27 травня 2024 року
м. Київ
справа № 380/15557/22
адміністративне провадження № К/990/18347/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі № 380/15557/22 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання дій та бездіяльності протиправними,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці, у якому просив:
- визнати протиправними дії колишньої Львівської митниці ДФС тепер Державної митної служби України в особі Львівської митниці Держмитслужби України по вилученні автомобіля марки «WOLVO», модель V40, р/н « НОМЕР_1 » без належного процесуального та документального оформлення протоколом вилучення транспортного засобу, за встановленою формою;
- визнати протиправною бездіяльність Державної митної служби України в особі Львівської митниці Держмитслужби України щодо не виконання постанови Галицького районного суду м. Львова від 07.06.2016 № 461/3998/16 в частині повернення автомобіля марки «WOLVO», модель V40 р/н « НОМЕР_1 »;
- визнати протиправним заволодіння (володіння) митницею автомобілем марки «WOLVO» модель V40 р/н «НОМЕР_1» після вступу постанови Галицького райсуду м. Львова в законну силу;
- визнати протиправним зберігання митницею автомобіля марки «WOLVO» модель V40 р/н «НОМЕР_1» після вступу постанови Галицького райсуду м. Львова в законну силу, зберігання якого як доказу давно відпало;
- визнати протиправним зберігання митницею автомобіля марки «WOLVO» модель V40 р/н «НОМЕР_1» після вступу постанови Галицького райсуду м. Львова в законну силу, без його документального обліку в порядку Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;
- визнати протиправними дії Державної митної служби України в особі Львівської митниці Держмитслужби України щодо нарахування витрат за зберігання автомобіля марки «WOLVO» модель V40 р/н « НОМЕР_1 » в сумі 552 425,30 грн і вимагання їх сплати, включаючи і судовий порядок їх стягнення;
- зобов'язати відповідача утриматись від наступних нарахувань не реальних витрат за вигадане ним «зберігання» автомобіля та вимог по сплаті штрафу;
- зобов'язати Державну митну службу України в особі Львівської митниці Держмитслужби України повернули автомобіль марки «WOLVO», модель V40 р/н « НОМЕР_1 » без оплати нарахованих митницею придуманих витрат за зберігання автомобіля;
- притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України (01601. м. Київ. вул. Бастіонна. 6);
- стягнути з Державної митної служби України в особі Львівської митниці Держмитслужби України через Державне казначейство України 552 425,30 грн матеріальної шкоди (реальних збитків) які зі змісту листа митниці та позову, позивач повинен сплатити в цілях повернення автомобіля;
- стягнути з Державної митної служби України в особі Львівської митниці Держмитслужби України через Державне казначейство України 20 000 грн моральної шкоди.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Львівської митниці Державної митної служби України, яка полягає у неповерненні ОСОБА_1 автомобіля марки «VOLVO», модель V-40, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2002р.в, об'єм двигуна 1870,00 см.3 тип двигуна дизель. Зобов'язано Львівську митницю повернути ОСОБА_1 автомобіль марки «VOLVO», модель V-40, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2002р.в, об'єм двигуна 1870,00 см.3 тип двигуна дизель. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до зазначеного пункту підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Крім того, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі № 380/15557/22 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов