27 травня 2024 року
м. Київ
справа №200/4329/23
адміністративне провадження №К/990/17454/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Муфазалова Сергія Рашитовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року
у справі № 200/4329/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , начальника групи проведення службових розслідувань ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_3 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів, що виразилася у порушенні ними абзаців першого, другого та третього пункту 1 розділу IV наказу Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» у службовому розслідуванні, призначеному на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 травня 2023 року № 137 у вигляді:
- недотримання вимог законодавства України вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення щодо військовослужбовця ОСОБА_1 ;
- нерозгляді клопотань позивача від 06 червня 2023 року та 08 липня 2023 року, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення;
- неознайомлення військовослужбовця ОСОБА_1 , стосовно якого проводиться службове розслідування, з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами.
Ухвалами Верховного Суду від 26 лютого 2024 року, від 18 березня 2024 року, від 08 квітня 2024 року та 02 травня 2024 року касаційні скарги повернуто скаржнику.
06 травня 2024 року представник позивача повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіривши касаційну скаргу представника позивача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обгрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо норм права, а саме:
1. абзац другий пункту 2 Контракту від 28.10.2020 року, оскільки відповідач-1 письмово зобов'язався перед позивачем додержуватися його особистих прав і свобод.
2. стаття 40 Конституції України, оскільки усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
3. п. 115 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», оскільки порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
4. п. 117 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», оскільки пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
5. абзац четвертий, п'ятий статті 15 Закону України «Про звернення громадян» (Закон №393/96-ВР).
6. абзац восьмий пункту 5 розділу II Наказу Міністерства оборони від 28.12.2016 № 735 «Про затвердження Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України», оскільки за цими вимогами особлива увага приділяється розгляду звернень: ....учасників бойових дій.
7. абзац 9 Пункту 3 розділу IV Наказу від 21.11.2017 № 608 МОУ (далі - Наказ №608 МОУ) «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України», за яким позивач мав право ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником), а Відповідачі в свою чергу були зобов'язані ознайомити з цим актом позивача.
8. абзац 10 Пункту 3 розділу IV Наказу №608 МОУ, за яким позивач мав право оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
9. Статтю 19 Конституції України, оскільки правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Проаналізувавши вказані скаржником норми, Судом встановлено, що не всі із перелічених норм застосовувались судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень. При цьому, представником позивача жодним чином не обгрунтовано, як на його думку, вказані норми мали застосовуватись судами при вирішенні спору.
Отже, скаржнику необхідно навести норми щодо яких, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду у взаємозв'язку із обставинами справи, та із зазначенням, у чому полягає порушення судів при застосуванні (незастосуванні) цих норм.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Отже у разі не зазначення в касаційній скарзі підстав (підстави), на якій подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України) така касаційна скарга має бути залишена без руху.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частинами першою і другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику касаційної скарги строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням.
Керуючись статтями 3, 169, 330, 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу адвоката Муфазалова Сергія Рашитовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року
у справі № 200/4329/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Роз'яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Ж. М. Мельник-Томенко
М. І. Смокович