Справа № 309/961/23
Іменем України
07 травня 2024 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Собослой Г.Г.,
суддів: Кожух О.А., Джуга С.Д.,
з участю секретаря: Чичкало М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 07 вересня 2023 року у справі № 309/961/23 (Головуючий: Піцур Я.Я.)
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно нотаріально посвідченого договору позики від 07.12.2022 року, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 у борг суму в розмірі 53 920 доларів США, що еквівалентно на день укладення договору 2 143 320 грн. Позика повинна була бути повернутою до 07.03.2023. При укладенні договору, позичальник ствердив, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , яка дала згоду на укладення даного договору. Отже такий договір укладено в інтересах сім'ї, і повернення боргу покладається на подружжя солідарно.
Посилаючись на вказані обставини позивачка просила суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором позики в сумі 53 920 доларів США, що еквівалентно 2 143 320 грн. та судові витрати.
Рішенням Хустського районного суду від 07 вересня 2023 позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 1 951 778 грн 91 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6419 грн 43 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6419 грн 43 коп.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні, так як йому фактичні розрахунки та справжні домовленості між позивачем ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 невідомі, частково він боргові відносини виявив у дружини чим встановив, що позивачка передала їй кошти в гривні для обміну на іноземні валюти на різниці курсів вони мали отримати спільні доходи. Такі відносини між ними тривали довгий час, біля двох років. Кошти позивачка передавала ОСОБА_3 для обміну частинами, в яких сумах його дружина не пригадує. Зі слів ОСОБА_3 вона частину коштів отриманих від ОСОБА_2 повертала їй, шляхом переказу їх на банківські картки, фотокопії, які надсилала їй позивач ОСОБА_2 за допомогою мобільного месенджера «Viber». ОСОБА_3 переказувала кошти на ці банківські рахунки через банкомат, шляхом зарахування коштів на банківські картки надіслані позивачем. Про ці домовленості між ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_2 та її боргові відносини нічого не було відомо. 07 грудня 2022 року, коли дружина ОСОБА_3 намагалася вранці вдома покінчити життя самогубством, тільки тоді він вияснив ці обставини. Тому для відведення більш тяжких наслідків та збереження життя дружини ОСОБА_3 він зателефонував позивачці та погодився на її вимогу з'явитися з нею до нотаріуса та скласти договір позики, хоча при цьому ніяких сум від неї не отримував. Також ним було з'ясовано зі слів дружини, що у неї було викрадено на ринку невідомими особами кошти, де вона здійснювала підприємницьку діяльність, а тому і не могла їх повернути ОСОБА_2 та боялася про це склазати йому.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника адвоката Стець М.І., які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ОСОБА_2 - адвоката Довгій В.І., який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Згідно нотаріально посвідченого договору позики від 07.12.2022 року ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_2 гроші в сумі 2 143 320 грн., що в еквіваленті становить 53 920 доларів США (а.с.7).
Пунктом 2 договору позики передбачено, що остаточний розрахунок щодо повернення зазначеної вище суми позики в еквіваленті 53 920 доларів США, згідно комерційного курсу гривні щодо іноземних валют, встановленого АТ КБ «ПриватБанк», позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві в строк до 07.03.2023 включно, сума позики в гривні може змінюватися в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого АТ КБ «ПриватБанк» на момент повернення позики.
У пунктом 11 договору позики сторони засвідчили, що зокрема: договір не укладається під впливом тяжкої до них обставини; позичальник стверджу; що на момент укладення цього договору він перебуває у зареєстрованому шлюбі з гр. ОСОБА_5 , яка згідна на укладення договору, що підтверджується заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Хустського РНО Чіжмарь С.І. 07.12.2022 за реєстровим №11626.
Згідно п.17 договору позики сторони підтверджують, що на момент підписання цього договору Позичальник отримав від позикодавця суму в розмірі 2 143 000.
За приписами статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Сторони договору у п.17 передбачили, що ОСОБА_1 отримав від позикодавця суму в розмірі 2 143 000 грн на момент підписання договору. Договір ніким у судовому порядку не оспорений, є чинним та створює для його сторін відповідні правові наслідки і посилання відповідача на укладення договору внаслідок важких сімейних обставин не знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов укладеного договору відповідач не повернув позику у повному обсязі у строк до 07.03.2023 року, а тому позивач вправі ставити питання про повернення йому залишку суми боргу в судовому порядку.
Оскільки, укладений договір одним із подружжя в інтересах сім'ї то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя, що відповідно до положень статті 60, 68, 69, 73 СК України наявні підстави для солідарного стягнення суми боргу з обох відповідачів.
При таких обставинах, суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин із посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не має.
Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хустського районного суду від 07 вересня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено - 17 травня 2024 року.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя Закарпатського
апеляційного суду Г.Г. Собослой