Справа № 216/1171/24
провадження 2/216/1360/24
іменем України
20 травня 2024 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Максименко А.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
встановив:
Представник позивача звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що 12.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинений виконавчий напис за №77320 про стягнення з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором в розмірі 94494,24 грн. В подальшому 24 січня 2024 року ухвалою суду за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» змінено сторону виконавчого провадження з ТОВ «Вердикт Капітал» на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс». В жовтні 2023 року до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АРСЕЛОРМІТАЛЛ КРИВИЙ РІГ» де отримує дохід ОСОБА_1 , надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи з позивача як з боржника від 27.09.2023 р., винесена у виконавчому провадженні № 66889731. Отже, в жовтні 2023 р., позивачу ОСОБА_1 , стало відомо, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. відкрито виконавче провадження №66889731 щодо виконання виконавчого напису, приватного нотаріуса, за №77320 від 12.06.2021 р. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 94 тис. 494 грн. 24 коп. на користь Відповідача та почались відповідні відрахування з заробітної плати ОСОБА_1 . Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог законодавства та повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не перевірив факт безспірності заборгованості відносно якої вчинявся виконавчий напис, а також дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку на звернення, чим порушив ст. 88 ЗУ «Про нотаріат». На підставі вищевикладеного, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В.
Позивач, відповідно до ч. 1 ст. 276 ЦПК України, подала до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідач, про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, проте надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні посилаючись на ту обставину, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Таким чином, нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем було надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованості, можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначив жодної обставини, яка б свідчила про протилежне. Також, відповідач надав до суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, обґрунтувавши його тим, що до позовної заяви позивач не надав належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату в сумі 3000 грн. Враховуючи викладене відповідач просив суд відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу.
Треті особи не скористалися своїм правом надання до суду заперечень та відзиву на позовну заяву.
18 березня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 77320 виданий 12.06.2021 р. приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олено Василівною про стягнення заборгованості в розмірі 94 494,24 грн. (дев'яносто чотири тисячі чотириста дев'яносто чотири гривні двадцять чотири копійки) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» в подальшому змінено на правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»; стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Фінансової компанії «Вердикт Капітал» (ідентифікаційний код юридичної особи: 36799749 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 16 877 грн. 46 коп. (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень сорок шість копійок); стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень нуль копійок) з товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь позивача ОСОБА_1 .
Крім того, за допомогою системи «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що хоч відповідач і посилається на чинне законодавство та вважає, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172. Проте, неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Разом з тим, з наданих сторонами доказів та висловлених доводів і заперечень вбачається, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Також у клопотанні про зменшення витрат на правову допомогу відповідач по справі не зазначає чітко, з яких підстав сума гонорару, яка в даному випадку складає 3000,00 грн. повинна бути зменшена, проте категорично не погоджується із даною сумою, посилаючись на незначність справи, за якою з позивача (фізичної особи) відповідач намагається стягнути через приватного виконавця більше 100 000 грн., та не надаючи жодних аргументів (доказів) не неспівмірності витрат правової допомоги.
Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 12.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. на підставі статті ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172, було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №77320, про стягнення з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором в розмірі 94494,24 грн.
Згідно з постановою приватного виконавця від 21.09.2021 вбачається, що ним відкрито виконавче провадження №66889731 з виконання виконавчого напису №77320 від 12.06.2021.
Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог законодавства та повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
За ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення виконавчих написів регламентовано главою 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Згідно з п.1.1 глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Пунктом 1.2 глави 16 Розділу ІІ вказаного Порядку визначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3.2 вказаного Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, встановлено, що для одержання виконавчого напису на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 06.06.2019 у справі № 750/1627/18.
Згідно з п. 3.1 глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
При цьому, згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31 січня 1992 року № 2, а саме пункту 13, вбачається, що при вирішенні справ, пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Також слід враховувати, що боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так із підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частини),з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
З аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що при здійсненні виконавчого напису нотаріус повинен пересвідчитись та перевірити безспірність заборгованості боржника. Також обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису є безспірність майнових вимог до боржника, при цьому, ця безспірна вимога не потребує додаткового доказування, однак вона так само як і безспірність боргу боржника повинні підтверджуватись належними документами. Також обов'язковій перевірці підлягає встановлення строку, з якого у кредитора виникло право вимоги до боржника і чи не сплинув вказаний строк на момент звернення з відповідною заявою до нотаріуса.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними та беззаперечними, та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що відповідачем при зверненні до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, не було надано всіх належних документів, які підтверджують безспірність заборгованості та періоду її виникнення, що в свою чергу, унеможливлює здійснення виконавчого напису, відповідно до вимог ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат» та порушує принцип безспірності заборгованості, за яким можливе здійснення виконавчого напису.
Враховуючи встановлені обставини справи суд вважає, що надані відповідачем документи для вчинення виконавчого напису не можна вважати безспірними, оскільки вони не підтверджують безспірність заборгованості в зазначеному розмірі та періоду її виникнення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом не було належним чином перевірено факту безспірності заборгованості та періоду її виникнення.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а виконавчий напис приватного нотаріуса, слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням норм законодавства для здійснення даного виду нотаріальних дій.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, стягнутих згідно з оскаржуваним виконавчим написом суд зазначає наступне.
Як вбачається з довідки ПАТ «АРСЕЛОРМІТАЛЛ КРИВИЙ РІГ» від 27.02.2024 з позивача у період з 01.10.2023 по 31.01.2024 утримано з заробітної плати кошти у розмірі 16877,46 грн та перераховано стягувачу на той час - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».
Відповідно до ч. 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв'язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або стеження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала.
Зазначений правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 16.01.2019, справа №753/15556/15-ц.
Таким чином, оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» отримало кошти від позивача у сумі 16877,46 грн., підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, тобто підстава набуття майна відпала, суд вважає за можливе застосувати до вказаних відносин положення законодавства щодо повернення безпідставно набутого майна потерпілому в натурі, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
За нормами ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
У позовній заяві позивач просив стягнути 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з детальним описом наданих послуг професійної правничої допомоги від 18.03.2024 по справі адвокатом надано послуги з підготовки до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій (4 год) - 1000 грн; складання, оформлення і надсилання позовної заяви через електронний (4 год) - 1000 грн; складання інших процесуальних документів (відповідь на відзив, заява про уточнення позовних вимог, тощо) (4 год) - 1000 грн.
Згідно з квитанцією від 29.02.2024 позивач оплатив вищевказані послуги у розмірі 1500 грн.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Відповідачем направлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, розмір яких вважають необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами щодо їх оплати позивачем.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою з урахуванням конкретних обставин справи, ціни позову.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У зв'язку з наведеним, суд може обмежити розмір судових витрат на професійну (правничу) допомогу з огляду на розумну необхідність таких судових витрат для конкретної справи.
З урахуванням вище викладеного, за наявності клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, а також враховуючи конкретні обставини справи, яка є справою незначної складності, справа розглядалася за відсутності учасників справи; вимоги, з якими заявник звернувся до суду; усталену практику з розгляду таких спорів про визнання виконавчого напису нотаріуса такими, що не підлягає виконанню; враховуючи співмірність позовних вимог, відповідно до яких судом визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис та вартість послуг адвоката у справі, визначених в розмірі 3000,00 грн, необхідність таких витрат для даної справи, суд вважає, що вартість послуг адвоката є завищеною та підлягає зменшенню до суми 1500,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» то з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір за позовними вимогами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в розмірі 1211,60 грн.
Керуючись ст.ст. 1, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року про затвердження «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», ст.ст.2, 4, 81, 82, 141, 142, 247, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №77320, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» заборгованості за кредитним договором в розмірі 94494,24 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 стягнуті за виконавчим написом №77320 від 12.06.2021 вчиненим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною грошові кошти в розмірі 16877,46 грн (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень, 46 копійок).
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 1500,00 грн (одна тисяча п'ятсот гривень, 00 копійок) та судового збору в розмірі 1211,60 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 60 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання (знаходження): АДРЕСА_1 ;
- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудріявський узвіз, буд.5 Б;
- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс", місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд.201/203 літера 2а офіс 602;
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;
- третя особа яка не заявляє самостійні вимоги, щодо предмету спору : приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, місцезнаходження: 49083, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, офіс 400.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ