Справа № 212/3262/24
3/215/1199/24
27 травня 2024 року м. Кривий Ріг
Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Демиденко Ю.Ю., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України; який 20.03.2023 притягався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП; не працюючого; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.5 ст.126 КпАП України,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №640455 від 10.03.2024, ОСОБА_1 повторно протягом року, а саме 10.03.2024 о 12.02 год. керував автомобілем ВАЗ 2106 н/з НОМЕР_1 біля будинку №2 по вул. Сергія Колачевського в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим своїми діями порушив вимоги п.2.1а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.
Правопорушник ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав, вказав, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, оскільки постановою серії ЕАС №6709330 від 20.03.2023 адміністративне стягнення було накладено на ОСОБА_2 , в той час, як його прізвище « ОСОБА_3 », а тому в його діях відсутня ознака повторності вчинення правопорушення, у звязку з чим просить закрити провадження у справі через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення ААД №640455 від 10.03.2024 (а.с.8), рапорт (а.с.9), довідку про отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами (а.с.11), постанову серії ЕАС №6709330 від 20.03.2023 (а.с.12), відеозапис (а.с.10), приходжу до такого висновку.
Згідно диспозиції ч.5 ст.126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Частинами 2 - 4 статі 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, протоколом про вилучення речей і документів, акти закупки, тощо, а також іншими документами.
Тобто, у даному випадку, на поліцейського покладено обов'язок надати до суду як докази вчинення адміністративного правопорушення так і докази повторності вчинення особою таких дій.
Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У даному випадку факт керування автомобілем ОСОБА_1 з порушенням вимог ПДР дійсно мав місце.
Проте, у порушення вищевказаних вимог КУпАП, до суду не надано достовірних і допустимих доказів притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч.2-4 ст.126 КУпАП у минулому. При цьому суд не може взяти до уваги надану поліцейським копію постанови серії ЕАС №6709330 від 20.03.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, так як вона стосується ОСОБА_2 , тобто іншої особи. Відтак вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого саме ч.5 ст.126 КУпАП, є недоведеною у встановленому законом порядку і поза розумним сумнівом.
При цьому, слід зазначити, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до рішення Конституційного суду України, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю у відповідності до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.247 ч.1 п.1, 284 ч.1 п.3, 251, 252 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.