Справа № 216/755/24
провадження 2/216/1281/24
іменем України
21 травня 2024 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.
за участю секретаря судового засідання Максименко А.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2758051. Згідно з умовами кредитного договору Позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим Договором. Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого обов'язку, надані їй кредитні кошти не повернула. 19.07.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №19072023, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором в сумі 92419,99 грн, з яких:
- 19999,99 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 72420,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №19072023 в розмірі 92419,99 грн.
Крім цього, 30.12.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №74532365. Згідно з умовами договору Позичальник зобов'язується вчасно повернути надані в користування грошові кошти (позику) та сплатити відсотки за користування позикою в порядку, визначеному цим Договором. Всупереч умовам договору позики відповідач не виконала свого обов'язку та надані їй грошові кошти не повернула. 14.06.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 та 27.10.2023 між цими ж сторонами було укладено Додаткову угоду №10 до договору факторингу №14/06/21. Відповідно до реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до позивача перейшло право вимоги за вказаним договором позики в сумі 16280,35 грн, з яких:
- 11000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 5280,35 грн - сума заборгованості за відсотками.
Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики №74532365 в розмірі 16280,35 грн.
Вказану суму заборгованості за кредитними договорами та судові витрати позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
Представник позивача, відповідно до ст. 276 ЦПК України, у позові просив здійснити розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін судом повідомлялася належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк, не подала до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, проте її представник, адвокат Вовк М.В., подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було доведено факту перерахування грошових коштів за кредитними договорами на картковий рахунок позичальника. Зокрема, матеріали справи містять докази щодо відступлення прав вимог за певними кредитними договорами, тоді як об'єктивних і переконливих доказів на підтвердження факту досягнення між сторонами згоди щодо відповідних правочинів, перерахування позичальнику грошових коштів та отримання їх ним, тобто будь-яких первинних фінансових документів, оформлених згідно з нормами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», позивачем не надано.
В свою чергу представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що для укладання кредитного договору №2758051 від 30 грудня 2021 року та договору позики №74532365 від 30 грудня 2021 року відповідачем було вчинено ряд дій без здійснення яких договори не були б укладеними, що в свою чергу підтверджує укладання кожного з вказаних договорів в електронній формі. Обставини укладення кожного вказаного договору відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Відповідач була належним чином ознайомлена з умовами вищевказаних договорів. Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови кожного з вищезазначених договорів. При цьому вказані договори та їх умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.
Також представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив, в яких зауважив, що Верховний Суд у своєму рішенні від 01 липня 2020 року по справі №132/1290/15-ц чітко зазначив, що: правове значення при вирішенні справ про стягнення заборгованості за кредитним договором має встановлення фактичного отримання позичальником грошових коштів. Позивач повинен довести факт отримання відповідачем кредитних коштів належними та допустимими доказами зокрема розрахунком заборгованості разом із меморіальними ордерами, виписками по рахунках. Проте, факт отримання відповідачем кредитних коштів позивачем не доведено належними та допустимими доказами, зокрема меморіальними ордерами та виписками по рахунках.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, в частині, що стосуються питання виконання зобов'язань за кредитним договором, а також положеннями Закону України «Про електронну комерцію».
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом з цим, за приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріалами справи підтверджено, що 30.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2758051. За умовами кредитного договору відповідач отримала кредит у сумі 20000,00 грн, строком користування 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1,99% в день в межах строку кредитування та 0,6% в день на умовах, визначених у п. 1.4.1 кредитного договору.
19.07.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №19072023, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №2758051.
Згідно з розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 31.12.2023 становить 92419,99 грн, з яких:
- 19999,99 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 72420,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Крім цього, 30.12.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №74532365. За умовами договору позики відповідач отримала у користування грошові кошти у сумі 11000,00 грн, шляхом їх перерахування на власний банківський рахунок, строк договору позики становить 10 днів, також договором передбачено процентну ставку 1,99% в день в межах строку кредитування.
14.06.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 та 27.10.2023 між цими ж сторонами було укладено Додаткову угоду №10 до договору факторингу №14/06/21. Відповідно до реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до позивача перейшло право вимоги за вказаним договором позики.
Згідно з розрахунком заборгованість відповідача за вказаним договором позики станом на 31.12.2023 становить 16280,35 грн, з яких:
- 11000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 5280,35 грн - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Механізм укладення електронного договору, зокрема вимоги до його підписання сторонами, організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору).
Відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору) електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.
Отже, без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Позивачем надано належні та допустимі докази укладення між кредиторами та відповідачем кредитного договору та договору позики та отриманням нею грошових коштів.
Отже суд доходить висновку, що між кредиторами та ОСОБА_1 були укладені електронні кредитні договори відповідно до вимог чинного законодавства, за якими остання отримала грошові кошти та право вимоги за цим договорами на підставі договорів факторингу перейшло до позивача.
Щодо твердження представника відповідача про відсутність у матеріалах справи доказів отримання відповідачем кредитних коштів, тобто будь-яких первинних фінансових документів, оформлених згідно з нормами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» суд зазначає наступне.
Дійсно, в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують фактичне отримання відповідачем грошових коштів на підставі зазначених вище укладених кредитних договорів, зокрема, довідки про зарахування коштів на рахунок відповідача, платіжні доручення на перерахування коштів, виписки з особових рахунків, тощо.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 76 УПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами позивач надав до суду такі письмові докази:
- договір №27580051 від 30.12.2021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту;
- додаток №1 до договору №27580051 від 30.12.2021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (таблиця обчислення загальної вартості кредиту);
- паспорт споживчого кредиту до договору №27580051 від 30.12.2021;
- договір факторингу №19072023 від 19.07.2023;
- акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №19072023 від 19.07.2023, Витяг з реєстру боржників;
- розрахунок заборгованості за договором №27580051 від 30.12.2021;
- договір позики №74532365 від 30.12.2021;
- додаток №1 до договору №74532365 від 30.12.2021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (таблиця обчислення загальної вартості кредиту);
- договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 та додаткові угоди до нього №1 та №12;
- акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №19072023 від 19.07.2023, Витяг з реєстру боржників.
Так, укладаючи вказані кредитні договори відповідач та кредитори (ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписала кредитні договори шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
При цьому, за умовами обох кредитних договорів кредит надається шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок відповідача (платіжну картку, зазначену позичальником № НОМЕР_1 ).
Вказана платіжна карка обслуговується не кредиторами, а іншою фінансовою установою, тобто первинні фінансові документи, згідно з нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» перебувають у володінні фінансової установи, яка випустила кредитну картку, а не позивача, внаслідок чого не були долучені позивачем до позовної заяви в якості письмових доказів. Клопотання про витребування доказів до суду не надходили.
Проте, незважаючи на це суд вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази як укладення між кредиторами та відповідачем кредитних договорів так і отриманням нею грошових коштів.
На думку суду, відсутність у матеріалах справи первинних фінансових документів, підтверджуючих фактичне отримання позичальником грошових коштів за наявності документів, які підтверджують укладання кредитного договору не може бути підставою для відмови у позові про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також беззаперечно не підтверджує факт того, що грошові кошти не були отримані позичальником, враховуючи, що у даній справі право вимоги за спірними кредитними договорами перейшло до позивача на підставі договорів факторингу, які відповідачем не оспорювалися.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості за кредитними договорами підлягають задоволенню у повному обсязі.
Поряд з цим, позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які, окрім судового збору, складаються з витрат пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів у розмірі 1514,00 грн, однак жодних доказів на підтвердження даних обставин до суду надано не було, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю.
Проте, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 3028,00 грн.
При цьому, у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі, вимоги представника відповідача про стягнення витрат на правову допомогу залишаються без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 610, 1048, 1054 ЦК України ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 258-259, 263, 265, 268, 279, 354-355 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №2758051 від 30.12.2021, станом на 31.12.2023 в розмірі 92419,99 грн (дев'яносто дві тисячі чотириста дев'ятнадцять гривень, 99 копійок), з яких: 19999,99 грн (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень, 99 копійок) - сума заборгованості за основною сумою боргу; 72420,00 грн (сімдесят дві тисячі чотириста двадцять гривень) - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №74532365 від 30.12.2021, станом на 31.12.2023 в розмірі 16280,35 грн (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят гривень, 35 копійок), з яких: 11000,00 грн (одинадцять тисяч гривень, 00 копійок) - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5280,35 грн (п'ять тисяч двісті вісімдесят гривень, 35 копійок) - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по справі, у вигляді судового збору в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ: 35625014;
- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ