОСОБА_9 , який в нічний час, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов з групою підтримки додому до обвинуваченого. Отже, у суду відсутні підстави стверджувати про наявність умислу у ОСОБА_6 на вбивство ОСОБА_9 .
При цьому, незважаючи на фактично не визнання своєї вини ОСОБА_6 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, вина останнього при викладених у вироку суду обставинах повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Мотивуючи свій висновок про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст.94 КПК України.
Так, потерпілий ОСОБА_9 пояснив суду, що 17 січня 2020 року приблизно після 23-00 годин він їхав в автомобілі разом зі ОСОБА_10 та ОСОБА_17 . В автомобілі ОСОБА_13 просила вийти на вулицю, в районі будинку АДРЕСА_4 . Потерпілий став напроти одного з під'їздів вказаного будинку, та з нього вийшов обвинувачений ОСОБА_6 , потерпілий запитав в обвинуваченого «що ти робиш?», але обвинувачений вдарив потерпілого лівою рукою в праве вухо, потерпілий впав та почав втрачати свідомість, потім бачив голову ОСОБА_6 біля своєї грудини, бачив, як ОСОБА_11 боровся зі ОСОБА_6 . Після цього потерпілий засунув руку під футболку, а там було волого та була кров. ОСОБА_11 сказав потерпілому, що його підрізав ОСОБА_6 . Потерпілий також пояснив, що після цього він відповз, конфлікт було вичерпано, було необхідно їхати в лікарню, приїхало таксі та його відвезли до лікарні. Перед цим конфліктом ОСОБА_13 їм показувала розбите вухо, та сказала, що в той день на кухні гуртожитку, коли прийшла донька ОСОБА_19 , з'явився ОСОБА_6 та без причини наніс ОСОБА_13 удар по вуху, тому вони всі поїхали поговорити зі ОСОБА_6 з цього приводу. Потерпілий також пояснив, що під час цих подій зі ОСОБА_6 біля під'їзду вказаного будинку рядом були ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , які все бачили. Також, потерпілий пояснив, що вже після першого удару ОСОБА_6 у вухо потерпілого він почав втрачати світло в очах, та далі багато чого не відчував. Він пам'ятає, що падав на коліна правим плечем до ОСОБА_6 , відчував біль ближче до спини, коли бачив голову ОСОБА_6 біля свого живота, в цей час потерпілий був більше на спині. Свій позов підтримав та обвинуваченого просив покарати суворо. Також потерпілий пояснив, що в той день він вживав спиртні напої. Додав, що цивільна дружини ОСОБА_6 - це родичка ОСОБА_10 , вона і називала адресу ОСОБА_6 . При конфлікті зі ОСОБА_6 сам потерпілий його не бив, а ОСОБА_6 ножем не погрожував.
Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що обвинувачений це співмешканець її племінниці - ОСОБА_12 . З потерпілим ОСОБА_21 перебуває у цивільних шлюбних відносинах. Свідок пояснила, що 17 січня 2020 року в денний час вона приїхала в гості до своєї невістки - ОСОБА_22 , яка є дружиною брата ОСОБА_13 . Вони відпочивали разом на кухні, місце проживання невістки знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , до них приєдналась донька ОСОБА_22 , тобто вищезазначена племінниця ОСОБА_10 - ОСОБА_12 . Ввечері того ж дня приїхав ОСОБА_6 , зайшов на кухню та одразу вдарив ОСОБА_13 по вуху. Свідок ОСОБА_13 також пояснила, що вона одразу поїхала знімати побої в СМЕ на вул.Чарівну, але вони не працювали, тому вона поїхала додому. Потім їй подзвонив її цивільний чоловік ОСОБА_9 , а потім він приїхав додому разом з ОСОБА_11 . Вона розказала, що її вдарив ОСОБА_6 , у неї було вухо в крові. Вони вирішили поїхати до ОСОБА_6 з метою з'ясувати причину побиття ОСОБА_13 . Вони на таксі поїхали додому до ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , ОСОБА_13 знала адресу, сам ОСОБА_15 не знав. По телефону ОСОБА_13 сказала ОСОБА_12 , щоб вийшов ОСОБА_6 . Вони приїхали до будинку АДРЕСА_4 приблизно в 0-20 год. Свідок також пояснила, що вона стояла приблизно в 4-х метрах від під'їзду, ОСОБА_11 був на лавочці, а ОСОБА_15 стояв біля під'їзду, коли з під'їзду вийшов ОСОБА_6 , поговорив з ОСОБА_15 приблизно дві секунди, після чого ОСОБА_6 вдарив у вухо ОСОБА_15 , від удару ОСОБА_15 впав, після чого вони почали боротись. До них підійшов ОСОБА_11 і почав розбороняти їх, потім ОСОБА_15 почав відповзати до лавочки. Вона підійшла до лавочки, а ОСОБА_11 сказав їй, що у ОСОБА_15 була кров, на тулубі збоку з лівої сторони. Вони на таксі поїхали в 9-ю міську лікарню, де їм повідомили, що це ножове поранення. Також свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона була в 4-х метрах від конфлікту та все добре бачила. До цього вона вживала спиртні напої. Погроз в бік ОСОБА_6 ніяких не було.
Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що ці події відбулись в січні 2020 року. Потерпілий ОСОБА_15 - це його друг. В той день вони разом відпочивали, приблизно в 23-00 годин поїхали додому до ОСОБА_15 на АДРЕСА_5 . Вдома цивільна дружина ОСОБА_15 , тобто ОСОБА_10 , показала закривавлене вухо та пояснила, що це ОСОБА_6 вдарив її у вухо, коли вона відпочивала у її родичів. ОСОБА_15 вирішив поїхати до ОСОБА_6 та з'ясувати причину побиття ОСОБА_13 . Свідок також пояснив, що він вирішив підтримати ОСОБА_15 , щоб нічого не трапилось. З ними також поїхала ОСОБА_13 , це було ближче до півночі, по АДРЕСА_4 , вони їхали на таксі. ОСОБА_13 дзвонила своїй племінниці та запитувала, чи вдома ОСОБА_6 , та потім дзвонила, коли вони приїхали, свідок по телефону просив ОСОБА_6 вийти. Свідок також пояснив, що коли вони приїхали, він пішов на лавочку неподалік, приблизно в метрах п'ятнадцяти, а ОСОБА_15 став біля під'їзду. Коли вийшов ОСОБА_6 , то між ним та ОСОБА_15 почалась сутичка, вони разом впали на землю. Свідок також пояснив, що він підбіг до них та почав їх рознімати, але він побачив в правій руці ОСОБА_6 великий кухонний ніж, він націлював ножа на ОСОБА_11 . Свідок пояснив, що він викрутив ОСОБА_6 руку, забрав ніж та викинув його. Свідок також пояснив, що після цього він визволив ОСОБА_15 , який потім декілька разів вдарив ОСОБА_6 . Потім ОСОБА_6 пішов, а ОСОБА_15 тяжко пішов до лавочки, провів рукою по боку, його рука була в крові. Свідок викликав таксі, і вони відвезли ОСОБА_15 до 9-ї лікарні. Погроз на адресу ОСОБА_6 вони не виказували. В той день вони з ОСОБА_15 випивали спиртне, але скільки саме, свідок не пам'ятає. Перед виходом ОСОБА_6 ОСОБА_11 казав йому по телефону «виходь, побалакаємо». Коли ОСОБА_6 вийшов, ОСОБА_11 не побачив в його руках ножа. Свідок бачив, як потерпілий ОСОБА_15 тримався рукою за правий бік, при цьому свідок не бачив, щоб ОСОБА_15 бив ОСОБА_6 . Коли ОСОБА_11 побачив ніж в руці ОСОБА_6 , той тримав його лезом від великого пальця, при цьому ОСОБА_6 був зверху потерпілого, а ОСОБА_15 знизу під ОСОБА_6 . В цей момент збоку в руці у ОСОБА_6 був ніж.
Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що вона є співмешканкою обвинуваченого ОСОБА_6 та племінницею ОСОБА_10 17 січня 2020 року ввечері після роботи вона була в гостях у своєї матері ОСОБА_22 , також була її тітка - ОСОБА_10 . Вони разом вечеряли, коли до них прийшов ОСОБА_6 , та дав ляпасу ОСОБА_13 , сказавши, що вона його образила. Потім ОСОБА_12 з ОСОБА_6 пішли додому. Потім, приблизно в 12 годин тієї ж ночі, коли вони вже спали, почались дзвінки по телефону, дзвонила ОСОБА_13 та казала, щоб виходив ОСОБА_6 розібратись, а інакше зайдуть вони. Спочатку вийшов ОСОБА_6 , а потім ОСОБА_12 . Коли вона вийшла, то побачила, що стояли ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , далі від них стояли двоє чоловіків. Момент нанесення тілесних ушкоджень вона не бачила. Потім ОСОБА_6 зайшов додому та сказав, що його побили, він був брудний, на обличчі були ушкодження. Також свідок пояснила, що коли дзвонили по телефону, то були погрози, ОСОБА_13 казала, що нехай виходить ОСОБА_6, бо інакше будуть проблеми. Свідок пояснила, що ОСОБА_6 вийшов, щоб не було проблем, оскільки у них маленька дитина. Також свідок озвучила образливі нецензурні слова, які ОСОБА_13 висловила на адресу ОСОБА_6 , коли вони були в гостях у ОСОБА_22.
Свідок ОСОБА_22 пояснила суду, що ОСОБА_12 це її донька, а ОСОБА_13 це тітка ОСОБА_12 та сестра колишнього чоловіка ОСОБА_22 . Сам ОСОБА_6 це цивільний чоловік ОСОБА_12 . В той день в січні 2020 року ОСОБА_22 зустрілась у себе вдома зі ОСОБА_13 , щоб випити спиртні напої. Потім за дитиною до неї прийшла ОСОБА_12 . Потім прийшов ОСОБА_6 за своєю цивільною дружиною та донькою. Коли ОСОБА_22 пішла збирати онуку, то почула крик. Коли вона повернулась, то побачила, що ОСОБА_6 стояв за ОСОБА_13 , та сказав, що ОСОБА_13 його образила, він не міг її просто так вдарити.
Також суд першої інстанції дослідив такі документи:
- протокол огляду місця події від 18 січня 2020 року та додані фототаблиці, відповідно до якого оглянуто приміщення кабінету №2 приймального відділення КНП «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9» за адресою АДРЕСА_6 , де було виявлено та вилучено: майку сірого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору; светр (кофта) сірого кольору з нашарування речовини бурого кольору (т. 2 а.п.8-10);
- постанову про визнання речовим доказом від 10 січня 2019 року, згідно з якою виявлені та вилучені під час огляду місця події речі, визнано та залучено в якості речових доказів по кримінальному провадженню №12020080030000099 (т.2 а.п.11);
- протокол огляду місця події від 18 січня 2020 року за адресою: АДРЕСА_4 та додані фото таблиці, відповідно до якого за час проведення огляду було виявлено та вилучено: фрагмент ґрунтового покриття з нашаруванням РБК з поверхні прибудинкової території будинку АДРЕСА_7 , з доданими фототаблицями та схемою (т. 2 а.п.15-21);
- постанову про визнання речовим доказом від 18 січня 2020 року, згідно з якою виявлені та вилучені під час огляду місця події речі, визнано та залучено в якості речових доказів по кримінальному провадженню №12020080030000099 (т.2 а.п.22);
- протокол огляду місця події від 18 січня 2020 року квартири за адресою: АДРЕСА_2 та додані фототаблиці, згідно з яким за час проведення огляду було виявлено та вилучено: мобільний телефон «Nokia» в пластиковому корпусі чорного кольору; ніж з полімерною ручкою коричневого кольору довжиною 12 см, лезом довжиною 22 см, шириною леза 3,5 см; ніж з дерев'яною ручкою коричневого кольору довжиною 11,5 см, лезом довжиною 17 см, шириною леза 3,5 см; ніж з полімерною ручкою чорного кольору довжиною 12,5 см, лезом довжиною 20,5 см, шириною леза 2,5 см, товщиною леза 2,5 мм; ніж з полімерною ручкою чорного кольору довжиною 12,5 см, лезом довжиною 21,00 см, шириною леза 3,0 см; ніж з полімерною ручкою чорного кольору довжиною 12,5 см, лезом довжиною 20,5 см, шириною леза 2,5 см (т.2 а.с.31-46); дозвіл на огляд надано ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 20 січня 2020 року та за згодою ОСОБА_12 (т.1 а.п.28-30);
- постанову про визнання речовим доказом від 18 січня 2020 року, відповідно до якої виявлені та вилучені під час огляду місця події речі, визнано та залучено в якості речових доказів по кримінальному провадженню №12020080030000099 (т.2 а.п.47-49);
- протокол огляду місця події від 20 січня 2020 року за адресою: АДРЕСА_8 та додані фототаблиці, відповідно до якого за час проведення огляду було виявлено та вилучено: предмет, ззовні схожий на ніж, з рукояткою синього кольору (т. 2 а.п.62-75);
- постанову про визнання речовим доказом від 20 січня 2020 року, згідно з якою виявлений та вилучений під час огляду місця події предмет, схожий на ніж з синьою рукояткою, визнано та залучено в якості речових доказів по кримінальному провадженню №12020080030000099 (т.2 а.п.76);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 січня 2020 року за участю потерпілого ОСОБА_9 , де зафіксовано, що потерпілий впізнав особу на ім'я « ОСОБА_13 », який 18 січня 2020 року приблизно в 0-25 год. наніс ОСОБА_30 удар ножем в ході виниклого конфлікту біля під'їзду № 2 будинку АДРЕСА_4 (т.2 а.п.78-80);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 січня 2020 року за участю свідка ОСОБА_11 , на яких свідок впізнав на фото № 1 обвинуваченого ОСОБА_6 , як особу на ім'я « ОСОБА_13 », який 18 січня 2020 року приблизно в 0-25 год. наніс ОСОБА_30 удар ножем в ході виниклого конфлікту біля під'їзду № 2 будинку АДРЕСА_4 . Згідно з довідкою до протоколу впізнання на фото № 1, зображений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.п.81-83);
- висновок експерта № 107 від 22 січня 2020 року, відповідно до якого провівши судово-медичну експертизу ОСОБА_6 встановлено, що садна в ділянках 2-го і 3-го пальців правої кисті, 2-го і 3-го пальця лівої кисті, на лобовій ділянці ліворуч, на лівій виличній ділянці, на верхньому краю лівої вушної раковини, у проекції правого кута нижньої щелепи, задній поверхні шиї ліворуч; синець в ділянці лівої очної ямки у гр.. ОСОБА_6 самі за собою кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження; тілесні ушкодження утворилися від не менш ніж 10-ти травматичних впливів тупого предмета (предметів); давність утворення ушкоджень не суперечить терміну, зазначеного в обставинах справи; даних що дозволяють висловитись про знаряддя та спосіб спричинення, послідовність травматичних впливів при проведенні експертизи не виявлено (т.2 а.п.87-88);
- постанову про визнання речовим доказом від 18 січня 2020 року, відповідно до якої виявлені та вилучені під час затримання ОСОБА_6 речі визнано та залучено в якості речових доказів по кримінальному провадженню: джинси синього кольору, футболку з жовтим відтінком, чорну куртку з капюшоном та сіру шапку (т.2 а.п.90-91);
- протокол проведення слідчого експерименту від 18 січня 2020 року (та додане до нього відео, яке було досліджено в судовому засіданні), згідно з яким біля під'їзду № 2 будинку АДРЕСА_4 при штучному освітленні, свідок ОСОБА_11 розповів про обставини скоєного злочину, а саме зазначив, що одразу, коли ОСОБА_6 18 січня 2020 року приблизно в 0-25 год., вийшов з під'їзду № 2 будинку АДРЕСА_4 , то він зблизився з ОСОБА_9 , і коли в них почалась боротьба, то вони обидва опинились на колінах. Підбігши до них, ОСОБА_11 почав відтягувати ОСОБА_6 , який перебував у більш вигідній позиції, ніж ОСОБА_9 , а саме обвинувачений був трішки зверху. В цей час ОСОБА_6 повів правою рукою від спини ОСОБА_9 та ОСОБА_11 побачив ніж в правій руці ОСОБА_6 , після чого ОСОБА_6 наніс один штрикальний удар в бік ОСОБА_11 , попавши при цьому в руку останньому. В цей час ОСОБА_6 дивився в бік ОСОБА_9 , тому ОСОБА_11 зміг схопити праву руку ОСОБА_6 , в якій був ніж, вивернути кість та відібрати ніж, потім ОСОБА_11 заламав руку ОСОБА_6 , внаслідок чого той відпустив ОСОБА_9 (т.2 а.п.93-101); зазначені свої показання свідок ОСОБА_11 підтвердив в судовому засіданні 05 березня 2021 року при відтворенні відеозапису та дослідженні вказаного протоколу слідчого експерименту;
- протокол проведення слідчого експерименту від 18 січня 2020 року, відповідно до якого біля під'їзду № 2 будинку АДРЕСА_4 , та відтворений в судовому засіданні відеозапис вказаної слідчої дії, за яким обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив наявність конфліктної ситуації та бійки з потерпілим за вказаною адресою, яка мала місце вночі 18 січня 2020 року, та зазначив про нанесення удару ножем при відмахуванні одному з чоловіків під час конфлікту біля під'їзду № 2 будинку АДРЕСА_4 (т.2 а.п.102-107);
- висновок експерта № 213/к від 06 квітня 2020 року, згідно з яким, провівши судово-медичну експертизу ОСОБА_9 виявлено тілесне ушкодження: одиночне проникаюче торако-абдомінальне поранення з ушкодженням лівої легені, лівого куполу діафрагми, селезінки та лівої нирки із накопиченням у грудній та черевній порожнинах крові та розвитком геморагічного шоку. За даними медичної карти стаціонарного хворого №218 із КНП «Міська лікарня №9» ЗМР локалізація рани: в ділянці грудної клітки ліворуч, по задній пахвовій лінії в проекції 9- 10 міжребір'я. Довжина та направлення ранового каналу в наданій медичній документації не вказана.
Дане тілесне ушкодження (за даними медичної документації) утворилося від дії предмета, що володіє колючо-ріжучими властивостями. На це вказує рівність країв (при описанні локального статусу), проникаючий характер ушкодження та ушкодження органів у двох суміжних порожнинах тіла;
- протокол проведення та перегляду слідчого експерименту підозрюваного ОСОБА_6 від 29 січня 2020 року, під час якого останній пояснює, що «тримаючи ніж в правій руці таким чином, що лезо ножа було обернено до 5-го пальця та передпліччя. Знаходячись в напівзігнутому положенні головою до землі, та продовжуючи тримаючи ніж в тому ж положенні, з метою захисту піднявши праву верхню кінцівку наніс один удар потерпілому в ділянку грудної клітки ліворуч у напрямку згори донизу. Під час нанесення удару потерпілий та підозрюваний знаходились на відстані витягнутої руки та обличчям один до одного. Більш точну локалізацію нанесення ушкодження підозрюваний не бачив так як знаходився в напівзігнутому положенні головою до землі. Довжина клинка ножа до 15см. рукоятки 7см».
Співставляючи локалізацію (ділянка грудної клітки ліворуч), кількість травматичних впливів (один) і характер ушкодження (колючо-ріжучий) у ОСОБА_9 з механізмом його утворення за показами підозрюваного ОСОБА_6 , комісія вважає, що можливість утворення ушкодження в ділянці грудної клітки ліворуч можливе, за умови, якщо травматичний вплив прийшлися в ділянку грудної клітки ліворуч, по задній пахвовій лінії в проекції 9-10 міжребір'я та з утворенням тілесного ушкодження в даній ділянці (рана).
Тому, комісія вважає, що можливість виникнення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_9 при обставинах на які вказує підозрюваний під час слідчого експерименту від 29 січня 2020 року не виключається (т.2 а.п.108-120);
- висновок експерта № 122 від 24 січня 2020 року, згідно з яким, провівши судово-медичну експертизу рідкої крові гр. ОСОБА_9 встановлено, що рідка кров потерпілого ОСОБА_9 відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВ0 із супутнім ОСОБА_31 (т.2 а.п. 122);
- висновок експерта № 288 від 23 січня 2020 року, згідно з яким, провівши судово-медичну експертизу рідкої крові гр. ОСОБА_32 встановлено, що рідка кров підозрюваного ОСОБА_32 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В зі ізосерологічною системою АВ0. (т.2 а.п. 124);
- висновок експерта № 325 від 11 лютого 2020 року, яким встановлено, що в слідах на речах, що належать потерпілому ОСОБА_9 а саме: кофті та майці знайдена кров людини та виявлені антигени А, В і Н, що не виключає походження крові від особи групи АВ за ізосерологічною системою АВ0 із супутнім антигеном Н, в тому числі від самого ОСОБА_9 . Домішка крові від громадянина ОСОБА_6 не виключається за наявністю в нього тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею на момент злочину (т.2 а.п.126-127);
- висновок експерта № 326 від 17 лютого 2020 року, яким встановлено, що при судово-цитологічному дослідженні ножа: клинка та рукоятки, знайдена кров, видова приналежність якої не встановлена через не виявлення видових властивостей (негативний результат реакції на білок людини, рогатої худоби, птиці, свині, кішки, собаки, коня). Не виявлення цих властивостей можна пояснити перебування або зберіганням предмету-носія в несприятливих умовах, а також під впливом чинників, що руйнують структуру білка крові (дія вологості, прямого сонячного проміння або іонізуючого випромінювання, високої температури, хімічних сполук, миючих засобів і т. ін..) Епітеліальні клітини, що придатні для ДНК-дослідження, не знайдені (т.2 а.п.130-131);
- висновок експерта № 324 від 18 лютого 2020 року, яким встановлено, що в слідах на речах, що належать підозрюваному ОСОБА_6 , а саме: куртці, шапці, штанах та футболці знайдена кров людини та виявлені антигени А, В і Н, що не виключає походження крові від особи групи АВ за ізосерологічною системою АВ0 із супутнім антигеном Н, в тому числі від самого потерпілого ОСОБА_9 . Домішка крові від самого громадянина ОСОБА_6 не виключається за наявністю в нього тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею на момент злочину (т.2 а.п.133-135);
- висновок експерта № 148 від 23 березня 2020 року, яким встановлено, що пошкодження на джемпері (та відповідне йому пошкодження на майці, які складають єдиний «рановий канал») від потерпілого ОСОБА_9 було заподіяно пласким одностороньогострим колюче-ріжучим предметом, яким міг бути клинок ножа, що має обух та лезо. Ширина частини клинка, що занурювалася, складала не менше 23,5 мм.
Можливість утворення досліджених пошкоджень на представленому одязі від дії ножа, наданого на експертизу - не виключається. Так як, морфологічні особливості клинка ножа: наявність вістря, ріжучої кромки леза - вказують на плаский колючо-ріжучий предмет, а наявність обушка - на його односторонньогострий тип. Також метрична характеристика клинка ножа, як ширина клинка, дозволяє зробити висновок, про можливість нанесення справжніх пошкоджень на представленому одязі, ножем, представленим на експертизу (т.2 а.п.137-140);
- висновок експерта № 316 від 16 березня 2020 року, яким встановлено, що одиночне проникаюче торако-абдомінальне поранення з ушкодженням лівої легені, лівого куполу діафрагми, селезінки та лівої нирки із накопиченням у грудній та черевній порожнинах крові та розвитком геморагічного шоку у гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, за ознакою небезпеки для життя (згідно з п.2.1.1.а), п. 2.1.3. й), к) «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6).
За даними з медичної документації виявлене поранення є колото-різаним. Тобто, утворилося від дії предмета, що володіє колючо-ріжучими властивостями. На це вказує рівність країв (при описанні локального статусу), проникаючий характер ушкодження та ушкодження органів у двох суміжних порожнинах тіла. На момент проведення судово - медичної експертизи, об'єктивних морфологічних даних, які б дозволили встановити характер травмуючого предмета виявлено не було через хірургічну обробку та природні процеси загоєння.
Згідно з п. 2.1.3. й), к) «Правил...» тілесне ушкодження виявлене у ОСОБА_9 , відносяться до категорії небезпечних для життя.
Приймаючі до уваги морфологічні особливості ушкодження (відсутність
зафіксованих ознак загоєння), дані з медичної документації можна вважати, що можливість утворення ушкодження у ОСОБА_9 в термін зазначений у фабулі постанови слідчого (18 січня 2020 року) - не виключається.
Всі прояви травми виявлені на тілі ОСОБА_9 могли утворитися за єдиним механізмом внаслідок одного травматичного впливу (т.2 а.п.141-146);
- висновок судово-психіатричного експерта № 65 від 17 лютого 2020 року, яким встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 у період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв. У ситуації, що досліджувалась не виявляв характерних феноменологічних ознак сильного душевного хвилювання. Отже, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом в цей час він також може усвідомлювати свої дії й керувати ними (т.2 а.п.166-173);
- постанову про визнання речовим доказом від 19 березня 2020 року, якою диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R, із записом повідомлення до служби 102 яке надійшло 18 січня 2020 року о 01:40 годині від абоненту стільникового зв'язку з номером НОМЕР_1 , визнано та залучено в якості речових доказів по кримінальному провадженню (т.2 а.п.174);
- висновок експерта № 327 від 21 лютого 2020 року, яким встановлено, що у ґрунтовному покритті, вилученому при огляду місця події, встановлена наявність крові людини та виявлений лише антиген А, що не виключає походження крові від особи групи А за ізосерологічною системою АВ0. Походження крові від потерпілого ОСОБА_9 виключається. Походження крові від підозрюваного ОСОБА_6 не виключається за наявністю в нього тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею на момент того, що сталося (т.2 а.п.208-210);
- висновок експерта № 328 від 26 лютого 2020 року, яким встановлено, що при судово-цитологічному дослідженні шести ножів (об'єкти № 1-6) кров та клітини, які підлягають дослідженню, не знайдені (т.2 а.п.212-214).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що докази, надані стороною обвинувачення, доводять поза розумним сумнівом наявність наміру у обвинуваченого шляхом цілеспрямованого удару нанести тілесні ушкодження потерпілому.
Так, обвинувачений як під час судового розгляду в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не заперечував факту нанесення ним ножового поранення потерпілому ОСОБА_9 .
Разом з тим, обвинувачений наполягав на тому, що умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень у нього не було.
Зазначене твердження обвинуваченого та його захисника, на думку колегії суддів, не є слушним, з огляду на таке.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15 червня 2023 року справа № 753/1376/21, провадження № 51-69 км 23, необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК України) з об'єктивної сторони характеризується: діями або бездіяльністю; наслідками у виді тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень; причинним зв'язком між зазначеними діяннями та наслідками.
Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК України) з об'єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров'я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв'язку між зазначеним діянням та наслідками.
Розмежування умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ч.1 ст. 121 КК України) і необережного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ст. 128 КК України) здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивною сторонами цих злочинів. Крім того, при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, які можуть бути визнані тяжкими, в тому числі й небезпечними для життя в момент заподіяння, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.
Отже, доводи обвинуваченого про те, що в його діях вбачається необережна форма вини, яка характерна для злочину, передбаченого ст. 128 КК України, не є обґрунтованими, оскільки останній, маючи реальну можливість уникнути конфлікту із потерпілим, розуміючи, що останній, разом з іншим чоловіком та свідком ОСОБА_10 не були налаштовані до нього на позитивний лад, міг залишитись вдома та, у разі такої потреби, викликати поліцію, натомість ОСОБА_6 свідомо взяв із собою ніж та вийшов на вулицю, яким в подальшому наніс удар в область життєво важливих органів потерпілому ОСОБА_9 .
Таким чином, суд правильно зазначив, що спосіб нанесення обвинуваченим удару потерпілому, а саме, ножем в область грудної клітини зліва, де знаходяться важливі для життя людини органи, що, в свою чергу, може призвести до тяжких тілесних ушкоджень, свідчить про розуміння останнім вчинених ним суспільно небезпечних дій.
За таких обставин, зважаючи на те, що дії ОСОБА_6 мали активний характер, були протиправними, між цими діями і їх наслідками існував прямий причинний зв'язок, сила удару, його раптовість та спрямування в життєво важливий орган потерпілого підтвердили, що обвинувачений об'єктивно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров'ю потерпілого, хоча й не конкретизував у своїй свідомості, якою буде така шкода, тобто діяв з непрямим умислом, за яким, незалежно від того, чи є такий умисел прямим або непрямим, настає відповідальність за фактично спричинену шкоду, суд обґрунтовано кваліфікував дії за ч.1 ст. 121 КК України, а відтак апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у заподіянні саме умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_6 не був обізнаний, що на вулиці останнього чекає потерпілий ОСОБА_9 , спростовується показаннями самого обвинуваченого, який зазначив, що в телефонній розмові в подальшому він почув розмову двох чоловіків, а потім в розмові був чоловічій голос, який сказав йому, щоб той виходив, а інакше вони зайдуть до них додому, і буде погано. Тобто, обвинувачений знав про те, що його чекають ОСОБА_10 та двоє чоловіків.
Доводи захисника з приводу того, що обвинувачений не підшукував ніж для нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та взяв той ніж, який був меншим за розміром, не є слушними, оскільки не спростовують наміру обвинуваченого на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.
Доводи захисника з приводу того, що об'єктивно ОСОБА_6 достовірно не знав, що завдав удару потерпілому в грудну клітину та не мав підстав вважати, що останньому після припинення конфлікту потрібна допомога, не узгоджуються з висновком експерта № 326 від 17 лютого 2020 року, яким встановлено, що при судово-цитологічному дослідженні ножа: клинка та рукоятки, знайдена кров, видова приналежність якої не встановлена через не виявлення видових властивостей (негативний результат реакції на білок людини, рогатої худоби, птиці, свині, кішки, собаки, коня), а також висновком експерта № 324 від 18 лютого 2020 року, яким встановлено, що в слідах на речах, що належать підозрюваному ОСОБА_6 а саме: куртці, шапці, штанах та футболці знайдена кров людини та виявлені антигени А, В і Н, що не виключає походження крові від особи групи АВ за ізосерологічною системою АВ0 із супутнім антигеном Н, в тому числі від самого потерпілого ОСОБА_9 . Домішка крові від самого громадянина ОСОБА_6 не виключається за наявністю в нього тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею на момент злочину.
Таким чином, на знарядді злочину - ножі, а також на речах, що належать ОСОБА_6 , були виявлені сліди крові.
За таких обставин, обвинувачений не міг не знати про те, що ним потерпілому було спричинено тілесне ушкодження ножем.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги з приводу призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до вимог п.1 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Колегія суддів приходить до переконання, що при призначенні ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував вищезазначені вимоги закону.
Так, покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України - у межах, встановленої санкції статті Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене ним кримінальне правопорушення. При цьому суд врахував характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, на утриманні має малолітню дитину, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, працює, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи всі обставини та відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_6 у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, але на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.1 ст.121 КК України.
Суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для застосування положень ст.69 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування призначеного покарання з огляду на таке.
Обвинувачений ОСОБА_6 вперше притягається до кримінальної відповідальності, працевлаштований, має сім'ю та на час апеляційного розгляду - двох малолітніх дітей (додатково надано свідоцтво про народження другої дитини у обвинуваченого - доньки ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також свідоцтво про укладення шлюбу від 15 липня 2022 року), обвинувачений позитивно характеризується, має постійне місце проживання, шкідливих звичок не має, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, повністю погасив завдану потерпілому шкоду, що підтверджується розпискою останнього, де, окрім іншого зазначено, що потерпілий претензій не має. З часу вчиненого правопорушення ОСОБА_6 до будь-якої відповідальності не притягався.
Як було зазначено, відсутні обставини, що обтяжують покарання.
Наведені обставини, на думку колегії суддів, є достатніми підставами для звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням на підставі положень ст.75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Отже, вирок суду підлягає зміні в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання на підставі положень ст.ст.407-409 КПК України зі звільненням останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.
Керуючись ст.ст.404-405,407-409 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Заводського районного суду м.Запоріжжя від 10 червня 2021 року щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст.121 КК України, змінити в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, звільнивши ОСОБА_6 від відбування призначеного за вищевказаним вироком суду покарання з випробуванням строком на 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених, п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України :
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4