Справа 688/1461/24
№ 2/688/539/24
Рішення
Іменем України
21 травня 2024 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючого - судді Цідик А.Ю.,
за участю: секретаря судового засідання Зінченка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом Шепетівського підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,
встановив:
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Шепетівське підприємство теплових мереж звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, посилаючись на те, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальні організації.
Рішенням LXII (позачергової) сесії Шепетівської міської ради VII скликання № 1 від 11.10.2019 року 11.10.2019 року Шепетівське підприємство теплових мереж, визнано виконавцем послуг з постачання теплової енергії у місті Шепетівка.
Стаття 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає те, що у разі коли співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
06 жовтня 2021 року, на виконання вимог вище зазначеного Закону, Шепетівське підприємство теплових мереж, опублікувало на своєму сайті http://shptm.com.ua/ даний договір. Про місце розміщення такого договору було додатково зазначено на квитанціях про оплату послуг за вересень 2021 року.
Оскільки співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , не звернулися в 30 денний термін до Шепетівського підприємства теплових мереж з повідомленням про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір, тому з усіма споживачами послуг з постачання теплової енергії даного будинку було укладено індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
В порушення своїх зобов'язань власником житла ОСОБА_1 , було допущено заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії по квартирі АДРЕСА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , яка згідно даних абонентської бази підприємства за період з 01.11.2019 по 01.03.2024 становить 29 897, 78 грн.
У зв'язку з тим, що боржник в добровільному порядку не сплачував заборгованість за надані послуги, 18.03.2024 підприємство звернулося із листом-претензією № 337 від 18.03.2024 до ОСОБА_1 із вимогою про сплату в добровільному порядку заборгованості.
З метою уникнення примусового стягнення боргу підприємство запропонувало боржнику у разі неможливості повної оплати, укласти договір реструктуризації заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, однак жодних реагувань з боку боржника не відбулося.
На даний час, в період до 14 лютого 2024 року і в подальшому аж до скасування воєнного стану, строки позовної давності продовжено Законом.
Просили суд врахувати положення про переривання позовної давності, визначених в Законі України № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (СОУГО-19)» від 30.03.2020 року, а тому підприємством не допущено пропуску строку позовної давності щодо заявлених вимог за період з 01.11.2019 по 31.12.2022.
З урахуванням вищенаведеного, вважали, що у підприємства є підстави для стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01.11.2019 по 01.03.2024 в сумі 29897, 78 грн, з урахуванням прохання підприємства щодо застосування строків позовної давності та вимог положень про їх продовження на строк дії воєнного стану в Україні, згідно п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Просили звернути увагу і на той факт, що лише 11.10.2019 на позачерговій сесії Шепетівської міської ради звільнений майновий комплекс закріплено на праві господарського відання за Шепетівським підприємством теплових мереж. Вказаним рішенням сесії - Шепетівське підприємство теплових мереж визначено надавачем послуг з теплопостачання у м. Шепетівка, таким чином з 11.10.2019 року усі права та обов'язки перейшли від ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» до Шепетівського підприємства теплових мереж, а рішенням сесії Шепетівського міської ради № 10 від 27.02.2020 року затверджено акти приймання дебіторської та кредиторської заборгованості. Отже, лише у 2020 році підприємство дізналося про заборгованість.
Нарахування вартості оплати послуги теплопостачання за адресою АДРЕСА_1 здійснюється згідно показів загальнобудинкового теплового лічильника, та згідно затверджених тарифів відповідно до рішень виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області.
Просили стягнути з відповідача на користь Шепетівського підприємства теплових мереж заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у сумі 29 897, 78 грн та сплачений судовий збір.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, звернувся до суду із заявою щодо проведення розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав відзив на позов.
У відзиві на позов ОСОБА_1 зазначила, що є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , другим власником 1/2 частини даної квартири був її батько ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька, як спадкоємиця першої черги вона спадщину не приймала, на день смерті батька і до теперішнього часу в квартирі не проживає, зареєстрована у ній. Жодних договорів про надання будь-яких послуг з позивачем особисто не підписувала, жодних претензій про сплату боргу не отримувала.
З позовними вимогами не згодна в повному обсязі, оскільки позов пред'явлено поза межами строків позовної давності.
За змістом ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю в три роки, перебіг якого починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Наслідки спливу позовної давності внормовані статтею 267 ЦК України і полягають в тому, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд не знайде підстав для визнання поважними причини припущення позовної давності.
Статтею 264 ЦК України встановлено випадки переривання позовної давності і до них відноситься, зокрема вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку, жодних дій щодо визнання даного боргу нею не вчинялися.
Позивачем не надано допустимих та належних доказів, які б свідчили про визнання нею боргу в зазначений спосіб, оскільки сплата за користування послугами, визначена позивачем за кожен місяць року відповідно до наданого розрахунку, відповідає сумам оплат, які були здійснені нею у ці періоди часу, тому вказані суми можуть бути оцінені як черговий платіж за місяць, у якому виникла заборгованість, та не дає безсумнівної підстави вважати, що вона здійснила оплату в рахунок погашення заборгованості за минулий період, лише якщо це конкретно не зазначено у платіжному документі в розділі: “призначення платежу”.
У серпні 2023 року вона звернулася до працівників Шепетівського підприємства теплових мереж з проханням надати помісячний розрахунок нарахування та оплати за послуги постачання по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_3 на користь Шепетівського підприємства теплових мереж, а не будь-яких інших компаній до 01.11.2019.
Виходячи із отриманого розрахунку, нею було визнано борг за надані послуги з постачання теплової енергії у сумі 23065,00 грн, який виник в період з 01.08.2020 по 01.08.2023, на користь Шепетівського підприємства теплових мереж, який вона сумлінно сплатила, про що конкретно зазначила у платіжному документі в розділі “призначення платежу”, квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки через ПАТ “Укргазбанк” від 28.08.2023 №66844828 та надала копію квитанції позивачу. В подальшому послуги сплачує щомісячно.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за період, починаючи з листопада 2019 року, де вже зазначена сума незрозумілого “сальдо на початок місяця” - в сумі 22956,64 грн жодної аргументації виникнення даної суми боргу станом на 01.11.2019 позивачем не надано, оскільки з наданих додатків до позову вбачається, що позивач лише з жовтня 2019 року визначений виконавцем послуг з постачання теплової енергії.
Вимоги щодо стягнення заборгованості з листопада 2019 по серпень 2020 року не підлягають задоволенню як такі, що заявлені з пропуском давності їх пред'явлення, яка обчислюється трьома роками з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Так як позивач звернувся з означеним позовом 26.03.2024, вимоги по ньому не можуть посилатися на період, раніше ніж 26.03.2021. Між тим позовними вимогами охоплюється проміжок часу з 1 листопада 2019 року з незрозумілою суму боргу станом на 01.11.2019 - 22956,64 грн, що означає пропуск позивачем давності звернення до суду за захистом права. І так як позивач не посилається на поважність причини пропуску давності, вважаючи, що вона не пропущена, вказані вимоги мають бути залишеними без задоволення.
На підставі викладеного, просила відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив Шепетівське підприємство теплових мереж зазначило, щозгідно ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що передбачено ч. 1 ст. 261 ЦК України.
Початок позовної давності співпадає з моментом виникнення у підприємства права на заявлені вимоги, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Звертають увагу суду, також і на те, що від 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки визначені ст.ст. 257-259 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (№64/2022) воєнний стан було запроваджено з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у подальшому його було продовжено.
Статті 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України перераховані у п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України регулюють перебіг позовної давності.
Дія положення п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України спрямована саме на врегулювання перебігу позовної давності у результаті дії таких обставин як воєнний та надзвичайний стан, а із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми.
На даний час та до скасування воєнного стану, строки позовної давності продовжено Законом.
Положення про переривання позовної давності, визначених в Законі України № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року, а тому підприємством не допущено пропуску строку позовної давності щодо заявлених вимог за період з 01.11.2019 по 31.12.2022.
З урахуванням вищенаведеного, вважають, що у підприємства є підстави для стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , за послуги теплопостачання за період з 01.11.2019 по 01.03.2024 в сумі 29 897, 78 грн, з урахуванням прохання підприємства щодо застосування строків позовної давності та вимог положень про їх продовження на строк дії воєнного стану в Україні, згідно п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Звертають увагу і на той факт, що лише з 11.10.2019 на позачерговій сесії Шепетівської міської ради звільнений майновий комплекс закріплено на праві господарського відання за Шепетівським підприємством теплових мереж.
Вказаним рішенням сесії - Шепетівське підприємство теплових мереж визначено надавачем послуг з теплопостачання у м. Шепетівка, таким чином з 11.10.2019 усі права та обов'язки перейшли від ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» до Шепетівського підприємства теплових мереж, а рішенням сесії Шепетівського міської ради № 10 від 27.02.2020 затверджено акти приймання дебіторської та кредиторської заборгованості, в тому числі дебіторської заборгованості ОСОБА_1 , перед попереднім надавачем послуг в м. Шепетівка, а саме ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» в сумі 22956,64 грн.
Дану заборгованість згідно цього рішення передано Шепетівському підприємству теплових мереж, тому відповідно право вимоги щодо стягнення такої заборгованості перейшли до Шепетівського підприємства теплових мереж.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 03.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30.04.2024. 29.04.2024 надійшов відзив на позов, 30.04.2024 - заява про поновлення строку на подання відзиву. Ухвалою суду від 30.04.2024 постановлено продовжити строк подання відзиву на позов, витребувано докази та судове засідання відкладено на 21.05.2024. 03.05.2024 надійшла відповідь на відзив.
3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Між сторонами виникли правовідносини про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Судом встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.04.2024, квартира АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , в частці .
Інша частина квартири належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням LXII (позачергової) сесії Шепетівської міської ради VII скликання №1 від 11 жовтня 2019 року, Шепетівське підприємство теплових мереж визначено виконавцем надання послуг з постачання теплової енергії у м. Шепетівка. Згідно акта комісії з приймання цілісного майнового комплексу Шепетівське підприємство теплових мереж, що є додатком №1 до вищевказаного рішення, комісія прийняла майно від ТОВ «Шепетівка Енергоінвест», об'єкти якого розташовані у м. Шепетівка, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку із внесенням змін до законодавства, що регулює порядок надання житлово-комунальних послуг, в т.ч. щодо вибору співвласниками багатоквартирного будинку моделі договірних відносин 06 жовтня 2021 року ШПТМ на своєму офіційному сайті опублікувало повідомлення для споживачів про можливість ознайомлення з умовами індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання. У вказаному повідомленні зазначено, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Рішеннями виконавчого комітету Шепетівської міської ради за № 232 від 21 вересня 2020 року, №294 від 10 грудня 2020 року, №1 від 16 січня 2021 року, №85 від 18 березня 2021 року, №229 від 22 липня 2021 року, №307 від 21 жовтня 2021 року та №368 від 11 листопада 2021 року були встановлені тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) та послуги з постачання теплової енергії для Шепетівського підприємства теплових мереж.
Відповідно до помісячного розрахунку нарахування та оплати за послуги теплопостачання по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , з 01.11.2019 по 01.03.2024 існує заборгованість в сумі 29897,78 грн.
4. Норми права, які застосував суд.
За положеннями частини першої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні), виконавці комунальних послуг. Виконавцями послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Обов'язки індивідуального споживача визначені у ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до них, серед іншого, відносяться обов'язки: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За вимогами п. 1 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.
Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону, згідно ст. 10 вказаного Закону.
За нормами Закону споживач зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 13 цього ж Закону, договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 67 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Тлумачення як положень частини першої статті 714 Цивільного кодексу України, так і інших норм глави 54 вказаного кодексу, дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок слідує при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання».
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 33 Правил надання послуг з постачання теплової енергії визначено плату за абонентське обслуговування, яка нараховується всім споживачам. Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води);
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII), який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Частиною першою статті 7 Закону № 417-VIII визначені обов'язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону № 417-VIII).
Зміст положення частини четвертої статті 319 ЦК України про те, що власність зобов'язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
За змістом статті 322 ЦК України тягар утримання майна покладається на його власника.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, зобов'язана сплачувати вартість комунальних послуг.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. ст. 77-80 ЦПК України докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень мають відповідати вимогам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
5. Оцінка суду.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено, що Шепетівське підприємство теплових мереж відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України з 11 жовтня 2019 року надає населенню м. Шепетівка Хмельницької області теплову енергію для потреб опалення, у тому числі за місцем знаходження квартири АДРЕСА_2 , частка якої з 12.09.2003 належить відповідачу ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності.
ОСОБА_1 зареєстрована в кв. АДРЕСА_2 .
ШПТМ виконало свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов'язана оплатити надані послуги.
Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15.
Згідно помісячного розрахунку нарахування та оплати за послуги теплопостачання по особовому рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , з 01.11.2019 по 01.03.2024 нарахована заборгованість в сумі 29897,78 грн.
Розрахунок заборгованості за послуги теплопостачання виконаний наростаючим підсумком, тобто станом на листопад 2019 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 рахувалася заборгованість в сумі 22956,64 грн (сальдо на початок місяця), яка виникла за попередні роки.
Відповідач сплатила борг в сумі 23065,00 грн, який виник в період з 01.08.2020 по 01.08.2023, на користь ШПТМ, про що зазначила у квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки через ПАТ “Укргазбанк” від 28.08.2023 №66844828.
Таким чином, станом на день подання позову до суду заборгованість в повному обсязі не була погашена.
Разом із тим, відповідно до вимог ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) зазначено, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин, правовий режим якого був неодноразово продовжений. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №1423 від 23.12.2022 дію карантину продовжено до 30.04.2023.
Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків позовної давності, підлягає застосуванню у тому випадку, коли строк позовної давності не сплив на момент встановлення карантину на території України.
Близькі за змістом висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2022 року у справі №679/1136/21 (провадження №61-5238св22) та від 26.09.2022 року у справі №372/3235/20 (провадження №61-6797св22).
Під час розгляду справи встановлено, що сальдо заборгованості за послуги теплопостачання в квартирі відповідача станом на листопад 2019 року становило 22956,64 грн, а з врахуванням сплаченого боргу за період з 01.08.2020 по 01.08.2023 в сумі 23065 грн, рахується заборгованість в сумі 29897,78 грн.
З матеріалів справи слідує, що жодної оплати від відповідача за послуги теплопостачання станом на момент встановлення карантину на території України не здійснено, що вказує на сплив строку позовної давності за вказаний період. На вказаному наполягає також відповідач у своїй заяві про застосування строків позовної давності.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, беручи до уваги встановлений законом трирічний термін застосування позовної давності, з врахуванням пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до стягнення підлягає заборгованість без урахування сальдо на початок місяця станом на листопад 2019 року.
Отже, за послуги з теплопостачання з відповідача слід стягнути 6 941 грн 14 грн. (від загальної суми заборгованості, яка склала 29897,78 грн слід відняти сальдо на початок місяця станом на листопад 2019 року - 22956,64 грн).
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно положень статті 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. 2 ст. 543 ЦК України).
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18).
Отже, позивач правомірно вимагає виконання обов'язку в повному обсязі саме від боржника ОСОБА_1 , яка з 2003 року є співвласником квартири.
Таким чином, беручи до уваги встановлені судом обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
6. Розподіл судових витрат.
Позовні вимоги задоволені частково на 23,2%, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судовий збір у сумі 702,50 грн (23,2%*3028/100).
Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 319, 322, 543, 549, 551, 610, 612 ЦК України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», суд
ухвалив:
Позов Шепетівського підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергіїзадовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Шепетівського підприємства теплових мережзаборгованість за послуги з постачання теплової енергіїв розмірі 6 941 (шість тисяч дев'ятсот сорок одну) грн 14 коп.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Шепетівського підприємства теплових мереж702,50 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27.05.2024.
Суддя Алла ЦІДИК