Справа № 675/433/24
Провадження № 3/675/228/2024
23 травня 2024 року м. Ізяслав
Суддя Ізяславського районного суду Хмельницької області Столковський В. І., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Відділу поліцейської діяльності № 2 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , не працюючу,
за ст. 184 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
У протоколі про адміністративне правопорушення від 15 березня 2024 року серії ВАД № 236661 зазначено, що 27 лютого 2024 року близько 13 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , ухилилася від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо забезпечення необхідних умов проживання, навчання та виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судове засідання, призначене на 23 травня 2024 року о 09 год. 00 хв., ОСОБА_1 не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суддю не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань не надіслала.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 3 статті 268 КУпАП передбачений вичерпний перелік статей при розгляді справ, за якими присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Категорія справ за ст. 184 КУпАП до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за даною статтею у судовому засіданні не є обов'язковою.
Відтак, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши письмові матеріали справи, приходжу до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю із наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
На підставі ч. 1 і ч. 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 184 КУпАП відповідальність за даною нормою настає за ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
На підтвердження факту ухилення ОСОБА_1 від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї малолітньої дитини посадовою особою, яка оформляла дані адміністративні матеріали, долучено виключно світлину з зображенням ліжка, на якому спить ОСОБА_1 .
При цьому матеріалами справи жодним чином не підтверджено, що на момент відвідування наявні ознаки небезпеки для малолітньої дитини, акт обстеження умов проживання із даними щодо умов, створених для фізичного та морального розвитку дитини, до протоколу не долучено, жодних доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння до матеріалів справи не долучено.
З огляду на наведене, суддя приходить до висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 , викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів.
Водночас аналіз та правова оцінка обставин справи, відсутність доказів того, що інтересам малолітньої дитини заподіяно значну шкоду, обов'язок вжиття ОСОБА_1 необхідних заходів для виправлення обстановки, створення нею необхідних умов для проживання та виховання дитини свідчать про відсутність в діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст . 184 КУпАП.
Відповідно до виписаних у ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення складений із порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не конкретизовано об'єктивну та суб'єктивну сторони складу вказаного адміністративного правопорушення, зокрема, не вказано: в чому саме полягало неналежне виконання особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, своїх батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини; форму вини особи, в діях якої вбачаються ознаки правопорушення.
Диспозицією інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, виписаного у ч. 2 ст. 184 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення. Виходячи з цього, зазначена норма Закону є бланкетною, а відтак посадова особа, яка складали протокол про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення за такою його кваліфікуючою ознакою як "ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей", у відповідності до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, зобов'язана була зазначити у ньому, які саме обов'язки щодо забезпечення умов життя, навчання та виховання своєї дитини вона порушила, чого в даному випадку зроблено не було.
До протоколу не долучено постанову суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184, також у протоколі фабула інкримінованого їй правопорушення виписана як за ч. 1 ст. 184 КУпАП, а протокол складений за ч. 2 цієї статті.
Враховуючи вищенаведене, формулювання обвинувачення є неконкретним, оскільки не відображає усіх ознак правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, і є незрозумілим, що позбавляє можливості особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ефективно захищатися від пред'явленого їй обвинувачення і робить неможливим об'єктивний розгляд справи.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Відповідно до положень ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 184 ч. 2, 247 п. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: В. І. Столковський