Справа №195/587/24
1-кп/195/71/24
17.05.2024 року смт.Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , потерпілої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томаківка кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024041590000013 від 06.01.2024 року стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Преображенка, Оріхівський район Запорізької області, громадянин України, із середньою освітою, не одружений, тимчасово безробітний, зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає фактично за адресою: АДРЕСА_2 , згідно ст.89 КК України важається не судимим,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до своєї гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», діючи умисно, безпричинно, протиправно, системно, з метою здійснення негативного впливу на близьку людину, з мотивів підкорення її своїй волі, в період часу з 17.03.2023 по 06.01.2024 систематично вчиняв домашнє насильство у формах фізичного, психологічного насильства відносно особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, а саме до своєї співмешканки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він разом проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що призвело до фізичних, психологічних страждань, та погіршення якості життя потерпілої особи.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 , 17.03.2023 року близько о 18:54 год., перебуваючи за місцем свого фактичного проживання по АДРЕСА_2 , під час раптово виниклої суперечки на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправність своїх незаконних дій та настання негативних наслідків, вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_5 , тобто особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, у формі психологічного насильства, шляхом висловлювання образ у вигляді нецензурної лайки, погроз фізичною розправою, вчинення дій та висловлювань, які принижують і залякують особу, що викликало у постраждалої ОСОБА_5 побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість, нездатність захистити себе.
17.03.2023 року відділенням поліції №3 Нікопольського районного управління поліціїГУНП в Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_4 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП, серії ВАВ №199832, за результатами розгляду якого Томаківським районним судом Дніпропетровської області 24.03.2023 року винесено постанову у справі №195/415/23, якою останнього визнано винним у скоєнні зазначено адміністративного правопорушення.
Продовжуючи свою систематичну злочинну діяльність, ОСОБА_4 , 26.04.2023 року близько 19:00 год., перебуваючи за місцем свого фактичного проживання по АДРЕСА_2 , під час раптово виниклої суперечки на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправність своїх незаконних дій та настання негативних наслідків, вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_5 , тобто особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, у формі психологічного насильства, шляхом висловлювання образ у вигляді нецензурної лайки, погроз фізичною розправою, вчинення дій та висловлювань, які принижують і залякують особу, а також у формі фізичного насильства, шляхом завдання фізичного болю у вигляді удару долонею правої руки по обличчю ОСОБА_5 , що викликало у постраждалої ОСОБА_5 побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість, нездатність захистити себе.
26.04.2023 року відділення поліції № 3 Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській областістосовно ОСОБА_4 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.2 ст.173-2 КУпАП, серії ВАВ №833803, за результатами розгляду якого Томаківським районним судом Дніпропетровської області 11.05.2023 року винесено постанову у справі №195/631/23, якою останнього визнано винним у скоєнні зазначено адміністративного правопорушення.
Продовжуючи свою систематичну злочинну діяльність, ОСОБА_4 , 27.04.2023 року близько 15:00 год., перебуваючи за місцем свого фактичного проживання по АДРЕСА_2 , під час раптово виниклої суперечки на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправність своїх незаконних дій та настання негативних наслідків, вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_5 , тобто особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, у формі психологічного насильства, шляхом висловлювання образ у вигляді нецензурної лайки, погроз фізичною розправою, вчинення дій та висловлювань, які принижують і залякують особу, що викликало у постраждалої ОСОБА_5 побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість, нездатність захистити себе.
27.04.2023 року відділення поліції № 3 Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській областістосовно ОСОБА_4 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.2 ст.173-2 КУпАП, серії ВАВ №833826, за результатами розгляду якого Томаківським районним судом Дніпропетровської області 11.05.2023 року винесено постанову у справі №195/631/23, якою останнього визнано винним у скоєнні зазначено адміністративного правопорушення.
Проте, ОСОБА_4 , будучи особою, яка раніше неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, останній раз - 11.05.2023, висновків для себе не зробив та продовжив свою злочинну поведінку, яка виразилася в тому, що він, 06.01.2024 року близько 02:00 год., перебуваючи за місцем свого фактичного проживання по АДРЕСА_2 , діючи умисно, безпричинно, протиправно, системно, з метою здійснення негативного впливу на близьку людину, з мотивів підкорення її своїй волі, під час раптово виниклої суперечки на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправність своїх незаконних дій та настання негативних наслідків, вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_5 , тобто особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, у формі психологічного насильства, шляхом висловлювання образ у вигляді нецензурної лайки, погроз фізичною розправою, вчинення дій та висловлювань, які принижують і залякують особу, що викликало у постраждалої ОСОБА_5 побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість, нездатність захистити себе.
Внаслідок вказаних систематичних злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_5 зазнала фізичних, психологічних страждань, та погіршення якості життя, які згідно висновків спеціаліста - практичного психолога від 28.02.2024 року, виразилися в тому, що потерпіла знаходиться у пролонгованій стресовій ситуації, яка впливає на її психологічний стан, стан здоров'я та здатність протистояти психологічному тиску, відчуття безпеки та життєрадісності. Поведінка ОСОБА_4 має ознаки домашнього насильства у формах: психологічного (приниження, крики, лайливі образи, погрози); фізичного (ляпаси та штовханина). Така систематична поведінка співмешканця гр. ОСОБА_5 призвела до унеможливлення ефективного самозахисту жінки від його дій. Станом на 09.02.2024 психологічний стан гр. ОСОБА_5 визначений як несприятливий, безпорадний. Такий несприятливий стан гр. ОСОБА_5 потребує відповідної психокоригувальної роботи.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст.126-1 КК України за ознаками, домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних, психологічних страждань, та погіршення якості життя потерпілої особи.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 після роз'яснення суті обвинувачення, вину визнав, підтвердив вищезазначені обставини, у вчиненому щиро розкаявся та просив суворо не карати. Посилався на те, що вчиняв неодноразово сварки, приходив додому в нетверезому стані, сварився з співмешканкою, ображав її нецензурними словами погрожував фізичною розправою.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні обставини, що викладені в обвинувальному акті підтвердила в повному обсязі. На даний час вони з обвинуваченим примирилися. Претензій до обвинуваченого не має. Просила суворо обвинуваченого не карати.
Вина обвинуваченого також підтверджується матеріалами кримінального провадження, який було досліджено в судовому засіданні, а саме: протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.01.2024 року (а.с.8); матеріалами про вчинення адміністративного правопорушення (а.с.21-36); Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.1); рапортами пліцейських СРПП №1 Томаківського ВП про отримання повідомлення про те, що обвинувачений потерпілій вчиняє домашнє насильство (а.с.7,19-20); постановою про визначення речових доказів від 09.02.2024 р. (а.с.67); довідкою за результатами психодіагностичяної роботи з потерпілою ОСОБА_5 від 28.02.2024 року (а.с.48-52); зібраними характеризуючими матеріалами стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .
З урахуванням викладеного, вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення суд вважає доведеною повністю. Його умисні дії, що полягають в домашньому насильстві, тобто умисному, систематичному вчиненні психологічного насильства відносно особи, з якою перебуває у сімейних або близьких відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої, правильно кваліфіковано за ст.126-1 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , у відповідності до ст.67 КК України, судом встановлено вчинення злочину щодо особи з якою винний перебуває в сімейних відносинах.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд враховує обставини, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого вчиненого правопорушення, пов'язаного із домашнім насильством, його наслідки, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ч.2 ст.12 КК України відноситься до нетяжкого кримінального правопорушення, характеристику особи обвинуваченого, відсутність завданої суттєвої шкоди потерпілої, яка претензій до обвинуваченого немає, цивільний позов не заявила, просила суворо не карати обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, працездатний, працює по найму, враховуючи думку прокурора, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання у виді пробаційного нагляду з покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ст.59-1 КК України, оскільки, на думку суду, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Щодо застосування обов'язків та заборон, передбачених ст.91-1 КК України, суд враховує наступне.
Дійсно, згідно приписів ч.1-3 ст.91-1 КК України 1. В інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
5) направлення для проходження програми для кривдників.
2. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку.
3. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Суд зауважує, що застосування обмежувальних заходів із покладенням на засудженого обов"язків, передбачених ст.91-1 КК України, є правом, а не обов"язком суду.
Крім того, з урахуванням обставин справи, примирення потерпілої з обвинуваченим, ведення спільного господарства в сільській місцевості, сумісного проживання обвинуваченого в будинку, який вони винаймають разом з потерпілою, застосування ст.91-1 КК України, не є доцільним.
Судом взято до уваги ставлення обвинуваченого до вчиненого, його поведінку під час судового розгляду, що була проявом внутрішніх переживань особою того, що сталося, морального засудження своєї поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління.
Також судом врахована позиція прокурора щодо призначення обвинуваченому покарання у вигляді пробаційного нагляду з покладанням обов'язків, передбачених ч.2 п.п.1-3 та ч.3 п.4 ст.59-1 КК України, але без застосування до ОСОБА_4 обмежувальних заходів, передбачених ст.91-1 КК України, оскільки немає такої потреби, так як обвинувачений з потерпілою проживають за однією адресою, до того ж примирились.
Отже, з вище наведених мотивів, суд дійшов висновку, що не слід застосовувати обмежувальні заходи щодо засудженого за злочин, пов'язаний із домашнім насильством.
Цивільний позов під час кримінального провадження та до початку судового розгляду не пред'являвся.
Заходи забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 застосовувались, обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов"язання, який слід продовжити до набрання вироком законної сили.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.374,376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити показання у вигляді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.
На підставі ч.2 п.п.1-3 та ч.3 п.4 ст.59-1 КК України встановити засудженому ОСОБА_4 такі обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації доуповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Виконання покарання у вигляді пробаційного нагляду покласти на уповноважені органи з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази: відеофайл записаний на DVD-R диск марки «Aхent», - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити попередньо обраний обвинуваченому ОСОБА_4 , - особисте зобов"язання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст вироку складено та підписано 23.05.2024 року.
Суддя: ОСОБА_1
17.05.2024